Постанова

від 17.03.2020 по справі 535/654/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/654/19 Номер провадження 22-ц/814/707/20Головуючий у 1-й інстанції Цвітайло П. В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі:

Головуючого судді: Хіль Л.М.

Суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.Ю.

Секретар: Мисечко А.І.

За участю: представника відповідача - Сідько С.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ 2016 - адвоката Сідько Світлани Іванівни

на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2019 року ухваленого під головуванням судді Цвітайла П.В. (повний текст рішення складено 20 грудня 2019 року)

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ 2016 про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року представник позивача, адвокат Салашний М.О. звернувся до місцевого суду з вказаним позовом, в якому просив суд розірвати договір оренди землі № 53/10р від 05 лютого 2018 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Зоря 2016 зареєстрований 07 лютого 2018 року, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Стягнути з ТОВ Зоря 2016 на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2018 рік в сумі 10 543 гривні 03 копійок, пені в сумі 2 322 гривні 98 копійок, інфляційних витрат в сумі 666 гривень 95 копійок, 3% річних в сумі 190 гривень 91 копійок, судовий збір в сумі 1536 гривень 80 копійок, а також стягнути з ТОВ Зоря 2016 понесені судові витрати, а саме 1536,80 грн. сплаченого судового збору.

В обґрунтування позову вказував, що між ОСОБА_1 та ТОВ ЗОРЯ 2016 05 лютого 2018 року укладено договір оренди землі №53/10р., який зареєстрований Великорублівською сільською радою Котелевського району Полтавської області 07 лютого 2018 року, номер запису про інше речове право: 24754928. Відповідно до п.п. 1-8 вказаного договору ОСОБА_1 передала, а ТОВ ЗОРЯ 2016 прийняло в платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 5322283000:00:002:0325, площею 3,6831 га.

Відповідно до умов вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі не менше 9% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься рівними частками (по 1/3) в такі строки - до 20 серпня, до 20 жовтня і до 20 грудня поточного року.

Також вказував що, п. 14 вказаного договору передбачено, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

При цьому зазначав, що відповідач системно не сплачував позивачу орендну плату за 2018 рік, в зв`язку з чим вона має право на стягнення боргу за орендну плату та розірвання вищевказаного договору оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до ТОВ Зоря 2016 про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі, задоволено повністю.

Розірвано договір оренди землі № 53/10р від 05 лютого 2018 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Зоря 2016 зареєстрований 07 лютого 2018 року, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стягнуто з ТОВ Зоря 2016 на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2018 рік в сумі 10 543 гривні 03 копійок, пені в сумі 2 322 гривні 98 копійок, інфляційних витрат в сумі 666 гривень 95 копійок, 3% річних в сумі 190 гривень 91 копійок, судовий збір в сумі 1536 гривень 80 копійок.

Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ТОВ ЗОРЯ 2016 - адвокат Сідько С.І. посилаючись на те, що рішення є незаконним та таке, що підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, які призвели до неправильного вирішення спору.

В обгрунтування апеляційної скарги вказувала, що місцевим судом не досліджено усіх передбачених нормою матеріального права юридичних (доказових ) фактів, наданих та повідомлених учасниками справи, наявність яких впливає на остаточний результат справи.

Зазначала, що судом не було враховано те, що одночасно з укладанням спірного договору оренди, 25 лютого 2018 року, між ОСОБА_1 та ТОВ ЗОРЯ 2016 укладено договір позики, відповідно до якого ТОВ ЗОРЯ 2016 передало кошти у вигляді безвідсоткової позики в сумі 24000,00 грн., а позивачка зобов`язалась повернути позику у визначений даним договором строк. На підтвердження отримання грошових коштів за вказаним договором позивачка видала боргові розписки, а ТОВ ЗОРЯ 2016 на підтвердження передачі вказаних грошових сум надало оригінали видаткових касових ордерів від 05 лютого 2018 року, від 14 лютого 2018 року, від 27 лютого 2018 року та від 06 березня 2018 року на загальну суму 12000,00 грн.

Також зазначала, що п. 5.1 вказаного договору передбачає, що позика повертається за рахунок утримання орендної плати за використання земельної ділянки на умовах договору оренди землі, стосовно чого з боку позивача не надходило заперечень, а отже апелянт вважає, що позивач не заперечує проти задоволення зустрічних вимог між нею та ТОВ ЗОРЯ 2016 .

При цьому позивачкою не було належним чином спростовано факт отримання коштів згідно розписок та видаткових касових ордерів, а також не наведено доказів несплати відповідачем орендної плати.

Апелянт вважає, що позивач не був позбавлений того, на що розраховував отримати за спірним договором оренди, а отримання коштів достроково, жодним чином не порушило її прав та інтересів, тому оскаржуване рішення є незаконним і підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного просить суд скасувати рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі в зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю та стягнути з позивача на користь відповідача, витрати пов`язані з розглядом справи в суді.

02 березня 2020 року на адресу Полтавського апеляційного суду надійшов відзив від представника позивача - адвоката Салашного М.О., в якому просив апеляційну скаргу представника ТОВ ЗОРЯ 2016 адвоката Сідько С.І.- залишити без задоволення, а рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2020 року - залишити без змін. Стягнути з ТОВ ЗОРЯ 2016 понесені ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із розглядом справи в Полтавському апеляційному суді. При цьому долучає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який становить 3600,00 грн.

В обґрунтування відзиву вказував, що рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2020 року є законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з підстав, які викладені в апеляційній скарзі, оскільки судом, всебічно перевірено всі обставини справи, вирішено спір у відповідності з нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права, надано оцінку всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Крім того зазначав, що докази отримання позивачем позики не можуть слугувати належним обґрунтуванням належного виконання умов договору оренди землі, оскільки ні діючим законодавством, ні укладеним між сторонами договором оренди цього не передбачено.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлені наступні фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної частки (паю) у землі, яка знаходиться на території Милорадівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, що підтверджується світлокопіями свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 жовтня 2017 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 січня 2018 року(а.с. 12,13).

Між ОСОБА_1 та ТОВ ЗОРЯ 2016 укладений договір оренди землі № 53/10р від 05 лютого 2018 року зареєстрований 07 лютого 2018 року, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 14-15, 16).

Відповідно до змісту пунктів вище вказаного договору оренди землі, а саме: п. 5 встановлено нормативно грошову оцінку земельної ділянки становить 117144,80 гривень; п. 9 встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі не менше 9% нормативно грошової оцінки земельної ділянки; п. 11 передбачено, що орендна плата вноситься рівними частками (по 1/3) в такі строки до 20 серпня, до 20 жовтня, до 20 грудня поточного року.

Матеріали справи містять розрахунки пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, розрахунок індексу інфляції та розрахунок 3% річних.

Задовольняючи позов повністю, суд виходив з того, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати за 2018 рік в періоди зазначені в договорі, а саме до 20 серпня, до 20 жовтня, до 20 грудня 2018 ріку.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою, другою статті 21 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до частини другої статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Згідно з пунктом в частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Пунктом д частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач не виконав обов`язки, визначені статтею 24 Закону України Про оренду землі , у цій конкретній справі не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачу коштів за користування земельною ділянкою за 2018 рік, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди та стягнення орендної плати.

Посилання в апеляційній скарзі представника ТОВ ЗОРЯ 2016 про сплату орендної плати за рахунок коштів, отриманих позивачем в якості безвідсоткової позики колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Так, договір оренди земельної ділянки та договір позики є окремими цивільно-правовими договорами, які мають свою сферу регулювання. Кожним договором встановлені порядок його виконання та правові наслідки невиконання договорів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи наведене, а також ту обставину, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, апеляційний суд приходить до висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Щодо клопотання представника в частині стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення рішення місцевого суду без змін, новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 141, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ 2016 - адвоката Сідько Світлани Іванівни залишити без задоволення.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя : Л.М. Хіль

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна