Рішення

від 16.03.2020 по справі 403/30/20

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/30/20 провадження № 2-а/403/4/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Костецькому С.С.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача Рябоконь М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області сержанта поліції Рябоконь Максима Олеговича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача поліцейського СРПП Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області сержанта поліції Рябоконь М.О. про визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, скасування постанови серія БАА №676071 від 27.01.2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та закриття провадження в справі за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 27.01.2020 року під час руху в с.Маловодяне Долинського району, автомобіль під його керуванням ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зупинений відповідачем по справі - сержантом поліції Рябоконь М.О., який, не представившись та не надавши службового посвідчення, не повідомивши про причини такої зупинки, почав вимагати надати йому для перевірки документи, без зазначення яких саме. Оскільки, в порушення вимог ст.35 Закону України Про національну поліцію відповідачем не була роз'яснена причина зупинки, а також те, яке саме порушення Правил дорожнього руху ним, як водієм, було допущено, він назвав своє прізвище, ім'я та по батькові, адресу місця проживання, однак посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засібвідповідачу не надав, вважаючи його вимоги незаконними. Натомість запропонував відповідачеві скористатися послугами електронного кабінету водія, де мається відповідна інформація. Заперечуючи проти законності дій сержанта поліції Рябоконь М.О. позивач також зазначає про те, що відповідачем йому була вручена лише копія оскаржуваної постанови, однак розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, був здійснений відповідачем без його участі, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та без роз'яснення прав, передбачених ст.268 КУпАП, що свідчить про порушення передбаченого чинним законодавством порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні по розгляду справи позивач викладені в позовній заяві вимоги підтримав повністю, прохав суд їх задоволити. Додатково пояснив, що 27.01.2020 року під час зупинки інспекторами поліції транспортного засобу під його керуванням він мав в салоні автомобіля водійське посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб і поліс страхування, однак, враховуючи вечірній час та поведінку працівників поліції, які зупинили його не відразу, а слідували за ним близько 500 м., поки він не виїхав за межі населеного пункту с.Маловодяне, та які, не зазначивши підстав зупинки, не пред`явивши службових посвідчень, почали оглядати салон та багажник автомобіля, зазначаючи, що він тікає, ним було прийнято рішення не надавати вказані документи до з`ясування причин зупинки. Права, передбачені ст.268 КУпАП, були прочитані відповідачем з мобільного телефону вже після винесення оскаржуваної постанови та оголошення її змісту. При складанні постанови інспектори поліції перебували в салоні службового автомобіля, а він чекав їх на узбіччі дороги.

В судовому засіданні 28.02.2020 року відповідач по справі поліцейський СРПП Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області сержант поліції Рябоконь М.О. зазначив про відсутність в нього відводів судді та секретарю судового засідання, обізнаність із правами учасника справи (відповідача) та заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання копії відеозапису зупинки транспортного засобу під керуванням позивача 27.01.2020 року. Разом з тим, в судове засідання по розгляду справи по суті 13.03.2020 року відповідач не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, в тому числі, шляхом їх погодження з ним особисто в судовому засіданні 28.02.2020 року. Про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього доказами у встановлений судом строк не подав (а.с.22, 28, 47, 49-50, 52, 68-70).

За вказаних обставин, з урахуванням положень ч.1 ст.205, ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд адміністративної справи здійснюється за відсутності відповідача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання по розгляду адміністративної справи не з'явився, будучи належним чином повідомлений. Згідно письмової заяви прохав розглянути справу без його участі за наявними в ній матеріалами (а.с.25), що відповідно до вимог ч.1 ст.205, ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що 27.01.2020 року відповідачем - сержантом поліції Рябоконь М.О. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №676071, якою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 27.01.2020 року о 19 год. 10 хв. ОСОБА_1 в с.Маловодяне по вул.Транспортна Долинського району Кіровоградської області, керував автомобілем ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_1 та не мав при собі посвідчення водія, реєстраційного документа на автомобіль, чим порушив п.2.1(а) та п.2.1(б) Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. При цьому в п.7 постанови До постанови додаються - не міститься будь-яких записів, а підпис позивача, як особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, про роз'яснення йому прав, передбачених ст.268 КУпАП, в п.8 постанови - відсутній (а.с.8).

Жодних інших записів про вчинене позивачем ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, в тому числі, порушення ним вимог Правил дорожнього руху, що стали підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням, оскаржувана постанова не містить.

Право керування позивачем транспортним засобом підтверджується посвідченням водія відповідної категорії, виданим 06.07.2004 року ДАІ ГУ УМВС України м.Кіровограда (а.с.7).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль марки ВАЗ модель 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зареєстрований 07.12.2012 року (а.с.7).

Згідно доданої позивачем до позовної заяви копії поліса №АО/1432167 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вказаний договір (поліс) набрав чинності з початку зазначеного строку його дії: з 29.08.2019 року до 28.08.2020 року, страхувальником є ОСОБА_1 , а забезпеченим транспортним засобом - ВАЗ 2106, тип ВІ номерний знак НОМЕР_1 (а.с.11).

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви були додані передбачені п.2.1 Правил дорожнього руху документи, які водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі та пред'явити для перевірки на вимогу поліцейського.

Виконуючи приписи ст.244 КАС України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, як учасником судового процесу, щодо наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися його вимоги, в тому числі вирішуючи питання про те, чи були порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ до правових актів індивідуальної дії належать рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб'єктами владних повноважень (крім суду).

Відповідно до положень ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, під час розгляду даної адміністративної справи, судом перевірялось дотримання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, зазначених вище вимог, зокрема, того, чи була постанова про накладання адміністративного стягнення від 27.01.2020 року прийнята ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, добросовісно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормамиЗакону України Про національну поліцію (далі - Закону), Про дорожній рух , Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2011 року №1306, Кодексом про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до ч.1 ст.8, п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.18 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

До основних повноважень поліції, відповідно до покладених на неї завдань, крім інших, належить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п.11 ч.1 ст.23 Закону).

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до підпунктів а , б пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб. Згідно підпункту а пункту 2.4 Правил дорожнього руху водій повинен зупинитися на вимогу поліцейського, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

За приписами ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка ) тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 ч.1, ч.2 ст.31 Закону , поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Згідно п.п.1, 3, 4 ч.1, ч.3 ст.35 вказаного Закону, яка містить вичерпний перелік підстав зупинення поліцейським транспортних засобів, поліцейський може зупиняти транспортні засоби, крім іншого, якщо: водій порушив Правила дорожнього руху; є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; транспортний засіб перебуває в розшуку. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до ст.32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.

Системний аналіз зазначених вище правових норм, які регулюють спірні правовідносини сторін, дає можливість зробити висновок про те, що поліцейський, діючи виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, може зупиняти транспортний засіб та вимагати в особи пред'явлення документів, передбачених п.2.1 Правил дорожнього руху, лише у визначених законом випадках, поінформувавши водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки та посиланням на відповідні нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі превентивні заходи.

Отже, встановлення наявності адміністративного правопорушення, в тому числі, пов'язаного з порушення водієм Правил дорожнього руху, та достатність інформації про вчинення особою цього адміністративного правопорушення, є необхідними передумовами для визнання законною вимоги поліцейського щодо пред'явлення документів, передбачених пунктом 2.1 Правил, за наявності якої у водія виникає обов'язок надати їх для перевірки.

Позивачем ОСОБА_1 заперечується обставина відсутності у нього (при собі) посвідчення водія та реєстраційного документа на автомобіль на момент зупинення працівниками патрульної поліції транспортного засобу під його керуванням 27.01.2020 року по вул.Транспортній в с.Маловодяне Долинського району Кіровоградської області.

Натомість, як вбачається зі змісту оскаржуваної позивачем постанови серія БАА №676071, відповідачем - сержантом поліції Рябоконь М.О. при розгляді справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху було встановлено, що позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2106, не маючи при собі посвідчення водія та реєстраційного документа на автомобіль.

Інших обставин, передбачених ст.35 Закону, які б надавали право відповідачу зупинити транспортний засіб під керуванням позивача, а також передбачених ст.32 Закону підстав, які б надавали право відповідачу пред'явити до позивача, як водія, вимогу про надання для перевірки документів, передбачених підпунктами а , б пункту 2.1 Правил дорожнього руху, оскаржувана постанова не містить, що, як наслідок, не може свідчити про здійснення відповідачем контролю за дотриманням Правил дорожнього руху на підставі та в межах повноважень, наданих йому законом.

Крім того, відповідно до положень ч.4 ст.9 КАС України, яка передбачає право суду вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі витребування доказів з власної ініціативи, ухвалою суду від 13.02.2020 року, з метою прийняття законного та обгрунтованого рішення, від Долинського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області було витребувано запис з нагрудної відеокамери (відеорегістратора) поліцейського СРПП сержанта поліції Рябоконь М.О. за 27.01.2020 року за фактом зупинення ним транспортного засобу під керуванням гр-на ОСОБА_1 , або показань інших технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису вказаної зупинки та винесення відповідачем оскаржуваної постанови (а.с.34-37).

12.03.2020 року на виконання вказаної ухвали суду Долинським відділом поліції ГУНП в Кіровоградській області наданий відеоматеріал на оптичному диску по факту зупинення відповідачем ОСОБА_2 транспортного засобу під керуванням позивача ОСОБА_1 27.01.2020 року (а.с.65, 66).

Вказаний відеозапис був відтворений в судовому засіданні 13.03.2020 року відповідно до положень ч.4 ст.211, ст.220 КАС України.

Даючи оцінку зазначеному доказу, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису , які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п.9 ст.31 Закону до превентивних заходів, які можуть застосовуватись поліцією, належить застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Для забезпечення публічної безпеки і порядку поліція може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху (ч.1 ст.40 Закону). Отже, положення Закону безпосередньо надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Згідно пунктів 1, 2 Розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкції), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП .

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис ; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті (далі - Постанова від 23.12.2005 року №14) роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення та відомостей про технічний засіб, яким здійснено його фото або відеозапис.

Таким чином, в порушення вимог ч.3 ст.283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення, винесеній сержантом поліції Рябоконь М.О., не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.

З огляду на викладене, за відсутності в оскаржуваній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, наданий відеозапис з нагрудної камери поліцейського СРПП Долинського ВП ГУНП в Кіровоградській області сержанта поліції Рябоконь М.О. від 27.01.2020 року не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а тому не береться судом до уваги при вирішенні справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №428/2769/17, від 02 грудня 2019 року у справі №766/16904/16-а, від 09.02.2020 року у справі №607/3394/17, від 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а та від 19.02.2020 року у справі №524/1284/17.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім оскаржуваної постанови, суду не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Разом з тим, постанова серії БАА №676071 не може бути беззаперечним доказом вчинення позивачем ОСОБА_1 зазначеного в ній правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справах №338/1/17 та №211/3520/16-а.

Таким чином, враховуючи, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії БАА №676071 від 27.01.2020 року не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис вчинення адміністративного правопорушення, а інші докази на підтвердження вини позивача в матеріалах справи відсутні, вказане свідчить про відсутність правових підстав для притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Даний висновок суду відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом в постановах від 11 грудня 2019 року у справі №761/41786/16-а та від 20 грудня 2019 року у справі №191/1060/17.

Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача фактично було притягнуто до адміністративної відповідальності лише за порушення ч.1 ст.126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб; відповідачем, перед прийняттям вказаного рішення, достатніх в своїй сукупності доказів (пояснень свідків, фото та (або) відеозапису тощо), необхідних для вирішення справи, в тому числі, на підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху, яке стало підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням, та встановлення факту відсутності у позивача документів, передбачених підпунктами а , б пункту 2.1 Правил, а не факту його відмови від пред`явлення їх для перевірки, як самостійної ознаки об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, зібрано не було, що підтверджується як відсутністю в оскаржуваній постанові відповідного запису в пункті 7 До постанови додаються , так і відсутністю фіксації в даній постанові іншого допущеного позивачем правопорушення; в судове засідання по розгляду справи по суті відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, з урахуванням неналежності та недопустимості, як доказу, відеозапису зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, не було надано інших доказів, покладених ним в основу прийнятого стосовно позивача рішення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, хоча судом йому була надана можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставили його в суттєво менш сприятливе становище порівняно з позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, стосовно позивача ОСОБА_1 не здійснювалось оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, не складався протокол про вчинення ним адміністративне правопорушення, так само як і не виносилась постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення вимог Правил дорожнього руху, що безпосередньо передували прийняттю сержантом поліції Рябоконь М.О. оскаржуваної постанови.

Під час судового розгляду відповідачем не було доведено наявності жодної із підстав зупинення транспортного засобу під керуванням позивача, вичерпний перелік яких передбачений ч.ч.1, 2 ст.35 Закону, так само як і наявності достатньої інформації, яка б надавала відповідачу право вимагати від позивача пред'явлення документів, зокрема про те, що позивач вчинив або має намір вчинити правопорушення, або причетний до його вчинення.

Отже, з досліджених судом доказів, не можливо стверджувати про наявність підстав для зупинення відповідачем транспортного засобу під керуванням позивача ОСОБА_1 , а тому вимогу сержанта поліції Рябоконь М.О. пред'явити документи, зазначені в підпунктах а , б пункту 2.1 Правил дорожнього руху, неможливо визнати обгрунтованою та правомірною.

За вказаних обставин, ненадання позивачем у спірному випадку до перевірки посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб не може бути кваліфіковано, як вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП. Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, від 17 липня 2019 року у справі №334/305/17, та відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, за змістом пунктів 8-9 Розділу ІІІ Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст.268 КУпАП). Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Разом з тим, доказів на підтвердження факту роз'яснення позивачу, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його прав, передбачених ст.268 КУпАП, а також доказів перевірки доводів позивача щодо обставин адміністративного правопорушення, оцінки цих пояснень під час винесення оскаржуваної постанови або мотивів відхилення таких доводів, сержантом поліції Рябоконь М.О. суду надано не було.

При цьому судом враховується, що в п.8 оскаржуваної постанови підпис позивача, як особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, про роз'яснення йому прав, передбачених ст.268 КУпАП, - відсутній, а інших записів, в тому числі про роз'яснення цих прав позивачу та його відмову від проставлення підпису в п.8, оскаржувана постанова не містить.

Досліджений в судовому засіданні відеозапис по факту зупинки транспортного засобу позивача та винесення відповідачем оскаржуваної постанови, з якого вбачається роз'яснення позивачу сержантом поліції Рябоконь М.О. всіх прав, передбачених ст.268 КУпАП, вже після складення та оголошення змісту оскаржуваної постанови, не береться судом до уваги з огляду на недопустимість вказаного доказу з підстав, зазначених вище.

Таким чином, наявні у справі докази та їх належна оцінка вказують на те, що всупереч ст.245 КУпАП відповідач не вжив заходів для повного, всебічного, об'єктивного з'ясування всіх обставин, що мають значення по даній справі, а винесена суб'єктом владних повноважень постанова від 27.01.2020 року не відповідає вимогам обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), передбаченим п.п.3, 4 ч.2 ст.2 КАС України.

Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання принципу законності.

Правовими положеннями адміністративного судочинства встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (п.3 ч.3 ст.286 КАС України).

За змістом п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням того, що під час розгляду адміністративної справи відповідачем не було надано доказів вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача ОСОБА_1 складу даного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.

Отже, враховуючи ненадання сержантом поліції Рябоконь М.О. належних та допустимих в розумінні ст.ст.73, 74 КАС України доказів на підтвердження порушення позивачем ОСОБА_1 підпунктів а , б пункту 2.1 Правил дорожнього руху, що, як наслідок, свідчить про недоведеність відповідачем, як суб'єктом владних повноважень правомірності своїх дій згідно положень ч.2 ст.2 КАС України щодо прийняття ним постанови на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, обгрунтовано та неупереджено, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення - постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №676071 від 27.01.2020 року та відсутність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, що у відповідності до п.3 ч.3 ст.286 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправними дій поліцейського СРПП сержанта поліції Рябоконь М.О. щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки прийняття місцевим загальним судом, як адміністративним судом, вказаного рішення за наслідками розгляду адміністративної справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності не передбачене правовими нормами ч.3 ст.286 КАС України.

Позовна вимога про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо винесення ним оскаржуваної постанови не є належним способом захисту, який може бути наданий судом відповідно до положень ст.ст.5, 245 КАС України (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а).

Натомість скасування судом оскаржуваної позивачем постанови від 27.01.2020 року серії БАА №676071 є достатнім способом захисту порушеного права позивача, який охоплює собою визнання протиправними дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень по її складенню, та безпосередньо відноситься до процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому такі дії суб`єкта владних повноважень окремому оскарженню не підлягають.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, як особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, а судові витрати інших осіб, пов'язані з розглядом справи, відсутні, суд приходить до висновку про необхідність компенсувати судові витрати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.2, 5, 12, 20, 72-77, 90, 94, 132, 139, 241, 243, 246, 255, 271, 272, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області сержанта поліції Рябоконь Максима Олеговича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії БАА №676071 від 27 січня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським СРПП Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області сержантом поліції Рябоконь Максимом Олеговичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. 00 коп.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 - закрити.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про визнання протиправними дій поліцейського СРПП Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області сержанта поліції Рябоконь М.О. щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: поліцейський СРПП Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області сержант поліції Рябоконь Максим Олегович, місцезнаходження: вул.Нова, буд.№42 м.Долинська Долинського району Кіровоградської області, поштовий індекс 28500.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34565316, місцезнаходження: вул.Благодатна, буд.№1 смт.Устинівка Кіровоградської області, поштовий індекс 28600.

Відповідно до ч.1 ст.272 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.286 КАС України апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області.

Суддя С.Ю.Атаманова