Рішення

від 11.03.2020 по справі 750/268/20

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/268/20

Провадження № 2/750/417/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Пишенко М.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-розрахунковий центр , Публічного акціонерного товариства банк Михайлівський , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фагор , Товариства з обмеженою відповідальністю Статус ІНК про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

11.01.2020 позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-розрахунковий центр , Публічного акціонерного товариства банк Михайлівський , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фагор , Товариства з обмеженою відповідальністю Статус ІНК про стягнення збитків в сумі 910298 грн. 10 коп. неотриманих процентів, 685188 грн. 95 коп. втрати від інфляції, 164708 грн. 88 коп. - 3% річних за неправомірне користування вкладом, а всього 1760195 грн. 93 коп.

У судове засідання позивач не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити.

Представники відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-розрахунковий центр , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фагор , Товариства з обмеженою відповідальністю Статус ІНК в судове засідання не з`явилися, сповіщалися судом у встановленому законом порядку.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у Публічному акціонерному товариству Банк Михайлівський подав до суду письмові пояснення в яких просив відмовити в задоволенні позову.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 р. №14/БТ Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ (далі - Банк) до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23.05.2016 р. №812 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку . Згідно із вказаним рішенням, тимчасову адміністрацію в Банку було запроваджено з 23.05.2016р.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2015 № 124-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ , виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №1213 від 12.07.2016 Про початок процедури ліквідації ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ та делегування повноважень ліквідатора банку , за яким процедуру ліквідації Банку розпочато з 13.07.2016 р. по 12.07.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.06.2018 № 1758 Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ та делегування повноважень ліквідатора , продовжено процедуру ліквідації по 12.07.2020 року включно та продовжені повноваження ліквідатора: Волкова Олександра Юрійовича - повноваження, визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ; ОСОБА_3 з 09.02.2018 делеговані повноваження, визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.09.2019 № 2356 Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду №1758 від 21.06.2019 внесено зміни до п. 2 рішення виконавчої дирекції Фонду №1758 від 21.06.2019 та викладено п. 2 в такій редакції: 2.Продовжити провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Волкову Олександру Юрійовичу строком на два роки з 13.07.2018 по 12.07.2020 включно повноваження ліквідатора ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ , визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів Банку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів Банку .

В подальшому Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11.02.2020 № 311 Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський . З 12.02.2020 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський Паламарчука Віталія Віталійовича.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, відповідно до пункту 4 листа Міністерства юстиції України Щодо практики застосування норм права у випадку колізії від 26.12.2008 року N 758-0-2-08-19, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

За таких умов, виходячи з наведених положень Конституції України, рішення Конституційного Суду України та роз`яснень Міністерства юстиції України, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі 6-2001цс15 відповідно до якого у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладені в постановах від 08.02.2018 справа № 308/3282/15-ц, від 14.02.2018 справи № 761/20903/15-ц, № 553/2630/15- ц: ...На момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банк вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочату процедуру ліквідацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, а ніж це передбачено Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб... .

Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Порядок задоволення майнових вимог вкладників та інших кредиторів банку регулюється Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Вказане також узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року справа № 910/23398/16, яка зазначила, що ...Згідно з системним аналізом норм пункту 6 статті2, пункту 16 статті2, підпунктів 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації, вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб процедурою... .

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Дане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду. Так в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15 в якій Верховний Суд зазначив: ...За змістом ст. З Закону № 4452-УІ Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні... .

Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку та не відповідає за зобов`язаннями банків.

Відповідно до ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

У відповідності до вимог ст. 27 Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік paxунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунками коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонд станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

У Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників.

Законодавство не покладає обов`язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку рахунків вкладників.

Перелік, який складається Уповноваженою особою та Загальний реєстр, який затверджується Фондом гарантування, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування.

З наведеного також вбачається, що Загальний реєстр не складається та не затверджується уповноваженою особою Фонду гарантування, як і Перелік вкладників не складається та не затверджується Фондом гарантування.

Таким чином, під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку.

Статтею 28 Закону передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

З урахуванням вищевказаного вбачається, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню покладені на Уповноважену особу Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує грошове або не грошове зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою.

В свою чергу, за змістом положень ст.ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими концами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Велика Палата Верховного Судуі у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц дійшла висновку про наступне:. стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України; Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі вили зобов`язань .

В свою чергу, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Крім того, підставою застосування передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

За правилами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Фонд виконує свої зобов`язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.

Саме цим Законом визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина 1 статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина 7 статті 26, частина 3 статті 28 Закону).

Оскільки строк здійснення процедури ліквідації ПАТ Банк Михайлівський визначено до 12.07.2020 року, документи про ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб не подавались.

Отже на час розгляду справи строк здійснення виплат вкладникам гарантованого відшкодування не сплинув.

Крім того, відповідно до пунктів 3, 5 частини п`ятої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем. Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов`язки відповідач здійснює на підставі Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб який є спеціальним нормативним актом.

Аналогічні висновки містить і Постанова Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 761/31569/16-ц. Відповідно до даної Постанови частиною 5 статті 10 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Оскільки під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п`ятої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ), суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь 3 % річних.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Оскільки Фонд гарантування є особою публічного права (ст. 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ), то в силу приписів статті 19 Конституції України, останній має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно).

З наданих позивачем матеріалів справи встановлено, що 30.11.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Михайлівський було укладено Договір №980-054-000155974, відповідно до якого ОСОБА_1 передає ПАТ Банк Михайлівський у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором , а Банк забов`язується повернути кошти та виплатити проценти, в порядку та на умовах , встановлених цим Договором.

Сума коштів за вказаним договором становить 195000 гривень 00 коп., зі строком користування 182 днів з 30.11.2015 по 30.05.2016 (а.с. 4).

Відповідно до договору поруки №980-054-000155974 від 30.11.2015 ОСОБА_1 (надалі за текстом - Кредитор ) та ПАТ Банк Михайлівський (надалі за текстом - Поручитель ) уклали договір за яким Поручитель перед Кредитором за виконання Боржником - ТОВ Інвестиційно-Розрахунковий центр зобов`язань, що виникли/можуть виникнути в майбутньому на підставі Договору про залучення коштів, протягом дії цього Договору. Порукою за цим Договором забезпечується виконання Боржником зобов`язань перед кредитором за Договором про залучення коштів щодо: - вчасного та у повному обсязі повернення суми коштів у розмірі 195000 грн. або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, який буде встановлений на підставі змін до Договору про залучення коштів, на умовах та в порядку, визначених Договором про залучення коштів з терміном повернення 30.05.2016; сплати процентів за користування коштами в розмірі 33,13% річних, що складає 26,02 % річних після утримання податку з таких процентів, у порядку та строки передбачені Договором про залучення коштів (а.с. 5).

Разом з тим, позивач надала суду копію Договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 19.05.2016, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда (а.с. 6).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернеігова від 04.01.2019 визнано недійсним (нікчемним) договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 19.05.2016, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда .

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд доходить висновку про те, що на момент звернення позивача ОСОБА_1 до суду у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення грошових коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень законодавства та обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-розрахунковий центр , Публічного акціонерного товариства банк Михайлівський , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фагор , Товариства з обмеженою відповідальністю Статус ІНК коштів в сумі 910298 грн. 10 коп. неотриманих процентів, 685188 грн. 95 коп. втрати від інфляції, 164708 грн. 88 коп. - 3% річних за неправомірне користування вкладом, а всього 1760195 грн. 93 коп. є необґрунтованими та не доводяться жодними матеріалами справи, оскільки до позову позивач надала копію договору № 980-054-000155974, копію договору поруки № 980-054-000155974 від 30.11.2015 року та копію Договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 19.05.2016 року та копію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2019 з відміткою, що рішення не набрало законної сили.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1, 2 та 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Крім того, позивач не надала суду беззаперечні докази, зокрема платіжні документи, які б підтверджували факт вкладення коштів чи їх повернення, в зв`язку з чим суд не має можливості перевірити здійснені позивачем розрахунок нарахованих процентів, втрат від інфляції та трьох відсотків річних, що наведені в позовній заяві.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За сукупності наведених обставин, суд доходить висновку, що наданий позивачем розрахунок в сумі 910298 грн. 10 коп. неотриманих процентів, за період з 01.07.2018 по 31.12.2019, суми 685188 грн. 95 коп. втрати від інфляції за період з 01.06.2016 по 30.03.2019, суми 164708 грн. 88 коп. - 3% річних за неправомірне користування вкладом за період з 19.05.2016 по 18.05.2019, а всього 1760195 грн. 93 коп. є необґрунтованим та не підтвердженим належними та допустимими доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-розрахунковий центр , Публічного акціонерного товариства банк Михайлівський , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фагор , Товариства з обмеженою відповідальністю Статус ІНК про стягнення коштів, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 17.03.2020.

Суддя Л.В. Карапута