Ухвала

від 10.03.2020 по справі 915/134/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

10 березня 2020 року Справа № 915/134/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Степановій С. І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2, пр. Богоявленський, 314, м. Миколаїв, 54050

в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41250638)

до відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату, вул. Казарського, 4, м. Миколаїв, 54007 (код ЄДРПОУ 03189050)

до відповідача Фермерського господарства «Афганец-Агро» , смт. Воскресенське, Вітовський район, Миколаївська область, 57210 (код ЄДРПОУ 35048355)

про визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

від прокуратури: Бескровна І.І., службове посвідчення № 035058 видане 13.08.2015 року, дійсне до 13.08.2020 року;

від позивача: Супрун Т.О., довіреність №7107/02.02.01-22/02.06/14/19 від 24.12.2019 року;

від відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату: Захаров Д.М. адвокат, ордер МК111392 від 19.11.2019 року;

до відповідача ФГ «Афганец-Агро» : представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради з позовною заявою до відповідачів Миколаївського геріатричного пансіонату та Фермерського господарства «Афганец-Агро» , в якій просить суд:

1. Визнати недійсним договір № 126 про спільну діяльність від 15.10.2019 року, укладений між Миколаївським геріатричним пансіонатом та Фермерським господарством «Афганец-Агро» .

2. Зобов`язати Фермерське господарство «Афганец-Агро» повернути у розпорядження територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради з правом постійного користування Миколаївського геріатричного пансіонату земельну ділянку загальною площею 47,22 га, (що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія І-МК № 000225 зареєстрованого 02.02.1998 в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 150), розташовану у місті Миколаєві, що використовується господарством на підставі договору № 126 про спільну діяльність від 15.10.2019 року.

Підставою позову прокурор зазначає порушення закону під час використання земельної ділянки комунальної форми власності. Прокурор зазначає, що оспорюваний договір про здійснення спільної діяльності не є договором про спільну діяльність, а є фактично договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам, передбаченим ЦК України та Закону України «Про оренду землі» , оскільки договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та є удаваним правочином, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідач Миколаївський геріатричний пансіонат як постійний землекористувач, тобто не будучи власником та не маючи право розпоряджатися земельною ділянкою, фактично розпорядився земельною ділянкою та незаконно передав у користування відповідача ФГ "Афганец-Агро" земельну ділянку комунальної власності, чим порушив вимоги земельного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 16, 1212 ЦК України відповідач ФГ «Афганец-Агро» зобов`язаний повернути отриману ним земельну ділянку у розпорядження територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради з правом постійного користування Миколаївським геріатричним пансіонатом.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , ст. 12, 78, 83, 92, 93, 96, 122, 124, 152 Земельного кодексу України, ст. 4, 13, 15, Закону України «Про оренду землі» , ст. 15-17, 77, 83, 203, 215, 235, 316, 317, 319, 324, 386, 1130-1131, 1133, 1137-1139, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 10.03.2020 року.

Відповідач ФГ "Афганец-Агро" явку повноважного представника в підготовче засідання 10.03.2020 року не забезпечив.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 12.02.2020 року, надіслана на адресу відповідача ФГ "Афганец-Агро", повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти за закінченням встановленого терміну зберігання .

05.03.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату надійшло клопотання (вх. № 2938/20), в якому відповідач просить суд закрити провадження у справі № 915/134/20 у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Подане клопотання відповідача долучено судом до матеріалів справи для подальшого розгляду.

05.03.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату надійшли письмові пояснення (вх. № 2939/20).

Подані письмові пояснення долучено судом до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 10.03.2020 року судом з`ясовувалось питання щодо наявності підстав для зупинення провадження у даній справі до перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі № 912/2385/18.

Прокурор та позивач вирішення питання про зупинення провадження у справі залишили на розсуд суду.

Представник відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату не заперечував проти зупинення провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що в провадженні Верховного Суду перебуває справа № 912/2385/18 за позовом Заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Східного офісу Державної аудиторської служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссервіс-груп» і Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської районної державної адміністрації про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90 577, 26 грн.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 912/2385/18 вказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, передаючи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначену справу, обґрунтувала свій висновок доводами про те, що механізм реалізації права прокурора подавати позови до суду в інтересах держави є недосконалим та неоднозначним, та вказала на правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а саме: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом: 1) додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема, доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором; 2) обґрунтування та доведення суду причини, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду?

Окрім того, за позицією колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, існує також інше питання, а саме: щодо наслідків, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, недотримання прокурором процедури, що передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру") (повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову).

На розгляд Великої Палати Верховного Суду поставлено також інші питання, які становлять виключну правову проблему і мають бути вирішені Великою Палатою Верховного Суду. По-перше: чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності. По-друге: які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, встановить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.

В пункті 4.15 ухвали колегія суддів також врахувала інший висновок Великої Палати Верховного Суду, конкретизований у постанові від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, стосовно необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду, погоджуючись з вищезазначеними висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 прийняла справу № 912/2385/18 до свого розгляду.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи предмет та підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, в тому числі щодо застосування та трактування норм права щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, та оскільки, як у справі № 915/134/20, так і у справі № 912/2385/18 правовідносини є подібними, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній господарській справі № 915/134/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Керуючись ст. 177, 181-182, 195, 227, 229, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у даній справі № 915/134/20 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 912/2385/18.

На веб-сторінці господарського суду Миколаївської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст ухвали складено 16.03.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш