Постанова

від 12.03.2020 по справі 645/3033/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/3033/18 Головуючий суддя І інстанції Бондарєва І. В.

Провадження № 22-ц/818/386/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають з земельних правовідносин щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії: Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Бондарєвої І.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , який діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, знесення паркану, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, треті особи Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року ОСОБА_2 , діючи як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності, знесення паркану, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зазначивши, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору дарування від 15.06.2012 належали 273/1000 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , що складається з житлових кімнат в„– 1-3, 1-4 в частині житлового будинку літ. А-1 ; житлової кімнати №1-2 в житловій прибудові літ. А3-1 ; кухні № 1-1 в прибудові літ а2 ; двоповерхової житлової прибудови літ. А4-2 до житлового будинку літ. А-1 (в тому числі: гаража № IV, коридора № 1-5, санвузла № 1-6, коридора № 1-7, житлової кімнати № 1-8, житлової кімнати № 1-9, комор № 1-10) та надвірних будівель і споруд: льоху літ. Г , вбиральні літ. Е , сараю літ. З , воріт № 1, 1/2 частини огорожі № 4, зливної ями № 7.

На підставі рішення 8 сесії Харківської міської ради від 01.07.2015 № 402 вказана вище частина домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , визнана окремим домоволодінням, та змінено її адресу на нову: АДРЕСА_1 . Таким чином, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30. 11.2015, ОСОБА_3 належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням 4 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок від 24.02.2016 № 146/16, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310138500:04:001:028, площею 0.0340 га, передана у приватну власність ОСОБА_3 та зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Межі земельної ділянки встановлені на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, складено кадастровий план з зазначенням розташування меж, конфігурації земельної ділянки та нанесені на статичний план міста, виготовлено технічний паспорт на житловий будинок та схематичний план земельної ділянки.

19 жовтня 2016 року в житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 , проник державний виконавець Фрунзенського ВДВС м. Харкова Комар Г.В. з метою примусового виконання виконавчого листа № 645/2403/14-ц, виданого 16.07.2014 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, про виділ в користування відповідача ОСОБА_1 , як спадкоємця померлих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , земельної ділянки під житловим будинком літ. А2-1, літ. А1-1, літ. а, будівлею літ. Д, 1/2 частиною літньої кухні літ. В, площею 528 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Після чого відповідачем було зруйновано паркан позивача з металевої сітки, площею 45,8 кв.м., інвентаризаційною вартістю 11069 грн, розташованого на кордоні суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 , Крім зрубано декілька фруктових дерев, належних родині позивача, чим завдано матеріальну шкоду.

Також позивач зазначив, що при цьому відповідачем була протиправно вилучена у позивача частина приватної земельної ділянки з надвірною будівлею (вбиральня літ. Е ), яку забрала у своє користування відповідач ОСОБА_1 . Вона поставила новий паркан на приватній земельній ділянці позивача між надвірними будівлями, що законно належать ОСОБА_3 , а саме між льохом літ. Г , сараєм літ. З і вбиральнею літ. Е . Таким чином, вбиральня літ. Е з усіма комунікаціями, яка вписана в технічний план та законно належить ОСОБА_3 згідно договору дарування, фактично стала належати та знаходитись у користуванні відповідача, внаслідок чого порушуються законні права ОСОБА_3 , як власника і користувача. Наразі відповідач користується і частиною земельної ділянки, право власності на яку належить ОСОБА_3 .

Таким чином, незаконні дії відповідача завдали позивачеві значної матеріальної і моральної шкоди. Крім того, будівництво паркану, здійснене відповідачем без належної дозвільної та проектної документації, є істотним порушенням будівельних норм та правил. Таке будівництво є самочинним та істотно порушує права позивача, як власника сусідньої земельної ділянки та власника домоволодіння, а тому на підставі ч. 1 ст. 376 ЦК України самовільно збудований паркан підлягає знесенню.

Щодо матеріальної шкоди зазначив, що відповідачем були пошкоджені дерева, зламаний старий паркан з металевої сітки, площею 45,8 кв.м., інвентаризаційною вартістю 11069 грн, що підтверджується технічним паспортом. Позивачеві необхідні кошти для купівлі нових матеріалів для виготовлення в майбутньому нового паркану. Матеріальну шкоду позивач оцінює в розмірі 12 000 грн.

Також вказав, що ОСОБА_1 завдала моральну шкоди родині позивача, як власнику житлового будинку та земельної ділянки, оцінену позивачем у розмірі 20000,00 грн, яка підлягає відшкодуванню відповідно до ст. 23 ЦК України, та полягає у спричиненні власнику психологічного шоку у момент, коли його родина побачила новий побудований паркан на їх земельній ділянці; у хвилюваннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій відповідача ОСОБА_1 . Всі ці обставини значно підсилюють психологічні страждання та розчарування позивача, він як законний представник доньки, був змушений неодноразово звертатись до суду та до правоохоронних органів з приводу порушення його прав та незаконних дій зі сторони відповідача, витрачав на це багато свого часу, коштів на проїзд, на адвокатів, що посилювало його хвилювання, у зв`язку з чим змінився його звичний спосіб життя та життєві плани.

Також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю у Харківській області пояснила, що за адресою: м. Харків , вул . Санжарівська, 7А площею 0.0340 га, з кадастровим номером 6310138500:001:0028, була проведена державна реєстрація за позивачем земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2019 року частково задоволено позов ОСОБА_2 , який діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 .

Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні права власності житловим будинком з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і земельною ділянкою кадастровий номер 6310138500:04:001:028, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самовільно побудований паркан між будівлями: льоху літ. Г , сараєм літ. З і вбиральнею літ. Е .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1409 грн 60 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, рішення суду першої інстанції є протиправним, незаконним та необґрунтованим. Посилається на те, що судом першої інстанції не було встановлено дійсних обставин справи та не було проаналізовано жодних тверджень відповідача, судове рішення ґрунтується на припущеннях, що висловлювалися позивачем під час судового розгляду, та не були підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

В обґрунтування скарги зазначено, що на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 червня 2014 року, з урахуванням ухвали про роз`яснення цього рішення від 21 серпня 2014 року, у користування ОСОБА_1 , як спадкоємцю ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 було виділено у користування земельну ділянку згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1630/3968/3969 від 21.09.2009 (складався під час розгляду справи про поділ будинку, рішення апеляційного суду Харківської області від 02 лютого 2010 року).

На виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 червня 2014 року було видано відповідний виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Згідно з матеріалами, що долучені відповідачем до матеріалів справи, під час виконання судового рішення було залучено експерта ХНД1СЕ ім. Засл проф. М.С. Бокаріуса, який, з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1630/3968/3969 від 21.09.2009, рішення Фрунзенського районного сулу м. Харкова віл 12 червня 2014 року, ухвали про роз`яснення цього рішення від 21 серпня 2014 року, після проведення обмірів земельної ділянки та визначення дійсних меж земельної ділянки, що виділена у користування ОСОБА_1 прийшов до висновку щодо необхідності демонтажу паркану, що фактично розділяв земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та зміну межування земельної ділянки в бік позивача.

Вказала, що демонтаж паркану та зміна межування земельної ділянки здійснювалися державним виконавцем на виконання судового рішення про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Чинним законодавством України, а саме Конституцією України, передбачено обов`язковість судових рішень. Державний виконавець виконував судове рішення, що набрало законної сили, а конкретні дії та рішення експерта і державного виконавця не оскаржувалися позивачем. При цьому, жодних незаконних або протиправних дій з боку конкретно відповідача не чинилося.

Зазначила, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що демонтаж паркану здійснювався відповідачем самостійно, а навпаки містяться докази того, що демонтаж паркану здійснювався державним виконавцем з мстою здійснення, межування земельної ділянки на якій згідно судових рішень встановлювався визначений порядок користування. У матеріалах справи відсутні докази того, що спірний паркан після його демонтажу десь встановлювався. Така обставина мала бути доведена позивачем під час судового розгляду. Представником відповідача не визнавалося того факту, що спірний паркан після демонтажу був кимось використаний та встановлений у певному місці.

Вважає, що судом першої інстанції не встановлювалося дійсне на сьогоднішній день місце розташування паркану по відношенню то встановленого порядку користування загальною земельною ділянкою та земельною ділянкою, що була приватизована позивачем (відповідну експертизу проведено не було). Суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що у матеріалах справи відсутні докази того, що паркан між суміжними земельними ділянками дійсно встановлений, жодним належним доказом того, що паркан порушує права позивача на користування земельною ділянкою, що належить йому па праві власності, яким міг би стати висновок експерта, який у матеріалах справи відсутній. Тільки експерт міг би надати відповідь на питання чи порушує паркан межі приватизованої земельної ділянки чи ні.

Послалась на те, що суд першої інстанції не визначив наявність межі між земельними ділянками позивача та відповідача, а тому обрав невірний спосіб захисту прав позивача. Суд мав би визначити відстань, на яку відповідач мав перенести паркан, а не знести такий паркан.

У відзиви на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просить її відхилити і залишити рішення суду без змін, посилаючись на те, що доводи скарги є безпідставними, не обґрунтовані належними доказами, а суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Вказав, що суд правильно встановив, що ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0340 га, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями, межі ділянки встановлені на підставі відповідної земельної документації та підтверджені державним актом. Після примусового виконання виконавчого листа відповідачем було зруйновано паркан позивачки з металевої сітки на межі земельної ділянки, та самочинно встановлено новий паркан між надвірними будівлями, що законно належить позивачці - між льохом літ. Г , сараєм літ. З і вбиральнею літ. Е , внаслідок чого частина земельної ділянки позивачки була відповідачкою протиправно вилучена разом з надвірною будівлею, вбиральнею літ. Е , яка належить позивачці та вписана у технічний план домоволодіння позивачки та належить їй відповідно до договору дарування.

Також зазначив, що рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.06.2014 по справі № 645/2403/14-ц не зазначено про знесення паркану ОСОБА_3 на кордоні суміжних земельних ділянок сторін по справі.

Крім того, судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої були постановлені питання щодо відповідності встановлення нового паркану на межі суміжних земельних ділянок не була проведена та повернута до суду без виконання у зв`язку з ненаданням експерту топографо-геодезичної зйомки фактичних меж між суміжними земельними ділянками сторін по справі, оскільки позивач був не в змозі надати топографо-геодезичну зйомку фактичних меж земельної ділянки відповідача, яка не приватизована, немає кадастрового номеру, а також технічної документації чи проекту землеустрою. Свою землевпорядну документацію позивач у паперовому не зміг надати з об`єктивних причин, оскільки вона була здана до Головного Управління Держгеокадастру у Харківської області для оформлення кадастрового номеру, а у електронному вигляді вона існує у Державному земельному кадастрі.

Вказав, що відповідач не надав доказів того, що демонтаж паркану здійснювався державним виконавцем.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.5 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування ( ч. 1 ст. 22 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , НОМЕР_1 (а.с.12 т.1).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 02.02.2010 виділені у натурі частки жилого будинку АДРЕСА_1 . Виділено у натурі ОСОБА_8 на 323/6000 частин жилого будинку, ОСОБА_9 на 697/6000 частин жилого будинку (правонаступником яких є позивачка ОСОБА_3 ), всього на їх об`єднану частку 1020/6000 частин жилого будинку: житлову кімнату 1-3 площею 7,1 м.кв., житлову кімнату 1-4 площею 15,3 м.кв в частині житлового будинку літ. А-1; житлову кімнату 1-2 площею 7,7 м.кв. в житловій прибудові літ. А3-1; кухню 1-1 площею 9,7 м.кв. в прибудові літ.а2, загальною вартістю 9482 грн по надвірним будівлям та спорудам: сіни літ. а5 вартістю 709 грн, погріб літ. Г вартістю 2273 грн, вбиральню літ. Е вартістю 228 грн, сарай літ. З вартістю 447 грн, ворота літ №1 вартістю 553 грн, 1/2 частину огорожі літ № 4 вартістю 364 грн, зливну яму літ. № 7 вартістю 398 грн, загальною вартістю 4972 грн, всього ОСОБА_8 , ОСОБА_9 виділено на їх об`єднану частку житлових приміщень, будівель та споруд на загальну суму 14454 грн.

Виділено у натурі на належні ОСОБА_4 2206/6000 частин жилого будинку, на належні ОСОБА_5 187/12000 частин жилого будинку, на належні ОСОБА_6 187/12000 частин жилого будинку (правонаступником яких є відповідач ОСОБА_1 ), всього на їх об`єднану частку 2393/6000 частин жилого будинку: житлову кімнату 4-5 площею 11,3 м.кв., коридор 4-4 площею 4,0 м.кв. в частині житлового будинку літ. А-1 ; житлову кімнату 4-2 площею 8,4 м.кв., житлову кімнату 4-3 площею 17,0 м.кв. в житловій прибудові літ. А1-1, кухню -1 площею 7,7 м.кв., коридор 4-1-1 площею 4,2 м.кв. в прибудові літ. А , загальною вартістю 12876 грн. По надвірним будівлям та спорудам: ганок літ. а4 вартістю 400 грн, погріб літ. Д вартістю 1929 грн., 1/2 частину огорож літ. №4 вартістю 36 грн, вбиральню літ. К вартістю 304 грн, душ літ. Л вартістю 304 грн, зливну яму літ №8 вартістю 398 грн, трубчатий колодязь літ № 9 вартістю 1324 грн, 1/2 частину літньої кухні літ. В вартістю 1236 грн, загальною вартістю 6259 грн.

Перерозподілено ідеальні частки у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_8 право власності на 86/1000 частин вказаного жилого будинку, за ОСОБА_9 - право власності на 187/1000 частин вказаного жилого будинку.

Визначено порядок користування земельною ділянкою згідно 7 варіанту висновку додаткової комісійної судової будівельно-технічної експертизи №1630/3968/3969 від 21.09.2009, наданого ХНДІСЕ ім. Бокаріуса. Виділено ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (правонаступником яких є позивачка ОСОБА_3 ) у загальне користування ізольовану земельну ділянку площею 317 м. кв. з боку будинку АДРЕСА_6 (земельна ділянка показана на плані синім кольором). Виділено ОСОБА_10 та спадкоємцям померлих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у загальне користування земельні ділянки між погребом літ. Д, літньою кухнею літ. В, прибудовою літ. А1-1, сараєм літ. Ж загальною площею 30.0 м. кв. (земельні ділянки показані на плані оранжевим кольором). Виділено спадкоємцям померлих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 земельну ділянку під житловим будинком літ. А2-1, літ. А1-1, літ. а, будівлею літ. Д, 1/2 частиною літньої кухні літ. В площею 528,0 м. кв. (земельна ділянка показана на плані зеленим кольором). (а. с. 142-150 т. 1)

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.11.2011 за відповідачкою по цій справі ОСОБА_1 було визнано право власності на 362/1000 частки житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 155-157)

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.05.2012 за відповідачкою по цій справі ОСОБА_1 визнано право власності на самочинну прибудову літ а6 - приміщення 4-6, площею 8,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . (а. с. 159-160)

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.06.2014 виділено в користування відповідачці ОСОБА_1 як спадкоємцю померлих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 земельну ділянку під житловим будинком літ. А2-1, літ. А1-1, літ. а, будівлею літ. Д, 1/2 частиною літньої кухні літ. В, площею 528 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка показана на плані зеленим кольором). Виділено у загальне користування ОСОБА_10 та ОСОБА_1 земельні ділянки між погребом літ. Д, літньою кухнею літ. В, прибудовою літ. А1-1, сараєм літ. Ж, загальною площею 30,0 кв.м. (земельні ділянки показані на плані оранжевим кольором) (а.с.163-163а т.1).

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.08.2014 роз`яснено рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.06.2014 щодо межі земельної ділянки, виділеної у користування ОСОБА_1 , згідно 7 варіанту висновку експертизи № 1630/3968/3969 від 21.09.2009, а саме роз`яснено, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.06.2014 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , Харківської міської ради про виділ у користування земельної ділянки, межа порядку користування проходить з відступом від задньої межі ділянки 28, 60 м на відстані 11,35 м. по існуючій огорожі № 4 на відстань 8,00 м в сторону АДРЕСА_1 . Від точки, розташованої на відстані 8,00 м в сторону АДРЕСА_1 огорожі в„– 4 діагональна ділянка 13,5 м в сторону будівель літ. К та Л . Ділянка 11,00 м паралельно АДРЕСА_1 за будівлями літ Е та № 7 до перетину огорожею № 4 , далі по огорожі №4 до перетину з задньою стіною будівлі літ. А-1 . По межі розподілу основної будівлі літ. А-1 та прибудов. По суміжній стіні між будівлями літ. А1-1 та А2-1 до суміжної точки між прибудовами літ. А1-1 та а1 . Від суміжної точки між прибудовами літ А1-1 та а1 на відстань 3,0 м під кутом 45 градусів в бік двору. Між надвірними побудовами літ. Д , К , Л з одного боку та И , В , Ж , №5 з другого боку в сторону задньої межи. Огинаючи погріб літ. Ж на відстані 3,5 м в сторону задньої межи та горизонтальна ділянка 2,5 м паралельно вул . Санжарівській в сторону будівель літ. К та Л . Далі ділянка 1,5 м в сторону задньої межі до перетину з діагональною ділянкою 13,5 м зі сторони будівель літ. К та Л та забором №4. Огинаючи літню кухню літ. В на відстані 1 м. та розподіляючи літню кухню літ. В на дві рівні частини по осі паралельно АДРЕСА_1 . З виділом ділянок загального користування для ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 . Перша - між сараєм літ. Ж та АДРЕСА_1 обмежена відрізами 3,0 м та 8,50 м для виїзду з двору, друга - 1,5 м та 3,2 м для проходу в частину літньої кухні літ. В з боку двору. Описана вище межа показана на плані порядку користування земельною ділянкою, доданого до 7 варіанту висновку експертизи №1630/3968/3969 від 21.09.2009, де земельні ділянки зазначені, відповідно, зеленим та оранжевим кольорами.

Виділено в користування ОСОБА_1 , як спадкоємцю померлих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 земельну ділянку під житловим будинком літ.А2-1, літ.А1-1, літ. а, будівлею літ. Д, 1/2 частиною літньої кухні літ. В, площею 528 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка показана на плані зеленим кольором). Виділено у загальне користування ОСОБА_10 та ОСОБА_1 земельні ділянки між погребом літ. Д, літньою кухнею літ. В, прибудовою літ. А1-1, сараєм літ. Ж, загальною площею 30,0 кв.м. (земельні ділянки показані на плані оранжевим кольором). (а. с. 162-а, 164 т. 1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.05.2018, вбачається, що 273/1000 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 236,1 кв.м., житлова площа 137,2 кв.м, площа земельної ділянки 1453 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування належить позивачці ОСОБА_3 ; на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.05.1012 362/1000 частина даного домоволодіння належить відповідачці ОСОБА_1 (а. с. 18 т. 1).

Рішенням 8 сесії Харківської міської ради від 01.07.2015 № 402 адреса частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з житлових кімнат в„– 1-3, 1-4 в частині житлового будинку літ. А-1 ; житлової кімнати № 1-2 в житловій прибудові літ. А3-1 ; кухні № 1-1 в прибудові літ а2 ; двоповерхової житлової прибудови літ. А4-2 до житлового будинку літ. А-1 (в тому числі: гаража № IV, коридора № 1-5, санвузла № 1-6, коридора № 1-7, житлової кімнати № 1-8, житлової кімнати № 1-9, комор № 1-10) та надвірних будівель і споруд: льоху літ. Г , вбиральні літ. Е , сарая літ. З , воріт № 1, 1/2 частини огорожі № 4, зливної ями № 7, яка визнана окремим домоволодінням, належна позивачці ОСОБА_3 , була змінена на адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 13 т. 1)

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським управлінням юстиції від 30.11.2015 за №48702524, житловий будинок літ. А-1 з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 107,8 кв.м., житловою площею 47,6 кв.м., належить на праві приватної власності позивачці ОСОБА_3 . (а. с. 14-16 т. 1)

19.02.2016 в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 0,0340 га, розташовану по АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер: 6310138500:04:001:0028, згідно кадастрового плану земельної ділянки та описом меж (а. с. 15-16 т. 1).

Інформація про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 (а. с. 19 т. 1).

Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений КП ХМБТІ станом на 10.09.2015, містить схематичний план земельної ділянки, належної позивачці ОСОБА_3 (а. с. 20 т. 1).

Згідно даних цього технічного паспорту, на земельній ділянці позивача знаходяться, серед іншого, огорожа № 4, вбиральня літ. Е та вигрібна яма №7.

Відповідач ОСОБА_1 технічного паспорту на належну їй частину суміжного домоволодіння по АДРЕСА_1 , що містить схематичний план земельної ділянки, виділеної в її користування, з розташованими на ній будівлями та спорудами - до суду не надала.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що їх родина на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 02.02. 2010 встановила паркан на межі із земельною ділянкою ОСОБА_1 . У 2016 році невідомі особи, разом з державним виконавцем знесли їх паркан, вирубали дерева та встановили свій паркан, змінивши межу між земельними ділянками. В результаті такий дій відповідача належна позивачеві вбиральня опинилась за парканом, під парканом опинилась вигрібна яма, якою родина позивача тепер не може користуватись. Вони всі отримали стрес та душевні страждання.

Представник відповідача у судовому засіданні не оспорював факт знесення паркану, встановленого позивачем, та встановлення відповідачем нового паркану, з власних матеріалів, внаслідок чого земельна ділянка позивача зменшилась.

Матеріали справи також містять постанову державного виконавця Фрунзенського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області від 20.10.2016 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 645/2403/14-ц, виданим Фрунзенським районним судом м. Харкова 16.07.2014, про виділ в користування відповідачці ОСОБА_1 земельної ділянки під житловим будинком літ. А2-1, літ. А1-1, літ. а, будівлею літ. Д, 1/2 частиною літньої кухні літ. В, площею 528 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка показана на плані зеленим кольором). (а. с. 195 т. 1).

Таким чином, виконавчі дії щодо виділу у користування ОСОБА_1 земельної ділянки проведені 20.10.2016, тобто після набуття та оформлення у встановленому законом порядку права власності ОСОБА_3 на належну їй суміжну земельну ділянку.

Крім того, дії щодо знесення паркану, раніше встановленого родиною ОСОБА_3 , не було передбачено жодним судовим рішенням та виконавчим листом № 645/2403/14-ц.

Ухвалою суду від 10.09.2018 за клопотанням позивача було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені питання щодо відповідності встановлення нового паркану на межі суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 , відповідно до технічної документації із землеустрою інвентаризації земель та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, щодо розміру земельної ділянки, яка вибула з володіння та користування власника ОСОБА_3 внаслідок встановлення нового паркану та щодо розміру матеріальної шкоди, заподіяної власнику земельної ділянки по АДРЕСА_1 внаслідок знесення його паркану.

Вказана експертиза не була проведена та повернута до суду без виконання у зв`язку з ненаданням експерту додаткових матеріалів (топографо-геодезичної зйомки фактичних меж між суміжними земельними ділянками АДРЕСА_1 .

Згідно пояснень представника позивача, надати топографо-геодезичну зйомку фактичних меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , позивач не в змозі, так як за цією адресою проживає відповідач ОСОБА_1 , власник будинку за адресою АДРЕСА_1 взагалі не приватизована та не має кадастрового номеру, а також не має технічної документації чи проекту землеустрою; надати топографо-геодезичну зйомку фактичних меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , позивач також не може, так як ці документи у нього не збереглися через те, що при оформленні кадастрового номеру він здав ці документи, а також результати топографо-геодезичних робіт, виконані у електронному вигляді, до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. По цій же причині він не може надати копію документації із землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер 6310138500:04:001:028 по АДРЕСА_1 , з координатами поворотних точок межі земельної ділянки в паперовому вигляді (в т.ч. координати поворотних точок меж та об`єктів нерухомості) а також у електронному вигляді, про які внесено до відомостей Державного земельного кадастру. Адвокатом Какосян Т.М. був надісланий запит з метою отримання копій документації із землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер 6310138500:04:001:028 по АДРЕСА_1 , з координатами поворотних точок межі земельної ділянки, які внесено до відомостей Державного земельного кадастру, надати топографо-геодезичну зйомку фактичних меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , просила вказати особу, яка має повноваження на виконання таких робіт. 05 листопада 2018 року адвокатом було отримано відповідь з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29.10.2018 року про те, що для отримання зазначених у запиті відомостей вона може звернутися до Центру надання адміністративних послуг у Харківській області. Однак послуги з наданням у електронному вигляді даних, які внесено до відомостей Державного земельного кадастру ЦНАПі та послуги вироблення топографо-геодезичної зйомки фактичних меж земельної ділянки - не надає. (а. с. 96 т. 1).

Враховуючи, що представником відповідача не оспорюється факт знесення у 2016 році частини паркану позивача та встановлення нового паркану, позивач з об`єктивних причин не зміг надати суду технічну документацію щодо земельної ділянки, належної відповідачеві, суд першої інстанції вважав встановленим факт знесення відповідачем ОСОБА_1 паркану, раніше встановленого позивачем, та встановлення відповідачем свого паркану, між будівлями: льоху літ. Г , сараєм літ. З і вбиральнею літ. Е , внаслідок чого частина земельної ділянки вибула з володіння ОСОБА_3 .

За таких обставин, враховуючи, що право власності є непорушним, суд ухвалив рішення про необхідність усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності шляхом знесення паркану, встановленого відповідачем, відмовивши у відшкодуванні завданої матеріальної шкоди через недоведеність її розміру.

Крім того, суд вважав переконливими доводи позивача про спричинення йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона та її родина зазнали у зв`язку із знищенням та пошкодженням відповідачем належного їм майна, тому задовольнив позовні вимоги про відшкодування позивачеві моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

У скарзі не зазначені та у справі відсутні належні, допустимі та достатні у розумінні ст. 76 ЦПК України докази на підтвердження того, що спірний паркан був встановлений відповідачем саме відповідно до згаданого рішення суду першої інстанції від 12.06.2014 про виділення у користування ОСОБА_13 земельної ділянки під житловими будинками літ. А 1-1, А 2-1, будівлею літ. Д, 1/2 частиною літньої кухні літ. В площею 528 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 та виділення у загальне користування ОСОБА_10 та ОСОБА_1 земельні ділянки між погребом літ. Д, літньою кухнею літ. В, прибудовою літ. А 1-1, сараєм літ Ж загальною площею 30,0 кв.м та ухвали суду першої інстанції від 21.08.2014 про роз`яснення цього рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.06.2014 щодо межі земельної ділянки.

Згідно Акту державного виконавця від 19 жовтня 2016 року у присутності відповідача по цій справі - стягувача ОСОБА_1 та представника позивача по цій справі - боржника ОСОБА_2 відбулося виконання рішення суду та ухвали по справі № 645/2403/14-ц від 14.08.2014 року про роз`яснення рішення суду. Стягувачем, представником стягувача та боржником у присутності державного виконавця були здійсненні рулеткою заміри земельної ділянки, після чого встановлений залізний паркан між земельними ділянками боржника та стягувача. Боржник ОСОБА_2 заперечував проти виконання рішення суду, вказуючи на незаконність дій державного виконавця (а. с. 196-197 т. 1).

Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки позивача (додаток до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.02.2016 № НВ-6302455872016), з урахуванням плану земельної ділянки позивачки, який міститься у технічному паспорті на садибний житловий будинок позивачки за адресою АДРЕСА_1 , який був складений 10.09.2015 (а. с. 16 т. 1, а. с. 20 на зв. т. 1), що узгоджується із згаданими рішеннями Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.02.2010, 12.06.2014, ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.08.2014 вбиральня літ. Е розташована на земельній ділянці, яка була спочатку виділена у користування, а згодом набута у власність позивачкою.

Згідно доданого до висновку судової експертизи плану користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 по фактичному користуванню 7-й варіант, який був покладений в основу судових рішень про визначення порядку користування, роз`яснення рішення суду від 12.06.2014 щодо межі земельної ділянки АДРЕСА_1 , якою користується відповідачка, що виконував у примусовому порядку державний виконавець 19 жовтня 2016 року, вбиральня літ. Е також перебуває поза межами земельної ділянки, яка знаходиться у користувані відповідачки, та розташована на земельній ділянці позивачки (а. с. 194 т. 1).

Як вбачається зі змісту ухвали суду першої інстанції від 21.08.2014 про роз`яснення згаданого рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.06.2014 щодо межі земельної ділянки та Акту виконання цього рішення суду від 19.10.2016, усі вимірювання державним виконавцем у місці встановлення спірного паркану здійснювалися лише від задньої межі ділянки, якою користується відповідачка, без урахування землевпорядної документації позивачки, яка підтверджує її право власності та містить відповідні координати поворотних точок. Як безспірно встановлено судом, земельна ділянка відповідачки при здійсненні замірів державним виконавцем 19.10.2016 не була сформована, а сам Акт від 19 жовтня 2016 не містить відомостей, що при цьому були перевірені дійсні розміри суміжних земельних ділянок, які зазначені у висновках судової експертизи, варіант № 7 визначення порядку користування. У справі відсутні докази, що було змінено розташування вбиральні літ. Е , що за відсутності перевірки дійсних розмірів земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідачки та відповідної землевпорядної документації як відповідачки та позивачки пояснює помилки у встановленні паркану, як це також вбачається з фототаблиці на а. с. 26 т. 2.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів також зважає на те, що позивачка, на відміну від позивачки надала землевпорядну документацію про розміри своєї земельної ділянки, яка згідно пояснень третьої особи та з огляду на приватизацію земельної ділянки позивачкою - пройшла державну реєстрацію та інвентаризацію, що підтверджується відповідним Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.02.2016, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Кадастровим планом земельної ділянки від 30.03.2016, наявним у технічному паспорті планом земельної ділянки (а. с. 16, 19, 20 т.1). Аналогічних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач не надала. Тому посилання в доводах скарги на результати обмірів державного виконавця при виконанні рішення суду 19.10.2016 не можна вважати обґрунтованими, вони ґрунтуються на припущенні, що задня межа земельної ділянки відповідачки з третьою особою, від яких здійснювали ці обміри (а. с. 162 т. 1, 194 т.1) має певний характер та не змінилися від часу проведення додаткової комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 1630/3968/3969 від 21.09.2009, тому за відсутності належної перевірки цих даних результатами топографо-геодезичної зйомки фактичних меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , якою користується відповідачка, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України колегія суддів відхиляє.

Суд правильно встановив, і цей факт апелянтом належним чином не спростовано, що знесення паркану, раніше встановленого родиною ОСОБА_3 , не було передбачено жодним судовим рішенням та виконавчим листом № 645/2403/14-ц, та що спірний паркан згідно згаданого Акту від 19.10.2019 був встановлений відповідачкою.

З огляду на це колегія суддів за недоведеністю відхиляє посилання у доводах скарги на те, що оскаржене рішення суду про зобов`язання відповідачки демонтувати спірний паркан за рахунок відповідача порушує обов`язковий характер інших вищевказаних судових рішень.

Колегія суддів відхиляє за безпідставністю посилання у доводах скарги на відсутність встановленої судом межі між суміжними земельними ділянками, оскільки суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка не довела, що встановлений нею спірний паркан перебуває на земельній ділянці, якою вона користується, що у поєднанні з тим фактом, що вона межує із приватизованою земельною ділянкою позивачки та, що внаслідок встановлення спірного паркану позивачка втратила можливість користуватися частиною земельної ділянки, яка їй належить під вбиральнею літ. Е, порушує право власності позивачки, яке відповідно до ч. 1 ст.ст. 321, 391 ЦК України правильно захистив суд першої інстанції. Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування цього висновку матеріали справи не містять і апелянтом вони до суду не надані.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України правильно оцінив наявні у справі докази, належним чином мотивував свої висновки, які доводами скарги не спростовані та відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права ухвалив обґрунтоване та законне рішення.

З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381- 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 17 березня 2020 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В. Бурлака.

О.М. Хорошевський.