ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2020 року м. Київ № 826/11180/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВТОІНВЕСТ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2018р.
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОІНВЕСТ (далі - позивач та/або ТОВ АВТОІНВЕСТ ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018 року №0004501401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018 року №0004511401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 21.03.2018 року №149/26-15-14-01-05/32660150 не відповідають фактичним обставинам справи, а господарській операції по взаємовідносинам ТОВ АВТОІНВЕСТ з ТОВ ЖЕРОМ та ТОВ ВІЄН ЛТД були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків. Товар, що поставлявся відповідно до укладених договорів був отриманий позивачем, оплачений та в подальшому реалізований, що свідчить про реальність господарських операцій та вказує на хибність висновків контролюючого органу в цій частині.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає на правомірності прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому ТОВ АВТОІНВЕСТ наводить спростування тверджень контролюючого органу.
При цьому, судом в ході розгляду справи оглянуто оригінали первинних документів, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи та повернуто оригінали згідно супровідного листа від 21.12.2018 року №826/11180/17687/18 Товариству з обмеженою відповідальністю АВТОІНВЕСТ .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.02.2018 року №3081, відповідно до підпунктів 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОІНВЕСТ з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ЖЕРОМ за період березень 2015 року, ТОВ ВІЄН ЛТД за період червень 2015 року, за наслідком якої складено акт від 21.03.2018 року №149/26-15-14-01-05/32660150 (далі - акт перевірки).
Згідно висновків акту перевірки в ході її проведення встановлені наступні порушення:
- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, з огляду на що ТОВ АВТОІНВЕСТ занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 11746 грн., в тому числі за 2015 рік - на суму 11476,00 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.2, пункту 201.6 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ АВТОІНВЕСТ занижено податок на загальну суму 12752,00 грн., в тому числі по періодам: за березень 2015 року - 4422, 00 грн.; за червень 2015 року - 8330,00 грн.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких листом від 16.04.2018 року №14269/10/26-15-14-01-05 контролюючий орган повідомив ТОВ АВТОІНВЕСТ про залишення висновків акту перевірки від 21.03.2018 року №149/26-15-14-01-05/32660150 без змін.
В подальшому, підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018 року №0004501401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 11476,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);
- податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018 року №0004511401, яким ТОВ АВТОІНВЕСТ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 12752,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3188,00 грн. (далі - спірне та/або оскаржуване рішення №2).
Не погоджуючись із оскаржуваними рішенням позивачем подано скаргу, за наслідком розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 21.06.2018 року №21207/6/99-99-11-01-02-25 спірні рішення залишено без змін, а скаргу платника податків без задоволення.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). .
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
В контексті приписів пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Датою виникнення податкових зобов`язань в розрізі приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
В свою чергу, у відповідності до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 1968 ПК України).
За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.
При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.
Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Як встановлено статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.
За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ ЖЕРОМ , ТОВ ВІЄН ЛТД .
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОІНВЕСТ та Товариством з обмеженою відповідальністю ЖЕРОМ укладено договір поставки №032601 запасних частин з умовою про відстрочення платежу від 26.03.2015 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві запасні частини партіями за найменуваннями, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються в видаткових накладних, що є додатками до цього договору, з умовою відстрочення платежу, а покупець зобов`язується сплати за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього договору (далі - договір поставки від 26.03.2015 року).
Якість товару, що постачається, повинна відповідати стандартам та технічним умовам виробника, що пред`являються до товару даного виду (п. 2.1 договору поставки від 26.03.2015 року).
Згідно пункту 3.1. договору поставки від 26.03.2015 року сума цього договору складає загальна сукупна вартість товару, вказана у видаткових накладних на кожну партію товару.
В контексті положень пункту 32.2 договору поставки від 26.03.2015 року платежі за цим договором за кожну окрему партію товару, у відповідності із рахунками-фактурами та видатковими накладними здійснюються покупцем на умовах відстрочення платежу, у наступному порядку та на умовах:
Покупець повинен здійснити повну оплату партії поставленого товару у відповідності із рахунком-фактурою, в термін не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів, включно з моменту отримання партії товару, що підтверджується видатковою накладною або актом приймання-передачі.
Згідно пункту 4.1. договору поставки місцем передачі товару за цим договором є склад продавця.
Виконання обов`язків продавця по передачі товару вважається момент отримання товару покупцем в місці передачі товару, вказаному в пункті 4.1. цього договору, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі. Видаткового накладна або акт приймання-передачі повинні бути підписані повноваженим представником продавця та покупця, особа якого повинна посвідчуватись паспортом чи документом, який його замінює, та наявністю доручення (п. 4.3. договору поставки від 26.03.2015 року).
Положеннями пункту 5.2. договору поставки від 26.03.2015 року визначено, що за порушення строків, вказаних в пункті 3.2. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого товару за кожний день прострочення оплати товару.
На виконання умов договору поставки від 26.03.2015 року сторонами складено рахунок-фактуру №6 від 26.03.2015 року на загальну суму 26530,80 грн., у тому числі з ПДВ у розмірі 4421,80 грн.
Також, позивачем і ТОВ ЖЕРОМ складено та підписано видаткову накладну №6 від 26.03.2015 року.
В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОІНВЕСТ зареєстровано податкову накладну.
Між тим, 15.08.2015 року між ТОВ ЖЕРОМ та ТОВ Гарант Корпорейшин укладено договір уступки прав вимоги №062. Відповідно до якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги за договором поставки №032601 від 26.03.2015 року, що укладений між первісним кредитором та боржником, а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором.
Згідно наданої копії виписки з банку грошові кошти в розмірі 26530,80 грн. були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОІНВЕСТ на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Корпорейшин .
Також в матеріалах адміністративної справи міститься економічне обгрунтування на придбання товару у ТОВ ЖЕРОМ та видаткові накладні щодо подальшої реалізації придбаного у контрагента ТОВ ЖЕРОМ товару іншим суб`єктам підприємницької діяльності.
Разом з цим, які слідує зі змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операції по взаємовідносинам позивача з ТОВ ЖЕРОМ базуються на наявності вироку Оболонського районного суду міста Києва від 26.09.2016 року у справі №756/2769/16-к.
Зазначеним вироком ухвалено затвердити угоду від 02 червня 2016 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 Речицькою Н.А., з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_1 за участю його захисника Тютюнника Г.В., з другого боку.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.
Призначено ОСОБА_1 узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.
Між тим у тексті вироку Оболонського районного суду міста Києва від 26.09.2016 року у справі №756/2769/16-к зазначено про наступні обставини: ОСОБА_1 , у грудні 2014 року, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у м. Києві в невстановленому досудовим розслідуванням місці, не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань погодився на пропозицію невстановленої особи на ім`я ОСОБА_2 за грошову винагороду придбати суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ Жером на своє ім`я та стати його засновником та директором в одній особі, усвідомлюючи при цьому, що перереєстрація вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи, при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті такої незаконної діяльності.
В подальшому ОСОБА_1 , погодившись на пропозицію невстановленої слідством особи на ім`я ОСОБА_2 , у невстановленому досудовим слідством місці та час надав останньому свої анкетні дані, копії документів, що посвідчують особу, для виготовлення документів, необхідних для перереєстрації підприємства в органах державної влади.
23.12.2014 року, ОСОБА_1 , діючи відповідно до вказівок невстановленої слідством особи на ім`я ОСОБА_2 , з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, прослідував за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 7/11 до офісу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кудрявцевої А.П. (далі - ПН КМНО Кудрявцева А.П. ). В присутності ПН КМНО Кудрявцевої А.П. , яка не була обізнана зі злочинним умислом ОСОБА_1 та невстановленої особи на ім`я ОСОБА_2 , відразу ж вніс за вказівкою останнього неправдиві відомості до офіційних документів шляхом підписання заздалегідь підготовлених невстановленими слідством особами офіційних документів, а саме: до Статуту ТОВ Жером від 22.12.2014 року за №10691050002031499, протоколу №2 Загальних зборів Учасників ТОВ Жером від 22.12.2014 року, наказу №3 від 23.12.2014 року про призначення на посаду директора, чим засвідчив основні положення ведення фінансово-господарської діяльності товариства, фактичні обставини з приводу придбання та реєстрації товариства, керівництва підприємством, тим самим внісши до офіційних документів, які відповідно до закону, подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості: про намір здійснювати господарську діяльність та внесення статутного капіталу ТОВ Жером , керівництва підприємством, на підставі яких було проведено реєстрацію юридичної особи у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за № 10731020000021597.
Після чого, ОСОБА_1 , 26.12.2014 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, здійснив реєстрацію ТОВ Жером у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за № 10731020000021597, після чого віддав документи ТОВ Жером , отримавши грошову винагороду.
Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились в умисному внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчинив підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.205-1 КК України. .
Згідно положень частини 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання документів, які містять завідомо неправдиві відомості, державному реєстратору - караються штрафом від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Відповідно до положень частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №813/1766/17 вказано, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Разом з цим, суд звертає увагу, що вироком Оболонського районного суду міста Києва від 26.09.2016 року у справі №756/2769/16-к встановлено об`єктивну сторону злочину, а саме - внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання документів, які містять завідомо неправдиві відомості, державному реєстратору.
Тобто, вирок Оболонського районного суду міста Києва від 26.09.2016 року у справі №756/2769/16-к не містить в собі висновків щодо фіктивної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю ЖЕРОН , створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що вирок Оболонського районного суду міста Києва від 26.09.2016 року у справі №756/2769/16-к не містить конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи, а тому він не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №805/649/15-а.
Суд наголошує, що вироком Оболонського районного суду міста Києва від 26.09.2016 року у справі №756/2769/16-к не встановлено обставини фіктивності підприємства ТОВ ЖЕРОН . При цьому, висновки суду наведені у вироку не дають можливості під час розгляду даної адміністративної справи стверджувати, що подальша діяльність ТОВ ЖЕРОН та його керівника була спрямована на прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Тобто, вирок Оболонського районного суду міста Києва від 26.09.2016 року у справі №756/2769/16-к не ідентифікує наявність обставин нереальності здійснених ТОВ ЖЕРОН з його контрагентами господарських операцій. Водночас, обставини, які вказані у вироку стосуються періоду 2014 року, у той час коли господарській операцій між позивачем та ТОВ ЖЕРОН здійснені 26.03.2015 року, що, в свою чергу, за наявності всіх первинних документів, що підтверджують факт придбання у ТОВ ЖЕРОН товарів та подальшого їх використання позивачем у власній господарській діяльності не дає суду самостійної підстави стверджувати про нереальність господарських операцій здійснених між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОІНВЕСТ та Товариством з обмеженою відповідальністю ЖЕРОН .
Таким чином, посилання контролюючого орану на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 26.09.2016 року у справі №756/2769/16-к, як підстави для висновку про те, що ТОВ ЖЕРОН створено з метою прикриття незаконної діяльності та те, що від його імені цього підприємства діяла особа, яка не має законних повноважень на його представництво, а договори укладені між суб`єктами підприємницької діяльності не опосередковувались виконанням операцій, що становлять їх предмет є безпідставними.
При цьому, суд вкотре наголошує, що вироком Оболонського районного суду міста Києва від 26.09.2016 року у справі №756/2769/16-к не встановлено наявності об`єктивної сторони злочину, що передбачена статтею 205 Кримінального кодексу України, а відтак посилання ГУ ДФС у м. Києві в акті перевірки на правовий висновок Верховного Суду України наведений у поставної від 19.04.2016 року в частині статусу фіктивного підприємства не може бути застосовано до спірних правовідносин.
Підсумовуючи наведене в сукупності суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю АВТОІНВЕСТ надано до суду належно оформленні первинні документи по його взаємовідносинам з ТОВ ЖЕРОН , що свідчать про реальність їх здійснення та використання позивачем в подальшому придбаного ним товару у ТОВ ЖЕРОН у власній господарській діяльності.
Що ж стосується взаємовідносин позивача і ТОВ ВІЄН ЛТД слід вказати наступне.
Так, ТОВ АВТОІНВЕСТ на підтвердження реальності господарських взаємовідносин із ТОВ ВІЄН ЛТД надано до суду, зокрема, договір поставки №060801 від 08.06.2015 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити запчастини, надалі - товар, у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (далі - договір від 08.06.2015 року).
Згідно з пунктом 1.2. договору від 08.06.2015 року постачальник зобов`язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначеному у заявках замовлення.
Асортимент та ціна товару, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації постачальника, погодженої покупцем, яка є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору від 08.06.2015 року).
В ціну товару включені вартість тари та упаковки товару (п. 2.4. договору від 08.06.2015 року).
Сума договору становить 49977, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 8329,50 грн. (п. 2.5 договору від 08.06.2015 року.
Відповідно до пункті 3.1. договору від 08.06.2015 року постачальник гарантує, що поставлений товар є якісними, сертифікованим (визнаним), відповідає всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду.
Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами та іншими документам, які необхідні для товару даного виду, згідно чинних правил торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства України (п. 3.2 договору від 08.06.2015 року)
Згідно пункті 4.1 договору від 08.06.2015 року поставка товару здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв`язок, по електронній пошті e-mail або надаватися через представника постачальника.
Моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій накладній (товарно-транспортна-накладна, видаткова накладна) Разом з товаром покупцю повинні передаватися належні товару документи, що підтверджують якість і безпеку (п. 4.3. договору від 08.06.2015 року).
Прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін на складі покупця або за попередньою домовленістю, на складі постачальника (п. 4.5. договору від 08.06.2015 року).
Покупець сплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовлені та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного договору в порядку і формах, що не суперечать чинному законодавству України.
В контексті положень пункту 6.1. договору від 08.06.2015 року постачальник зобов`язується надавати покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладу, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару.
На підтвердження виконання зазначеного договору та подальшої реалізації придбаного позивачем товару у ТОВ ВІЄН ЛТД , ТОВ АВТОІНВЕСТ надано до суду рахунок-фактуру №060801 від 08.06.2015 року на загальну суму 49977, 00 грн., у тому числі ПДВ8329,50 грн., видаткову накладну №060801 від 08.06.2015 року на загальну суму 49977, 00 грн., у тому числі ПДВ8329,50 грн., податкову накладну, економічне обгрунтування на придбання товару у ТОВ ВІЄН ЛТД та видаткові накладні виписані від імені позивача щодо подальшої реалізації придбаного товару відповідно договору від 08.06.2015 року іншим суб`єктам господарської діяльності, довіреності на отримання товару, банківську виписку, що підтверджує здійснення ТОВ АВТОІНВЕСТ оплати грошових коштів на рахунок ТОВ ВІЄН ЛТД .
Разом з цим, як слідує зі змісту акту перевірки, висновок контролюючого органу щодо безтоварності господарських операції між позивачем та його контрагентом ТОВ ВІЄН ЛТД базується на наявності протоколу допиту свідка від 12.01.2017 року, громадянина ОСОБА_5 , який повідомив про непричетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ ВІЄН ЛТД .
Суд критично ставиться до наведеного мотивуючи це наступним.
Так, в силу частини 1 статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 КК України.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частиною 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).
У частині 1 статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Аналогічний правовий підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18, від 24.01.2019 року у справі №804/15563/15.
Крім цього, суд наголошує, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не було надано, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №826/6280/13-а.
Також, суд не враховує доводи ГУ ДФС у м. Києві наведені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджують якість товару з огляду на наступне.
Так, сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, і не містить відомостей про господарську операцію, а відтак ненадання позивачем сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
По друге, відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 804/4787/16.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що господарські операції здійснені позивачем із ТОВ ЖЕРОН та ТОВ ВІЄН ЛТД були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, придбаний товар ТОВ АВТОІНВЕСТ у зазначених контрагентів використано у власній господарській діяльності шляхом реалізації іншим суб`єктам господарської діяльності, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Таким чином, висновком ГУ ДФС у м. Києві про порушення позивачем положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, з огляду на що ТОВ АВТОІНВЕСТ занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 11746 грн., в тому числі за 2015 рік - на суму 11476,00 грн. та положень пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.2, пункту 201.6 ПК України щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 12752,00 грн., в тому числі по періодам: за березень 2015 року - 4422, 00 грн.; за червень 2015 року - 8330,00 грн. є хибними та такими, що спростовані матеріалами адміністративної справи, з огляду на що спірні рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід присудити на користь позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 9, 72, 73-74, 77-78, 139, 143, 243-246, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОІНВЕСТ (02121, м. Київ. вул. Автопаркова, б. 7, код ЄДРПОУ 32660150) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018 року №0004501401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018 року №0004511401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.
4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОІНВЕСТ (02121, м. Київ. вул. Автопаркова, б. 7, код ЄДРПОУ 32660150) сплачений ним судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.03.2020 |
Оприлюднено | 17.03.2020 |
Номер документу | 88237405 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Бояринцева М.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні