Постанова

від 12.03.2020 по справі 826/17517/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17517/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Головань О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кузьменка В.В.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 25 квітня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Статус-С до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0047021404, 0047031404, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року, Приватне підприємство Статус-С (далі - позивач, ПП Статус-С ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0047021404, 0047031404.

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 13.09.17 р. №№0047021404, 0047031404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.09.17 р. №№0047021404, 0047031404.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів звертає увагу, що 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02 червня 2016 року N2 1401-VIII, який передбачає значні зміни не лише у судовій системі, але і у системі адвокатури

У Конституції України закріплюється, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Водночас законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Представництво адвокатами впроваджуватиметься поетапно: у Верховному Суді та судах касаційної інстанції - з 1 січня 2017 року, у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року, у судах першої інстанції-з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , здійснюватиметься за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

На підстав вище зазначеного, та з огляду на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії, колегія суддів приходить до висновку про те, що з 01.01.2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування у Шостому апеляційному адміністративному суді здійснюється виключно прокурорами або адвокатами, проте представництво в суді у провадженнях, розпочатих до 01.01.2020 року, набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , здійснюватиметься за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного господарського суду України від 20.04.2017 року у справі №910/19968/16.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2018 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 25 липня 2018 року на 10 год 20 хв.

17.07.2018 року від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №826/899/18 та № 826/8689/18.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року задоволено частково, внаслідок чого, зупинено апеляційне провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/899/18.

Зазначена справа разом з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно до ч. 3 ст. 29 КАС України як визначеного ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів суду, якому передаються справи Київського апеляційного адміністративного суду, що ліквідований згідно з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах .

У відповідності до ч. 2 ст. 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року зазначену вище справу передано на розгляд складу колегії суддів, а саме: Головуючого судді (судді - доповідача) - Костюк Л.О. та суддів - Бужак Н.П., Кузьменка В.В.

На час надходження справи до Шостого апеляційного адміністративного суду було зупинено провадження у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року прийнято справу №826/17517/17 до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Костюк Л.О. та суддів Бужак Н.П., Кузьменка В.В .

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 04 лютого 2020 року, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу Приватного підприємства Статус - С - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2019 року - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КАС України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Перевіривши матеріали справи, керуючись ст.237 КАС України, колегія суддів протокольною ухвалою постановила провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адмінстративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Статус-С до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0047021404, 0047031404, поновити та призначити на 12 березня 2020 року об 09 год. 20 хв.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Приватне підприємство Статус-С (код 36069491; 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 19, оф. 90-4); перебуває на обліку в якості платника податків у ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві; має статус платника ПДВ з 19.09.08 р.

05.04.17 р. Головним управлінням ДФС у м. Києві скеровано на адресу ПП Статус-С запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), у якому зазначено про виявлення фактів, що свідчать про недостовірність визначення підприємством даних податкового кредиту у сумі 215 994 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Кордон Трейд (код 40041739), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за листопад-грудень 2015 року, у зв`язку з чим просило надати копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків відображення в обліку звітності із ТОВ Кордон Трейд за період з 01.11.15 р. по 31.12.15 р.

Листом від 10.05.17 р. підприємство надало відповідь на запит, у якому зазначило про те, що лист не містить вичерпний перелік запиту інформації та документів, а також не зазначена інформація, яка підтверджує підстави надіслання запиту, у зв`язку з чим підстави для надання відповіді на запит згідно п. 73.3 Податкового кодексу України.

Наказом від 27.07.17 р. №7083 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП Статус-С (код 36069491) відповідно до вимог пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України призначено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Статус-С з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ Кордон Трейд (код 40041739) за листопад 2015 року, грудень 2015 року.

На підставі вказаного наказу, направлення від 01.08.17 р. №809/26-15-14-04-04 проведено вказану документальну позапланову виїзну перевірку ПП Статус-С , про що складено акт від 14.08.17 р. №573/26-15-14-04-04.

Згідно акту перевірки встановлено наступне.

ПП Статус-С здійснювало фінансово-господарські операції з ТОВ Кордон Трейд (код 40041739) з реалізації наметів брезентових, шоломів, спеціальних захисних костюмів, ліхтарів, рукавів пожежних, взуття гумового, поясів пожежних рятувальних, турбовентиляторів, комбінезонів робочих рятувальників.

В період з 01.11.15 р. по 30.11.15 р. підприємством задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 95 334 грн., податкового кредиту - 98 017 грн.; за період з 01.12.15 р. по 31.12.15 р. - 209 487 грн., податкового кредиту - 282 031 грн.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за листопад-грудень 2015 р. на суму 215 994 грн. (листопад 2015 р. - 31 298 грн., грудень 2015 р. - 181 696 грн.) по взаємовідносинах з ТОВ Кордон Трейд (код 40041739), а саме.

12.10.15 р. між підприємством та ТОВ Кордон Трейд укладено договір поставки №18/12 на придбання підприємством товару, вказаного у рахунку на загальну суму 1 295 962 грн., в т.ч. ПДВ 215 994 грн.

Згідно наданих до перевірки документів ТОВ Кордон Трейд документально оформлено податкові та видаткові накладні, підписані зі сторони продавця - директором ОСОБА_1 , зі сторони покупця директором ОСОБА_2, зокрема, 12 податкових накладних на загальну суму 1 295 962 грн., в т.ч. ПДВ 215 994 грн. за період з 17.11.15 р. по 16.12.15 р.

Станом на 01.11.15 р. заборгованість по вказаних взаємовідносинах відсутня. На підтвердження оплати товару підприємством надано платіжні доручення на всю суму розрахунку, а також оборотно-сальдову відомість по 281 рахунку за листопад-грудень 2015 р. станом на 31.12.15 р., згідно якої товар реалізовано; пояснення щодо перевезення товару особисто директором підприємства ОСОБА_2 на власному автомобілі з адреси: м. Київ, вул. Богомольця, 7/14 до складського приміщення підприємства по АДРЕСА_1 . Товарно-транспортні накладні підписані особисто ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Зокрема, для перевірки надано 15 ТТН за період з 17.11.15 р. по 16.12.15 р. (марка автомобіля WV Caddy НОМЕР_1 ).

В ході аналізу податкової інформації встановлено, що ТОВ Кордон Трейд (код 40041739) зареєстровано в ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, основний вид діяльності - неспеціалізована торгівля; податкова звітність за 2015 р. не подавалася; звітність про нарахування заробітної плати жодного разу не подавалася; свідоцтво платника ПДВ від 01.11.15 р. (анульоване), звітували по ПДВ з листопада 2015 р. по травень 2016 р.

В Головному управлінні ДФС у м. Києві наявна інформація щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності директора ОСОБА_1 .

ТОВ Кордон Трейд виявлено як суб`єкт фіктивного підприємництва 06.01.17 р. на підставі протоколу допиту ОСОБА_1 щодо непричетності до реєстрації та діяльності підприємства.

В рамках кримінального провадження №32016100060000117 від 29.07.16 р. за ч. 3 ст. 212 КК України допитано ОСОБА_1 та порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 їй в кінці вересня 2015 року за грошову винагороду запропонували зареєструвати на свої ім`я ТОВ Кордон Трейд , нею були підписані реєстраційні документи, тощо; підприємство було створене без мети здійснення фінансово-господарської діяльності; ОСОБА_1 документів щодо взаємовідносин з контрагентами не підписувала, печаток, реєстраційних документів не має.

Аналізом звітності ТОВ Кордон Трейд та наявної податкової інформації встановлено факт формування податкових зобов`язань по операціях з участі в ланцюгу фіктивного введення в обіг товарів, що свідчить про відсутність фактичного здійснення операцій та формування підприємством штучного податкового кредиту на користь ПП Статус-С .

ПП Статус-С здійснено безпідставне документальне оформлення господарської операції, при відсутності здійснення фінансово-господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов`язань шляхом придбання товарів, що містять штучний (уявний) характер.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 31 615 грн. за листопад 2015 р., завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 2 683 грн. за листопад 2015 р.; занижено суму податку на додану вартість на 105 552 грн. за грудень 2015 р.; завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 76 144 грн. за грудень 2015 р.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 13.09.17 р. -

№0047021404, згідно якого ПП Статус-С визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, у розмірі 2 683 грн. за листопад 2015 р., 76 144 грн. за грудень 2015 р.;

№0047031404, згідно якого ПП Статус-С донараховано податку на додану вартість у розмірі 137 167 грн. та 34 292 грн. штрафних санкцій.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням ДФС України від 13.12.17 р. №29772/6/99-99-11-01-01-25 вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Приватне підприємство Статус-С - вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати з таких підстав.

Зазначає, що у взаємовідносинах з ТОВ Кордон Трейд він дотримувався принципу належної обачності та здійснив перевірку добросовісності цього контрагента, зокрема, проаналізував інформацію з відкритих джерел, загальнодоступних баз, і будь-які підстави для висновку про протиправність діяльності вказаної юридичної особи станом на листопад-грудень 2015 р. були відсутні.

За таких обставин інформація щодо ТОВ Кордон Трейд у ІС Податковий блок не може братися до уваги, оскільки інформація з цієї бази даних не є загальнодоступною і не могла враховуватися позивачем.

Твердження відповідача про здійснення ТОВ Кордон Трейд фіктивної підприємницької діяльності не підтверджено належними доказами, адже будь-які судові рішення з цього приводу відсутні, тоді як пояснення ОСОБА_1 не можна вважати належним доказом.

