Рішення

від 02.03.2020 по справі 653/3014/19

ГЕНІЧЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 653/3014/19

Провадження № 2/653/195/20

РІШЕННЯ

іменем України

02 березня 2020 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Волвенко А.О.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Шликова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом Комунального підприємства Міськжитлобуд Генічеської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території ,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось Комунальне підприємство Міське житлове будівництво Генічеської міської ради із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, який мотивує тим, що позивач є виконавцем надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказаний будинок знаходиться на обслуговуванні КП Міськжитлобуд . Позивач зазначає, що між ними укладений письмовий договір, в якому передбачений тариф, затверджений рішенням, що наразі є недійсним. Підприємство направляло до боржника повідомлення про зміну тарифу та потребу у переукладанні договорі, але це було проігноровано. Незважаючи на це, боржник отримує надані підприємством послуги та здійснює споживання житлових послуг, чим проявляє добровільне волевиявлення у зв`язку з чим виникає зобов`язання з оплати спожитих послуг на користь їх виконавця.

У зв`язку із тим, що відповідач ігнорує переукладання договору та претензії зі сплати заборгованості, позивач вимушений звернутися до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Міське житлове будівництво Генічеської міської Ради заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 2926 грн. 08 коп., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921 грн.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що відповідач не переукладає договір, але отримує послуги, як власник квартири, внаслідок чого виникла заборгованість. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник за довіреністю ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позову. Пояснили, що тарифи призначенні з порушенням процедури, запропонований позивачем договір не влаштовує відповідача. Наголосили, що відповідач дійсно є власником квартири, але у ній ніхто не проживає та відповідно не отримує послуги, а отже договірні відносини між ними фактично відсутні. Сам відповідач проживає за іншою адресою та вважає, що в нього відсутній обов`язок сплачувати за послуги, що надає позивач.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Комунальне підприємство Міське житлове будівництво Генічеської міської Ради є виконавцем надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста у відповідності до рішення Генічеської міської ради № 91 від 23 березня 2011 року, рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради № 342 від 21 грудня 2017 року Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій .

Додаток 2 вказаних рішень містить перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: прибирання сходових маршів, прибирання прибудинкової території, технічне обслуговування внутрішньо будинкових мереж водопроводу та водовідведення, поточний ремонт під`їздів, підготовка житлових будинків до осінньо-зимового періоду. Також визначені види, періодичність робіт та їх ціна.

Як вбачається з пояснень позивача, сторони укладали письмовий договір, в якому передбачений тариф, затверджений рішенням сесії Генічеської міської ради № 180 від 06 лютого 2007 року. На сьогодні це рішення є недійсним, у зв`язку із чим 05 лютого 2018 року позивач направив до ОСОБА_2 повідомлення про зміну тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно рішення сесії № 342 від 21 грудня 2017 року та потребу у переукладанні договору, які він отримав особисто, що підтверджується відповідними відмітками про вручення рекомендованих повідомлень від 08 лютого 2018 року та 06 березня 2018 року.

28 листопада 2018 року до нього було направлено претензію щодо погашення боргу, який досі не сплачено (відмітка про вручення рекомендованого повідомлення від 05 грудня 2018 року).

З пояснень відповідача ОСОБА_2 вбачається, що він дійсно є власником квартири, але не має бажання переукладати договір із позивачем, оскільки фактично він не проживає у вказаній квартирі та не отримує жодних послуг. На підтвердження вказаного надав суду довідку, видану виконавчим комітетом Азовської сільської ради № 48 від 02 березня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане також вбачається з відмітку про місце його реєстрації у паспорті громадянина України. Небажання здійснювати плату за послуги у визначеному позивачем розмірі мотивує невизнанням розміру нових тарифів, у зв`язку із чим здійснює оплату за старими тарифами.

Разом з тим, суд не погоджується із позицією відповідача ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, Законом України Про житлово-комунальні послуги . Так, Закон України Про житлово-комунальні послуги від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII , як в діючій, так і в попередній редакціївід 24 червня 2004 року № 1875-IV, регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством (ч. 1 ст. 1 ЗУ Про житлово-комунальні послуги , у редакції від 24 червня 2004 року № 1875-IV, положення якого були чинними на час виникнення правовідносин між сторонами )

Згідно зі статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Частиною 1 ст. 19 ЗУ Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, обов`язок власника та наймача (орендаря) квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом закріплені й у п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 .

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6 , статей 627 , 630 ЦК та статей 19 , 20 Закону від 24 червня 2004 року № 1875 IV .

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України в постанові від 10 жовтня 2012 року у справі №6-110цс12.

Відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

Дані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду яка висловлена у постанові від 1 лютого 2018 року по справі № 661/3272/15-ц.

Відповідно до ст. ст. 67 , 68 ЖК України , плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 162 ЖК України, власник квартири зобов`язаний сплачувати комунальні послуги по утриманню житлового будинку та прибудинкової території, а члени сім`ї власника - відповідно до ст. 156 ЖК України зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку.

З наданої головним бухгалтером КП Міськжитлобуд бухгалтерської довідки вбачається, що станом на 02 грудня 2019 року з мешканцями буд. АДРЕСА_3 за спожиті послуги з 30 квартир до підприємства надходить оплата в повному обсязі з 28 квартир будинку.

З долучених до позовної заяви розрахунків заборгованості, вбачається, що щомісяця з липня 2016 року по червень 2019 року (включно) позивач нараховував відповідачу плату за надані послуги за утримання будинку та прибудинкової території.

З пояснень відповідача та наданих розрахунків вбачається, що ним щомісячно сплачуються послуги за утримання будинку та прибудинкової території, проте не в повному обсязі, а саме у розмірі 32 грн.

При цьому, тариф за 2016 та 2017 роки складав 1 грн. 27 коп., що становило 81 грн. 28 коп. щомісячно, у 2018 та 2019 роках - 2 грн. 27 коп., що складає 145 грн. 28 коп. щомісячно.

Таким чином, внаслідок сплати коштів за послуги не в повному обсязі, виникла заборгованість, що станом на 01 липня 2019 року становить 2926 грн. 08 коп.

Суд вважає, що факт здійснення відповідачем періодичної оплати за послуги свідчить про наявність між сторонами фактичних договірних відносин.

За період несплати відповідачем за вказані житлово-комунальні послуги, від відповідача на адресу позивача не надходило жодних актів-претензій та заяв.

Крім того, слід зауважити, що нарахування плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій направлені на забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій та не залежать від кількості зареєстрованих осіб та чи проживають ці особи фактично у квартирі чи ні.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, як власник квартири та відповідно споживач житлово-комунальної послуги зобов`язаний оплатити її вартість.

Таким чином, позовні вимоги КП Міськжитлобуд є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 4-13 , 141 , 174-181 , 209-250 , 258 , 259 , 263 , 264 , 265 , 354 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства Міськжитлобуд Генічеської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території - задовольнити.

.

Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ІНПП НОМЕР_1 ) на користьКомунального підприємства Міськжитлобуд Генічеської міської ради (ЄДРПОУ 03355695) заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 2926 (дві тисячі дев`ятсот двадцять шість) грн. 08 коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ІНПП НОМЕР_1 ) на користьКомунального підприємства Міськжитлобуд Генічеської міської ради (ЄДРПОУ 03355695) суму сплаченого судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 16 березня 2020 року.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова