Постанова

від 02.09.2020 по справі 826/11182/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11182/18 Головуючий у 1 інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Горяйнова А.М.

Мєзєнцева Є.І.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 року №0005181401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 року №0005181401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 48333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 12083, 25 грн.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 року №0005181401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що керівник контрагента позивача - ТОВ Будівельна компанія ПРОФІТВАН (далі - ТОВ БК ПРОФІТВАН ) - ОСОБА_1. заперечує своє відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

В апеляційній скарзі представник Головного управління ДПС у м. Києві просить замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Статтею 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України № 120 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21 серпня 2019 року, Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Також, в апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві просить викликати у судове засідання в якості свідка директора Товариства з обмеженою відповідальністю БК ПРОФІТВАН - ОСОБА_1 з метою підтвердження непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ БК ПРОФІТВАН .

Перевіривши матеріали справи та клопотання про виклик свідка, колегія суддів вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КАС України, показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

За приписами частини 3 статті 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Згідно ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу ч.ч. 3-5 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що, згідно протоколу допиту свідка від 29 серпня 2017 року, ОСОБА_1 , будучи попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 383 КК України (Завідомо неправдиве показання) та ст. 385 КК України (Відмова свідка від давання показань), надавав пояснення щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ БК ПРОФІТВАН .

На підстав вищезазначеного, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про виклик свідка слід відмовити.

Також, колегія суддів наголошує на тому, що перегляду в апеляційному порядку підлягає рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволення позовних вимог.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав .

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку із ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу від 21 грудня 2017 року №42770/10//26-15-14-01-05 по взаємовідносинах з ТОВ БК Профітван за період травень 2017 року та ТОВ ГРАТО за період листопад 2016 року, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №4212 від 16 березня 2018 року, направлення №454/26-15-14-01-05 від 19 березня 2018 року, службового посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Державної фіскальною службою України, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ БК Профітван за період травень 2017 року та ТОВ ГРАТО за період листопад 2016 року, за наслідком якої складено акт від 30 березня 2018 року №199/26-15-14-01-05/38526925.

Згідно висновку Акту перевірки, в ході її проведення встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 96666,00 грн., в тому числі, по періодам: листопад 2016 року - 48333,00 грн; червень 2017 року - 48333,00 грн.

На підставі наведених висновків Акту перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2018 року №0005181401, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 96666,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 24166,50 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-XIV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС (Замовник) та ТОВ Будівельна компанія ПРОФІТВАН (Підрядник) укладено Договір про надання послуг від 28 квітня 2017 року №2804-17, згідно умов якого, Замовник доручає і сплачує, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з щоденного прибирання кабін ліфтів (а.с. 30-34).

Також, між сторонами був складений акт виконання робіт (надання послуг) №231 від 31 травня 2017 року (а.с. 35).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16 зазначив наступне: …обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належним чином оформленні первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ БК ПРОФІТВАН , складені у відповідності до Закону №996-XIV, які фіксують факти здійснення бізспірних операцій із зазначеним контрагентом.

Також, судом першої інстанції зазначено, що наявний протокол допиту директора та головного бухгалтера в одній особі ТОВ БК ПРОФІТВАН ОСОБА_1 не може бути самостійною та безумовною підставою для висновку про відсутність реальності вчинення господарської операції позивачем із ТОВ БК ПРОФІТВАН , і як наслідок, неправомірного формування ним податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Так, матеріали справи свідчать, що на підтвердження реальності господарських відносин між ТОВ ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС (Замовник) та ТОВ БК ПРОФІТВАН позивачем надано до суду наступні документи: Договір про надання послуг від 28 квітня 2017 року №2804-17, Акт виконання робіт (надання послуг) №231 від 31 травня 2017 року, Договір відступлення права вимоги від 05 червня 2017 року та податкову накладну від 31 травня 2017 року №66 (а.с. 36,93).

Колегія суддів наголошує на тому, що всі вищевказані документи від імені ТОВ БК ПРОФІТВАН підписані його директором - ОСОБА_1 .

Відповідно до листа Прокуратури міста Києва від 27 лютого 2018 року №04/5-62-3-18, ГУ ДФС у м. Києві надано дозвіл на розголошення даних досудового слідства у кримінальному провадженні №42017100000000370 в частині використання протоколу допиту директора ТОВ БК ПРОФІТВАН ОСОБА_1 при здійсненні контрольно-перевірочних заходів (а.с. 76).

Із протоколу допиту свідка - директора ТОВ БК ПРОФІТВАН ОСОБА_1 від 29 серпня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 заперечує свою причетність до реєстрації ТОВ БК ПРОФІТВАН , стверджує, що він не є ні засновником, ні директором, ні бухгалтером на вищевказаному підприємстві, а також, вказує, що не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин із підприємствами покупцями/постачальниками від імені керівника ТОВ БК ПРОФІТВАН та нікого не уповноважував на їх здійснення, договорів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт та інших документів від імені керівника не складав, не підписував та печаткою не завіряв (а.с.77-83).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 18 квітня 2018 року у справі № 2а/0470/14206/12 зазначив наступне: …податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним .

З огляду на зазначене, ТОВ ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому, саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16.

Отже, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані від імені ТОВ БК ПРОФІТВАН , не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт (послуг).

Оскільки ТОВ ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС не надано інших документів щодо господарських відносин з ТОВ БК ПРОФІТВАН , окрім тих, які підписані ОСОБА_1 , як директором, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено правомірності визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та формування податкового кредиту.

Таким чином, судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги ТОВ ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 року №0005181401, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 48333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 12083, 25 грн.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕВЕЙТОР СЕРВІС , а тому, рішення суду підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права частково призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення в цій частині.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Горяйнов А.М.

Мєзєнцев Є.І.

Повний текст постанови виготовлено 07.09.2020 року.