Рішення

від 03.11.2020 по справі 915/134/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року Справа № 915/134/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С,, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2, пр. Богоявленський, 314, м. Миколаїв, 54050

в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 41250638)

до відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату, вул. Казарського, 4, м. Миколаїв, 54007 (код ЄДРПОУ 03189050)

до відповідача Фермерського господарства "Афганец-Агро", смт. Воскресенське, Вітовський район, Миколаївська область, 57210 (код ЄДРПОУ 35048355)

про визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурор: Бескровна І.І., службове посвідчення № 056942 видане 25.08.2020 року, дійсне до 25.08.2025 року;

від позивача: Бондаровер Ю.С., довіреність № 6607/02.02.01-22/02.06/14/19 від 05.12.2019 року;

від відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату: Захаров Д.М., адвокат, ордер МК111392 від 19.11.2019 року;

від відповідача ФГ "Афганец-Агро": представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради з позовною заявою до відповідачів Миколаївського геріатричного пансіонату та Фермерського господарства "Афганец-Агро", в якій просить суд:

1. Визнати недійсним договір № 126 про спільну діяльність від 15.10.2019 року, укладений між Миколаївським геріатричним пансіонатом та Фермерським господарством "Афганец-Агро".

2. Зобов`язати Фермерське господарство "Афганец-Агро" повернути у розпорядження територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради з правом постійного користування Миколаївського геріатричного пансіонату земельну ділянку загальною площею 47,22 га, (що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія І-МК № 000225 зареєстрованого 02.02.1998 в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 150), розташовану у місті Миколаєві, що використовується господарством на підставі договору № 126 про спільну діяльність від 15.10.2019 року.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 10.03.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.03.2020 року зупинено провадження у даній справі № 915/134/20 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справах № 912/2385/18.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.09.2020 року поновлено провадження у справі № 915/134/20. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 08.10.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року закрито провадження у справі № 915/134/20 за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату (код ЄДРПОУ 03189050) та відповідача Фермерського господарства "Афганец-Агро" (код ЄДРПОУ 35048355) в частині зобов`язання Фермерського господарства "Афганец-Агро" повернути у розпорядження територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради з правом постійного користування Миколаївського геріатричного пансіонату земельну ділянку загальною площею 47,22 га, (що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія І-МК № 000225 зареєстрованого 02.02.1998 в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 150), розташовану у місті Миколаєві, що використовується господарством на підставі договору № 126 про спільну діяльність від 15.10.2019 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 03.11.2020 року.

В судовому засіданні 03.11.2020 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач ФГ "Афганец-Агро" явку повноважного представника в жодне судове засідання 10.03.2020, 08.10.2020 та 03.11.2020 не забезпечив.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 12.02.2020, 08.09.2020 року, від 08.10.2020, надіслані на адресу відповідача ФГ "Афганец-Агро", повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти за закінченням встановленого терміну зберігання , адресат відсутній за вказаною адресою (арк. 69-72, 120-123, 151-157).

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 10.03.2020 отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 107) та свідчить про обізнаність відповідача з розглядом справи в суді.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача Фермерського господарства "Афганец-Агро", смт. Воскресенське, Вітовський район, Миколаївська область, 57210, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача ФГ Афганец-Агро .

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція прокуратури.

Прокуратура зазначає, що предметом спору є вимога про визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки. Підставою позову прокурор зазначає порушення закону під час використання земельної ділянки комунальної форми власності. Прокурор зазначає, що оспорюваний договір про здійснення спільної діяльності не є договором про спільну діяльність, а є фактично договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам, передбаченим ЦК України та Закону України "Про оренду землі", оскільки договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та є удаваним правочином, а тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідач Миколаївський геріатричний пансіонат як постійний землекористувач, тобто не будучи власником та не маючи право розпоряджатися земельною ділянкою, фактично розпорядився земельною ділянкою та незаконно передав у користування відповідача ФГ "Афганец-Агро" земельну ділянку комунальної власності, чим порушив вимоги земельного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 16, 1212 ЦК України відповідач ФГ "Афганец-Агро" зобов`язаний повернути отриману ним земельну ділянку у розпорядження територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради з правом постійного користування Миколаївським геріатричним пансіонатом.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 12, 78, 83, 92, 93, 96, 122, 124, 152 Земельного кодексу України, ст. 4, 13, 15, Закону України "Про оренду землі", ст. 15-17, 77, 83, 203, 215, 235, 316, 317, 319, 324, 386, 1130-1131, 1133, 1137-1139, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України.

2. Правова позиція позивача.

Позивач Миколаївська міська рада позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених прокуратурою.

3. Правова позиція (заперечення) відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату.

У письмових поясненнях (вх. № 2939/20 від 05.03.2020 року) відповідач просив суд у позові відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень позовних вимог відповідачем зазначено наступне:

- відповідач Миколаївський геріатричний пансіонат користується земельною ділянкою на підставі державного акту, який не скасований та не припинений. Земельна ділянка не вибувала з користування відповідача. Миколаївський геріатричний пансіонат не передавав ФГ Афганец-Агро земельну ділянку у користування, тобто відсутні підстави для повернення земельної ділянки;

- відповідач зазначає, що договором не передбачено передачу земельної ділянки в користування та оренду. Миколаївський геріатричний пансіонат надав право здійснювати засівання та обробку землі під контролем Миколаївського геріатричного пансіонату та при узгодженні всіх дій щодо використання землі;

- відповідач Миколаївський геріатричний пансіонат згідно умов договору контролює всю процедуру збирання врожаю та погоджує умови реалізації вирощеної продукції, за результатом якої отримує 25 % вартості реалізованої продукції;

- підстави для обов`язкової реєстрації договору про спільну діяльність у податкових органах відсутні;

- за умовами договору право власності на врожай належить обом сторонам. Оскільки Миколаївський геріатричний пансіонат не має право здійснювати продаж сільськогосподарської продукції, тому таке право за договором надано ФГ Афганец-Агро ;

- сума, яка повинна бути розподілена між сторонами, розрахована з урахуванням вкладу у реалізацію врожаю та не є орендною платою за користування землею;

- наявність такої умови як строк договору - це типова умова для багатьох видів договорів, у тому числі спільної діяльності, тому посилання позивача, що включення даної умови свідчить про те, що вказаний договір є договором оренди, є не обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, договір про спільну діяльність не містить істотних умов, притаманних договору оренди. Договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, він містить усі істотні умови, визначені розділом 77 ЦК України для договорів про спільну діяльність, що свідчить про дійсність та реальність намірів сторін.

4. Правова позиція (заперечення) відповідача Фермерського господарства "Афганец-Агро".

Відповідач ФГ Афганец-Агро не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серії І-МК № 000225 від 02.02.1998 Миколаївському геріатричному будинку-інтернату надано у постійне користування земельну ділянку площею 48,22 га для підсобного сільськогосподарського виробництва у межах згідно з планом землекористування (арк. 24-25а).

Рішенням Миколаївської міської ради від 09.11.2007 № 17/44 із постійного користування Миколаївського геріатричного будинку-інтернату вилучено 1000 кв.м. земель.

Таким чином, площа земельної ділянки, переданої у постійне користування Миколаївському геріатричному будинку-інтернату, становить 47,22 га, про що внесені записи до Державного акту про право постійного користування серія І-МК № 000225 від 02.02.1998.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Миколаївський геріатричний пансіонат, затверджений наказом директора Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації від 01.08.2013 № 103 (арк. 26-31), Миколаївський геріатричний пансіонат є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Відповідно до п. 1.2 Положення пансіонат утворюється, реорганізується та ліквідується за рішенням Миколаївської обласної державної адміністрації (далі обласної державної адміністрації) за поданням Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації, погодженим з Міністерством соціальної політики України.

Відповідно до п. 1.1 Положення про підсобне господарство Миколаївського пансіонату для ветеранів війни і праці геріатричного профілю, затвердженого 10.01.2006, підсобне господарство є структурним підрозділом Миколаївського пансіонату для ветеранів війни і праці геріатричного профілю.

Відповідно до п. 1.3 Положення про підсобне господарство відповідно до плану забезпечення підопічних, які проживають у пансіонаті, основними продуктами харчування власного виробництва господарство, зокрема:

- виробляє і переробляє сільськогосподарську продукцію для забезпечення харчування підопічних, які проживають у стаціонарній установі;

- забезпечує ефективне використання землі за цільовим призначенням, підвищення її родючості, підтримання надійного екологічного стану, використання природоохоронних технологій, поліпшення умов виробництва і якості продукції, розширення її асортименту, підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва, ефективного використання трудових ресурсів;

- забезпечує облік виробленої продукції, її зберігання.

Відповідно до п. 1.5 Положення про підсобне господарство пансіонат закріплює за господарством будівлі, землю, обладнання, транспорт, інвентар та інше майно і забезпечує оновлення МПВВПГП.

15.10.2019 року між Миколаївським геріатричним пансіонатом (споживач) та ФГ Афганец-Агро (Сторона - 2) укладено Договір № 126 про здійснення спільної діяльності (арк. 20-21).

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 14 жовтня 2020 р. (далі - термін дії договору).

Відповідно до п. 8.3 договору якщо після закінчення терміну дії договору сторони продовжують здійснювати спільну діяльність за цим договором і протягом одного місяця не виявили бажання припинити останній, цей договір вважається продовженим на таких самих умовах і на термін дії договору, зазначений у п. 8.1 договору.

До договору між сторонами було складено додаток 1 Технологічна карта вирощування ячменю 2020 р. (арк. 22-23).

Договір та додаток підписані та скріплені печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно п. 1.1 договору згідно цього договору сторони зобов`язуються на основі співробітництва діяти в сфері виробничо-господарської та іншої діяльності сторін з метою досягнення економічно-вигідного господарського результату при вирощуванні сільськогосподарських, культур, а саме: вирощування зернових культур; вирощування бобових культур, які підлягають сушінню, лущенню на зерно; вирощування насіння олійних культур (сої, соняшнику, ріпаку, рижію тощо).

Відповідно до п. 2.1 договору для досягнення мети, зазначеної у пункті 1.1 цього договору, сторона 1 допускає сторону 2 до оброблення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с. М. Погорілове, загальною площею 47, 22 га (далі по тексту - Земельна ділянка).

Відповідно до п. 2.2 договору балансова вартість земельної ділянки складає 1 681 344, 00 грн. згідно бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 2.3 договору право користування земельною ділянкою належить стороні 1 на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія 1-МК № 000225, виданого стороні 1 на підставі розпорядження Жовтневої ради народних депутатів від 18 серпня 1997 р. за № 461-р.

Відповідно до п. 2.4 договору для досягнення мети, зазначеної у пункті 1.1 цього договору, сторона 2 надає необхідне технічне обладнання, сільськогосподарську техніку, матеріали (насіння), засоби захисту рослин (гербіциди, інсектициди, фунгіциди тощо), а також проводить необхідні роботи з оброблення вищезазначеної земельної ділянки (оранка, дискування, тощо).

Відповідно до п. 2.7 договору сторона 1 надає консультаційні послуги агронома та здійснює контроль за виконанням технологічного процесу згідно технологічної карти, що виникає з умов договору.

Відповідно до п. 4.1 договору ведення всіх справ за цим договором здійснюється сторонами спільно за їх згодою. Вчинення всіх угод за цим договором здійснюється виключно за взаємною згодою сторін, що оформляється протоколами, підписаними сторонами.

Відповідно до п. 5.1 договору загальний обсяг зернової культури, що є господарським результатом спільної діяльності за цим Договором, буде розподілятися між сторонами після настання кінцевого результату вказаного в п. 1 даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору загальний обсяг грошових коштів від реалізації сільськогосподарських культур, визначених у п. 1 договору, розподіляється між сторонами наступним чином: Сторона-1 отримує 25 % від загального обсягу грошових коштів від реалізації сільськогосподарських культур, Сторона-2 отримує 75 % грошових коштів від реалізації сільськогосподарських культур. Обов`язок щодо реалізації сільськогосподарських культур покладений на Сторону-2 з урахуванням висновків Торгово-промислової палати Миколаївської області.

Відповідно до п. 5.3 договору грошові кошти отримані від реалізації зернової культури, сторона-2 перераховує стороні-1 на розрахунковий рахунок в безготівковому порядку, або готівкою в касу, протягом 3-х днів.

Відповідно до п. 7.5 договору у разі неврожаю Сторона 2 повинна сплатити Стороні 1 за наданий доступ до земельних ділянок 3 % від балансової вартості земельної ділянки.

Судом також встановлено наступні обставини.

За інформацією Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27.11.2019 за № 298/9/14-29-50-08-01-10 спірний договір на обліку податкового органу не перебуває (арк. 37).

Відповідно до інформації, наданої Миколаївським геріатричним пансіонатом від 12.12.2019 за № 7и/01-05, посада агронома (провідний спеціаліст) передбачена штатним розписом пансіонату, який затверджено директором ДСЗН з 01.01.2019 р. Миколаївський геріатричний пансіонат у листі зазначив, що на даний час посада є вакантною (акр. 36).

Відповідно до інформації, наданої Миколаївським геріатричним пансіонатом листом № 715/01-03 від 15.11.2019 року, відповідно до розпорядження Жовтневої районної адміністрації від 18.08.1997 року № 461-р пансіонату була виділена земельна ділянка під підсобне сільськогосподарське виробництво. Для її використання за призначенням в структурі пансіонату створене підсобне господарство. До штату підсобного господарства включено бухгалтера 1 категорії, на якого покладено обов`язки по веденню обліку виконаних робіт та майна, яке знаходиться па балансі.

Із загального бюджету кошти на здійснення господарської діяльності не виділялись. Діяльність підсобного господарства здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду.

З метою належного використання наданої земельної ділянки укладено договір № 126 про спільну діяльність, відповідно до якого залучається техніка та інше обладнання, матеріали (насіння), засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали.

Кошти, які надходять після реалізації врожаю, направляються на спеціальний рахунок пансіонату та використовуються на придбання продуктів харчування, меблів, іншого обладнання для покращення умов перебування підопічних (арк. 35).

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.12.2019 року № 10-14-0.2-8646/2-19 у межі міста включені селища міського типу Велика Корениха, Матвіївка, Тернівка та село Мала Корениха, в тому числі земельна ділянка площею 47,22 га, яка перебуває в постійному користуванні Миколаївського геріатричного пансіонату (арк. 38).

Згідно інформації ДП Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 24.12.2019 № 01-13/1736 земельна ділянка, яка на підставі Державного акту серії І-МК № 000225 перебуває в постійному користуванні Миколаївського геріатричного пансіонату увійшла в межі міста Миколаїв при складанні проекта встановлення меж міста, який затверджений постановою Верховної Ради України від 15.11.1996 (арк. 39-42).

Після відкриття провадження у даній справі та під час розгляду даної господарської справи між Миколаївським геріатричним пансіонатом та ФГ "Афганец-Агро" укладено Додаткову угоду № 1 від 02.03.2020 року до договору № 126 від 15.10.2019 року про здійснення спільної діяльності, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про розірвання договору від 15.10.2019 р. за № 126 "Про здійснення спільної діяльності" (п. 1 додаткової угоди). Датою розторгнення договору вважати 02.03.2020 р. (п. 2 додаткової угоди) (арк. 77).

На виконання Додаткової угоди № 1 від 02.03.2020 року ФГ "Афганец-Агро" повернув у користування Миколаївському геріатричному пансіонату земельну ділянку загальною площею 47,22 га (що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія І-МК № 000225 зареєстрованого 02.02.1998 в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 150), розташовану у місті Миколаєві, що використовується господарством на підставі договору № 126 про спільну діяльність від 15.10.2019 року, про що між сторонами (відповідачами) складено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 02.03.2020 (арк. 110).

Як вказано вище, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.10.2020 року закрито провадження у справі № 915/134/20 в частині зобов`язання ФГ "Афганец-Агро" повернути земельну ділянку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищевикладене, предметом позову є вимога про визнання недійсним договору № 126 про спільну діяльність від 15.10.2019 року.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків згідно з частиною другою наведеної статті.

Правовідносини відповідачів у цій справі виникли з договору, який просить визнати недійсним прокурор в особі позивача з тих підстав, що цей договір за своєю правовою природою не є договором про спільну діяльність, а є договором оренди землі, оскільки за його умовами право, передбачене ч. 1 ст. 95 ЗК України, використовується не землекористувачем, тому цей правочин вчинений з метою приховання іншого правочину (удаваний правочин).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З наведеного слідує, що недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (постанова ВС від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, постанова ВС від 11.03.2020 у справі № 923/658/19).

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

При цьому за договором простого товариства, за ч. 1 ст. 1132 ЦК України, сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Однією з кваліфікуючих ознак договору про спільну діяльність є здійснення його сторонами спільно певної діяльності для досягнення спільної обумовленої мети , що може здійснюватись як за об`єднання вкладів учасників, так і без об`єднання їх вкладів (постанова ВС від 21.05.2019 року по справі № 925/550/18).

Зі змісту ст. 1130, 1131 ЦК України вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній станом на 01.01.2019) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній станом на 01.01.2019) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність договір оренди землі укладається на платній основі і для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої сторони (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до п. "а" ч. 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Дане положення встановлює виняток із загального правила, передбаченого ч. 2 ст. 189 ЦК України, відповідно до якої продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Судом встановлено, що предмет оспорюваного договору про спільну діяльність, укладеного між відповідачами, викладений п. 1.1 договору наступним чином: "сторони зобов`язуються на основі співробітництва діяти в сфері виробничо-господарської та іншої діяльності сторін з метою досягнення економічно-вигідного господарського результату при вирощуванні сільськогосподарських, культур".

Умовами договору передбачено обов`язок відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату допустити ФГ Афганец-Агро до оброблення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с. М. Погорілове, загальною площею 47, 22 га) (п. 2.1 договору).

Виходячи із змісту п. 2.4, п. 2.6 договору, ФГ Афганец-Агро власними силами, засобами та матеріалами виконує повний цикл робіт з оброблення земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні пансіонату, власною сільськогосподарською технікою.

Умовами договору не врегульовано порядок обліку зернової культури, отриманої від обробітку землі, витрат та збитків під час господарської діяльності, що входять до складу її собівартості, а відповідно впливають на прибуток, а як наслідок не визначено і порядок його розподілу.

Фактично, як вбачається з матеріалів справи, відповідач Миколаївський геріатричний пансіонат передав відповідачу ФГ Афганец-Агро у платне користування земельну ділянку, не приймаючи ніякої участі в її обробітку, натомість отримуючи плату в грошових коштах.

Отже, в суду відсутні правові підстави для тверджень, що за укладеним між сторонами договором про спільну діяльність передача права користування земельною ділянкою, яка перебуває у відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату на праві постійного користування, здійснювалась саме як вклад у спільну діяльність за договором (на момент укладення договору).

Питання користування земельними ділянками є предметом регулювання спеціальних норм законодавства: ЗК України, Закону України "Про оренду землі".

Проаналізувавши умови укладеного між відповідачами оспорюваного договору, суд дійшов висновку, що проведення відповідачем ФГ Афганец-Агро відповідачу Миколаївському геріатричному пансіонату оплати грошовими коштами, отриманими від реалізації продукції) по договору (п. 5.2, п. 5.3) є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою для, в даному випадку, вирощування сільськогосподарської продукції.

Відповідач Миколаївський геріатричний пансіонат за умовами договору надає доступ до земельної ділянки відповідачу ФГ Афганец-Агро , тобто фактично надав земельну ділянку у користування.

Тобто, за умовами договору вирощування та збір урожаю (сільськогосподарських культур) здійснюється тільки відповідачем ФГ Афганец-Агро без участі відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату. Сільськогосподарська продукція не розподіляється між відповідачами. Відповідач Миколаївський геріатричний пансіонат лише отримує грошові кошти у розмірі, визначеному цим договором (п. 5.2, 5.3, 7.5 договору).

Отже, між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються.

Суд дійшов висновку, що умови укладеного між відповідачами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки.

Відсутність підписаного між сторонами договору акту приймання-передачі земельної ділянки необхідно розцінювати як неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки, яке і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки (постанова ВС від 17.01.2019 року № 923/241/18).

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Як вказано вище, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

Отже, встановивши, що спільної діяльності за договором про здійснення спільної діяльності від 15.10.2019 № 126 не велося, а відбувалось платне користування відповідачем ФГ Афганец-Агро земельною ділянкою, наданою відповідачем Миколаївським геріатричним пансіонатом у користування для отримання прибутку, суд дійшов висновку, що до оспорюваного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Так, відносини пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договору оренди, якого в даному випадку сторонами дотримано не було.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору про спільний обробіток землі, укладений між сторонами, який в силу ст. 235 ЦК України є удаваним правочином.

Оспорюваний договір не є договором спільної діяльності, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам ЦК України, ЗК України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.

За оспорюваним договором відбулось розпорядження земельною ділянкою неповноважним суб`єктом, договір не відповідає вимогам законодавства, а саме ст. 92, 93, 96 ЗК України, ст. 1130-1132 ЦК України, а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі ч. 1, 2, 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Враховуючи те, що відповідач Миколаївський геріатричний пансіонат, не будучи власником спірної земельної ділянки та не маючи права розпоряджатися нею, за оспорюваним договором передав у користування відповідачу ФГ Афганец-Агро земельну ділянку комунальної власності, то договір підлягає визнанню недійсним.

Оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову (постанова ВП ВС від 03.04.2019 № 924/1220/17).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним договору.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір відповідно до ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України слід відшкодувати прокуратурі з відповідачів в рівних частинах по 1 051, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в частині визнання недійсним договору № 126 про спільну діяльність від 15.10.2019 року.

2. Визнати недійсним договір № 126 про спільну діяльність від 15.10.2019 року, укладений між Миколаївським геріатричним пансіонатом (вул. Казарського, 4, м. Миколаїв, 54007 (код ЄДРПОУ 03189050) та Фермерським господарством "Афганец-Агро (смт. Воскресенське, Вітовський район, Миколаївська область, 57210 (код ЄДРПОУ 35048355).

3. Стягнути з відповідача Миколаївського геріатричного пансіонату, вул. Казарського, 4, м. Миколаїв, 54007 (код ЄДРПОУ 03189050) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, р/р НОМЕР_1 ):

- 1 051, 00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з відповідача Фермерського господарства "Афганец-Агро", смт. Воскресенське, Вітовський район, Миколаївська область, 57210 (код ЄДРПОУ 35048355) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, р/р НОМЕР_1 ):

- 1 051, 00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

7. Накази видати прокуратурі після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.11.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш