Постанова

від 20.02.2020 по справі 910/9979/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2020 р. Справа№ 910/9979/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Зубець Л.П.

секретар судового засідання - Нікітенко А.В.

від позивача: ОСОБА_1 ;

адвокат Линник Є.В.

від відповідача: адвокат Кубрак О.О.;

вільний слухач: ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019

у справі № 910/9979/19 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс"

про визнання недійсними рішення загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/9979/19 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" від 30.09.2016, яке зафіксовано в протоколі № 1/2016 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс". Визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" від 30.09.2016, яке зафіксовано в протоколі № 1/2016 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" з 03.10.2016. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" на користь ОСОБА_1 3 842,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що оспорювані рішення загальних зборів, що відображені у протоколі №1/2016 від 30.09.2016 року були прийняті єдиним учасником ТОВ "Універсал-Сервіс" - ОСОБА_1 , який станом на 30.09.2016 року не мав цивільної дієздатності, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта № 241 від 23.04.2019 року, який міститься в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що загальні збори ТОВ "Універсал-Сервіс" 30.09.2016 року не відбулись і спірні рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Універсал-Сервіс" та про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ "Універсал-Сервіс" з 03.10.2016 загальними зборами 30.09.2016 не приймались, тому суд дійшов висновку, що позовні про визнання недійсними рішень загальних зборів від 30.09.2016, які оформлені протоколом № 1/2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Універсал-Сервіс" та про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ "Універсал-Сервіс" з 03.10.2016 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справі № 910/9979/19 та поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/9979/19, скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/9979/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" відмовити в повному обсязі, розгляд справи просить здійснювати з повідомленням та викликом сторін, судові витрати у справі покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, протокол загальних зборів не можна оскаржувати у судовому порядку з підстав, зазначених позивачем, оскільки цей документ не лише фіксує факт прийняття рішення загальними зборами і не є актом у розумінні статті 202 ЦК України. При цьому саме рішення загальних зборів - це акт, а не правочин. Як свідчить судова практика, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів)й інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватись положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, та, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Судом першої інстанції не взято до уваги, що предметом даного спору не є правочин, а є рішення (прийняте самим позивачем), яке є актом ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Скаржник вказує на те, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України, позивачем не надано жодного судового рішення в підтвердження того, що позивача визнано недієздатним, яке було б ухвалено відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, а висновок суду про недієздатність позивача, який був зроблений на підставі висновку судово-психіатричного експерта № 241 від 23.04.2019 складеного в рамках кримінального провадження № 12018100090014440 від 12.12.2019 є таким, що суперечить ст.ст. 30, 39, 40 ЦК України, а також положенням ЦПК України.

Скаржник зазначає, що підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх та (або) керувати ними. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-1531цс16 від 28.09.2016, № 6-9-12 від 29.02.2012. При цьому, в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатись висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. Отже, при проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Також скаржник зазначає, що Верховний Суд зробив висновок, що у випадку відсутності у тексті експертного дослідження відомостей про час, з якого особа страждає на психічні захворювання, відсутність категоричного висновку щодо наявності в особи саме хронічного, стійкового психічного розладу, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними, такий висновок є недостатнім для визнання особи недієздатною.

Скаржник наголошує, що з наданого висновку експерта, який був складений рамках кримінального провадження неможливо встановити, на підставі яких доказів та документів, експерт дійшов висновку про те, що позивач не усвідомлював значення своїх дій саме в період 24.09.2016 по 07.10.2016, при тому, що експертне дослідження проводилось після спливу досить тривалого часу (більше двох років), а в основу експертного висновку фактично покладено лише пояснення самого позивача на задані експертом питання, крім того, долученому позивачем висновку експерта ще не надано жодної правової оцінки в рамках кримінального провадження, а оскільки він не був оцінений судом, то не може братись за основу ухвалення рішень ані в суді цивільного судочинства, ані в суді господарського судочинства.

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019 справу № 910/9979/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Зубець Л.П.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

Скаржник просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги та визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, у зв`язку із тим, що копію рішення в день його складення не було вручено сторонам, а копію судового рішення отримано 26.11.2019.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований ст. 119 ГПК України відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, суд, розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, дійшов висновку, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги підлягає задоволенню.

Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/9979/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/9979/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Призначено справу до розгляду на 06.02.2020.

05.02.2020 від позивача через відділ канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач вказує на те, що припущення, які висуваються відповідачем щодо аналізу правильності складання висновку базуються не власних думках, який не є спеціалістом у відповідній сфері, а відтак, такі припущення не можуть бути розцінені, як належний, допустимий та достатній доказ того, що даний висновок складений з порушенням. Чинним законодавством не передбачено, що висновок експерта, який складено в межах кримінального провадження не може бути використаний, як доказ в іншому порядку, зокрема, при розгляді будь-якої іншої цивільної, господарської чи адміністративної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/9979/19 до 11.02.2020.

10.02.2020 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшло заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про те, що вказані позивачем доводи не можуть підставою для скасування оспорюваного рішення загальних зборів. Дослідження фактично проводилось на основі наданих ОСОБА_1 відповідей на питання експертів, що стосувалось періоду з 24.09.2016 по 07.10.2016 та які були покладені в основу висновку експерта.

Також 10.02.2020 від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду у судовому засіданні 11.02.2020 повідомляє про те, що 06.02.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" через відділ канцелярії суду надійшли клопотання, а саме:

- клопотання про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи, проведення якої доручити експертам Державної установи "Науково-дослідний інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України (04080, місто Київ, вул. Кирилівська, буд. 103), для проведення судово-психіатричної експертизи на вирішення експертів наступні питання: чи страждав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стійким психічним розглядом в період часу з 24.09.2016 по 07.10.2016, якщо так, то який саме та чи впливав психічний розгляд на здатність приймати конкретні рішення? Яка ступінь глибини психічного захворювання? Чи здатен був ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними в період часу з 24.09.2016 по 07.10.2016? чи здатен був ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними з 07.10.2016?

- клопотання про зупинення провадження у справі № 910/9979/19 до набрання рішенням Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/23439/19 законної сили.

Також, представником ОСОБА_1 у судовому засіданні 11.02.2020 заявлено усне клопотання про витребування у Київського міського центру Судово-психіатричної експертизи оригіналу висновку судово-психіатричного експерта № 241 від 23.04.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 клопотання подані 06.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" про призначення судово-психіатричної експертизи та про зупинення провадження, залишено без розгляду. Клопотання ОСОБА_1 про витребування у Київського міського центру Судово-психіатричної експертизи оригіналу висновку судово-психіатричного експерта № 241 від 23.04.2019, заявлене 11.02.2020, залишено без розгляду.

На підставі ст.ст. 234, 270, 281 ГПК України ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/9979/19 до 20.02.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2020 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/9979/19 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/9979/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" відмовити в повному обсязі, судові витрати у справі покласти на позивача.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, заперечень на апеляційну скаргу та письмових пояснень, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" № 1/2016 30.09.2016 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Універсал-Сервіс", на яких був присутній ОСОБА_1 , що станом на день проведення загальних зборів володів 100% статутного капіталу ТОВ "Універсал-Сервіс".

На вищевказаних загальних зборах учасників ТОВ "Універсал-Сервіс" було прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 з посади директора товариства та призначити ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ "Універсал-Сервіс" з 03.10.2016 року.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта Київського міського центру судової психіатричної експертизи № 241 від 23.04.2019 ОСОБА_1 в період часу з 24.09.2016 по 07.10.2016 перебував у стані тимчасового порушення психічного стану обумовленого "Органічним ураженням головного мозку (новоутворення), гострим психоорганічним синдромом" (Р05 за МКХ-10) і за своїм психічним станом не міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними.

Статтею 113 Цивільного кодексу України встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 145 Цивільного кодексу України встановлено, що вищим органом управління товариства є загальні збори його учасників.

Як передбачено ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частиною 1 ст. 30 Цивільного кодексу України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Згідно вимог ч. 1 ст. 225 Цивільного кодексу України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пунктах 17, 18, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Частинами 1, 2 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

Спір у справі стосується питання визнання недійсними рішень загальних зборів відповідача. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предмет доказування складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що під час розгляду корпоративних спорів за позовами учасників (акціонерів) господарського товариства про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи, необхідно враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п`ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства"); - відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства"); - відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи матеріали справи та норми чинного законодавства, встановила відсутність безумовних підстав для визнання недійсними спірних рішень відповідача, оформлених протоколом від 30.09.2016 за № 1/2016.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до постанов Верховного Суду України №6-1531цс16 від 28.09.2016, № 36-9цс12 від 29.02.2012, № 6-9цс12 від 29.02.2012 підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Крім того, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід надавати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Встановлення неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними відбувається з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи (в тому числі посмертної), так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2018 у справі № 1111/4895/12.

Визнання особи недієздатною є по суті правовим оформленням змін психіки людини, які призводять до позбавлення суб`єктивних прав, тому визнати особу недієздатною можливо лише у судовому порядку.

Європейський суд з прав людини визначив вимоги, яких необхідно дотримуватись під час розгляду такої категорії справ, вказавши, що сама сутність того, в чому слід переконати компетентні державні органи - наявність психічного розладу, що вимагає об`єктивної медичної експертизи. (п. 39 рішення у справі "Вінтерверп проти Нідерландів" від 24.10.1979)

Слід зазначити, що у п. 40 рішення Європейського суду з прав людини "Горшков проти України" від 08.11.2005 вказано, що ця процедура повинна мати судовий характер.

За таких підстав у справі доцільне проведення судово-психіатричної експертизи.

Фізична особа може бути визнана недієздатною лише судом у порядку, передбаченому статтями 236-241 ЦПК України.

Справи про визнання фізичної особи недієздатною розглядаються судом в порядку окремого провадження (с. 293 ЦПК України).

Як вже зазначалось, висновком судово-психіатричного експерта № 241 встановлено, що в період з 24.09.2016 по 0.10.2016 ОСОБА_1 перебував у стані тимчасового порушення психічного стану, натомість відповідно до постанов Верховного Суду України №6-1531цс16 від 28.09.2016, № 36-9цс12 від 29.02.2012, № 6-9цс12 від 29.02.2012 підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Тобто, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що висновок про тимчасове порушення психічного стану не є належним доказом абсолютної неспроможності позивача на час проведення загальних зборів розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" від 30.09.2016, яке зафіксовано в протоколі № 1/2016 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" та про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" з 03.10.2016, жодним чином не порушувало прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства - ОСОБА_1 , як єдиного власника.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити також наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статті 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Виходячи з приписів вищевказаних статей, такий спосіб захисту прав як визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" від 30.09.2016, яке зафіксовано в протоколі № 1/2016 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" та визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" від 30.09.2016, яке зафіксовано в протоколі № 1/2016 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" з 03.10.2016, є неефективним способом захисту прав та інтересів, так як не забезпечує їх реального захисту.

Принагідно, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства, якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд має підстав для задоволення позову.

Не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих рішень. Вирішуючи питання про недійсність рішень загальних зборів, суд, у тому числі оцінює, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення, а також встановлює факт порушення цим рішенням прав і законних інтересів учасника товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 902/1413/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/973/17 від 24.10.2018.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" є такими, що відбулись за участю єдиного учасника, який був єдиним власником та був присутнім на загальних зборах, фактично, не змінили правового статусу єдиного власника.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; (п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Універсал-Сервіс" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/9979/19 та прийняття нового рішення про відмову у позові.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладається на відповідача у справі, в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/9979/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/9979/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Сервіс" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 16/3, нежиле приміщення з № 1 по № 8 в літ. А, код 31355909) 5 763,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/9979/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 13.03.2020, у зв`язку із перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному з 24.02.2020.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Л.П. Зубець