Рішення

від 16.03.2020 по справі 826/11182/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 року м. Київ № 826/11182/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005181401,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС (далі - позивач та/або ТОВ ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 року №0005181401.

Як слідує з матеріалів справи мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про те, що господарській операції здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС з його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю БК Профітван та Товариством з обмеженою відповідальністю Грато у період, за який проводилась перевірка, не опосередковувались їх реальним виконанням, відображений в акті перевірки від 30.03.2018 року №199/26-15-14-01-05/38526925 не відповідають фактичним обставинам справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС наголошувало, що відповідний висновок ГУ ДФС у м. Києві базується виключно на кримінальних провадженнях, у яких фігурують його контрагенти, однак зазначене не свідчить про нереальність здійснення господарських операцій позивача. При цьому, ТОВ ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС в цій частині посилається на положення пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України та судову практику у подібних справах.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому наполягає на правомірності прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Також ГУ ДФС у м. Києві подано додаткові пояснення від 11.10.2018 року, у яких останній просив суд долучити додаткові пояснення з додатками до матеріалів справи та врахувати їх при вирішенні спору по суті та додаткові пояснення від 15.11.2018 року.

В свою чергу, представником позивача подано до суду заперечення проти клопотання про долучення додаткового доказу до матеріалів справи від 19.11.2018 року.

Справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку із ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу від 21.12.2017 року №42770/10//26-15-14-01-05 по взаємовідносинах з ТОВ БК Профітван за період травень 2017 року та ТОВ ГРАТО за період листопад 2016 року, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №4212 від 16.03.2018 року, направлення №454/26-15-14-01-05 від 19.03.2018 року, службового посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Державної фіскальною службою України відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ БК Профітван за період травень 2017 року та ТОВ ГРАТО за період листопад 2016 року, за наслідком якої складено акт від 30.03.2018 року №199/26-15-14-01-05/38526925 (далі - акт перевірки).

Згідно висновку акту перевірки в ході її проведення встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 96666, 00 грн., в тому числі по періодам: листопад 2016 року - 48333,00 грн; червень 2017 року - 48333, 00 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 року №0005181401, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 96666,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 24166,50 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Не погоджуючись зі спірним рішенням позивачем подано скаргу, за наслідком розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 20.06.2018 року №21038/6/99-99-11-01-01-25 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Надаючи правову оцінку спірні правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). .

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Між тим, згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу норми пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Між тим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно положень пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Приписами пункту 123.1 статті 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Наказ №88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного рішення судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ ГРАТО та ТОВ БК ПРОФІТВАН .

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРАТО укладено договір №11-16 від 01.11.2016 року про надання послуг, відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає і сплачує, а підрядник приймає на себе виконання робіт з щоденного прибирання кабін літфів, надалі іменується - роботи, на об`єктах відповідно до переліку (далі - договір №11-16).

Згідно пункту 2.1. договору №11-16 місячна вартість робіт є твердою і становить 290000,00 грн., в тому числі ПДВ 48333,33

Підставою для прийняття виконаних робіт підрядником є акт виконаних робіт оформлений в 2 (двох екземплярах) (п. 2.5 договору №11-16).

Положеннями пункту 3.1. договору №11-16 встановлено, що підрядник зобов`язаний: виконувати роботи кваліфікованим персоналом, забезпечувати належний санітарний стан ліфтів, забезпечувати щоденне прибирання кабін ліфтів, дотримуватись вимог пожежної безпеки, захисту навколишнього середовища, чистоти і культури виробництва на робочих місцях.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 року, а в частині оплати в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

29.11.2016 року сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №426 щодо проведення щоденного прибирання кабін ліфтів згідно додатку №1 Договору.

В подальшому, 30.11.2016 року між ТОВ ГРАТО та ТОВ ЗОЛГАРС укладено договір відступлення права вимоги до підрядного договору №11-16 від 01.11.2016 року, згідно умов якого новий кредитор (ТОВ ЗОЛГАРС ) стає кредитором боржника за договором №11-16 від 01.11.2016 року між первісним кредитором та боржником на суму 290000,00 грн. (далі - договір відступлення).

Згідно платіжного доручення №324 від 30.11.2016 року позивачем сплачено грошові кошти в сумі 290000,00 грн. на користь ТОВ ЗОЛГАРС .

Як зазначено в акті перевірки до бази АІС СФП було внесено облікову карту суб`єкта фіктивного підприємництва по ТОВ ГРАТО , допитано співзасновника, директора, головного бухгалтера Сіменченко Ольгу Сергіївну та встановлено її не причетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ ГРАТО .

Між тим, у відзиві на позовну заяву контролюючий орган акцентував увагу суду на ті обставини, що у договорі №11-16 вказано розрахунковий рахунок підрядника - ТОВ ГРАТО в ПАТ УКРСОЦБАНК (МФО 300023) № НОМЕР_2 дата відкриття якого - 07.12.2016 року, що значно пізніше за дату укладання договору.

Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року №1172/8493 затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі - Інструкція №492), яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб`єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти).

Відповідно до пункту 1.3. розділу 1 Інструкції №492 клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Фізичні особи мають право відкривати рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Юридичні особи - резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).

Положення пункту 1.4. розділу 1 Інструкції №492 передбачають, що порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.

Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції (п. 1.5. розділу 1 Інструкції №492).

Згідно пункту 1.8. розділу 1 Інструкції №492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України; поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб - нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

поточні рахунки типу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам; поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів та фонду референдуму; інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України відповідно до вимог цієї Інструкції для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб`єкта господарювання - юридичної особи (у національній та/або іноземній валюті) (п. 1.11. розділу 1 Інструкції №492).

Відповідно до пункту 1.13, розділу 1 Інструкції №492 банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку такого клієнта:

юридичної особи - резидента;

відокремленого підрозділу;

іноземного представництва, яке відповідно до законодавства України зобов`язане сплачувати податки і збори;

інвестора (оператора) за угодами про розподіл продукції відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції";

фізичної особи - підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта юридичної особи - резидента, відокремленого підрозділу, іноземного представництва, яке відповідно до законодавства України зобов`язане сплачувати податки і збори, інвестора (оператора), який є учасником угоди про розподіл продукції відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом другим пункту 69.3 статті 69 Податкового кодексу України (далі - повідомлення).

Згідно пункту 69.1 статті 69 ПК України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка (п. 69.2 ст. 69 ПК України).

В розрізі пункту 69.3 статті 69 ПК України контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від фінансової установи про відкриття рахунка зобов`язаний направити повідомлення про взяття рахунка на облік або відмову у взятті контролюючим органом рахунка на облік із зазначенням підстав у порядку, визначеному цим Кодексом.

Якщо контролюючий орган протягом строку, встановленого абзацом першим цього пункту, не направив повідомлення про відмову у взятті рахунка на облік, такий рахунок вважається взятим на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою - у час та дату отримання фінансовою установою повідомлення (квитанції) контролюючого органу про підтвердження факту прийняття повідомлення до оброблення згідно з порядком подання повідомлень, встановленим відповідно до пункту 69.5 цієї статті.

Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків, визначеного пунктом 69.1 цієї статті (крім банку), у банках та інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою фінансовою установою повідомлення контролюючого органу про взяття рахунка на облік у контролюючих органах або дата, визначена як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом другим пункту 69.3 цієї статті (п. 69.3 ст. 69 ПК України).

При цьому, днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі "Відмітки банку" (п. 1.14. розділу 1 Інструкції №492).

Аналіз зазначених положень дає суду підстави дійти до висновку, що банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта.

Водночас, видаткові операції по рахунку клієнта може здійснюватись виключно після повідомлення банком контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 року №826/11928/15.

Таким чином, з урахуванням того, що згідно відомостей контролюючого органу рахунок зазначений в договорі №11-16 відкритий 07.12.2016 року, у той час коли сам договір датований 01.11.2016 року, суд приходить до висновку про відсутність реальної можливості щодо обізнаності ТОВ ГРАТО в частині номеру рахунку, який зазначений у договорі №11-16 від 01.11.2016 року, що, на думку суду, свідчить про виготовлення такого договору, як мінімум після 07.12.2016 року, тобто не в межах часового проміжку здійснення ним господарських операцій.

Пояснень щодо зазначеного, у тому числі належних та достатніх доказів на спростування вказаного Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС до суду не надано.

Окрім наведеного, суд вважає за доцільне вказати, що розрахунок за надані послуги позивачем здійснено на підставі договору відступлення права вимоги до підрядного договору №11-16 від 01.11.2016 року, згідно умов якого новий кредитор (ТОВ ЗОЛГАРС ) стає кредитором боржника за договором №11-16 від 01.11.2016 року між первісним кредитором та боржником на суму 290000,00 грн.

Оплата проведена відповідно до копії платіжного доручення №324 30.11.2016 року.

Судом встановлено, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 17.08.2017 року по справі №757/33900/17-к затверджено угоду від 06.02.2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури №6 м. Києва Каніковським В.І. та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості.

ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 КК України, та призначено їй узгоджене покарання у виді 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 грн.

У вироку Печерського районного суду міста Києва від 17.08.2017 року по справі №757/33900/17-к вказано про наступні обставини: У грудні 2016 року, в мережі інтернет ОСОБА_1 , познайомилася з чоловіком на ім`я ОСОБА_2 , який в подальшому запропонував їй зареєструвати на своє ім`я підприємство за грошову винагороду у розмірі 300 (триста) гривень.

В подальшому, ОСОБА_1 перебуваючи у м. Києві зустрілась з ОСОБА_2 в одному з кафе по бул. Дружби Народівв м. Києві , неподалікстанції метро Дружби народів , деотримала від Дмитра пропозицію зареєструвати на своє ім`я підприємства в органах державної влади за грошову винагороду у розмірі 300 (триста) гривень.

ОСОБА_1 домовилась з ОСОБА_2 про придбання та перереєстрацію на своє ім`я, як засновника та службової особи підприємства, в органах державної влади юридичних осіб - ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310), ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751) за грошову винагороду, без наміру здійснювати законну господарську діяльність та з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

При цьому, ОСОБА_1 домовилась з ОСОБА_1 про підписання документів для створення ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310) та перереєстрації ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751) та надання цих документів державному реєстратору для державної реєстрації змін до установчих документів юридичних осіб, а також про те, що до діяльності ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310), ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751) не буде мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись засновником та службовою особою зазначених підприємств, фінансово-господарською діяльністю з використанням товариств будуть займатись інші особи.

Усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, запропонованих їй невстановленою слідством особою, як майбутнього засновника та директора ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310), ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751), не маючи мети здійснювати фінансово-господарську діяльність даними товариствами, пов`язану з наданням різноманітних послуг та торгівлею товарами фізичним та юридичним особам, визначену в статуті підприємства та мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від такої діяльності, усвідомлюючи, що здійснює дії спрямовані на створення та перереєстрацію товариств та його придбання невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих мотивів, у грудні 2016 року, перебуваючи у м. Києві по бул. ДружбиНародів, передала невстановленій особі, з метою підготування документів по створенню ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310) та по перереєстрації ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751), копії сторінок власного паспорту громадянина України та копію картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру, які в подальшому невстановленими слідством особами були використані для реєстрації ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310) та для внесення змін в статутні та реєстраційні документи та ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751).

У подальшому, бажаючи довести свій злочинний умисел до логічного завершення та отримати обіцяну їй невстановленими особами грошову винагороду, ОСОБА_1 , у денний час доби, перебуваючи в м. Києві, неподалік станції метро Дружби народів , достовірно знаючи, що сприяє іншим особам, здійснити створення ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310) та перереєстрації ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751) на своє ім`я без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, знаючи, що сприяє іншим особам у створенні ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310) та перереєстрації ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751) для прикриття незаконної діяльності інших осіб, реалізовуючи злочинний умисел направлений на вчинення фіктивного підприємництва, підписала надані їй невстановленою особою документи, необхідні для проведення змін державної реєстрації вищезазначених підприємств.ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751) ОСОБА_1 передала зазначені документи ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310), ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542),ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751) держаним реєстраторам для проведення відповідних реєстраційних процедур. Після виконання вищезазначених дій, ОСОБА_1 отримала грошову винагороду у розмірі 300 (триста) гривень.

Після створення ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310) та перереєстрації ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751) на ім`я ОСОБА_1 , виступивши засновником та директором підприємств самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, ніколи не укладала правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, не користувалася печаткою підприємства, не використовувала банківські рахунки підприємства, не здійснювала перерахування безготівкових грошових коштів по рахунки підприємств, не формувала податкові зобов`язання та податковий кредит прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751), ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310), а реєстраційні та установчі документи зазначених підприємств передала невстановленим слідствам особам.

