Ухвала

від 12.03.2020 по справі 911/604/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/604/18

за позовом Першого заступника прокурора Київської області (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 27/2),

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віслабудінвест» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10),

до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (01001, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 15; 01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 7/9),

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Лісова, буд. 1),

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінгова компанія «Експотрейд» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. 40 років Жовтня, буд. 36),

2) Дочірнього підприємства «Молочні продукти» (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Київська, буд. 36, офіс 3),

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10),

4) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17),

5) Національного банку України (01601, Київ, вул. Інститутська, буд. 9),

про визнання недійсним державного акта на право власності, договору іпотеки, визнання права відсутнім і витребування земельної ділянки.

Суддя В.М. Бабкіна

секретар судового засідання: Демідова А.А.

від прокуратури: Івашин О.Є. (посвідчення № 031867)

від позивача: Круль Д.О. (накази № 802/03 від 26.12.2019 р. та № 37/6 від 28.12.2019 р.);

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Бондаренко М.Г. (довіреність № 60 від 03.01.2019 р.)

від третьої особи на стороні позивача: Чигир Т.Ф. (довіреність № 16 від 14.01.2019 р., посвідчення адвоката № 5293/10 від 29.01.2015 р.);

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

від третьої особи 4: Шевченко П.В. (довіреність № 27-540/20 від 13.01.2020 р.);

від третьої особи 5: Софін О.В. (довіреність № 18-0014/64703 від 11.12.2019 р.).

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віслабудінвест» (відповідач 1), до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (третя особа на стороні позивача), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдінгова компанія «Експотрейд» (третя особа 1), 2) Дочірнього підприємства «Молочні продукти» (третя особа 2), 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» (третя особа 3), 4) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа 4), 5) Національного банку України (третя особа 5), про визнання недійсним державного акта на право власності, договору іпотеки, визнання права відсутнім і витребування земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2020 р. підготовче засідання було відкладено на 12.03.2020 р.

12.03.2020 р. до господарського суду Київської області від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла заява б/н від 12.03.2020 р. (вх. № 5513/20 від 12.03.2020 р.) про зупинення провадження у справі, відповідно до якої третя особа 4 просить суд зупинити провадження у справі № 911/604/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, посилаючись при цьому на те, що в ухвалі від 07.11.2019 р. Велика Палата Верховного Суду зазначила про наявність виключної правової проблеми, та про необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, а оскільки у даній справі позов подано першим заступником прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, то, на думку Фонду, існує необхідність зупинення даної справи до розгляду справи № 912/2385/18.

У судовому засіданні 12.03.2020 р. представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримував заяву б/н від 12.03.2020 р. (вх. № 5513/20 від 12.03.2020 р.) про зупинення провадження у даній справі; прокурор проти задоволення вказаної заяви заперечував, у тому числі - з підстав, викладених у поданих раніше письмових запереченнях прокурора, а також наголошував, що позовні вимоги у даній справі, всупереч твердженню представника Фонду, не базуються на матеріалах кримінального провадження № 12012000000000023 від 21.11.2012 р. Представник Національного банку України підтримував подану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заяву про зупинення провадження у даній справі.

Окрім того, у судовому засіданні 12.03.2020 р. представник Національного банку України підтримував подане раніше клопотання № 63-0008/2243 від 16.01.2020 р. (вх. № 949/20 від 16.01.2020 р.) про закриття провадження у справі в частині вимог, прокурор проти задоволення зазначеного клопотання про закриття провадження у справі заперечував, представник ДП «Бориспільське лісове господарство» підтримувала позицію прокурора. Представники ПАТ «Український професійний банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб клопотання Національного банку України № 63-0008/2243 від 16.01.2020 р. (вх. № 949/20 від 16.01.2020 р.) підтримували.

Поряд з цим, у судовому засіданні 16.01.2020 р. представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було заявлене усне клопотання про проведення експертизи державного акту серії ЯИ № 621593 від 08.07.2010 р. на розташовану на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3220883200:02:001:0416, площею 41 га для ведення підсобного сільського господарства.

Представники відповідача 1 та третіх осіб 1, 2 та 3 у судове засідання 12.03.2020 р. не з`явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Дослідивши подану представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заяву б/н від 12.03.2020 р. (вх. № 5513/20 від 12.03.2020 р.) про зупинення провадження у даній справі, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Як встановлено судом, згідно з офіційно опублікованими відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховний Суд у складі колегії судів Касаційного господарського суду постановив у господарській справі № 912/2385/18, провадження в якій було відкрито за позовом прокурора, ухвалу про передачу справи разом із касаційною скаргою Заступника прокурора Дніпропетровської області на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на те, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, передаючи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначену справу, обґрунтувала свій висновок доводами про те, що механізм реалізації права прокурора подавати позови до суду в інтересах держави є недосконалим та неоднозначним, та вказала на правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а саме: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом: додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема, доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором; обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду).

Як слідує з ухвали від 07.11.2019 р., Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 912/2385/18 з посиланням на те, що вирішення поставлених питань щодо обґрунтування прокурором звернення до суду в інтересах держави сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто, розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

Однак, слід зазначити, що у вказаній справі № 912/2385/18, що розглядається Великою Палатою Верховного Суду, заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" та до Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання природного газу від 23.10.2017 р. № 17-91, а саме - № 1 від 24.10.2017 р., № 2 від 24.10.2017 р., № 3 від 24.10.2017 р., № 4 від 15.11.2017 р., укладених між ТОВ "Укртранссервіс-груп" та Відділом освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації, та про стягнення з ТОВ "Укртранссервіс-груп" 90577,26 грн. надмірно сплачених грошових коштів.

Натомість, при поданні позову у даній справі № 911/604/18 першим заступником прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України заявлені вимоги про визнання недійсним державного акту серії ЯИ № 621593 на право власності на земельну ділянку площею 41,0 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0416, що розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району для ведення підсобного сільського господарства, який виданий ТОВ Віслабудінвест ; визнання недійсним договору іпотеки від 25.02.2011 р. № 1414, укладеного між ТОВ Віслабудінвест та ПАТ Український професійний банк щодо передачі в іпотеку земельної ділянки площею 41,0 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0416; витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ Віслабудінвест земельної ділянки площею 41,0 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0416; визнання відсутнім права ТОВ Віслабудінвест на земельну ділянку площею 41,0 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0416.

З наведеного вбачається, що у даному випадку правовідносини у вказаних справах № 912/2385/18 та № 911/604/18 не є подібними, оскільки предметом судового розгляду у справі № 912/2385/18 є оскарження цивільно-правових угод у сфері публічних закупівель та стягнення на користь бюджету надмірно сплачених грошових коштів, в той час як у даній справі предметом розгляду є обставини щодо порушення права держави на землі лісогосподарського призначення та їх витребування з чужого незаконного володіння.

Окрім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в п.п. 26, 27, 37, 50, 66, 69, 70 постанови від 26.06.2019 р. у справі 587/430/16-ц вже зробила правові висновки щодо правильності застосування приписів ст. 23 Закону України Про прокуратуру при зверненні прокурора до суду з позовом.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що зупинення провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду.

З огляду на викладене вище, заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб б/н від 12.03.2020 р. (вх. № 5513/20 від 12.03.2020 р.) про зупинення провадження у даній справі підлягає залишенню судом без задоволення.

Також слід зазначити, що 16.01.2020 р. до господарського суду Київської області представником Національного банку України було подано клопотання № 63-0008/2243 від 16.01.2020 р. (вх. № 949/20 від 16.01.2020 р.) про закриття провадження у справі в частині вимог, за змістом якого останній, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, просив суд закрити провадження у даній справі в частині вимог до ТОВ Віслабудінвест та ПАТ «Український професійний банк» про визнання недійсним державного акту серії ЯИ № 621593 на право власності на земельну ділянку площею 41,0 га з кадастровим номером 3220883200:02:001:0416, що розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району для ведення підсобного сільського господарства, виданий ТОВ Віслабудінвест , з огляду на те, що, на переконання Національного банку України, вказана вимога належить до публічно-правових спорів, до яких, зокрема, відносяться спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, та на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Прокурор проти задоволення клопотання № 63-0008/2243 від 16.01.2020 р. (вх. № 949/20 від 16.01.2020 р.) про закриття провадження у справі в частині вимог заперечував та подав пояснення б/н, б/д (вх. № 2972/20 від 06.02.2020 р.), за змістом якого зазначав, що Верховним Судом вже було перевірено обґрунтованість пред`явлених прокуратурою позовних вимог в порядку господарського судочинства у даній справі № 911/604/18 щодо визнання недійсними державного акту серії ЯИ № 621593 від 08.07.2010 р. на право власності ТОВ Віслабудінвест на розташовану на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3220883200:02:001:0416, площею 41 га для ведення підсобного сільського господарства та укладеного щодо вказаної землі договору іпотеки від 25.02.2011 р. № 1415, а також вказував про відсутність у ТОВ Віслабудінвест права на спірну земельну ділянку.

Окрім того, прокурор, посилаючись на постанови Верховного Суду, вказував, що з аналізу ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України, можна зробити висновок, що органи виконавчої влади у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної власності (надання земельних ділянок у користування, укладення, зміни, розірвання договорів оренди земельної ділянки) діють як органи, через які держава реалізує повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи вступають із юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. З наведеного, на переконання прокурора, вбачається, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із правовідносин, в яких такі органи реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах приватноправового характеру, які виникають із земельних відносин, за відповідності складу сторін спору ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України), мають розглядатися у порядку цивільного (господарського) судочинства, а отже клопотання Національного банку України про закриття провадження у справі в частині вимог, є безпідставним.

Дослідивши подане представником Національного банку України клопотання № 63-0008/2243 від 16.01.2020 р. (вх. № 949/20 від 16.01.2020 р.) про закриття провадження у справі в частині вимог, заперечення прокурора та позиції решти учасників процесу, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, у разі якщо один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність і майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватися залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи вони є приватноправовими чи публічно-правовими та чи відповідає склад сторін у справі статті 4 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент звернення з відповідним позовом.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Проте, якщо у результаті прийняття рішення суб`єктом владних повноважень особа набула речове право на земельну ділянку, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача.

З аналізу статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України можна зробити висновок, що органи виконавчої влади у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної власності (надання земельних ділянок у користування, укладення, зміни, розірвання договорів оренди земельної ділянки) діють як органи, через які держава реалізує повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи вступають із юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах приватноправового характеру, які виникають із земельних відносин, за відповідності складу сторін спору статті 4 ЦПК України, мають розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 485/1472/17.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, у даній справі № 911/604/18, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що спірна земельна ділянка площею 41,0 га вибула з державної власності на підставі державного акту серії ЯИ № 621593 з порушенням земельного законодавства щодо вилучення земель лісового фонду та зміни їх цільового призначення, поза волею її розпорядника та землекористувача, і перебуває у незаконному володінні ТОВ Віслабудінвест , з чого вбачається, що спірні правовідносини у даній справі мають приватно-правовий характер, оскільки державний орган у такому випадку діяв як учасник цивільно-правових відносин, і на підставі виданого акту виникли цивільні права й обов`язки, а отже, такий акт не належать до правових актів управління, а спір щодо його оскарження має приватноправовий характер, та, відповідно, дана справа підвідомча господарському суду.

Враховуючи викладене вище, клопотання Національного банку України № 63-0008/2243 від 16.01.2020 р. (вх. № 949/20 від 16.01.2020 р.) про закриття провадження у справі в частині вимог підлягає залишенню судом без задоволення.

Щодо заявленого у судовому засіданні 12.03.2020 р. представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб усного клопотання про проведення експертизи державного акту серії ЯИ № 621593 від 08.07.2010 р. на право власності ТОВ Віслабудінвест на розташовану на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3220883200:02:001:0416, площею 41 га для ведення підсобного сільського господарства, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Слід зазначити, що для об`єктивного розгляду заявленого клопотання про проведення експертизи державного акту серії ЯИ № 621593 від 08.07.2010 р. на право власності ТОВ Віслабудінвест на розташовану на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3220883200:02:001:0416, площею 41 га для ведення підсобного сільського господарства, з`ясування необхідності призначення такої експертизи та встановлення обґрунтованості підстав для її призначення, вказане клопотання має бути подане у письмовому вигляді, обґрунтоване посиланнями на обставини справи та норми матеріального і процесуального права та направлене іншим учасникам процесу відповідно до вимог ГПК України. За таких обставин, заявлене у судовому засіданні 12.03.2020 р. представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб усне клопотання залишене судом без розгляду.

При цьому, судом враховано ту обставину, що представником третьої особи 4 жодним чином не обґрунтовано та не доведено тієї обставини, що саме перешкоджало третій особі 4 під час попереднього розгляду справи чи протягом підготовчого провадження при новому розгляді справи подати належним чином оформлене у відповідності з приписами процесуального закону клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Відповідно до частини першої статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

З огляду на виконання завдань підготовчого провадження у даній справі в контексті питань, визначених Верховним Судом у постанові про направлення справи на новий розгляд, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 185, 228, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Клопотання Національного банку України № 63-0008/2243 від 16.01.2020 р. (вх. № 949/20 від 16.01.2020 р.) про закриття провадження у справі в частині вимог - залишити без задоволення.

2. Заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб б/н від 12.03.2020 р. (вх. № 5513/20 від 12.03.2020 р.) про зупинення провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 - залишити без задоволення.

3. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02 квітня 2020 р. о 14:40 .

Засідання відбудеться за адресою: м. Київ, вул. С.Петлюри, 16/108.

4. Повідомити учасників процесу про судове засідання (присутніх прокурора та представників учасників справи - під розписку).

5. Інформацію по справі учасники справи можуть отримувати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет ( http://court.gov.ua/fair/ ).

6. Ухвалу направити учасникам справи, представники яких були відсутніми в судовому засіданні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду відповідно до ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.М. Бабкіна