Рішення

від 13.03.2020 по справі 913/391/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

13 березня 2020 року Справа № 913/391/19

Провадження №1/913/391/19

За позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛІТ", смт. Біловодськ Біловодського району Луганської області

про стягнення 40852 грн. 21 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання - Бережна Л.В.

В присутності представників:

від позивача - Ткаченко Л.М., представник за довіреністю № 2082/05/14-19 від 24.12.2019;

від відповідача - Кравченко В.В., представник за довіреністю б/н від 17.04.2018;

за участю прокурора прокуратури Харківської області Алекаєва Ю.В.

Суть спору: про стягнення 40852 грн. 21 коп. плати за проїзд великогабаритного транспорту автомобільними дорогами загального користування.

Ухвалою від 24.07.2019 суд підтвердив підстави представництва керівником Харківської місцевої прокуратури № 1 інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, яка набула статусу позивача.

Прокурор заявив до стягнення 40852 грн. 21 коп., що за ціною позову відповідає визначенню законодавцем справи як малозначної згідно з п. 1. ч. 5 ст. 12 ГПК України, тому справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України.

Ухвалою від 10.10.2019 суд зупиняв провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду подібної справи № 926/16/19 за позовом керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ПП "Новобуд-М" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень 12.02.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у вказаній справі, повний текст якої оприлюднений 03.03.2020, тому суд поновив провадження у справі № 913/391/19 у десятиденний строк 13.03.2020 та повідомив учасників справи телефонограмами про день судового засідання, щодо проведення якого висловився відповідач.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 926/16/19, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Таким чином, вказана категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням результатів розгляду подібної справи Верховним Судом справа № 913/391/19 розглядається по суті вимог.

Також з 19.09.2019 по 09.10.2019 провадження у справі зупинялось до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та прокурора, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.

Так, керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 звернувся з позовом про стягнення з відповідача 40852 грн. 21 коп. плати за проїзд великогабаритного транспорту автомобільними дорогами загального користування.

Суд встановив, що згідно даних товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 29731 від 11.10.2018 перевізником вантажу (обсяг нафти 28000 дм 3 ) є ТОВ "Зліт".

12.10.2018 Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області складено акт № 0010439 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (арк. справи 21) під час руху на автомобільній ділянці Київ-Харків-Довжанський у Харківській області. Зокрема, йдеться про сідловий тягач вантажний марки RENAULT (модель PREMIUM HR400), реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом (цистерна) марки TRAILOR, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На підставі вказаного акту, а також довідки № 0023439 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 12.10.2018 та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до вказаного акту відповідачу було визначено суму плати за проїзд у розмірі 1261,26 євро, що еквівалентно 40852,21 грн. Проте, вищевказана плата за проїзд відповідачем у встановленому законом порядку та строк, визначений у повідомленні, сплачена не була, внаслідок чого за ТОВ "Зліт" утворилась заборгованість перед Державним бюджетом України у сумі позову.

У відзиві на позовну заяву від 12.08.2019 відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що прокурором не наведено обставин, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Державною службою України з безпеки на транспорті, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів.

Прокурор у відповіді на відзив вважає вказані доводи відповідача необгрунтованими та зазначає, що позивачем не здійснено заходів щодо стягнення нарахованої ТОВ "Зліт" плати за проїзд великогабаритного транспорту автомобільними дорогами загального користування і він не звертався до суду, що свідчить про неналежне здійснення наданих йому законодавством повноважень.

Оцінивши обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.

Так, правове регулювання спірних правовідносин здійснюється Законом України "Про автомобільний транспорт", Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затв. постановою КМ України № 198 від 30.03.1994, Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затв. постановою КМ України № 30 від 18.01.2011, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затв. постановою КМ України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879) тощо.

Судом встановлено, що в період з 08.10.2018 по 14.10.2018 Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області згідно з щотижневим графіком проведення перевірок була здійснена рейдова перевірка великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що підтверджується направленням на перевірку № 029380 від 08.10.2018 та графіком роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на мережі доріг загального користування Харківської області, погодженого начальником Служби автомобільних доріг в Харківській області, начальником ГУ НП в Харківській області та директором ДП "Харківській облавтодор".

Відповідно до п. 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області був зупинений транспортний засіб марки RENAULT, модель PREMIUM HR400 (сідловий тягач вантажний) реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , з напівпричіпом (цистерна) марки TRAILOR з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який також належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Згідно з договором найму (оренди) транспортних засобів від 19.05.2015 № 583, зареєстрованим нотаріально, вищевказані транспортні засоби передані в оренду ТОВ "Зліт" до 19.05.2020 для здійснення перевезення вантажів. За кермом перебував водій ОСОБА_2 (посвідчення водія НОМЕР_5 від 05.09.2006), який на вищевказаному транспортному засобі згідно з товарно-транспортною накладною № 29731 від 11.10.2018 здійснював перевезення дизельного пального.

За результатами зважування вказаних транспортних засобів, які перебувають в користуванні ТОВ "Зліт", співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Харківській області складено довідку № 0023439 від 12.10.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 0010439 від 12.10.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Зокрема, встановлено, що загальна маса транспортного засобу становить 38,150 тон при нормативно допустимій для даного виду транспортного засобу 40,0 тон, при цьому осьове навантаження фактично становить 6,05 тон, 13,4 тон, 7,3 тон, 5,65 тон, 5,75 тон при нормативно допустимих відповідно 11,0 тон, 11,0 тон, 7,333 тон, 7,333 тон, 7,333 тон. Тобто, навантаження на одиночну ось становить 13,4 тон при нормативно допустимих для даного виду транспортного засобу 11,0 тон.

Згідно розрахунку до акту плата за проїзд ТОВ "Зліт" становить 1261,26 євро за формулою: 0,42 (плата за проїзд/км, Євро) * 1001 (розрахована відстань маршруту, км) * 3 (перевищення нормативу на 10-40 % -у потрійному розмірі).

За обставинами спору перевищення нормативу складає 21,81 (2400 х 100% : 11000), де 2400 - різниця між фактичним навантаженням на ось 13400 та нормативним - 11000.

Щодо визначення ставки плати за проїзд, то додатком до постанови КМ України № 879 від 27.06.2007 встановлено, що в разі перевищення осьових навантажень від 10 до 20 відсотків ставка плати за проїзд за кожен кілометр складає 0,27 євро, а понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро. З огляду на зазначене, враховуючи перевищення осьових навантажень на 21,81 відсотків ставка становить: 2,07= 0,27 (від 10% до 20%) + 0,15 (від 20% до 25%) = 0,42.

Наведена сума еквівалентна 40852, 21 грн. по курсу валют Національного Банку України від 12.10.2018, що підтверджено роздруківкою офіційного сайту останнього.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затв. постановою КМ України № 30 від 18.01.2011 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001.

В свою чергу, із положень вказаного п. 22.5 Правил дорожнього руху України випливає, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізичних переїздів, правил користування ними та охорони, затв. постановою КМ України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Із положень пункту 4 Правил № 30 випливає, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Зліт" має ліцензію, видану Державною службою України з безпеки на транспорті від 30.08.2016 № 576 на внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями (арк. справи 28).

Відповідно до п. 31.1 Порядку № 879 у разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879 перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Таким чином, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковим платежем, який справляється у випадку здійснення перевезення великогабаритним транспортним засобом з перевищенням загальної маси, визначеної законодавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області на адресу ТОВ "Зліт" надсилалося відповідне повідомлення з додатками для подальшої оплати плати за проїзд згідно розрахунку, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Дослідивши надані до суду докази, враховуючи наведені вище положення чинного законодавства України, встановлені обставини, суд визнає викладені прокурором та позивачем доводи такими, що відповідають дійсним обставинам спірних правовідносин, а надані до суду докази належними, допустимими, достовірними та достатніми для підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог по стягненню з ТОВ "Зліт" в дохід державного бюджету України плати у заявленій сумі.

Щодо заперечень відповідача за відзивом, який зазначає, що сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду та відсутність коштів для сплати судового збору, не свідчать про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави та не є підставою для звернення із даним позовом до суду, саме прокурором, то суд вважає їх необгрунтованими.

Так, підставою для залучення Укртрансбезпеки України як позивача, є той факт, що Державна служба України з безпеки на транспорті, м. Київ є юридичною особою на відміну від її територіальних органів.

До справи прокурором доданий лист Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, за змістом якого цей орган зазначає про відсутність вказівки закону щодо права звернення до суду за стягненням грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 926/16/19 звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати (п. 6.15).

Таким чином, дії прокурора по пред`явленню позову відповідають ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки позов у цій справі поданий саме з метою стягнення коштів не на користь позивача, а на користь держави Україна, тобто є позовом, поданим в інтересах іншого, самостійного учасника цивільних правовідносин (держави).

Крім цього, у поясненнях від 09.10.2019 відповідач навів додаткові заперечення, які суд також відхиляє.

Так, згідно з п.п. 8-9 п. 2 Порядку № 879, який дає тлумачення термінів, стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів;

- пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

У зв`язку з тим, що у тлумаченні терміну стаціонарного пункту зазначається про здійснення контролю навантаження на вісь транспортних засобів, відповідач стверджує, що габаритно-ваговий контроль мав проводитись саме на стаціонарному пункті, а не на пересувному.

Так, відповідач вважає, що при перевезенні дизельного пального є неправильним визначення осьового навантаження, оскільки рідина (паливо) знаходиться в динаміці та коливається під час руху, тому треба виходити з повної маси автомобіля.

Як зазначає відповідач, для визначення осьового навантаження доцільно застосовувати стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю згідно п.п. 10 п. 2 Порядку, який передбачав попередній габаритно-ваговий контроль як визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах.

Проте законодавець виключив вказаний підпункт згідно з постановою КМ України від 30.08.2017 № 671.

Суд критично ставиться до вказаних заперечень відповідача та виходить з того, що Порядок № 879 не містить заборони здійснення зважування транспортного засобу з наливним вантажем та не встановлює вимоги здійснення зважування таких транспортних засобів виключно на стаціонарних пунктах габаритно-вагового контролю.

До матеріалів справи додане свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки № 34-00/883, чинне до 02.04.2019, в якому вказано про відповідність ваг пересувних автомобільних типу CHEKLODE FREEWEIGH, № 008231 ДСТУ 29329-92 "Ваги для статичного зважування. Загальні технічні вимоги".

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Керуючись ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позов задовольняється повністю з віднесенням на відповідача судового збору у сумі 1921 грн. 00 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241, 247, 252 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛІТ" про стягнення 40852 грн. 21 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛІТ", смт. Біловодськ Біловодського району Луганської області, вул. Торосяна, б. 136, ідент. код 32278967 в дохід державного бюджету України (отримувач: УК м. Харкові, код ЄДРПОУ утримувача 37999649, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку МФО 899998, номер рахунку UA 478999980313101216000020002, код класифікації доходів бюджету 22160100 плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні) плату за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 40852 грн. 21 коп., видати на виконання наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛІТ", смт. Біловодськ Біловодського району Луганської області, вул. Торосяна, б. 136, ідент. код 32278967 на користь прокуратури Харківської області, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідент. код 02910108 судовий збір у сумі 1921 грн. 00 коп. за такими реквізитами: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800, видати на виконання наказ після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 17.03.2020.

Суддя Н.М.Зюбанова