Рішення

від 11.03.2020 по справі 910/18782/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2020Справа № 910/18782/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОІНЖИНІРІНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРБОСНАБ"

про стягнення 318317,49 грн.

за участю представників:

від позивача: Яковенко А.О.

від відповідача: Янчик М.І., Прощенко К.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОІНЖИНІРІНГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРБОСНАБ" штрафу за договором поставки у сумі 318317,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №1/16.09.19 від 16.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

06.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У відзиві на позов відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОІНЖИНІРІНГ", а у випадку стягнення з відповідача неустойки, зменшити її розмір до 1 (однієї) гривні. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що простроченя поставки відбулося з незалежних від відповідача причин. Так, відповідач стверджує, що наявність черг на кордоні та відсутність дозволів на (квот) на міжнародні вантажні автомобільні перевезення, в тому числі, з Польщею не були та не могли бути відомі відповідачеві на час укладення договору та не залежали від відповідача. Відповідач вказує, що вжив всіх, залежних від нього заходів, щодо належного виконання зобов`язання та превентивних заходів (в міру своєї можливості) для подальшого їх уникнення. Відповідач наголошує, що у відповідності до п.7.5. договору настання форс-мажорних обставин є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Окрім того, відповідач вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 1 (однієї) гривні та просить врахувати: незначне прострочення поставки товару (11 днів) та відсутністю доказів, що свідчили б про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності позивача; позивач не зазначає про наявні в нього збитки та не надає доказів наявності таких збитків; обставини, у зв`язку з якими відбулось прострочення виконання зобов`язань відповідачем (наявність черг на кордоні та відсутність дозволів на транзит); вжиття відповідачем всіх можливих заходів по виконанню зобов`язання та винятковість випадку; надмірно великих нарахувань позивача; а також інтересу відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРБОСНАБ" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі на 25.02.2020.

10.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ураховуючи те, що суд вже призначив розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, то суд відхиляє клопотання позивача.

17.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну (уточнення) предмета позову.

19.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві. Позивач зазначив, що відповідач, прийнявши від позивача визначену умовами договору №1/16.09.19 від 16.09.2019 та специфікації № 1 від 16.10.2019 оплату за товар, який мав бути поставлений у чітко визначений термін, прийняв на себе зобов`язання щодо здійснення його поставки у відповідний строк, однак дані зобов`язання відповідачем належним чином виконані не були.

24.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке залишене судом без задоволення, оскільки представник позивача прибув у судове засідання.

24.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку № 19- 08-5/176 Львівської Торгово-промислової палати від 20.02.2020 року.

У судовому засіданні 25.02.2020, суд розглянув заяву про зміну (уточнення) предмета позову.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки, у зв`язку зі клопотанням сторін судове засідання у справі призначено на 25.02.2020, враховуючи те, що позивачем фактично лише конкретизовано вид неустойки заявлених до стягнення, суд дійшов висновку про можливість прийняття заяви позивача про зміну (уточнення) предмета позову.

У судовому засіданні 25.02.2020 суд оголосив перерву до 11.03.2020.

04.03.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив та на клопотання про уточнення позовних вимог, в яких відповідач просить суд поновити строк на подачу, прийняти та врахувати при винесені рішення дані письмові заперечення на відповідь на відзив та на клопотання про уточнення позовних вимог.

Судом долучено до матеріалів справи письмові заперечення на відповідь на відзив.

10.03.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення та клопотання про долучення доказів в підтвердження факту завдання позивачу збитків у сумі 236003,03 грн, у зв`язку зі несвоєчасною поставкою відповідачем товару.

Представник позивача у судовому засіданні 11.03.2020 надав пояснення по суті позовних вимог справі, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні 11.03.2020 надали пояснення по суті заперечень на позов, проти позову заперечили. Також представники відповідача підтримали, заявлене у відзиві клопотання про зменшення неустойки.

У судовому засіданні 11.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРБОСНАБ" (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОІНЖИНІРІНГ" (позивач, покупець) укладений договір поставки №1/16.09.19 (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого відповідач як постачальник, зобов`язався поставити, а позивач як покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (в подальшому іменується товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортимент, кількість товару вказані в Специфікаціях, які оформляються у вигляді додатків до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору встановлено, що товар за цим договором поставляється на умовах, зазначених в Специфікаціях до цього договору, згідно з Інкотермс 2010. Товар поставляється в асортименті, за цінами та в кількості, що вказані в специфікаціях. Товар поставляється партіями в терміни, узгоджені сторонами в Специфікації.

Специфікацією № 1 від 16.09.2019 сторонами було погоджено асортимент, ціну, кількість товару, умови та терміни поставки товару.

Так, відповідно до п. 1 Специфікації загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації становить 265 264,58 грн з урахуванням ПДВ.

Пунктом 2 Специфікації встановлено, що товар по цьому додатку поставляється на умовах DDP Київ, проспект Голосіївський, 26-А (Інкотермс 2010) після проведення оплати 80 % від загальної вартості товару, зазначеного в Специфікації, здійсненої протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку постачальника.

Дата поставки товару - з 14.10.2019 по 18.10.2019.

Позивачем згідно із платіжним дорученням №1104 від 18.09.2019 на підставі виставленого відповідачем рахунку №753 від 16.09.2019 здійснено оплату 80% вартості товару, на суму 212211,66 грн.

30.10.2019 відповідач здійснив поставку товару (система стільникового полікарбонату Rodeka (виробництва Німеччини) білого РС2600-40-7-U білого кольору) на суму 265264,58 грн.

26.11.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій вимагав сплатити штраф за несвоєчасну поставку товару, нарахований на підставі п.7.2. договору у сумі 318317,49 грн.

Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, нарахованої суми неустойки не сплатив, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на прострочення відповідачем строку поставки товару, у зв`язку із чим, позивачем на підставі п.7.2. договору здійснено нарахування неустойки у сумі 318317,49 грн за несвоєчасну поставку товару.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до Специфікації до договору поставки №1/16.09.19 від 16.09.2019 відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку у період з 14.10.2019 по 18.10.2019.

Отже, відповідач повинен був здійснити поставку товару у строк до 18 жовтня 2019 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із матеріалами справи, відповідач поставив позивачу товар на суму 265264,58 грн (система стільникового полікарбонату Rodeka (виробництва Німеччини) білого РС2600-40-7-U білого кольору) 30.10.2019, що підтверджується видатковою накладною №793 від 30.10.2019.

Отже, відповідач виконав свої обов`язки з поставки товару у повному обсязі, але з порушенням встановленого договором строку.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки №1/16.09.19 від 16.09.2019 щодо постачання товару у строки встановлені договором належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

В підтвердження неможливості своєчасно здійснити виконання взятих на себе зобов`язань за договором, відповідач посилається на Висновок № 19- 08-5/176 Львівської Торгово-промислової палати від 20.02.2020 року про можливе несвоєчасне виконання зобов`язання за договором №1/16.09.19 від 16.09.2019.

У відповідності до п.9.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно договору, якщо таке невиконання стало наслідком надзвичайної та непереборної за наявних умов (форс-мажорних обставин), тобто подій, настання яких ні Покупець, ні постачальник неспроможні були передбачити і попередити (пожежі, повені, градобій, посуха, землетруси, інші стихійні явища природи, воєнні дії, АТО тощо).

Сторона, що перебуває під дією форс-мажорних обставин, зобов`язана протягом трьох днів повідомити іншу сторону про виникнення, характер і можливу тривалість обставин. У цьому випадку час час дії форс-мажорних обставин продовжує на відповідні строки виконання Сторонами обов`язків за цим Договором (п.9.2. договору).

У відповідності до п.9.4. договору сторони погодили, що факт виникнення та строк дії форс-мажорних обставин підтверджується актом Торгово-промислової палати.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України, зокрема:

- засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

- засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Пунктом 3.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (надалі - Регламент ТПП України) визначено, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно п. 3.3. Регламенту ТПП України, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11. Регламенту ТПП України).

Отже, Висновок № 19-08-5/176 Львівської Торгово-промислової палати від 20.02.2020 року не є документом, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тобто не є сертифікатом ТПП України у відповідності до Регламенту ТПП України та Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а тому суд дійшов висновку, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження звільнення його від відповідальності за порушення строків поставки товару.

Окрім того, додані відповідачем до відзиву документи не підтверджують факту наявності форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач.

Більш того, відповідно до у пункті п.9.5 договору сторони погодили, що наявність форс-мажорних обставин не звільняє будь-яку сторону від відповідальності, у разі якщо остання прострочила виконання зобов`язань.

Крім того, направлення відповідачем повідомлень про настання форс-мажорних обставин із відповідних актом Торгово-промислової палати матеріали справи не містять.

В той же час, надана відповідачем у матеріали справи роздруківка телефонної переписки (скріншоти листування за допомогою мессенджера Viber) у відповідності до приписів ст. 91, 96 Господарського процесуального кодексу України не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ по справі .

Ураховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків поставки товару.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

За змістом п. 7.2. договору, у разі несвоєчасної поставки товару, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 10% від суми договору за кожен день прострочення, яка починає нараховуватися після спливу кінцевої дати поставки погодженої сторонами.

За порушення відповідачем строків поставки товару позивачем нарахована та заявлена до стягнення (у редакції заяви від 17.02.2020) неустойка у розмірі 318317,49 грн. нарахована за 12 днів прострочення виконання зобов`язання.

Однак, враховуючи те, що умовами договору передбачено, що відповідач повинен був здійснити поставку товару у строк до 18 жовтня 2019 року включно, а поставка товару відбулася 30.10.2019, періодом нарахування неустойки є 19.10.2019 по 29.10.2019 (11 днів).

Здійснивши перерахунок неустойки судом встановлено, що сума неустойки за порушення строку поставки становить 291791,04 грн.

Водночас, відповідачем заявлено про зменшення розміру неустойки (штрафу та пені) до 1 гривні.

Однак, щодо доводів відповідач про необхідність зменшення неустойки до 1 гривні, то суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року по справі №918/116/19 вказано, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що зменшення розміру неустойки до 1 гривні нівелюватиме саме значення неустойки як відповідальності за порушення зобов`язання (у цьому випадку порушення строків поставки), що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання товару у передбачені договором строки.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені та штрафу відповідач посилається зокрема, на незначний строк прострочення виконання зобов`язання; відсутність у позивача збитків, у зв`язку із простроченням; обставини, за яких відбулося прострочення (наявність черг на кордоні та відсутність дозволів на транзит); вжиття відповідачем всіх можливих заходів по виконанню зобов`язання та винятковість випадку; надмірно великий розміру неустойки, нарахованої позивачем.

Як встановлено судом вище, відповідачем 30.10.2019 було здійснено повну поставку товару, період прострочення поставки становить 11 днів та є незначним.

Згідно із наданим відповідачем до відзиву листа перевізника від 28.11.2019, роздруківками наявність затримки завантаження була тривалим перетином кордону Чеської Республіки з Україною.

Разом з тим, судом враховано, що будь-яких вимог щодо здійснення поставки у період прострочення покупцем постачальнику пред`явлено не було.

Позивач стверджує, що у зв`язку із несвоєчасною поставкою відповідачем систем стільникового полікарбонату Rodeca PC2600-40-7-U позивач поніс збитки у сумі 236 003,03 грн, в підтвердження чого надав копію листа ТОВ "Ворк Спейс" № 04/11-19 від 04.11.2019; копію договору № 1040/15 від 21.10.2019; копію додатку № 1 до договору № 1040/15 від 21.10.2019; копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 28.10.2019; копію акту приймання виконаних робіт від 24.10.2019; копію акту надання послуг від 04.11.2019 № 1681; копію податкової накладної від 04.11.2019 № 17; копію акту надання послуг від 24.10.2019 № 1618; копію податкової накладної від 22.10.2019 № 133.

Оцінивши надані позивачем докази, судом встановлено, що із наданих позивачем документів не вбачається, що виконання ремонтних робіт було здійснено у зв`язку із простроченням відповідачем поставки систем стільникового полікарбонату Rodeca PC2600-40-7-U. Лист від 04.11.2019 вих. №04/11-19 не є первинним документом, який підтверджує суму загальновиробничих та адміністративних витрат. Доказів в підтвердження того, що сума загальновиробничих та адміністративних витрат становить 113740,27 грн позивачем не надано.

За таких обставин, зазначені вище документи не підтверджують посилань позивача на наявність завданих збитків у сумі 236003,03 грн.

Докази на підтвердження понесених покупцем (позивачем) збитків чи додаткових витрат через прострочення поставки товару в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи повну поставку відповідачем товару, період прострочення поставки за яким є незначним, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, а також загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір неустойки, суд прийшов до висновку про можливість зменшення розміру неустойки до 50%.

Наведені вище висновки суду щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, узгоджується із позиціями Верховного Суду, наведеними у постановах від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18.

На підставі наведеного, суд, оцінивши всі доводи сторін по даній справі щодо зменшення неустойки прийшов до висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної суми неустойки до 50% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка у сумі 145895,52 грн (50 % від 291791,04 грн).

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОІНЖИНІРІНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРБОСНАБ" про стягнення 318317,49 грн.

Оскільки судом зменшено розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 4774,77 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРБОСНАБ" (04074, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВИШГОРОДСЬКА, будинок 14; ідентифікаційний код 37445264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОІНЖИНІРІНГ" (03110, м. Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРА ПИРОГОВСЬКОГО, будинок 18; ідентифікаційний код 39373438) неустойку у сумі 145895,52 грн та судовий збір в розмірі 4774,77 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.03.2020.

Суддя О.В. Гулевець