Справа № 362/1300/20
Провадження 2/362/1523/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" березня 2020 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в особі головуючого судді Ковбель М.М.,
при секретарі- Сілецькій М.О.,
розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,-
В С Т А Н О В И В:
До Васильківського міськрайонного суду Київської області звернлася ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221482100:03:002:0033 та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову у вищевказаній справі, шляхом накладення арешту на наступне майно: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221482100:03:002:0033 та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2статті 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку.
Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим ефективний захист прав позивача згідно з рішенням суду.
Частиною 10 статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При цьому, слід зазначити, що згідно роз`яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, згідно з роз`ясненнями, викладеними у вказаній постанові, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Враховуючи вище викладене, а також те, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Також, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім цього, як визначено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств, в тому числі щодо заборони приймати рішення та проводити засідання.
Дослідивши матеріали позовної заяви, обставини справи, доводи викладені у заяві представника позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки представником позивача не обґрунтовано необхідність застосування вибраного виду забезпечення позову, більш того суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, та приймаючи до уваги, що такий вид забезпечення позову є неспіввмірним із заявленими вимогами, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя М.М.Ковбель
Суд | Васильківський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 03.03.2020 |
Оприлюднено | 18.03.2020 |
Номер документу | 88244673 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні