Рішення

від 11.03.2020 по справі 911/1911/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"11" березня 2020 р. Справа № 911/1911/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Налвур

до Товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-інвест груп

про стягнення 67 860,25 гривень

представники сторін:

від позивача: Органюк Ю.Ю.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Налвур (далі - ТОВ Налвур /позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-інвест груп (далі - ТОВ Орлан-інвест груп /відповідач) про стягнення 67 860,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду №2 від 30.05.2016 в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт. У зв`язку із вищенаведеним позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 67 860,25 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі №911/1911/19 від 05.08.2019 позовну заяву ТОВ Налвур залишено без руху.

22.10.2019 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви з документами на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2019.

Ухвалою суду від 29.10.2019 відкрито провадження у справі №911/1911/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив, судове засідання призначено на 28.11.2019.

14.11.2019 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд застосувати до позовних вимог позовну давність та у задоволенні позовних вимог відмовити, а також клопотання про залишення позову без розгляду.

28.11.2019 в судовому засіданні представник позивача та представник відповідача надали усні пояснення по справі.

28.11.2019 в судовому засіданні суд оголосив ухвалу про відкладення судового засідання на 18.12.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.

18.12.2019 в судовому засіданні представником відповідача надано усні пояснення, відповідно до яких останній стверджує, що письмовий доказ, долучений позивачем до позовної заяви, а саме: копія акта приймання виконаних будівельних робіт № 619 за липень 2016 року, має відмінності від оригіналу зазначеного акта, який знаходиться у відповідача, що в свою чергу, ставить під сумнів достовірність наданого позивачем доказу.

Ухвалою суду від 18.12.2019 вирішено здійснювати розгляд справи № 911/1911/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2020, а також зобов`язано відповідача надати в наступне судове засідання для огляду оригінал акта приймання виконаних будівельних робіт №619 за липень 2016 року.

20.12.2019 позивачем подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, а 03.01.2020 - заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача окрім первісно заявленої до стягнення суми основного боргу ще 20 079,77 грн інфляційних втрат та 6 112,81 грн 3% річних.

В судовому засіданні 22.01.2020 судом розглянуто та відмовлено у задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог протокольною ухвалою; оглянуто оригінали наданих сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт № 619 за липень 2016 року, а також оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 12.02.2020, яка занесена до протоколу судового засідання.

05.02.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо позовних вимог.

12.02.2020 в судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

З метою повідомлення позивача про дату судового засідання, 13.02.2020 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача. Зазначену ухвалу отримано адресатом 20.02.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2020 судом виправлено описки допущені в ухвалах Господарського суду Київської області від 29.10.2019 та від 13.02.2020 у справі № 911/1911/19.

12.02.2020 в судовому засіданні суд долучив до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача від 05.02.2020, а також оголосив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №911/1911/19 до судового розгляду по суті на 11.03.2020, яка занесена до протоколу судового засідання.

Приймаючи до уваги, що сторони скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.

10.03.2020 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про відкладення судового розгляду по суті, в зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання 11.03.2020 в Господарський суд Київської області з посиланням на участь у невідкладному судовому розгляді щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу по кримінальному провадженню № 52016000000000380. При цьому, доказів участі в судовому засіданні, щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу по кримінальному провадженню № 52016000000000380 до клопотання долучено не було.

Враховуючи вимоги п. 2 ст. 195 ГПК України, та те, що строк розгляду справи по суті закінчується 12.03.2020, Господарським суд Київської області клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату залишено без задоволення.

У судовому засіданні 11.03.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2016 між ТОВ Орлан-інвест груп (далі-замовник) та ТОВ Налвур (далі- підрядник) було укладено договір підряду № 2 (далі - договір), відповідно до якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався у строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором на свій ризик, власними і залученими силами виконати роботи (передбачені в додатку №1), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити роботи у строки та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.3 договору роботи виконуються за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 25 В.

Згідно з пунктами 2.1 та 4.1 договору до початку виконання робіт замовник сплачує підряднику авансовий платіж у розмірі 150 000,00 грн.

Прийом-передача виконаних підрядником робіт оформлюється двостороннім актом здачі-приймання виконаних робіт, який підписується сторонами або уповноваженими особами сторін.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016, однак у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 7.2 договору).

Додатком № 1 до договору сторонами визначено вартість одиниці виміру робіт з урахуванням вартості матеріалів і техніки підрядника. Вказаний додаток скріплений підписами та відбитками печаток сторін.

Судом встановлено, що позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, виконавши погоджені сторонами підрядні роботи вартістю 465 756,25 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на акті приймання виконаних будівельних робіт №619 за липень 2016 року (форма № КБ-2В) та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3). Оригінали вказаних документів були оглянуті судом, а їх копії містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення підрядником (позивачем) умов договору.

Натомість відповідач свої договірні зобов`язання в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт не виконав, сплативши 397 869,00 грн., внаслідок чого, за ним утворилася заборгованість у сумі 67 860,25 грн.

На підтвердження проведення часткових розрахунків відповідача за договором позивачем надано суду копії банківських виписок по рахунку від 02.06.2016, 17.06.2016, 04.07.2016 та 04.10.2016.

З метою досудового врегулювання даного спору, 14.05.2019 позивачем було надіслано відповідачу вимогу (претензію), відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, суму заборгованості за договором не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 67 860,25 грн основного боргу.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір підряду № 2 від 30.05.2016, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч.ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Будівництво об`єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб`єктами господарювання для інших суб`єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, якщо роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктами 2.4 та 2.5 договору передбачено, що розрахунки по даному договору здійснюються у формі безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок підрядника на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт протягом семи робочих днів після їх підписання.

Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акта виконаних робіт.

Пунктом 4.5 договору, замовник протягом 7 (семи) робочих днів від дня одержання акта здачі-приймання виконаних робіт, передбачених цим договором, підписує його і повертає підряднику, або надає мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків в письмовому вигляді, з переліком доопрацювань, які потрібно виконати, та строків їх виконання. За наявності у роботах істотних відступів від умов цього договору або інших істотних недоліків, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків або доручити виправлення робіт іншій особі за рахунок підрядника.

Згідно п. 4.6 договору, у випадку необґрунтованої відмови замовника підписати акт здачі-приймання виконаних робіт та ненадання пред`явлених претензій протягом 7 (семи) робочих днів такий акт вважається підписаним.

Відповідно до п. 4.8. договору, роботи по договору вважаються закінченими після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт обома сторонами.

Пунктом 4.9 договору встановлено, що у разі виникнення між замовником та підрядником спору з приводу недоліків виконаних робіт або їх причин на вимогу будь-кого залучаються незалежні експертні організації. Витрати на призначення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення. Якщо проведена експертиза підтвердить недоліки, сторона, яка оплачувала проведення експертизи, має право на відшкодування витрат на її проведення. А якщо експертизу призначено за погодженням сторін - обидві сторони оплачують порівну.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надані документи на підтвердження існування недоліків або будь-яких інших доказів мотивованої відмови від прийняття робіт з переліком недоліків та необхідністю доопрацювань в порядку, встановленому п. 4.5, 4.9 договору.

З огляду наведеного, підписання відповідачем акта приймання виконаних будівельних робіт № 619 за липень 2016 року (форма № КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2016 року (форма КБ-3) без будь-яких заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт свідчить про прийняття відповідачем таких робіт та, відповідно, породжує в останнього обов`язок по їх оплаті у повному обсязі.

Судом розглянуті посилання відповідача на те, що його примірник акта приймання виконаних будівельних робіт № 619 за липень 2016 року (форма № КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2016 року (форма КБ-3) не містять дати їх підписання сторонами на відміну від примірників позивача, у яких зазначено дату підписання 31.07.2016. В судовому засіданні оглянуті та досліджені оригінали позивача та відповідача, зазначених актів, які надані в якості доказів, щодо суті спору. Проте, суд зазначає, що відсутність дати на примірнику акту та довідки відповідача не спростовує факт підписання названих документів відповідачем без жодних зауважень щодо обсягу, якості та вартості виконаних підрядних робіт, а відтак, не звільняє останнього від обов`язку оплатити такі роботи у повному обсязі.

Доказів щодо підписання акту приймання виконаних будівельних робіт № 619 за липень 2016 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2016 року в іншу дату відповідачем до суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що акт будівельних робіт № 619 за липень 2016 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2016 року підписані сторонами - 31.07.2016.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Як слідує зі встановлених судом у даній справі обставин, відповідач вартість виконаних підрядних оплатив частково у сумі 397 869,00 грн, що свідчить про обґрунтованість заявленої до стягнення суми заборгованості.

Відповідач у додаткових поясненнях, поданих до канцелярії суду 05.02.2020, посилається на факт грубого істотного порушення вимог законодавства, а саме ч. 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні при оформленні Акту № 619 за липень 2016 року.

Одночасно, суд зауважує, що зазначені твердження не нівелюють факт прийняття відповідачем робіт, що, в свою чергу, і стало підставою для підписання відповідачем зазначеного акту № 619 за липень 2016 року.

Посилання відповідача на те, що між сторонами існували інші оплати, а саме: часткова оплата була здійснена на підставі рахунка № СФ-35 від 30.05.2016, то господарський суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази існування між сторонами інших господарських зобов`язань окрім зазначених, то наведені посилання відповідача не приймаються судом в якості доказу заперечення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 67 860,25 грн. основного боргу є нормативно та документально доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Що ж до клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне.

Приписами статей 256, 257 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи передбачені п. 2.4 договору строки оплати вартості виконаних робіт, а також дату підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт №619 за липень 2016 року (31.07.2016), названий акт мав бути оплачений відповідачем до 10.08.2016.

З огляду наведеного, перебіг строку позовної давності, тобто строк, у межах якого позивач, як кредитор за спірними договором, міг звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором почався з 10.08.2016 і тривав до 11.08.2019.

При цьому, заперечення відповідача щодо підписання названого акта №619 саме 31.07.2016, і, як наслідок безпідставність обрахунку строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог з урахуванням вказаної дати, оцінюються судом критично у зв`язку з ненаданням відповідачем належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України підписання сторонами вказаного акта у іншу дату, аніж 31.07.2016.

За таких обставин, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що з позовом у даній справі позивач звернувся до Господарського суду Київської області 29.07.2019, що підтверджується відбитком канцелярії Господарського суду Київської області №1978/19 від 29.07.2019 на позовній заяві, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для захисту порушеного права, встановленого ст. 257 ЦК України та про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем.

Належних обґрунтувань, з посиланнями на норми права, які б спростовували наведені висновки відповідачем не наведено.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 921,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав такі документи:

- договір-доручення про надання правничої допомоги б/н від 01.05.2019, укладений між ТОВ Налвур та адвокатом Органюком Ю.Ю.;

- додаткова угода №1 від 02.12.2019, відповідно до якої гонорар адвоката за надання правничої допомоги по господарській справі №911/1911/19 становить 20 000,00 грн;

- рахунок №02/12 від 02.12.2019 на суму 20 000,00 грн;

- акт прийому-передачі виконаних робіт від 02.12.2019 на суму 20 000,00 грн;

- квитанцію до прибуткового касового ордера №02/12 від 18.12.2019 на суму 20 000,00 грн;

- ордер на надання правової допомоги серії КВ №441883 від 01.05.2019;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №005819.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому аналіз наведених норм статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Враховуючи те, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі, суд вважає загалом обґрунтованою заяву позивача про розподіл судових витрат на правову допомогу, проте, оцінивши витрати останнього з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши заперечення відповідача щодо розподілу судових витрат, викладених у відзиві на позов, які суд розцінює як клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн. від попередньо заявленої суми (20 000,00 грн.).

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2020 у справі №916/2982/16.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Орлан-інвест груп (місцезнаходження: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Виговського, 5В; ідентифікаційний код 38733894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Налвур (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Суворова, 4; ідентифікаційний код 32916086) 67 860 (шістдесят сім тисяч вісімсот шістдесят) грн 25 коп. основного боргу, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко