Рішення

від 05.03.2020 по справі 910/11062/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2020 р. м. Київ Справа № 910/11062/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтон Корпорейшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель"

про стягнення

за участю представників:

позивача - Романюк Х .П.;

відповідача - Підлісний В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтон Корпорейшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" про стягнення 1151262,85 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №15091601 1151262,85 грн., з яких 696 395,33 грн. основного боргу, 119 354, 32 грн. пені, 48 006,90 грн. 3% річних та 165 391,72 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за договором щодо оплати товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2019 року відкрито провадження у справі № 910/11062/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

До канцелярії Господарського суду Київської області 07.10.2019 року представником відповідача подано заяву № 117 від 04.10.2019 року про застосування строку позовної давності та відзив на позовну заяву № 118 від 04.10.2019 року.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням судді Кошика А.Ю. від здійснення правосуддя та з метою забезпечення подальшого розгляду справи, на підставі ч. 9 ст. 32 ГПК України був здійснений повторний автоматизований розподіл справи № 910/11062/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019 р., справу № 910/11062/19 передано на розгляд судді Лилаку Т.Д.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2019 прийнято справу до свого провадження; підготовче засідання призначено на 12.12.2019.

В судових засіданнях 12.12.2019, 16.01.2020 та 06.02.2020 оголошено перерви до 16.01.2020, 06.02.2020 та 20.02.2020 відповідно.

Через канцелярію Господарського суду Київської області 14.01.2020 представником відповідача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області 14.01.2020 представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована тим, що відповідач після початку розгляду спору в суді, сплатив суму основного боргу, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 48 006,90 грн. 3% річних та 165 391,72 грн. інфляційних втрат, а загалом 213 398,62 грн., нарахованих за неналежне виконання оплати отриманого товару за видатковими накладними: №493 від 24.10.2016, №526 від 09.11.2016, №625 від 16.12.2016, №241 від 11.04.2017, №263 від 18.04.2017 та № 219 від 04.04.2017.

Крім того позивач просить суд повернути судовий збір у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви позивача про зменшення позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 48 006,90 грн. 3% річних та 165 391,72 грн. інфляційних втрат.

05.02.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області представником відповідача було подано відзив на заяву про зменшення розміру позовних вимог.

18.02.2020 через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача було подано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 05.03.2020.

У судовому засіданні 05.03.2020 представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просить суд позов задоволити, повернути судовий збір пропорційно до зменшення позовних вимог та решту судового збору покласти на відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

05.03.2020 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Елтон Корпорейшн (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Артель (покупець) укладено договір купівлі-продажу №15091601, відповідно до п.1.1. якого, Продавець зобов`язується передати покупцю хімічну сировину (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар у порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п.3.5. Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем за кількістю і якістю, згідно з підписаними Сторонами видатковими накладними.

Так, згідно з положеннями п.4.1. Договору сторони погодили, що ціна товару визначається в погоджених сторонами специфікаціях на кожну окрему партію товару. Вартість Товару сплачується на підставі виставлених Продавцем рахунків-фактур. Продавець виставляє Покупцю рахунок-фактуру на оплату поставленого Товару протягом 3-х робочих днів з моменту поставки окремої партії товару.

Пунктом 4.3. Договору визначено дату отримання Товару, зокрема, датою отримання Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що оплата проводиться Покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок Продавцю, вказаний в рахунках-фактурах, виданих у порядку, передбаченому цього Договору.

На виконання умов Договору, ТОВ Елтон Корпорейшн зробило поставок Товару на суму - 896 705, 40 грн.

Відповідно до вимог п.4.1. Договору, позивач виставив відповідачу рахунки для проведення оплати,

Втім, до 29.05.2019 року відповідач оплатив вартість поставленого Товару частково, внаслідок чого утворилась заборгованість за товар в розмірі 726 395,33 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 29.05.2019 року, користуючись електронним зв`язком, направив відповідачу листа на адресу електронної поштової скриньки: dvn@artisan.ua із зазначенням суми заборгованості станом на 2019р., та з проханням надати графік погашення такої заборгованості для позасудового врегулювання.

Того ж дня, позивач отримав у відповідь електронне поштове повідомлення зі змісту якого вбачається, що керівництвом ТОВ Артель був прийнятий наступний графік погашення заборгованості в розмірі 726 395,33 грн.:

З 03.06 по 07.06.2019р. - 66 395,33 грн.

З 10.06. по 14.06.2019р. - 80 000,00 грн.

З 18.06. по 21.06.2019р. - 80 000,00 грн.

З 24.06. по 27.06.2019р. - 100 000,00 грн.

З 01.07 по 05.07.2019р. - 100 000,00 грн.

З 08.07. по 12.07.2019р. - 100 000,00 грн.

З 15.07. по 19.07.2019р. - 100 000, 00 грн.

З 22.07. по 26.07.2019р. - 100 000, 00 грн.

Втім, ТОВ Артель не дотрималось запропонованого графіку погашення заборгованості, сплатило лише частину заборгованості в загальному розмірі 30 000,00 грн.

Таким чином, станом на 26.07.2019р. заборгованість за Товар становила 695 395, 33 грн.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог зазначив, що відповідач починаючи з 02.09.2019 по 06.12.2019 сплатив заборгованість за поставлений товар у повному обсязі, що підтверджується копією виписки руху коштів за рахунком.

Разом з тим, оскільки відповідач оплатив товар із простроченням, позивач просить суд стягнути з відповідача 48 006,90 грн. 3% річних та 165 391,72 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення оплати товару отриманого відповідачем по видатковим накладним №493 від 24.10.2016, №526 від 09.11.2016, №625 від 16.12.2016, №241 від 11.04.2017, №263 від 18.04.2017 та № 219 від 04.04.2017.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення відсотків річних та інфляційних втрат відповідач посилається на ті обставини, що поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних зроблений без врахування здійснених ТОВ Артель платежів за Договором, а тому вимога про стягнення з ТОВ Артель інфляційних втрат у розмірі 165 391,72 грн. та 3% річних у розмірі 48 006,9 грн. безпідставна та не може бути задоволена.

Так, відповідач зокрема зазначив, що позивачем вибірково без врахування всіх поставок, що було здійснено за Договором та здійснених відповідачем платежів зроблено розрахунок позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за 6 (шістьма) видатковими накладними, а саме: видатковою накладною №493 від 24.10.2016 (рахунок-фактура №506 від 24.10.2016), №526 від 09.11.2016 (рахунок-фактура №543 від 09.11.2016), №625 від 16.12.2016 (рахунок-фактура №642 від 16.12.2016), №219 від 04.04.2017 (рахунок-фактура №234 від 03.04.2017), №241 від 11.04.2017 (рахунок-фактура №248 від 07.04.2017) та №263 від 18.04.2017 (рахунок-фактура №277 від 18.04.2017).

Натомість, враховуючи поданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період: 24.10.2016-09.12.2019, позивачем було поставлено товар за 19 видатковими накладними на загальну суму 2 200 395,33 грн.

Відповідач здійснював оплату за поставлений товар виходячи саме із такого об`єму поставок, та оплачував поставлений товар у першу чергу починаючи з накладних з найбільш давніми строками оформлення.

Враховуючи вищевикладене, відповідач надав свій розрахунок та його обґрунтування щодо зарахування платежів за видатковими накладними щодо яких подано позовні вимоги, та можливого нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Розглянувши наданий відповідачем контррозрахунок та врахувавши фактичні обставини справи, суд зазначає наступне.

Так, відповідач вказує на те, що грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. з призначенням платежу сплата за сировину зг.дог.№ 15091601 від 16.09.2015, рах.492 від 11.10.2016р. були надлишковими, а тому зараховані в рахунок погашення заборгованості за рахунком №506 від 24.10.2016р.

Відповідачем також зроблено висновок, що по рахунку №506 від 24.10.2016р. також відбулась переплата в розмірі 15 000,00 грн., а тому надлишково сплачені кошти були зараховані на рахунок №543 від 09.11.2016р.

Однак, вказані висновки відповідача не підтвердженні доказами.

Також відповідач зазначає, що 27.03.2017р. та 28.03.2017р. при здійсненні платежів на загальну суму 24 000,00 грн. помилково вказано призначення платежу рах.580 від 24.11.2016р. замість рах.543 від 09.11.2016р. , а тому сплачені кошти слід було зараховувати в погашення заборгованості за рахунком №543.

Як вбачається з Інформації щодо поставленого товару, для здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат по видатковій накладній №625 від 16.12.2016р., Відповідачем взято платежі, здійснені в період з 10.04.2017р. по 11.08.2017 року на загальну суму 244 000,00 грн. з реквізиту призначення платежу яких неможливо встановити на оплату якої саме видаткової накладної вони спрямовувались.

Помилка в призначенні платежу, як зазначає ТОВ Артель , була допущена також і під час здійснення 25.10.2019р. оплати по рахунку №248 на суму 36 044,10 грн. (видаткова накладна №241 від 11.04.2017р.)

Суд з даного приводу зазначає, що відповідно до п.33.2 статті 33 ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Пунктом 1.7 Інструкції встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 3.7 Інструкції, реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 2.29 Інструкції платнику надано право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку.

Згідно з п. 2.9. Інструкції - Банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

З аналізу вищенаведених положень Інструкції випливає, що отримувач коштів в свою чергу не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті що визначені в призначенні платежу, може мати місце у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу. (Вказане узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 23.02.2016 під час розгляду справи № 910/15778/15).

При цьому жодних доказів щодо помилковості перерахування вказаних відповідачем сум грошових коштів чи доказів відкликання відповідачем платіжних доручень для зміни призначення платежу матеріали справи не містять.

Як вбачається з розрахунку долученого до заяви про зменшення позовних вимог, оплати по платіжним дорученням з вірним призначенням платежу були враховані позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, оплата поставленого товару відповідачем здійснена із порушенням встановленого Договором строку, а тому дії покупця є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 48 006,90 грн. 3% річних та 165 391,72 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача 48 006,90 грн. 3% річних та 165 391,72 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, тому їх задовольняє повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.,ст. 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" (07832, Київська область, Бородянський район смт. Бабинці, вул. Заводська, 45-А, код ЄДРПОУ 30554583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтон Корпорейшн" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, оф. 332; код ЄДРПОУ 38001220) 48 006 (сорок вісім тисяч шість) грн. 90 коп. 3% річних, 165 391 (сто шістдесят п`ять тисяч триста дев`яносто одну) грн. 72 коп. інфляційних втрат та 3200 (три тисячі двісті) грн. 98 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.03.2020

Суддя Т.Д. Лилак