Постанова

від 07.10.2020 по справі 750/268/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 жовтня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/268/20

Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/763/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД в складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Бечка Є.М., Євстафіїва О.К.

із секретарем судового засідання -Шапко В.М.

Позивач - ОСОБА_1

Відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-розрахунковий центр , Публічне акціонерне товариство банк Михайлівський , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фагор , Товариство з обмеженою відповідальністю Статус ІНК

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-розрахунковий центр , Публічного акціонерного товариства банк Михайлівський , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фагор , Товариства з обмеженою відповідальністю Статус ІНК про стягнення коштів,

місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів

дата складання повного тексту судового рішення - 17 березня 2020 року

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути на свою користь з ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр , ПАТ банк Михайлівський , ТОВ Фінансова компанія Плеяда , ТОВ Фінансова компанія Фагор , ТОВ Статус ІНК 910298 грн. 10 коп. неотриманих процентів, 685188 грн. 95 коп. втрати від інфляції, 164708 грн. 88 коп. - 3% річних за неправомірне користування вкладом, а всього 1760195 грн. 93 коп.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції застосував Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, враховуючи те, що кошти, які є предметом позову, не знаходились на депозитному чи поточному рахунках банку.

Вказує, що кошти у сумі 195000 грн. були надані ТОВ Інвестиціно-розраунковий центр , від імені якого як повірений виступав ПАТ банк Михайлівський на підставі договору № 980-054-000155974 від 30.11.2015 року та виступав лише як поручитель .

ОСОБА_1 наголошує на тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що нею помилково надано суду копію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2019 року із відміткою, що воно не набрало законної сили, хоча в позовній заяві зазначено, що рішення суду набрало законної сили 24 лютого 2019 року. Вважає, що судом першої інстанції в порушення положень ст. ст. 189, 198 ЦПК України безпідставно не з`ясовано і не встановлено, що вказане судове рішення набрало законної сили, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нею не надано доказів на підтвердження вкладення коштів чи їх повернення, враховуючи те, що всі фактичні обставини у цій справі встановлені рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2019 року, яке набрало законної сили. Зазначає, що розрахунок позовних вимог здійснювався на підставі сум, встановлених зазначеним рішення суду, що суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги усупереч приписам ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

У встановленй судом строк відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справ не надходили.

У судове засідання, призначене на 02 жовтня 2020 року, учасники справи не з`явились.

Рекомендовані поштові відправлення (судові повістки), які направлялись на адресу відповідачів ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр , ПАТ банк Михайлівський , ТОВ Фінансова компанія Плеяда , ТОВ Фінансова компанія Фагор , ТОВ Статус ІНК вказану у позовній заяві та в апеляційній скарзі, а також на юридичну адресу згідно з Витягів з державного реєстру юридичних осіб, повертались до Чернігівського апеляційного суду не врученими адресатові із зазначенням різних причин поверенння, зокрема: Адресата не знайдено , Адресат відсутній , За даною адресою отримувач не знаходиться , Не повна адреса , Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , Організація вибула .

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність повідомлення відповідачів шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України в порядку, передбаченому ч.11 ст. 128 ЦПК України.

Здійснивши виклик відповідачів в судове засідання за правилами ч. 11 ст. 128 ЦПК України, апеляційний суд згідно до ч. 10 ст. 130 ЦПК України, розглянув справу без їх участі після надходження відомостей про їх виклик в порядку, визначеному цим Кодексом.

ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. За правилами ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за можливе згідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, що не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Приписами ч. 5 ст. 268 ЦПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального при постановленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до ч.1,2 ст. 367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено наступне.

30 листопада 2015 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_2 , та ПАТ Банк Михайлівський укадений Договір №980-054-000155974, за умовами якого ОСОБА_1 передає ПАТ Банк Михайлівський у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором, а Банк забов`язується повернути кошти та виплатити проценти, в порядку та на умовах , встановлених цим Договором.

Сума коштів за вказаним договором становить 195000 гривень 00 коп., зі строком користування 182 днів з 30.11.2015 по 30.05.2016 (а.с. 4).

Відповідно до договору поруки №980-054-000155974 від 30 листопада 2015 року, укладеному між ОСОБА_1 (кредитор) та ПАТ Банк Михайлівський (поручитель), визначено, що Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником - ТОВ Інвестиційно-Розрахунковий центр , зобов`язань, що виникли/можуть виникнути в майбутньому на підставі Договору про залучення коштів, протягом дії цього Договору. Порукою за цим Договором забезпечується виконання Боржником зобов`язань перед кредитором за Договором про залучення коштів щодо: - вчасного та у повному обсязі повернення суми коштів у розмірі 195000 грн. або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, який буде встановлений на підставі змін до Договору про залучення коштів, на умовах та в порядку, визначених Договором про залучення коштів з терміном повернення 30.05.2016; сплати процентів за користування коштами в розмірі 33,13% річних, що складає 26,02 % річних після утримання податку з таких процентів, у порядку та строки передбачені Договором про залучення коштів (а.с. 5).

Апеляційним судом також встановлено, що 16 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Михайлівський укладена Додаткова угода до Договору № 980-054-000155974 від 30.11.2015 року, якою збільшено суму коштів, що передається ПАТ Банк Михайлівський і яка складає 629100 грн., 21 січня 2016 року укладена додаткова угода, за якою сума коштів складає 1124100 грн.; 15 лютого 2016 року укладена додаткова угода, за якою сума коштів складає 1276100 грн.; 23 лютого 2016 року укладена додакова угода, за якою сума коштів складає 1340100 грн.; 26 лютого 2016 року укладена додаткова угода, за якою сума коштів складає 1437100 грн.; 01 березня 2016 року укладена додаткова угода, за якою сума коштів складає 1533100 грн.; 31 березня 2016 року укладена додаткова угода, за якою сума коштів складає 1683100 грн.; 01 квітня 2016 року укладена додаткова угода, за якою сума коштів складає 1968100 грн.; 05 квітня 2016 року укладена додаткова угода, за якою сума коштів складає 1838100 грн.; 15 квітня 2016 року укладена додаткова угода, за якою сума коштів складає 1878100 грн.

19 травня 2016 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ Фінансова компанія Плеяда (позичальник) укладений Договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець передає позичальникові грошові кошти у сімі 1892595,92 грн., позичальник зобовязається повернути позикодавецві таку ж суму грошових коштів у строк до 01.07.2016 року. За договором не передбачається нарахування процентів або надання інших видів компенсації у вигляді плати за користування позикою, та позика є обовязковою до повернення. Позикодавець не має права на одержання процентів від суми позики (а.с. 6).

Судом також встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2019 року (а.с. 7-9) визнано недійсним (нікчемним) договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 19.05.2016, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда .

Стягнуто у солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-розрахунковий центр , Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда , Товариства з обмеженою відповідальністю Статус ІНК , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фагор на користь ОСОБА_1 суму неповернутого вкладу в розмірі 1830098 грн. 68 коп., недоотримані проценти в розмірі 1234423 грн. 98 коп., а всього 3034522 грн. 66 коп. Вирішено иптання про розподіл судових витрат.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що зазначене рішення суду 14 лютого 2019 року набрало законної сили та згідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України є преюдиціальним при розгляді Чернігівським апеляційним судом цієї справи.

Зазначені обставини відповідачами належними і допустимими документальними доказами не спростовані.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст.ст. 22, 610, 611, 623, 625, 633, 1166, 1172, 1190 ЦК України, вказувала, що відповідачі необгрунтовано не повертають належні їй грошові кошти на підставі укладених договорів.

Ухвалюючи рішеня про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача до суду у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення грошових коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Також за висновком суду, позовні вимоги щодо стягнення в солідарному порядку з ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр , ПАТ банк Михайлівський , ТОВ Фінансова компанія Плеяда , ТОВ Фінансова компанія Фагор , ТОВ Статус ІНК коштів в сумі 1760195 грн. 93 коп. є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи, враховуючи, що позивачем надано копію договору № 980-054-000155974, копію договору поруки № 980-054-000155974 від 30.11.2015 року та копію Договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 19.05.2016 року та копію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2019 з відміткою, що рішення не набрало законної сили.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2019 року встановлено наступне.

Належні ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1892595 грн. 92 коп., без її згоди, 19.05.2016 року були перераховані ТОВ Фінансова компанія Плеяда , що підтверджується платіжним дорученням № 5053741 від 19.05.2016 року.

За висновком суду, ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр в порушення умов пункту 4.4 Договору достроково повернув кошти, коли дострокове повернення коштів не допускається, то він порушив зобов`язання по поверненню коштів і тому має місце неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення зобов`язання, оскільки ОСОБА_1 фактично не одержала цих коштів, зважаючи, що ці гроші були переведені ПАТ Банк Михайлівський до ТОВ Фінансова компанія Плеяда .

Враховуючи зазначене, Деснянський районний суд м. Чернігова у своєму рішенні від 04 січня 2019 року суд по справі № 750/12891/16-ц дійшов висновку про стягнення в солідарному порядку з ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр , ПАТ Банк Михайлівський , ТОВ Фінансова компанія Плеяда , ТОВ Статус ІНК , ТОВ Фінансова компанія Фагор на користь ОСОБА_1 суму неповернутого вкладу в розмірі 1830098,68 грн., недоотримані проценти у розмірі 1234423,98 коп., а всього 3034522,66 грн., згідно наданого позивачем розрахнку, який не був спростований.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом достовірно встановлено, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2019 року, яке міститься у матеріалах справи (т.1 а.с.7-10), набрало законної сили 14 лютого 2019 року, а тому є преюдиціальним при розгляді цієї конкретної справи в силу приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Окрім того, апеляційний суд враховує, що зазначене рішення суду натепер не виконано.

Відтак, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем наданий примірник рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2019 року з відміткою про не набрання ним законної сили є помилковим і апеляційним судом спростовується, враховуючи, що позивачем у позовній заяві зазначалось про набрання рішенням законної сили.

Як убачається з матеріалів справи, розгляд справи у суді першої інстанції відбувався у відсутність учасників справи, а тому позивач не мала можливості надати необхідні суду докази, враховуючи, що судом такі докази у неї та відповідачів не витребовувались.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи апеляційним судом досліджені надані ОСОБА_1 для огляду в апеляційному суді оригінали договору № 980-054-000155974 від 30 листопада 2015 року, договору поруки № 980-054-000155974 від 30 листопада 2015 року, додаткових угод до договору № 980-054-000155974 від 16 січня 2016 року, 21 січня 2016 року, 15 лютого 2016 року, 23 лютого 2016 року, 26 лютого 2016 року, 01 березня 2016 року, 31 березня 2016 року, 01 квітня 2016 року, 05 квітня 2016 року, 15 квітня 2016 року.

Також апеляційним судом витребована цивільна справа № 750/12891/16-ц, та досліджений наявний у матеріалах цієї справи оригінал договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 19 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Фінансова компанія Плеяда .

Оригінали зазначених договорів оглянуті колегію суддів апеляційного суду та належним чином засвідчені їх копії долучені до матеріалів цієї конкретної справи.

Перевірючи аргументи скарги, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 623 ЦК України передбачає, що Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 1190 ЦК України передбачає відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Оскільки позивачу шкоди було завдано протиправними діями відповідачів, то вони мають нести солідарну відповідальність.

В матеріалах справи наявний наданий ОСОБА_1 розрахунок неотриманих процентів, інфляційних втрат, трьох процентів річних за неправомірне користування наданими нею грошовими коштами ПАТ Банк Михайлівський у позику на підставі договору № 980-000155974 від 30.11.2015 року та договору поруки від 30.11.2015 року на загальну суму 1760196 грн. 93 коп., здійснений на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2019 року (т.1 а.с.7-9, т. 2 а.с.42-).

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів недоотримані проценти за період з 01.07.2018 року по 31.12.2018 року у сумі 303986,41 грн., за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 606311,69 грн.; три проценти річних за пеоід з 19.05.2016 року по 18.05.2019 року у сумі 164708,88 грн.; інфляційні втрати за період з 01.06.2016 року по 30.03.2019 року у сумі 685188,95 грн. (а.с. 1-3 Т. 1).

На спростування цього розрахунку відповідачами не надано доказів суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду. Помилковість чи неправильність наданого ОСОБА_1 розрахунку в апеляційному суді відповідачами не доведена ніякими належними і допустимими документальними доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідачі вчинили відносно ОСОБА_1 неправомірні дії, що призвели до неможливості отриманти належні їй грошові кошти, надані відповідачам у позику на підставі договорів, а тому в силу приписів ст. 541 ЦК України всі відповідачі мають солідарно відповідати перед позивачем за неповернення належних їй грошових коштів незалежно від того, у якого саме відповідача натепер розміщені надані позивачем грошові кошти.

Враховуючи викладене, досліджені сукупність обставин та наявних у справи доказів приводять апеляційний суд до переконання, що порушене відповідачами право ОСОБА_1 на відшкодування понесених збитків за несвоєчасне повернення належних грошових коштів, наданих у позику, підлягає судовому захисту.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про солідарне стягнення з ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр , ПАТ банк Михайлівський , ТОВ Фінансова компанія Плеяда , ТОВ Фінансова компанія Фагор , ТОВ Статус ІНК на користь ОСОБА_1 1760195 грн. 93 коп. збитків.

За правилами п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи як особа з інвалідністю ІІ групи.

В силу ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь держави за правилами Закону України Про судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі з відповідачів підлягає стягненню судовий збір по 2102 грн. з кожного за розгляд справи у суді першої інстанції та по 3153 грн. з кожного за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2020 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-розрахунковий центр (м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, буд. 82, оф. 2; ЄДРПОУ - 39140702), Публічного акціонерного товариства банк Михайлівський (м. Київ, пров. Рильський, буд. 10-12/3; ЄДРПОУ - 38619014), Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда (м. Сокаль Львівської області, вул. Героїв УПА, буд. 58; ЄДРПОУ - 40210636), Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фагор (м. Київ, вул. Німанська, буд. 3; ЄДРПОУ - 40202955), Товариства з обмеженою відповідальністю Статус ІНК (м. Херсон, вул. Фабрична, буд. 2, оф. 12; ЄДРПОУ - 39502219) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) 1760195 грн. 93 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-розрахунковий центр , Публічного акціонерного товариства банк Михайлівський , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Плеяда , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фагор , Товариства з обмеженою відповідальністю Статус ІНК в дохід держави по 2102 грн. з кожного судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та по 3153 грн. з кожного за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: