Постанова

від 11.03.2020 по справі 910/16386/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/16386/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 (головуючий суддя Мартюк А.І., судді Буравльов С.І., Зубець Л.П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 (суддя Чебикіна С.О.) у справі № 910/16386/18

за позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газнафтаоіл"

про стягнення 954 659,55 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Укртранснафта" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газнафтаоіл" (далі - відповідач) про стягнення пені у розмірі 954 659,55 грн.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що приймання відповідачем товару відбулося з порушенням строків, визначених договором поставки нафти № ГНО 2-22/08-FCA-НПС від 28.08.2018, на 13 днів, що відповідно до п. 4.5 договору є підставою для нарахування неустойки.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газнафтаоіл" на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" 119 964,65 грн пені та 1 799,48 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суд першої інстанції вказав, що із актів приймання - передачі наявних у матеріалах справи вбачається прийняття відповідачем товару із порушенням строків, визначених додатком № 1 до договору, що є неналежним виконанням договору. Суд вказав, що позивачем у відповідності до вимог п. 4.5 договору нараховано до стягнення 954 659,55 грн пені, водночас, за перерахунком суду розмір пені, який підлягає стягненню становить 119 964,65 грн, який здійснено окремо по кожному акту.

Дослідивши клопотання відповідача про зменшення неустойки до 50 000,00 грн, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені приписами статті 233 Господарського кодексу України та з наявністю яких законодавець пов`язує виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, з огляду на що відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині та викладено його у редакції постанови. В іншій частині рішення залишено без змін.

2.3. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи статті 230 Господарського кодексу України та п. 4.5 договору, вказав, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з прийняття товару у встановлений строк, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 954 659,55 грн пені.

Водночас, посилаючись на положення ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення неустойки до 50 000,00 грн, апеляційний суд дійшов висновку щодо можливості зменшення суми пені з врахуванням розміру невиконаного зобов`язання до 119 964,65 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача неустойку у розмірі 834 694,90 грн, 12 520,42 грн судового збору за подання позовної заяви та 21 479,85 грн за подання апеляційної скарги.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального права, зокрема, статті 233 Господарського кодексу України, статей 549 - 552 Цивільного кодексу України та норм процесуального права - статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

4.1. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 Цивільного кодексу України без з`ясування усіх обставин, обумовлених даною нормою.

5. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

6. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.08.2018 між Акціонерним товариством "Укртранснафта" (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Газнафтаоіл" (покупець) та Товарною біржою "Українська енергетична біржа" (біржа) укладено договір поставки нафти № ГНО 2-22/08-FСА-НПС, за змістом п. 1.1 якого продавець взяв на себе зобов`язання передати в узгоджені терміни, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором, нафту сиру з умовним позначенням 2.2.1 згідно з класифікацією по ГОСТ 9965-76 "Нефть для нефтеперерабатывающих предприятий. Технические условия" (далі-ГОСТ 9965-76), яка за своїми якісними характеристиками відповідає сорту "ЮРАЛС" (далі - товар), в кількості 1 000 (одна тисяча) тонн нетто (+/-10% в опціоні продавця), за ціною та на умовах, які зазначені в додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною (далі - додаток № 1).

6.1. Пунктом 2.2 договору визначено, що базис поставки товару FСА НПС "Великоцьк" (автоналив) філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" АТ "Укртранснафта" за адресою: Україна, 92500, Луганська область, с. Травневе, вул. Клубна, 45 к. При тлумаченні цього договору мають силу Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року.

6.2. За умовами п. 2.6 договору товар передається продавцем і приймається покупцем за кількістю (маса нетто) - згідно з актами наливу, підписаними уповноваженими особами сторін, та за якістю - згідно з документами, в яких зазначена якість товару. Передача товару оформляється актом приймання - передачі товару згідно з актом (ами) наливу та документами, в яких зазначена якість товару.

6.3. Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від продавця є дата підписання Акту приймання-передачі товару (п.2.7).

6.4. Покупець зобов`язується оплатити повну вартість товару (у тому числі ПДВ), визначену у додатку № 1, на умовах 100% попередньої оплати протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору (п.3.1).

6.5. В цілях здійснення остаточних взаєморозрахунків за цим договором сторони складають та підписують акт звірки взаєморозрахунків (п.3.7).

6.6. Згідно із додатком №1 до договору, з дати здійснення попередньої оплати товару в розмірі 100% та у строк до 21.09.2018 продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти товар у кількості, передбаченій договором, за ціною 14 687,07 грн у т.ч. ПДВ. Загальна попередня вартість товару становить 14 687 070,00 грн. Сторони домовилися, що кінцева вартість товару буде перерахована за формулою із врахуванням фактичних показників кількості та якості поставленої нафти.

6.7. Судами установлено факт оплати Товарною біржою "Українська енергетична біржа" гарантійного внеску в сумі 734 353,50 грн на виконання умов договору, що підтверджується платіжним дорученням № 321401 від 29.08.2018 та факт здійснення відповідачем попередньої оплати за договором в сумі 14 687 070,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5091583501 від 29.08.2018.

6.8. Як вбачається із актів приймання-передачі від 22.09.2018 № 16 на суму 1 116 139,10 грн, від 24.09.2018 № 17 на суму 374 582,78 грн, від 25.09.2018 № 18 на суму 381 327,00 грн, від 02.10.2018 № 19 на суму 373 116,65 грн, від 04.10.2018 № 20 на суму 455 190,88 грн, від 05.10.2018 № 21 на суму 574 783,49 грн, товар був прийнятий відповідачем за вказаними актами з порушенням строків, що визначені додатком №1 до договору.

7. Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення пені у розмірі 954 659,55 грн за неналежне виконання договору поставки нафти № ГНО 2-22/08-FСА-НПС від 28.08.2018 в частині фактичного прийняття та/або відвантаження товару в порядку та строки, установлені п. 2 Додатку № 1 та/або п. 2.3 договору.

8. Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

9. Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

10. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

11. Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

12. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

13. Судами установлено, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з прийняття товару у встановлений строк, позивачем у відповідності до вимог п. 4.5 договору нараховано до стягнення 954 659,55 грн пені.

14. Згідно із статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

15. Судами установлено, що відповідальність у вигляді пені за порушення строків прийняття товару передбачена у пункті 4.5 договору, в якому сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань за цим договором, у тому числі, але не виключно, у разі якщо покупець не забезпечить фактичне прийняття та/або відвантаження товару в порядку та строки, встановлені п.2 додатку № 1 та/або п.2.3. договору, покупець сплачує продавцю неустойку у розмірі 0,5 % від загальної попередньої вартості товару, визначеної у п. 3 додатку № 1, за кожен календарний день прострочення виконання таких зобов`язань покупцем щодо фактичного прийняття та/або відвантаження товару.

16. Суд апеляційної інстанції установив, що позивачем правомірно у відповідності до вимог п. 4.5 договору нараховано до стягнення з відповідача пені у розмірі 954 659,55 грн.

17. Водночас, апеляційний суд розглянув клопотання відповідача про зменшення неустойки, у задоволенні якого було відмовлено судом першої інстанції, та на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України дійшов висновку про можливість зменшення суми пені з урахуванням розміру невиконаного зобов`язання до 119 964,65 грн.

18. Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

19. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

20. Згідно із частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

21. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

22. Так, користуючись правом, наданим зазначеними положеннями чинного законодавства, апеляційний суд вказав про можливість зменшення розміру пені з урахуванням невиконаного зобов`язання.

23. Водночас, положення статті 233 Господарського кодексу України не пов`язують можливості зменшення розміру неустойки із розміром невиконаного зобов`язання, якого суд апеляційної інстанції у даному випадку не встановив. Також судом не було досліджено інших підстав для зменшення пені, в тому числі ступінь виконання зобов`язання тощо.

24. Зокрема, положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

25. У даному випадку суд апеляційної інстанції зменшуючи розмір неустойки, не урахував положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 86 ГПК України у розрізі дослідження доказів, з урахуванням яких можливе застосування даної норми, зокрема, не надано оцінки клопотанню відповідача про зменшення неустойки, запереченню позивача проти такого клопотання, що свідчить про передчасне задоволення клопотання відповідача, без дослідження відповідних доводів, якими сторони обґрунтовують свою позицію, та наведення судом у постанові відповідних мотивів.

26. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги визнаються судом обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

28. З огляду на те, що судом апеляційної інстанції допущено наведені вище порушення норм процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції і передачі справи на новий апеляційний розгляд.

29. Допущені судом порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

30. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищевикладене, повно та всебічно дослідити і надати правову оцінку усім зібраним у справі доказам у сукупності та розглянути справу з дотриманням норм чинного законодавства.

Щодо судових витрат

31. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з урахуванням статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртранснафта" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі №910/16386/18 скасувати.

3. Справу № 910/16386/18 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.