Рішення

від 05.03.2020 по справі 906/1110/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1110/19

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Маруняк Н.А. ордер ЛВ № 165151 від 17.10.2019

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Олянюк В.Л., наказ № 343-Д від 18.11.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Кітва"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 1561816,05 грн

та за зустрічним позовом: Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Кітва"

про стягнення 499155,70 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Кітва" подано позов до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 1561816,05грн, з яких: 1024128,10грн - сума основного боргу, 9217,15грн - інфляційні збитки, 486991,37грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 414479,43грн - 3% річних.

Ухвалою від 22.10.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 19.11.2019.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2019 суд об`єднав вимоги Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Кітва" про стягнення 499155,69грн штрафу та пені з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Кітва" до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 1561816,05 грн.

30.01.2020 первісний позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" 1024128,10грн основного боргу, 13659,88грн - інфляційні нарахування, 515339,94грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 43808,68 грн - 3% річних.

30.01.2020 в підготовчому засідання суд постановив ухвалу, якою прийняв до розгляду заяву первісного позивача про збільшення розміру позовних вимог та постановив розгляд справи здійснювати із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про що в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України занесено запис до протоколу судового засідання.

В підготовчому засіданні від 30.01.2020 суд оголосив перерву до 17.02.2020.

Ухвалою від 17.02.2020 суд закрив підготовче засіданні та призначив справу № 906/1110/19 до судового розгляду по суті на 27.02.2020.

В судовому засіданні від 27.02.2020 суд оголосив перерву до 05.03.2020.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги первісного позивача мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №2018/01 від 14.02.2018 в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого на момент розгляду справи у відповідача за первісним позовом існує заборгованість в розмірі 1024128,10грн.

За порушення строків проведення розрахунків, первісним позивачем на підставі п.7.2 договору заявлено до стягнення з відповідача 515339,94грн пені.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання первісним позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 13659,88грн інфляційних та 43808,68грн 3% річних.

В судовому засіданні представник первісного позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач за первісним позовом заперечив проти первісного позову з підстав, викладених у відзиві (а.с. 64-69).

Зокрема вважає, що строк оплати продукції за специфікацією №2 від 10.04.2018 для ДП "Житомирський бронетаковий завод" не настав, оскільки позивач не поставив в повному обсязі продукцію, визначену у специфікації № 2 , поставивши лише вироби ГО-27 в кількості 11 штук.

Вказує, що за період дії договору відповідач провів оплату за продукцію поставлену по Специфікації № 1 у розмірі 589060,00грн. Зазначає, що станом на день звернення до суду заборгованість перед первісним позивачем становить 389060,00 грн.

Крім того відповідач за первісним позовом вважає, що первісний позивач пропустив строк позовної давності за вимогою про стягнення пені. Також звертає увагу, що пеню первісним позивачем нараховано за період, що перевищує шестимісячний строк для нарахування пені, визначений ч.6 ст. 232 ГК України.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав, зазначених у відзиві.

В обґрунтування зустрічного позову ДП "Житомирський бронетанковий завод" вказує, що на виконання укладеного між сторонами Договору поставки № 868/02 від 14.03.2018 відповідачем за зустрічним позовом було поставлено частину продукції, яка виявилась неякісною та непридатною до використання, про що свідчать акти вхідного контролю комісії покупця, тому зустрічний позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у відповідності до умов п.7.3.1 Договору у розмірі 20 % вартості неякісних послуг, що в загальному складає 78249,60 грн.

Крім того позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідач за зустрічним позовом надав послуги з порушенням строків визначених у специфікаціях, внаслідок чого позивач за зустрічним позовом на підставі п. 7.3.2 договору нарахував до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 314829,83грн пені та 106076,26грн штрафу.

В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) зустрічні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у вказаній зустрічній позовній заяві (а.с. 98-105).

Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) згідно письмового відзиву (а.с. 174-176) заперечив проти зустрічних позовних вимог в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заперечення первісного позивача проти вимог за зустрічним позовом ґрунтуються на тому, що позивач за зустрічним позовом першочергово не виконав істотні умови договору, визначені у п. 4.3 договору щодо здійснення попередньої оплати у розмірі 50%, тому підстави для стягнення штрафу та пені у розмірі 4999155,69грн відсутні.

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 192-196) позивач за зустрічним позовом вказав, що заперечення відповідача за зустрічним позовом вважає безпідставними. Серед іншого зауважив, що послуги в межах укладеного договору надавались без здійснення замовником попередньої оплати. Тому, оскільки відповідач за зустрічним позовом відступив від умов договору, надаючи послуги без отримання попередньої оплати, зобов`язаний був дотримуватись умов договору щодо строків надання таких послуг

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні від 05.03.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

14.02.2018 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (замовник, первісний відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Кітва" (виконавець, первісний позивач) укладено договір № 2018/01 (а.с. 17).

Відповідно до п.1 договору, виконавець зобов`язується надати замовникові послуги з ремонтно-відновлювальних робіт приладу ГО-27 згідно тендеру №2080075 від 05.02.2018 у кількості 60 комплектів, а замовник прийняти і оплатити виконані роботи.

За умовами п.1.2 договору, вироби для надання послуг з ремонтно-відновлювальних робіт поступають партіями. На кожну партію оформляється Специфікація (Додаток №2) до даного Договору.

Згідно п. 2.2. договору, контроль якості послуг з ремонту виробів, дефектації виробів, які надходять для ремонту від замовника і вхідний контроль покупних та комплектуючих виробів, які використовуються в процесі надання послуг, здійснюється відділом технічного контролю Виконавця з обов`язковим залученням представника 4762 ГВП МО України.

У пункті 3.1 договору сторони погодили орієнтовну ціну договору, яка становить 2934360,00грн.

Приписами п. 4.3 договору визначено, що замовник здійснює попередню оплату (передоплату) в розмірі 50% від орієнтовної ціни за кожну партію, яка вказана в Специфікації на протязі 10 банківських днів після підписання Специфікації. Кінцевий розрахунок замовник здійснює за кожну партію на протязі 10 банківських днів після отримання партії виробів на ДП "ЖБТЗ" і проведенню вхідного контролю на основі висновку 4762 ГВП МО України про фактичні витрати.

Пунктом 5.1 договору визначено, що передбачені цим договором послуги надаються у відповідності до вимог програми і методики проведення ремонту та випробувань виробів ГО-27.

Строк проведення ремонту виробів - 30 (тридцять) діб після здійснення передоплати у відповідності до пункту 4.3 договору та передачі відповідної партії виробів для надання послуг. Передача виробів у ремонт і їх проведення після проведення ремонту оформляється актом прийому-передачі.

У пункті 5.9 договору сторони передбачили, що виконавець може поетапно надавати послуги замовнику, у обсягах та в терміни, що передбачені Специфікацією послуг.

За результатами наданих послуг виконавцем складається Акт приймання наданих послуг (форма акту наведена в Додатку 3 до Договору) та Акт прийому-передачі виробу (виробів) (форма акту наведена в Додатку 4 до Договору) (п. 5.10 договору).

За умовами п. 5.11 договору, зобов`язання виконавця по наданню послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження замовником актів приймання наданих послуг (форма акту наведена в Додатку 3 до Договору) та Актів прийому-передачі виробу (виробів) (форма акту наведена в додатку 4 до Договору).

Відповідно до пп. 6.1.1 договору замовник прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Нормами п. 7.2 сторони узгодили, що за порушення термінів проведення остаточної оплати послуг (абз.2 п. 4.3 договору) замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день затримки до моменту повного виконання своїх зобов`язань по Договору.

У пункті 7.3.1 сторони визначили, що за порушення умов зобов`язання щодо якості наданих послуг з виконавця стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості неякісних послуг.

За порушення терміну виконання зобов`язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.

До договору № 2018/01 від 14.02.2018 сторонами підписано Специфікацію 1 №1, в якій сторони погодили: орієнтовну вартість послуг, яка становить 978120,00 грн; термін здачі робіт: 10 шт до 26.03.2018 та 10 шт. до 25.04.2018.

Пунктом 1 сторони погодили, що термін проведення ремонту виробів становить 30 днів при виконанні п. 5.1. При затримці замовником виконання п.п. 5.1 і 4.3 договору термін ремонту зміщується на час затримки (а.с. 25).

10.04.2018 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору № 2018/01 від 14.02.2018, згідно п. 1 якої сторони у відповідності до п.1.2 Договору № 2018/01 від 14.02.2018 підписали Специфікацію № 2 до Договору № 2018/01 від 14.02.2018 на передачу 31 комплектів блоків Б-1, Б-2, Б-3 та Циклон та виробу ГО-27 для проведення ремонтно- відновлювальних робіт. Блоки Б1, Б2, Б3 та циклон виробу ГО-27 замовник передає виконавцю як давальницьку сировину (а.с.233).

Згідно п.2 додаткової угоди сторони визначили, що орієнтовна вартість робіт згідно Специфікації № 2 становить 1516086,00грн.

Пунктом 3 додаткової угоди сторони передбачили, що терміни поставки виробів вказані в Специфікації № 2.

Додаткова угода № 1 від 10.04.2018 являється невід`ємною частиною Договору № 2018/01 від 14.02.2018. Всі решта пунктів договору № 2018/01 від 14.02.2018 незмінні.

У специфікації № 2 від 10.04.2018 (а.с. 232), сторонами погоджено наступні умови:

- замовник передає вироби виконавцю для надання послуг з ремонтно-відновлювальних робіт партіями 10 штук до 17.04.2018, 14 штук до 10.05.2018, 7 штук до 08.06.2018.;

- загальна вартість послуг згідно Специфікації № 2 від 10.04.2018 становить 1516086,00грн;

- виконавець відвантажує відремонтовані вироби замовнику після повного розрахунку за попередньо відвантажені партії. Термін оплати згідно п. 4.3 договору становить 10 днів після отримання відремонтованих виробів ДП "ЖБТЗ". При затримці оплати термін поставки наступних партій зміщується на термін прострочення оплати.

За даними первісного позивача, на виконання умов договору, первісний позивач надав послуги з ремонтно-відновлювальних робіт на загальну 1613188,10грн, що підтверджується актами приймання наданих послуг від 16.04.2018, від 07.05.2018 та від 16.06.2018 (а.с. 26,28,30).

За видатковими накладними № РН-000004 від 16.04.2018, № РН-000005 від 07.05.2018 та № РН-000008 від 14.06.2018. (а.с. 27, 29, 31) вироби ГО- 27 були передані ДП "Житомирський бронетанковий завод".

Відповідач за первісним позовом частково оплатив вартість наданих первісним позивачем послуг в загальному розмірі 589060,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2336 від 03.05.2018, № 2409 від 07.05.2018, № 4502 від 07.12.2018, № 4501 від 07.12.2018, № 4780 від 28.12.2018 (а.с. 204-208).

За даними позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати наданих послуг, у останнього утворилась заборгованість в розмірі 1024128,10 грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків за надані послуги, на підставі п.7.2 договору, первісний позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 515339,94 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором № 2018/01 від 14.02.2018 нараховано до стягнення з відповідача 43808,68 грн. 3% річних та 13659,88 грн. інфляційних.

З метою врегулювання питання заборгованост первісний позивач неодноразово звертався листами та в претензійному порядку до ДП "Житомирський бронетанковий завод" (а.с. 32- 35, 38-41).

Не заперечуючи факт наявності заборгованості в сумі 926316,10 грн., 30.05.2019 відповідачем за первісним позовом було направлено НВП "Кітва" проект договору про реструктуризацію вказаної заборгованості на десять місяців (а.с. 43-45), який останній відмовився підписати (а.с. 46).

Вимоги позивача за зустрічним позовом ґрунтуються на тому, що відповідно до умов Договору № 2018/01 та Специфікації № 1 від 14.02.2018 термін проведення ремонту виробів, зазначених у п. 1 по специфікації складає 30 днів.

Натомість, виконавець (відповідач за зустрічним позовом) виконав послуги з ремонту з порушенням встановленого у Специфікації № 1 терміну, а саме першу партію передав 16.04.2018, тобто з порушенням в 51 день, другу партію - 07.05.2018. тобто з порушенням в 29 днів.

Згідно Специфікації № 2 від 10.04.2018 термін проведення ремонту виробів, зазначених у п. 1 по специфікації № 2 складає: I партія 13 шт. - до 30.05.2018; II-партія 10 шт. - 20.06.2018; III-партія 8 шт. - 10.07.2018.

14.06.2018 року виконавцем здійснено поставку І партії продукції, а саме виробів ГО-27 в кількості 13 комплектів на загальну суму 635068,10грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 000008 від 14.06.2018.

Зауважив, що згідно додатку до Акту № 672 від 18.07.2018 вхідного контролю комісії Замовника за участю представника філії 637 ВП МОУ підтверджено, що вироби ГО-27 зав. 95418026, 95418029, 95418033, 95418023, які надійшли від ТОВ НВП Кітва по накладній № РН-000008 від 14.06.2018 - придатні для подальшого використання за призначенням, окрім виробів ГО-27 зав. 95418026, 95418029, які підлягають для заміни на якісні.

Ураховуючи, що відповідач зобов`язувався поставити вироби партіями, тому передача її частини вважається не виконаним зобов`язанням. Таким чином по Специфікації № 2 Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав. Вироби визнані неякісними і в повному обсязі не замінені до цього часу.

Водночас, зауважує, що друга та третя партії виробів за умовами Специфікації № 2 від 10.04.2018 так і не відремонтовані та не поставлені замовнику.

За вказаних обставин позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідач за зустрічним позовом порушив умови договору визначені у Специфікаціях № 1 та № 2 щодо термінів проведення ремонту, внаслідок чого позивач за зустрічним позовом на підставі п. 7.3.2 договору заявив до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 314829,83грн пені та 106076,26грн штрафу.

Оскільки відповідачем за зустрічним позовом поставлено 8 неякісних коплектів ГО-27, що ДП "Житомирський бронетанковий завод" підтверджує Актами вхідного контролю, останнім заявлено до стягнення штраф, відповідно до умов п.7.3.1 Договору у розмірі 20 % вартості неякісних послуг, що складає 78249,60 грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За нормами ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 2018/01 від 14.02.2018, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що первісним позивачем надавались первісному відповідачу послуги з ремонту виробів ГО-27.

Так, суд встановив, що на умовах Специфікації № 1 від 14.02.2018:

1) згідно акту прийняття наданих послуг від 16.04.2018 та видаткової накладної № РН-000004 від 16.04.2018 первісним позивачем надано послуги на загальну суму 489060,00 грн. (а.с. 26, 27).

Відповідно до акту № 490 вхідного контролю від 24.04.2018 зазначено, що майно, яке надійшло 16.04.2018 на ДП "Житомирський БТЗ" від ТОВ НВП "Кітва" по накладній № РН-000004 від 16.04.2018 згідно з договором № 2018/01 від 14.02.2018 - придатне до подальшого використання за призначенням, окрім виробів ГО-27 зав. №№ 95418002, 95418005, які підлягають поверненню постачальнику для усунення недоліків або заміни на якісні (а.с. 70).

Повернення двох неякісних виробів здійснена на підставі накладної № 65 від 07.05.2018 (а.с.163).

Заміна неякісних виробів ГО-27 зав. №№ 95418002, 95418005 здійснена 10.05.2018 по видатковій накладній №РН-000006 (а.с.164), їх якість підтверджена Актом вхідного контролю №588 від 17.05.2018 (а.с.71).

2) згідно акту № 2 від 07.05.2018 та видаткової накладної № РН-000005 від 07.05.2018 первісним позивачем надано послуги первісному відповідачу на загальну суму 489060,00грн (а.с. 28, 29).

Відповідно до акту № 572 вхідного контролю від 24.04.2018 зазначено, що майно, яке надійшло 07.05.2018 на ДП "Житомирський БТЗ" від ТОВ НВП "Кітва" по накладній № РН-000005 від 07.05.2018 згідно з договором № 2018/01 від 14.02.2018 - придатне до подальшого використання за призначенням, окрім виробів ГО-27 в кількості 2 комплектів зав. №№ 95418013, 95418014, які підлягають поверненню постачальнику для усунення недоліків або заміни на якісні (а.с. 74).

Заміна двох неякісних виробів ГО-27 зав. №№ 95418013, 95418014 здійснена 25.05.2018 по видатковій накладній №РН-000007, їх якість підтверджена Актом вхідного контролю №639 від 01.06.2018 (а.с.75).

На умовах Специфікації № 2 від 10.04.2018 згідно акту прийняття наданих послуг №3 від 16.06.2018 та видаткової накладної № РН-000008 від 14.06.2018 первісним позивачем надано послуги первісному відповідачу на загальну суму 635068,10грн (а.с. 30,31).

Відповідно до акту № 672 вхідного контролю від 18.07.2018 зазначено, що майно, яке надійшло 14.06.2018 на ДП "Житомирський БТЗ" від ТОВ НВП "Кітва" по накладній № РН-000008 від 14.06.2018 згідно з договором № 2018/01 від 14.02.2018 - придатне до подальшого використання за призначенням, окрім виробів ГО-27 в кількості 4 комплектів зав. №№ 95418033, 95418023, 95418026, 9541808029, які підлягають поверненню постачальнику для усунення недоліків або заміни на якісні (а.с. 72).

Якість двох виробів ГО-27 зав. №№ 95418033, 95418023, підтверджена при повторній перевірці за участю представника НВП "Кітва" - Сорокаліти Я.І., який був направлений до первісного відповідача через незгоду з результатами висновку комісії вхідного контролю.

Результати перевірки за участю представника НВП "Кітва" зазначено в додатку до Акту вхідного контролю № 672 від 18.07.2018 (а.с.73, 166).

Згідно вищевказаного акту якість виробів №№ 95418026, 9541808029 не підтвердилась.

На підставі актів приймання наданих послуг актами приймання наданих послуг від 16.04.2018, від 07.05.2018 та від 16.06.2018 (а.с. 26,28,30). первісним позивачем надано первісному відповідачу послуг на загальну суму 1613188,10грн.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.4.3 договору, замовник (первісний відповідач) здійснює попередню оплату (передоплату) в розмірі 50% від орієнтовної ціни за кожну партію, яка вказана в Специфікації на протязі 10 банківських днів після підписання Специфікації. Кінцевий розрахунок замовник здійснює за кожну партію на протязі 10 банківських днів після отримання партії виробів на ДП "ЖБТЗ" і проведенню вхідного контролю на основі Висновку 4762 ГВП МО України про фактичні витрати.

Замовник (первісний відповідач) попередньої оплати у термін, визначений договором не здійснив, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ч.4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

За вказаних обставин, оскільки первісний позивач, незважаючи на нездійснення первісним відповідачем попередньої оплати за умовами договору, надав первісному відповідачу послуги з ремонту виробів ГО-27 на умовах Специфікації № 1 від 14.02.2018 в повному обсязі, у відповідача виник зустрічний обов`язок оплатити такі послуги в повному обсязі протягом 10 банківських днів після отримання партії виробів і проведення вхідного контролю.

Таким чином, враховуючи термін оплат, визначений у п. 4.3 договору, а також дані щодо отримання послуг та проведення вхідного контролю відремонтованих деталей, надані позивачем послуги на умовах специфікації № 1 від 14.02.2018 первісний відповідач зобов`язаний був оплатити:

- згідно акту від 16.04.2018 на суму 391248,00грн до 10.05.2018; на суму 91812,00грн - до 31.05.2018;

- згідно акту від 07.05.2018 на суму 391248,00грн до 01.06.2018; на суму 97812,00грн - до 15.06.2018;

Щодо строків проведення розрахунків за надані послуги первісному відповідачу на умовах Специфікації № 2 від 10.04.2018, то умовою п. 3 даної Специфікації сторони визначили, що термін оплати згідно п. 4.3 договору становить 10 днів після отримання відремонтованих виробів ДП "ЖБТЗ".

Тобто, змінивши кінцевий строк проведення розрахунків з 10 банківських днів на 10 (календарних) днів, умова, що така оплата здійснюється після отримання відремонтованої техніки та проведення вхідного контролю відремонтованих виробів, залишилась незмінною.

Суд встановив, що загальна вартість наданих первісним позивачем послуг на умовах Специфікації № 2 склала 635064,10грн. (а.с. 30,31).

Водночас, відповідно до акту № 672 вхідного контролю від 25.06.2018 та додатку до акту № 672 від 18.07.2018 працездатними виявились лише 11 виробів ГО-27.

Два вироби зав. №№ 95418026, 9541808029 визначені як неякісні. Доказів подальшої заміни чи ремонту вищевказаних виробів ГО-27 матеріали справи не містять.

Таким чином, у первісного відповідача виник обов`язок оплати послуг по ремонту 11 виробів, які визнані за результатами проведення вхідного контролю придатними до використання та є відремонтованим на загальну суму 537256,10грн.

Так, враховуючи умови оплати, визначені п.3 Специфікації №2 від 10.01.2018 первісний відповідач зобов`язаний був провести оплату наданих первісним позивачем послуг за актом № 3 від 16.06.2018 на суму 439444,10грн (9 виробів) до 05.07.2018; на суму 97812,00 грн. (2 вироби) - до 30.07.2018.

Первісний відповідач розрахунки за надані первісним позивачем послуги провів на загальну суму 589060,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (а.с. 204-208). Вказана оплата була проведена за ремонт виробів за Специфікацією № 1.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд встановив, що на день вирішення спору в суді, має місце заборгованість, строк оплати якої настав та підлягає стягненню з первісного відповідача в розмірі 926316,10 грн.

Щодо заявленої заборгованості за надані послуги згідно акту № 3 від 16.06.2018 на суму 97812,00 грн. (2 вироби), то у первісного відповідача не виникло обов`язку щодо оплати наданих послуг з ремонту виробів ГО- 27 у вищевказаній сумі, оскільки за результатами перевірки товар не пройшов вхідного контролю, що підтверджується актом вхідного контролю № 672 від 25.06.2018 та додатком до акту від 18.07.2018 (а.с.72, 73), тому у відповідності до умов договору строк проведення розрахунків не настав.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з первісного відповідача 97812,00грн. заборгованості є безпідставними та в установленому порядку первісним позивачем не доведеними, відтак суд відмовляє в задоволені позову в цій частині.

Щодо вимоги про стягнення з первісного відповідача 515339,94грн. пені, суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як убачається з умов договору у п. 7.2 сторонами погоджено, що за порушення термінів проведення остаточної оплати послуг (абз. 2 п. 4.3. договору) замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день затримки до моменту повного виконання своїх зобов`язань по договору.

З розрахунку первісного позивача (а.с. 220) видно, що пеню заявлено за період з 14.05.2018 по 03.06.2018 на суму простроченої заборгованості 213060,00грн, з 04.06.2018 по 10.07.2018 на суму простроченої заборгованості 702120,00грн, з 11.07.2018 по 06.09.2018 на суму простроченої заборгованості 1337188,10грн, з 07.09.2018 по 07.12.2018 на суму простроченої заборгованості 1124128,10грн, з 08.12.2018 по 17.10.2019 на суму простроченої заборгованості 1024128,10грн, яка в загальному розмірі склала 515339,94 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він не відповідає вимогам умов укладеного між сторонами договору, оскільки первісний позивачем при обрахунку початкового строку нарахування пені невірно визначено дату, з якої заборгованість є простроченою, через не врахування відомостей щодо проходження відремонтованим товаром вхідного контролю.

Крім того первісним позивачем нараховано пеню на заборгованість в сумі 97812,00грн, строк проведення розрахунку по якій не настав, оскільки товар не пройшов вхідного контролю.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин щодо строку настання розрахунків відповідно до умов п. 4.3 договору, даних щодо проходження відремонтованим товаром вхідного контролю, умов оплати згідно специфікації № 2 від 10.04.2018, а також враховуючи проведені первісним відповідачем оплати за надані послуги, суд встановив, що позивач вправі був нараховувати пеню:

- з 11.05.2018 по 31.05.2018 на суму простроченої заборгованості 115248,00грн;

- за 01.06.2018 на суму простроченої заборгованості 213060,00грн;

- з 02.06.2018 по 15.06.2018 на суму простроченої заборгованості 604308,00грн;

- з 16.06.2018 по 05.07.2018 на суму простроченої заборгованості 702120,00грн;

- з 06.07.2018 по 30.07.2018 на суму простроченої заборгованості 1141564,10грн;

- з 31.07.2018 по 06.12.2018 на суму простроченої заборгованості 1239376,10грн;

- з 07.12.2018 по 27.12.2018 на суму простроченої заборгованості 1026316,10грн;

- з 08.12.2018 по 17.10.2019 на суму простроченої заборгованості 926316,10грн.

Водночас первісним відповідачем заявлено про застосування наслідків сливу строку позовної давності

Згідно з частиною другою статті 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

В той же час, 18.05.2016 р. у справі № 6-474цс16 Верховний суд України вказав наступне: Отже аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою .

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-3006цс15 та від 25 травня 2016 року у справі № 6-1138цс15.

Аналогічна позиція викладена в рішеннях: Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року по справі № 383/458/17, провадження № 61-10239св18 (ЄДРСРУ № 80183023), від 27 лютого 2019 року по справі № 157/883/16-ц, провадження № 61-18534св18 (ЄДРСРУ № 80330419), Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 жовтня 2018 року по справі № 917/63/18 (ЄДРСРУ № 77528225), від 29 травня 2018 року по справі № 910/23003/16 (ЄДРСРУ № 74538867).

З матеріалів справи видно, що первісний позивач звернувся до суду 17.10.2019. Отже, з огляду на викладені вище обставини суд зазначає, що правомірним є стягнення пені за період з 17.10.2018 по 17.10.2019, тобто в межах 12 місяців перед зверненням первісного позивача до суду.

За вказаних обставин суд здійснив власний розрахунок пені, нарахування якого (з врахуванням однорічного строку позовної давності) є правомірним з 17.10.2018 по по 06.12.2018 на суму простроченої заборгованості 1239376,10грн; з 07.12.2018 по 27.12.2018 на суму простроченої заборгованості 1026316,10грн; з 08.12.2018 по 17.10.2019 на суму простроченої заборгованості 926316,10грн, яка в загальному розмірі склала 344389,43грн.

В частині нарахованої первісним позивачем пені в сумі 170950,51грн (515339,94 грн. - 344389,43 грн.) суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги з підстав безпідставності та за пропуском строку позовної давності.

Таким чином вимога про стягнення з первісного відповідача пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 344389,43 грн.

Водночас суд вважає безпідставними заперечення первісного відповідача щодо того, що пеня нарахована за період, що перевищує шестимісячний строк для нарахування пені, визначений ч.6 ст. 232 ГК України, оскільки умовами договору сторони погодили, що пеня нараховується за кожен день затримки до моменту повного виконання своїх зобов`язань по договору, що не суперечить норма ст. 232 ГК України.

Стосовно вимоги первісного позивача про стягнення з первісного відповідача 43808,68грн 3% річних та 13659,77грн інфляційних суд дійшов наступних висновків.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 222) 3% річних нараховані з 14.05.2018 по 03.06.2018 на суму простроченої заборгованості 213060,00грн, з 04.06.2018 по 10.07.2018 на заборгованість 702120,00грн, з 11.07.2018 по 06.09.2018 на заборгованість 1337188,10грн, з 07.09.2018 по 07.12.2018 на заборгованість 1124128,10грн, з 08.12.2018 по 17.10.2019 на заборгованість 1024128,10грн, які в загальному розмірі склали 79008,84 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позивач допустив аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо строків проведення розрахунків за надані первісним позивачем послуги, а також враховуючи здійснені первісним відповідачем часткові оплати отриманих послуг, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, які слід нараховувати в наступному порядку:

- з 14.05.2018 по 31.05.2018 на суму 115248,00грн; за 01.06.2018 на суму 213060,00грн; з 02.06.2018по 15.06.20108 на суму 604308,00грн; з 16.06.2018 по 05.07.2018 на суму 702120,00грн; з 06.07.2018 по 30.07.2018 на суму 1141564,10грн; з 31.07.2018 по 06.12.2018 на суму 1239376,10грн; з 07.12.2018 по 27.12.2018 на суму 1023616,10грн; з 28.12.2018 по 17.10.2019 на суму 926316,10грн,

Таким чином, за розрахунком суду 3% річних становлять 41679,32грн.

Отже вимога про стягнення з первісного відповідача 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 41679,32грн.

В частині стягнення 2129,36грн 3% річних суд відмовляє в задоволені первісного позову.

Інфляційні первісним позивачем нараховані за червень-липень 2018 року на суму заборгованості 702120,00грн; за серпень-листопад 2018 року на суму 1337188,10грн; за грудень 2018 року га суму 1024128,10грн ; за січень - вересень 2019 року на суму 1024128,10грн, які в загальному розмірі склали 13659,51грн (а.с. 221).

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив, що первісний позивач при розрахунку допустив арифметичні помилки, а також невірно визначив заборгованість, на яку правомірним є нарахування інфляційних в межах позовних вимог.

Суд здійснив власний розрахунок інфляційних з урахуванням встановлених обставин щодо настання строків розрахунків та враховуючи вихідні дані позивача, які становлять 94483,61 грн.

Однак, оскільки первісним позивачем заявлено до стягнення інфляційні в розмірі меншому, ніж той, що є обґрунтованим, що є правом позивача, вимога про стягнення з первісного відповідача інфляційних підлягає задоволенню в сумі 13659,88 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог суд враховує наступне.

ДП "Житомирський бронетанковий завод" просить суд стягнути з ТОВ Науково-виробниче підприємство "Кітва" штраф на підставі п.7.3.1 Договору у розмірі 20 % вартості неякісних послуг, що в загальному складає 78249,60грн. та за порушення строків надання послуг, визначених у специфікаціях на підставі п. 7.3.2 договору - 314829,83грн пені та 106076,26грн штрафу.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані недотриманням відповідачем за зустрічним позовом умов укладеного договору щодо якості наданих послуг (п. 7.3.1 договору ) та термінів виконання таких послуг (п. 7.3.2 договору).

Так п. 7.3.1 договору сторони узгодили, що за порушення умов зобов`язання щодо якості наданих послуг з виконавця стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних послуг.

Умови щодо якості послуг викладені сторонами у розділі 2 договору № 2018/01 від 14.02.2018.

Так, згідно п. 2.3 договору визначено, що контроль за якістю наданих послуг здійснює 4762 Головне військове представництво Міністерства оборони України.

У своїй роботі щодо контролю якості Послуг 4267 ГВП МО України керується вимогами Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 № 1107.

Позивач за зустрічним позовом факт надання виконавцем неякісних послуг підтверджує актами вхідного контролю № 490 від 24.04.2018 щодо 2 комплектів, № 572 від 18.05.2018 щодо 2 комплектів, № 672 від 25.06.2018 щодо 4 комплектів.

Натомість умови укладеного між сторонами договору не містять умов щодо того, що якість наданих послуг підтверджується актом вхідного контролю.

Згідно п. 5.8. договору, прийом відремонтованих виробів здійснюється комісією за участю філії 637 ВП МОУ, при цьому перевіряється технічний стан, комплектність виробів, обсяг та якість наданих послуг. Акт прийому-передачі (форма акту наведена в Додатку 4 до Договору) затверджується замовником.

Водночас у п.5.11 договору сторони визначили, що зобов`язання виконавця по наданню послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження замовником Актів приймання наданих послуг (форма акту наведена в Додатку 3 до Договору) та Актів прийому-передачі виробу (виробів) (форма акту наведена в Додатку 4 до Договору).

З огляду на викладені умови договору, факт надання неякісних послуг з боку відповідача за зустрічним позовом має бути підтверджена 4267 ГВП МО України та в порядку п. п. 5.8, 5.11 договору шляхом складання Актів прийому-передачі, форма якого наведена в Додатку 4 до Договору.

При цьому, Акти прийому-передачі за встановлено. договором формою, не надана суду ні одною із сторін.

Таким чином вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу на п. п. 7.3.1 Договору у розмірі 78249,60грн є безпідставною та не підлягає задоволенню оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачем за зустрічним позовом послуг неналежної якості.

Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 314829,83грн пені та 106076,26грн штрафу за порушення строків надання послуг, визначених у специфікаціях на підставі п. 7.3.2, згідно якого за порушення терміну виконання зобов`язання з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до умов п. 1.1 укладеного між сторонами договору зобов`язанням виконавця є надання замовнику послуг з ремонтно-відновлювальних робіт приладу ГО-27.

Як уже зазначалось, сторони у п. 5.1 договору та в Специфікаціях до договору передбачили терміни надання таких послуг.

Так у абз. 2 п. 5.1 договору сторони узгодили, що строк проведення ремонту виробів становить 30 (тридцять) діб після здійснення передоплати у відповідності до п. 4.3 договору та передачі відповідної партії виробів для надання послуг.

Водночас п. 1 Специфікації № 1 від 14.02.2018 сторони визначили, що термін проведення ремонту виробів становить 30 днів при виконанні п. 5.1. При затримці замовником виконання п.п. 5.1, 4.3 договору термін ремонту зміщується на час затримки.

У Специфікації № 2 від 10.04.2018 сторони у п. 3 визначили, що виконавець відвантажує відремонтовані вироби замовнику після повного розрахунку за попередньо відвантажені партії. А також погодили, що при затримці оплати термін поставки наступних партій зміщується на термін прострочення плати.

З аналізу умов договору та Специфікацій можна дійти висновку, що своєчасне надання послуг з ремонту бронетанкового обладнання виконавцем поставлено в залежність від виконання саме замовником своїх зобов`язань щодо здійснення попередньої оплати.

Як вже встановлено судом, позивач за зустрічним позовом не здійснив попередньої оплати у строк та в розмірі, визначених у п. 4.3 договору.

Таким чином оскільки замовник (позивач за зустрічним позовом) не здійснив попередньої оплати, а також не надав доказів передання виконавцю у ремонт техніки у відповідності до умов п.5.1 договору, позивач за зустрічним позовом безпідставно вважає що у виконавця виник обов`язок провести ремонт та передати послуги у строки визначені у Специфікації.

Крім того суд зауважує, що за умовами Специфікації № 2 сторони передбачили термін здачі та водночас передбачили, що при затримці оплати термін поставки наступних партій зміщується на термін прострочення оплати.

При розгляду первісного позову суд встановив, що замовник (позивач за зустрічним позовом) неналежним чином виконував умови договору, а саме попередньої оплати не здійснив, а також не оплатив послуги надані на умовах Специфікацій.

За вказаних обставин відповідач за зустрічним позовом скористався своїм правом та правомірно затримав поставку другої та третьої партії відремонтованого товару на умовах Специфікації № 2.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, встановивши невиконання саме замовником своїх зобов`язань щодо здійснення попередньої оплати на умова п. 4.3 договору та своєчасної оплати наданих раніше виконавцем послуг в межах договору, суд дійшов висновку про відсутність порушення виконання прийнятих на себе зобов`язань виконавцем щодо проведення ремонтних робіт, що виключає можливість стягнення пені та штрафу на умовах п. 7.3.2 догвоору.

За викладених вище обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволені зустрічного позову.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову на загальну суму 1326044,73грн., з яких: 926316,10грн заборгованість, 344389,43грн пеня, 41679,32грн 3% річних, 13659,88грн інфляційні нарахування.

В частині стягнення 97812,00грн. основного боргу, 170950,51 пені, 2129,36грн. 3 % річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

В задоволені зустрічного позову суд відмовляє.

В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Щодо розподілу судових витрат первісного позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, первісним позивачем до позовної заяви було долучено копію витягу Єдиний реєстр адвокатів України щодо адвоката Маруняк А.Н. (а.с.54), а також долучено ордер серії ЛВ № 165151 від 17.10.2019 на надання правової допомоги первісному позивачу (а.с.56).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В матеріалах справи міститься укладений між Науково-виробничим підприємством "Кітва" (клієнт, первісний позивач) та Адвокатським об`єднанням "Семенович і Партнери" (адвокатське об`єднання) договір № 86/16 від 16.10.2019 про надання правової допомоги (а.с. 47-53).

Відповідно до п. 2.1 договору, адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: представництво та захист інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" згідно договору № 2018/01 від 14.02.2018.

Згідно з п. 2.8 договору, для надання юридичної допомоги клієнту Адвокатське об`єднання призначає адвоката Маруняка Андрія Несторовича.

За умовами п. 4.1. договору, юридичну допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, відповідно до виставленого рахунку за послуги юридичної допомоги. Сума за надання правової допомоги згідно пункту 2.1 становить 25000,00грн.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.4. договору сторони визначили, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням факсимільним зв`язком або поштою.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Первісним позивачем разом з позовною заявою подано попередній (орієнтований) розрахунку судових витрат на правничу допомогу, які позивач поніс зв`язку з розглядом справи, згідно якого розмір таких витрат становить 25000,00 грн. (а.с.59 ).

При цьому до матеріалів позовної заяви первісним позивачем не додано, згідно умов п. 4.4 договору про надання правової допомоги, акту, підписаного між сторонами, за результатами наданих адвокатом клієнту послуг.

Первісним позивачем також не надано жодних доказів в підтвердження сплати первісним позивачем суми понесених адвокатських витрат у розмірі 25000,00 грн.

Суд також ураховує, що позивач, на порушення норм ст. 126 ГПК України, не подав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.

Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, зокрема із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

З урахуванням викладених обставин, у зв`язку з тим, що первісним позивачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами факт реального понесення ним таких витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на первісного відповідач судових витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт Новогуйвинське, вул. Дружби народів,1, код ЄДРПОУ 07620094)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Кітва" ( 79060, м. Львів, вул. Наукова,7, код ЄДРПОУ 30052750)

- 926316,10грн - заборгованість за надані послуги з ремонтно-відновлювальних робіт;

- 344389,43грн - пеня;

- 41679,32грн - 3% річних;

-13659,88грн - інфляційні нарахування;

- 19890,67грн - судовий збір.

3. В решті первісного позову відмовити.

4. В задоволені зустрічного позову Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Кітва" про стягнення 499155,69грн штрафу та пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.03.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)