Надання ОСОБА_1 , особистих даних, документів, підписання реєстраційних документів ТОВ ГРАТО (код ЄДРПОУ 40818751), ТОВ КАЛІСТО ІНТЕЛ (код ЄДРПОУ 40993542), ТОВ ТОП СТРІМ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40921310) дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, в тому числі: укладати правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печатками підприємств, використання банківських рахунків підприємств, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємств, формувати податкові зобов`язання та податковий кредит, що в свою чергу є фіктивним підприємством.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями, що виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто в сприянні іншим співучасникам створити суб`єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та в обіцянці приховувати фіктивне підприємництво, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 КК України. .

Окрім того, судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 08.11.2017 року справа №761/22395/17 ухвалено угоду про визнання винуватості від 26.06.20147 2017 року, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 юристом 1 класу Піяком К.Л., що здійснює повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_3 - затвердити.

На підставі угоди про визнання винуватості від 26.06.2017 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

У зазначеному рішенні вказано про наступні обставини: ОСОБА_3 вніс завідомо неправдиві відомості у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205-1 КК України, за наступних обставин:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є засновником та директором товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) Золгарс (код ЄДР 40706854), юридична адреса: м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 9-Б.

Досудовим розслідуванням встановлено, що восени 2016 року (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена) гр. ОСОБА_3 , в денний час доби, біля станції метро Петрівка м. Києва, зустрівся з невстановленою слідством особою з приводу внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, за грошову винагороду.

Усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих йому невстановленою слідством особою, гр. ОСОБА_3 з корисливих спонукань, погодився на таку пропозицію.

В свою чергу, ОСОБА_3 , реалізовуючи злочинний намір, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надав копію паспорту серії НОМЕР_3 виданий Ленінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 24 грудня 2009 року та копію облікової картки платника податків НОМЕР_4 невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка на підставі цих документів виготовила протокол № 19/09-2016 Загальних зборів засновників (Учасників) ТОВ Золгарс (код за ЄДРПОУ 40706854) від 19.09.2016 року, в якому ОСОБА_3 був зазначений як директор та засновник товариства та Статут (Нова редакція) ТОВ Золгарс .

В подальшому, ОСОБА_3 за попередньою домовленістю з невстановленою слідством особою, заздалегідь усвідомлюючи, що ТОВ Золгарс реєструється для прикриття незаконної діяльності, не маючи намір здійснювати господарську діяльність передбачену Статутом організації та вносити до Статутного капіталу організації будь-яких коштів та майна в районі метро Петрівки м. Києва, зустрівся з невстановленою слідством особою, та підписав протокол №19/09-2016 Загальних зборів Учасників ТОВ Золгарс від 19.09.2016 в який внесені неправдиві відомості, щодо створення ТОВ Золгарс , включення ОСОБА_3 до складу учасників товариства та статут ТОВ Золгарс в який були внесені неправдиві відомості, щодо реєстрації ТОВ Золгарс , включення ОСОБА_3 до складу учасників товариства та обрання на посаду директора.

Фактично, ОСОБА_3 вищевказаного майна не мав, ніяких майнових внесків до статутного фонду ТОВ Золгарс не вносив і взагалі статутний фонд вказаного товариства не формувала.

Після підписання протоколу № 19/09-2016 Загальних зборів Учасників ТОВ Золгарс від 19.09.2016 та Статуту ТОВ Золгарс , ОСОБА_3 в районі метро Петрівки м. Києва передав невстановленій слідством особі, за що отримав грошову винагороду у сумі 2000 грн.

На час підписання Шелест І.С. протоколу № 19/09-2016 Загальних зборів Учасників ТОВ Золгарс від 19.09.2016 та Статуту ТОВ Золгарс , останній розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації ТОВ Золгарс , оскільки ОСОБА_3 та невстановлені слідством особи, домовились, про те, що засновником організації буде призначено ОСОБА_3 і він в подальшому до діяльності ТОВ Золгарс не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ Золгарс будуть займатись інші особи.

На підставі вищевказаних установчих документів, засвідчених ОСОБА_3 , як засновником, невстановлена досудовим слідством особа, на підставі довіреності виданої Шелестом І.С. 19.09.2016 здійснила державну реєстрацію ТОВ " Золгарс" у державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківській районній адміністрації міста Києва. за адресою м. бульвар Тараса Шевченка 26/4.

Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю та беззаперечно, підтвердивши, що він дійсно при вказаних обставинах вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, добровільно укладену між ним та прокурором.

Тим самим, на час розгляду справи в суді, встановлено достатність фактичних даних для визнання винуватим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, а саме: у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичної особи ТОВ Золгарс , завідомо неправдивих відомостей. .

Аналіз зазначеного дає суду підстави стверджувати, що державна реєстрацію ТОВ Золгарс у державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківській районній адміністрації міста Києва. за адресою м. бульвар Тараса Шевченка 26/4 була здійснена на підставі внесення неправдивих відомостей щодо створення ТОВ Золгарс , включення ОСОБА_3 до складу учасників товариства та статут ТОВ Золгарс , в який були внесені неправдиві відомості, щодо реєстрації ТОВ Золгарс , включення ОСОБА_3 до складу учасників товариства та обрання на посаду директора.

При цьому, ОСОБА_1 , яка підписувала договір №11-16 від 01.11.2016 року та договір про відступлення згідно вироку Печерського районного суду міста Києва від 17.08.2017 року по справі №757/33900/17-к дала змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, в тому числі: укладати правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печатками підприємств, використання банківських рахунків підприємств, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємств, формувати податкові зобов`язання та податковий кредит, зокрема ТОВ ГРАТО , що в свою чергу є фіктивним підприємництвом.

При вирішенні судом питання щодо реальності господарських операцій із ТОВ ГРАТО суд вважає, що наявність первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11.12.2018 року у справі №2а-13519/11/2670, постановах Верховного Суду України від 24.05.2016 року у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 року у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 року у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

З урахуванням наведеного суд вважає, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ ГРАТО та й відповідно сплата коштів ТОВ ЗОЛГАРС , за наявності вищенаведених обставин в сукупності не підтверджують реальність вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС господарських операцій за договором від 01.11.2016 року №11-16.

Разом з цим, при вирішенні спору по суті суд відхиляє заперечення представника позивача щодо долучення до матеріалів справи поданих відповідачем додаткових доказів, оскільки основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, серед іншого, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (п. 1,2, 4 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Суд наголошує, що надані контролюючим органом докази є суттєвими, без оцінки яких буде порушено принцип адміністративного судочинства такий, як офіційне з`ясування всіх обставин у справі, з огляду на що, останні прийняті до уваги судом при вирішення спору по суті та долучені до матеріалів адміністративної справи.

Крім того, суд бере до уваги висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.09.2017 року у справі 3826/10933/14, згідно якого довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офійності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодних належних та достатніх доказів на спростування вищевикладеного, з огляду на що суд погоджується з висновком контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, пункту 201.10 статті 210 ПК України, в результаті чого занижено податку на додану вартість за листопад 2016 року у розмірі 48333,00 грн.

Що ж стосується взаємовідносин позивача з ТОВ БК ПРОФІТВАН слід вказати наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ БК ПРОФІТВАН укладено договір №2804-17 про надання послуг від 28.04.2017 року, відповідно до умов якого, замовник (позивач) доручає і сплачує, а підрядник приймає на себе виконання робіт з щоденного прибирання кабін літфів, надалі іменується - роботи, на об`єктах відповідно до переліку (далі - договір №2804-17).

Згідно пункту 2.1. договору №2804-17 місячна вартість робіт є твердою і становить 290000,00 грн., в тому числі ПДВ 48333,33

Підставою для прийняття виконаних робіт підрядником є акт виконаних робіт оформлений в 2 (двох екземплярах) (п. 2.5 договору №2804-17).

Положеннями пункту 3.1. договору №2804-17 встановлено, що підрядник зобов`язаний: виконувати роботи кваліфікованим персоналом, забезпечувати належний санітарний стан ліфтів, забезпечувати щоденне прибирання кабін ліфтів, дотримуватись вимог пожежної безпеки, захисту навколишнього середовища, чистоти і культури виробництва на робочих місцях.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.05.2017 року, а в частині оплати в будь-якому разі до поново виконання сторонами своїх обов`язків.

31.05.2017 року сторонами складено акт №231 виконання робіт (надання послуг) на виконання договору №2804-17 від 28.04.2017 року, де вказано, що були надані послуги з прибирання кабін ліфтів на загальну суму 290000,00 грн.

В подальшому, 05.06.2017 року між ТОВ БК ПРОФІТВАН та ТОВ Флоск укладено договір відступлення права вимоги №2804-17/1, згідно умов якого новий кредитор (ТОВ ФЛОСК ) стає кредитором боржника за договором №2804-17 від 28.04.2017 року між первісним кредитором та боржником на суму 290000,00 грн. (далі - договір відступлення).

Згідно платіжного доручення №126 від 09.06.2017 року позивачем сплачено грошові кошти в сумі 290000,00 грн. на користь ТОВ ФЛОСК .

Як зазначено в акті перевірки висновок щодо нереальності господарської операції між позивача та ТОВ БК ПРОФІТВАН ґрунтується на наявності допиту директора та головного бухгалтера в одні особі ТОВ БК ПРОФІТВАН Лісняка О.О., який зазначив, що жодного відношення до створення, діяльності зазначеного підприємства не має.

Оцінюючи вказані доводи ГУ ДФС у м. Києві суд звертає увагу на наступне.

Так, в силу частини 1 статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 КК України.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частиною 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

У частині 1 статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18, від 24.01.2019 року у справі №804/15563/15.

Крім цього, суд наголошує, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не було надано, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №826/6280/13-а.

Таким чином, наявний протокол допиту директора та головного бухгалтера в одній особі ТОВ БК ПРОФІТВАН Лісняка О.О. не може бути самостійною та безумовною підставою для висновку про відсутність реальності вчинення господарської операції позивачем із ТОВ БК ПРОФІТВАН , і як наслідок неправомірного формування ним податкового кредиту.

Окрім зазначеного відповідач у відзиві на позовну заяву та в акті перевірки стверджує про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних, однак відповідні обставини не можуть апріорі свідчити про відсутність у платника податків права на формування податкового кредиту, оскільки останнє є за своїм змістом та відповідальністю іншим податковим правопорушенням.

З урахуванням наведеного доводи ГУ ДФС у м. Києві в цій частині є безпідставними та такими, що не можуть бути взяті до уваги судом при вирішенні спору по суті.

Водночас, з приводу тверджень наведених в акті перевірки в частині реєстрації картки СПФ від 05.09.2017 року №491487/28-10-21-08-01, до якої внесено відомості про реєстрацію (перереєстрацію) ТОВ БК ПРОФІТВАН та провадження ним фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників на призначених у законному порядку керівників, згідно протоколу допиту ОСОБА_4 суд вказує, що оцінка протоколу допиту свідка надана вище, а сам факт реєстрації такої картки не свідчить про безпідставне формування Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ БК ПРОФІТВАН .

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивачем надано належним чином оформленні первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ БК ПРОФІТВАН , складені у відповідності до Закону №996-XIV, які фіксують факти здійснення бізспірних операцій із зазначеним контрагентом.

Інших доводів, у тому числі доказів на підтвердження безпідставності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ БК ПРОФІТВАН до суду ГУ ДФС у м. Києві не надано, а судом в ході розгляду справи встановлено відповідність поданих ТОВ ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС первинних документів щодо господарських взаємовідносин з останнім, що відповідають вимогам Закону №996-XIV.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає недоведеним контролюючим органом належними та достатніми доказами факт порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, пункту 201.10 статті 210 ПК України за червень 2017 року.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Як вже було вказано судом вище, спірним податковим повідомленням-рішенням Товариству з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 96666,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 24166,50 грн.

Між тим, в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ БК ПРОФІТВАН . Розмір збільшеного ТОВ ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість за податковими зобов`язанням згідно розрахунку фінансових санкцій до акту документальної позапланової перевірки від 30.03.2018 року за №199/26-15-14-01-05/38526925 становить 48333,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 12083, 25 грн.

При цьому, правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ Грато в ході розгляду адміністративної справи не підтверджено належними та достатніми доказами, а ГУ ДФС у м. Києві доведено правомірність прийнятого ним рішення в цій частині.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2018 року №0005181401 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 48333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 12083, 25 грн.

В іншій частині спірне рішення суд залишає без змін.

Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС сплачено судовий збір у розмірі 1812, 50 грн., що становить 1,5% від ціни позову - 120832,50 грн.

Сума задоволених майнових вимог становить 60416,25 грн.

З урахуванням зазначеного сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь ТОВ ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС становить - 906, 24 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 9, 72, 73-74, 77-78, 139, 143, 243-246, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС (02121, м. Київ, вул. Колекторна, б. 40, код ЄДРПОУ 38526925) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 року №0005181401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 48333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 12083, 25 грн.

3. В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 року №0005181401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без змін.

4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС (02121, м. Київ, вул. Колекторна, б. 40, код ЄДРПОУ 38526925) суму сплаченого ним судового збору у розмірі 906 (дев`ятсот шість) грн. 24 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева