Ухвала

від 28.02.2020 по справі 185/9436/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/112/20 Справа № 185/9436/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

представника третьої особи

- ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2019 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019041880000084 від 03 липня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2019 року клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019041880000084 від 03 липня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, було задоволено та накладено арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 74,7 кв.м., загальною площею 228,9 кв.м., у кримінальному провадженні №42019041880000084 від 03 липня 2019 року, шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування.

Заборонено особі, у власності якої зараз знаходиться дана квартира, ОСОБА_6 та будь-яким іншим особам в будь-який спосіб здійснювати відчуження, передавати в іпотеку, заставу квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що фактично протягом тривалого часу невідомі особи займаються незаконним заволодінням квартири АДРЕСА_1 . Дане нерухоме майно є предметом злочину та має значення речового доказу, а тому з метою забезпечення кримінального провадження, а саме збереження речового доказу, виникають підстави в накладені арешту на дане нерухоме майно.

Підставами, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, є забезпечення подальшого повного, неупередженого доказування у кримінальному провадженні. Крім цього, згідно ч. 2 ст. 170 КК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, а також забезпечення збереження речових доказів.

Вважаючи, що слідчим доведено наявність підстав для накладення арешту на вищезазначене нерухоме майно, з метою збереження речових доказів, а також те, що є достатні підстави вважати, що воно дійсно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання.

Адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.12.2019 року та відраховувати його з 10 січня 2020 року. Скасувати ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.12.2019 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вказана ухвала підлягає скасуванню через порушення норм процесуального та матеріального права.

Звертає увагу на те, що текст ухвали скаржник не отримував, участі у судовому засіданні не брав.10.01.2020 року з сайту ЄДРСР апелянту стало відомо про наявність ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.12.2019 року. Оскаржувана ухвала суду була проголошена без участі скаржника, та поштою йому не направлена, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження слід відраховувати з дня, коли скаржнику стало відомо про оскаржувану ухвалу, тобто з 10.01.2020 року.

Вважає, що слідчим суддею під час винесення оскаржуваної ухвали суду не було враховано висновки суду апеляційної інстанції, викладені в ухвалі від 29.11.2019 року по даній справі. Після скасування попередньої ухвали слідчого судді судом апеляційної інстанції 23.12.2019 року слідчий повторно звернувся з клопотанням, яке оскаржуваною ухвалою слідчий суддя задовольнив. При цьому зі змісту ухвали не вбачається, що недоліки, які зазначив суд апеляційної інстанції, було усунуто.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явились, про час та дату апеляційного розгляду повідомленні належним чином, клопотань про відкладення судового засідання через неявку з поважних причин суду не надали, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведений без їх участі відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи питання про дотримання скаржником строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику та участі ОСОБА_6 та його представника, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження для останніх обчислюється з дня отримання ними копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить.

Оскільки наданими матеріалами не спростовуються доводи апелянта про те, що про існування даної ухвали їм стало відомо випадково під час перегляду Єдиного державного реєстру судових рішень саме 10.01.2020 року, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про пропущення апелянтом строку апеляційного оскарження та необхідність розгляду та вирішення питання про його поновлення.

Так, відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотання.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, перелік майна, на яке накладено арешт, підстави застосування арешту майна, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що слідчим суддею вказані вимоги закону не дотримані в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги є досить обґрунтованими.

Так, оскарженою ухвалою слідчого судді накладено арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 74,7 кв.м., загальною площею 228,9 кв.м., у кримінальному провадженні № 42019041880000084 від 03 липня 2019 року.

При цьому, слідчий суддя в ухвалі дійшов висновку, що зазначене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42019041880000084, має суттєве значення у забезпеченні подальшого повного, неупередженого доказування у даному кримінальному провадженні, тому з метою позбавлення зацікавлених осіб можливості пошкодити, зіпсувати, знищити або втратити вказане майно, слідчий суддя вважав за необхідне клопотання слідчого про накладення арешту задовольнити.

Дослідивши надані суду апеляційної інстанції матеріали провадження, колегією суддів встановлено, що в них відсутня постанова слідчого про визнання вищезазначеного майна речовим доказом, на яку посилається слідчий суддя в своїй ухвалі. Таким чином, твердження слідчого судді про те, що з метою збереження речових доказів, а також через те, що є достатні підстави вважати, що дане майно дійсно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, клопотання слідчого про накладення арешту підлягає задоволенню, є безпідставними, оскільки не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, долученими слідчим до свого клопотання про арешт майна, поданого до слідчого судді суду першої інстанції.

Так,відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення:1)збереження речовихдоказів;2)спеціальної конфіскації;3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, оскільки з вказаних підстав майно підлягає арешту у випадках, визначених частинах 3-6 ст. 170 КПК України.

Отже, всупереч вимогам ч. ч. 2, 5 ст. 173 КПК України ухвала слідчого судді в даному конкретному випадку не містить посилання на правову підставу, передбачену в ч. 2 ст. 170 КПК України, для арешту майна в даному кримінальному провадженні, та взагалі не відповідає вимогам щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості і по суті являє собою дослівне перенесення клопотання слідчого, посилання на кримінальний процесуальний закон, і викладення висновків, які не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Крім того, відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання, апеляційний суд доходить висновку про невідповідність клопотання слідчого вказаним вимогам кримінального процесуального закону, що залишились поза увагою слідчого судді, з огляду на наступне.

Так, клопотання слідчого не містить обґрунтування і наявність обставин, передбачених частинами 3-6 ст. 170 КПК України щодо випадків, у яких накладається арешт з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 170 КПК України.

З тексту клопотання убачається, що воно складається з викладення показань потерпілої, скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування, а також з обставин і руху цивільних та господарських справ, фігурантами яких є ПП «МІЛІТАРІ», ТОВ «ВІКАН-ЮС», ТОВ «ВЕКРО», ліквідатора ОСОБА_9 та формального посилання на положення ч. ч. 1, 2, 4, 10 ст. 170 КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Також згідно з наданими матеріалами в даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, а в такому випадку накладення арешту на майно будь-якої фізичної або юридичної особи може бути з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті (з метою забезпечення збереження речових доказів) за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Разом з тим, в наданих до суду апеляційної інстанції матеріалах провадження відсутні відомості про визнання майна, про яке йдеться у клопотанні слідчого, речовими доказами у даному кримінальному провадженні і відсутнє обґрунтування співвідношення такого майна як речових доказів у кримінальному провадження з ч.1 ст. 358 КК України.

Крім того, до матеріалів справи долучено відповідь Генеральної прокуратури України від 28.12.2019 року №04/2/3-4700-19 на звернення ОСОБА_6 , з якого убачається, що стан процесуального керівництва у кримінальних провадженнях №42019041880000084, №42018041500000261, №12015040650001789 було заслухано на оперативній нараді у прокуратурі Дніпропетровської області. Водночас матеріали вказаних проваджень витребувано до Генеральної прокуратури України. За результатами їх вивчення з метою захисту прав учасників кримінального провадження, у зв`язку з неефективністю досудового розслідування, його подальше здійснення у цих трьох провадженнях Генеральною прокуратурою України доручено слідчому управлінню ГУНП в Полтавській області. Процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях забезпечуватимуть прокурори прокуратури Полтавської області (а.п.87).

Також апеляційнимпереглядом встановлено,що ухвалоюДніпровського апеляційногосуду від29листопада 2019 року було скасовано ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2019 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42019041880000084 від 03.07.2019 року, а клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2019 року за № 42019041880000084 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України - повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали.

Апеляційний суд у своєму рішенні зазначав, що вищезазначене клопотання слідчого на містить відомостей, зазначених в ч. ч. 5, 6 ст. 170 КПК України, а саме, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Не містить дане клопотання крім іншого як відомостей щодо пред`явлення підозри будь-якій особі в даному кримінальному провадженні, так і цивільний позов, а також залишено поза увагою, що відповідно до ст. 96-3 КК України, у кримінальному провадженні не передбачено застосування конфіскації майна чи спеціальної конфіскації та наслідки арешту майна для зацікавлених осіб.

Вказував апеляційнийсуд усвоєму рішеннівід 29листопада 2019 року і на те, що статтею 173 КПК України передбачено накладення арешту на майно у кримінальному провадженні шляхом заборони, обмеження розпоряджатися або користуватися цим майном. Разом з цим, слідчий у своєму клопотанні просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 заборони на відчуження, розпорядження та користування, а також заборони особі, у власності якої зараз знаходиться дана квартира, ОСОБА_6 та будь-яким іншим особам в будь-який спосіб здійснювати відчуження даного майна, передавати його в іпотеку, заставу, що взагалі не передбачено нормами кримінального процесуального закону.

Крім того,в ухвалівід 29листопада 2019 року звертав увагу суд апеляційної інстанції і на безпідставність повторного звернення слідчого до слідчого судді суду першої інстанції з клопотанням про арешт того ж самого вже арештованого на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року майна.

Однак вищевказані обставини як слідчим, який 20.12.2019 року повторно звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42019041880000084, так і слідчим суддею, який своєю ухвалою від 24.12.2019 року задовольнив вказане клопотання, залишились без належної правової оцінки, що свідчить про недотримання чинного кримінального процесуального законодавства України, яке в свою чергу призвело до помилкових висновків про обґрунтованість клопотання слідчого та постановлення незаконного по суті рішення про накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Вирішуючи по суті клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя не взяв до уваги, що воно не відповідає вищезазначеним вимогам закону та дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого з зазначених в ухвалі мотивів, з яким колегія суддів погодитися не може, оскільки у слідчого судді були наявні всі підстави для повернення клопотання прокурору для усунення його недоліків у зв`язку з недодержанням вимог статті 171 цього Кодексу щодо необхідності такого арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 172 КПК, позбавлений можливості прийняти рішення по суті клопотання слідчого, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 в частині невідповідності клопотання слідчого та ухвали слідчого судді вимогам процесуального закону підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про повернення клопотання слідчого для усунення його недоліків.

Керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2019 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42019041880000084 від 03.07.2019 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2019 року за № 42019041880000084 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4