Під час перевірки позивачем надано всі первинні документи на підтвердження реального здійснення поставок придбаної у ТОВ Кордон Трейд продукції, про що зазначено в акті перевірки, зокрема, надано товарно-транспорті накладні, а також докази правомірності використання позивачем транспортного засобу, вказаного в них.

Також позивач посилається на практику ЄСПЛ, згідно якої у позивача відсутній обов`язок нести відповідальність за наслідки невиконання своїми контрагентами податкового та іншого законодавства.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

В даному випадку згідно матеріалів справи перевірка позивача згідно наказу Головного управління ДФС у м. Києві №7083 від 27.07.17 р. призначена у зв`язку зі скеруванням запиту на адресу позивача від 05.04.17 р. щодо надання документів по взаємовідносинах з ТОВ Кордон Трейд за листопад-грудень 2017 року та неотриманням пояснень і документальних підтверджень на запит, тобто, оформлена актом від 14.08.17 р. № 573/26-15-14-04-04 перевірка проведена з підстав, передбачених законодавством.

Зокрема, запит від 05.04.17 р. відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, тому був підставою для надання запитуваної інформації.

Згідно п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

В даному випадку запит від 05.04.17 р. вказаним вимогам відповідає, зокрема, його скеровано за результатами аналізу податкової інформації щодо ТОВ Кордон Трейд , контрагента позивача, про що зазначено у запиті, і що давало підстави для висновків про порушення і позивачем як платником податків, вимог податкового законодавства; запит містить всі необхідні реквізити, в тому числі, і перелік запитуваних документів.

Щодо висновків акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до чч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Проте, фактично підставою для висновків акту перевірки і винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала інформація з ІС Податковий блок щодо контрагента позивача, інформація, отримана від оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві - пояснення посадової особи контрагента, яка заперечила факт підписання нею будь-яких документів щодо господарської діяльності ТОВ Кордон Трейд .

Будь-яких інших підстав для висновку про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зроблено висновок про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад-грудень 2017 року, а також заниження податку на додану вартість за вказаний період немає.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Щодо посилання контролюючого органу на інформацію з ІС Податковий блок щодо контрагента позивача та інформація, отримана від оперативного управління Головного управління ДФС у м. Києві, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд апеляційної інстанції важає зазначені вище посилання не обґрунтованими, оскільки надана інформація у вигляді пояснень посадової особи контрагента сама по собі ніякої доказової сили не має, тоді як належним доказом в даному випадку могли би бути виключно вироки суду щодо посадових осіб вказаних підприємств, що набули законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов`язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

За відсутності відповідного вироку суду, де визнані встановленими факти, зібрані під час розслідування кримінальних справ, будь-яка зібрана під час розслідування інформація не може бути належним доказом, оскільки вона може не знайти підтвердження за результатами судового розгляду відповідної кримінальної справи.

Зокрема, саме за наявності відповідного вироку суду була визнана обґрунтованою позиція контролюючого органу у справі №К/9901/1478/18 (2а-7075/12/2670) Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 16.01.18р.) http://reyestr.court.gov.ua/Review/71630425

Станом на час оформлення податкових накладних позивачу вказане підприємство мало статус платника ПДВ, і наступне анулювання відповідного свідоцтва не може бути підставою для висновку про відсутність підстав для видачі податкових накладних у попередні періоди.

Також колегія суддів зазначає, що встановлення податковим органом порушень податкового законодавства у діях інших суб`єктів господарювання, ніж позивач, в будь-якому випадку не може бути підставою для висновку про наявність порушень податкового законодавства у господарській діяльності всіх контрагентів порушника.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

А відтак, за умови не встановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що ані з акту перевірки, ані з письмових заперечень відповідача не вбачається, що контролюючим органом досліджувався реальний рух активів в процесі здійснення відповідної господарської операції, не наведено доказів залучення контрагента позивача до схеми мінімалізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Згідно п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.07 р. у справі Інтерсплав проти України суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі Lithgow and Others v. the United Kindom від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102, стор. 50-51, пп. 121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань (Case of Intersplav v. Ukraine, Application no. 803/02 (http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-78872; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/974_194).

В той же час, відсутні підстави для висновку про невжиття позивачем належних заходів для встановлення особи свого контрагента та наявності підстав для висновку про ведення ним протиправної діяльності, зокрема, отримання інформації з загальнодоступних джерел, тоді як інформаційні бази контролюючого органу, зокрема, інформація ІС Податковий блок , не є загальнодоступним джерелом, і неврахування позивачем вказаної інформації не може свідчити про недотримання ним принципу належної обачності.

В даному випадку відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що позовні вимоги обґрунтованими та їх задовольняє

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 237, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 16 березня 2020 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.В. Кузьменко