Ухвала

від 16.03.2020 по справі 663/1109/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 663/1109/14-к

провадження № 51 1240 ск 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 , на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року про повернення її апеляційної скарги,

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2015року ОСОБА_5 засуджено за ч. 5 ст. 368 КК (в редакції Закону України від 18квітня 2013року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади та місцевого самоврядування, на строк 2 роки з конфіскацією частини належного йому майна. На підставі ст. 54 КК ОСОБА_5 позбавлено 11-го рангу посадової особи місцевого самоврядування.

Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 15 січня 2016 року вищевказаний вирок змінив: зокрема, у його мотивувальній частині замість слів у відповідних відмінках « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 » зазначив слова у відповідних відмінках «інша особа» та «друга інша особа» відповідно. У решті цей вирок залишив без зміни.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 11 травня 2016 року змінив вищевказані судові рішення щодо ОСОБА_5 , виключив із їх мотивувальної частини кваліфікуючу ознаку за ч. 5 ст. 368 КК «одержання неправомірної вигоди (хабара), поєднаної з її вимаганням».

14 листопада 2019 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на вищевказаний вирок суду першої інстанції.

Суддя Херсонського апеляційного суду ухвалою від 20 лютого 2020 року на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) повернув апеляційну скаргу ОСОБА_4 на вирок місцевого суду, оскільки її було подано особою, котра не мала права подавати апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_4 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий апеляційний розгляд. На обґрунтування своїх вимог вказує, що рішення суду апеляційної інстанції, на її думку, постановлено з порушенням вимог кримінального процесуального закону та загальних засад кримінального провадження.

Мотиви суду

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Статтею 393 КПК визначено виключний перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Частинами 1, 2 ст. 24 КПКгарантовано право кожному, на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, а також гарантовано право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Таким чином, якщо судове рішення стосується прав, свобод та інтересів «інших осіб», відсутніх у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст.393КПК, це не перешкоджає цим особам у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, відповідно з положеннями ч. 2 ст. 24 КПК.

Однак, при вирішенні питання, про наявність підстав для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь

у судовому розгляді, ключовим є факт з`ясування, чи насправді це рішення стосується прав, свобод та інтересів цієї (конкретної) особи.

Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, не погоджуючись з вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2015року ОСОБА_4 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, вказуючи, що вироком місцевого суду не було вирішено долю речових доказів, а саме грошових коштів у сумі 900 доларів США котрі належать їй як особі-підприємцю, на які у кримінальному провадженні було накладено арешт. Суддя апеляційного суду, отримавши скаргу на вирок суду першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_4 є особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу на вказаний вирок ухвалений щодо ОСОБА_5 , оскільки в даному кримінальному провадженні скаржник не має жодного процесуального статусу, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, повернув скаргу ОСОБА_4 .

Відповідно до змісту копії вироку Скадовського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2015року мотивувальній частині формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним вказується, що ОСОБА_4 є дружиною засудженого ОСОБА_5 . Однак ОСОБА_4 до апеляційної скарги не надала жодних доказів того, що грошові кошти в сумі 900 доларів США належать саме їй як особі підприємцю. Крім того, вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2015року був предметом перегляду в апеляційній інстанції і відповідно до ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 15 січня 2016 року колегією суддів було надано оцінку доводам сторони захисту відносно речових доказів грошових коштів у сумі 900 доларів США та вказано, що належність вказаних коштів дружині засудженого ОСОБА_5 не доведено. Вказані грошові кошти не мають індивідуальних ознак речових доказів, які відповідно до ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 11 жовтня 2013 року мають бути повернуті власнику.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд, встановивши, що вирок щодо ОСОБА_5 не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_4 , дійшов обґрунтованого висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати та повернувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 , дотримався вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК.

Крім того посилання ОСОБА_4 у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду по справам № 520/4663/15-к, 263/1025/16-к, колегія суддів касаційного суду вважає помилковим, оскільки вказані рішення касаційного суду не стосуються зазначеної в скарзі правової ситуації.

Отже, обґрунтування касаційної скарги адвоката ОСОБА_4 не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копії ухвали апеляційного суду вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Тому колегія суддів касаційного суду вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК , Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2