Постанова

від 17.03.2020 по справі 138/1811/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/1811/19

Провадження № 22-ц/801/508/2020

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 рокуСправа № 138/1811/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року, постановлене суддею Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Київською Т.Б.,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру стягнення аліментів на малолітню дитину.

Мотивуючи свої вимоги вказує, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.01.2017 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 24.05.2016 і до досягнення дитиною повноліття.

Внаслідок зростання цін на продукти харчування, одяг, придбання ліків у зв`язку з наявними у дитини захворюваннями та речі першої необхідності її матеріальне становище змінилося. На даний час збільшились потреби дитини, крім того вона не працює.

Позивач вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити розмір стягуваних аліментів, оскільки на даний час він є недостатнім для належного утримання сина. У зв`язку із збільшенням потреб в навчанні та розвитку, погіршенням стану здоров`я дитини, вона вимушена звернутися до суду з позовом.

ОСОБА_2 зазначає, що стан здоров`я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати свою малолітню дитину. У позовній заяві позивач просила збільшити розмір аліментів, а саме стягувати з відповідача на утримання дитини в твердій грошовій сумі 5000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити та зазначив, що матеріальне і сімейне становище позивача не змінилось, стан здоров`я також. Матеріальний стан відповідача змінився, він не може знайти роботу, перебуває на обліку у центрі зайнятості як безробітній. Також має проблеми зі здоров`ям. На його утриманні перебуває мати-пенсіонерка. Відповідач вчасно виплачує аліменти, заборгованості не має. Зазначені позивачем витрати на розвиток та лікування дитини є додатковими витратами і регулюються іншими нормами. Крім того, позивачем не зазначено, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суд увід 23.04.2019 в задоволенні її позову про стягнення з відповідача додаткових витрат було відмовлено. Також позивачем не доведено обставину отримання відповідачем доходу від оренди нерухомого майна.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.01.2017 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої грошової суми в розмірі 1500,00 грн., щомісяця, на тверду грошову суму в розмірі 2118 грн., щомісяця, які щорічно підлягають індексації відповідно до закону, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач ОСОБА_2 просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю, що підтверджується довідкою Голови квартального комітету №5 Центр від 02.07.2019 №180 (а.с. 17).

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.01.2017 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 24.05.2016 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19-20).

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23.04.2019 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини викликаних її хворобою та розвитком додаткових відомостей (а.с. 47-50).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала, що кошти, які стягуються з відповідача за рішенням суду на утримання сина є не достатніми для виховання та розвитку дитини.

Ч. 1, 2 ч. 1 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно ч.1 ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ст. 181 вказаного Кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отримувати підвищений розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо збільшення розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Так судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 04.05.2017 не працює (а.с. 97).

Відповідно до довідки №01-06/1610 від 11.10.2019 позивач отримувала державна соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям та державну соціальну допомогу по догляду за бабусею з вересня 2018 року по лютий 2019 року (а.с. 83).

З консультативних висновків спеціалістів слідує, що у дитини ОСОБА_3 діагностовано ряд хронічних хвороб, які потребують лікарського нагляду, тобто погіршився стан здоров`я (а.с. 21-25).

Колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні збільшеного розміру аліментів суд першої інстанції правильно виходив із того, що в зв`язку зі зміною матеріального становища позивача, через збільшення витрат на утримання дитини, яка хворіє, розмір аліментів визначених рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.01.2017, є недостатнім для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Вирішуючи спір, суд також врахував ті обставини, що відповідач є власником ряду нерухомого майно, власник рухомого майна - автомобіля, орендує земельну ділянки, тому ОСОБА_1 має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина в розмірі 2118,00 грн. Крім того, відповідачем не надано доказів про погіршення свого матеріального становища. Правильно врахував те, шо мати відповідача є пенсіонеркою, та його утриманні не перебуває.

Позивач надала суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження заявлених нею вимог, які в своїй сукупності є достатніми для прийняття обґрунтованого та вмотивованого рішення, яке і було ухвалене судом першої інстанції.

Прийнявши до уваги зазначені вище обставини, а також вимоги законодавства, суд виходячи з положень ст. ст. 188, 192 СК України дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та зміну розміру стягнення аліментів, з цим висновком погоджується і апеляційний суд враховуючи фактичні обставини справи.

Також апеляційний суд враховує, що батьки мають рівні обов`язки з утримання дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тому доводи відповідача відносно того, що він не в змозі сплачувати аліменти у вказаному розмірі не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують вірний висновок суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги дублюють відзив відповідача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд, та є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, з огляду на розмір аліментів за 6 місяців (п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України), становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.367, 374, 375, 381-384, ст. 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 березня 2020 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді О.В. Ковальчук

Т.Б. Сало