Ухвала

від 16.03.2020 по справі 482/554/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

16 березня 2020 року

м. Київ

Провадження № 51-992 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року щодо останнього,

встановив:

Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2019року,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Березнегуватське Новобузького району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 197-1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнено від покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Вироком вирішено цивільний позов, питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні та скасовано арешт майна, що належить ОСОБА_5 .

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень і встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, будучи директором ТОВ «Компанія Еверест-Агро», протягом 2015-2016 років, точної дати не встановлено, діючи умисно, протиправно, не маючи відповідного рішення про передачу у власність або надання у користування (оренду), шляхом обробки, посіву та збирання плодів, продукції, здійснив самовільне зайняття земельних ділянок загальною площею 261,8204 га, внаслідок чого заподіяв значної шкоди державі в особі Гур`євської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області на загальну суму 323 884, 78 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. В обґрунтування своїх вимог вказує, що вирок суду не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості. Стверджує, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, оскільки судом, на його думку, не встановлено дійсну кількість та розмір самовільно зайнятих засудженим земельних ділянок.

Вважає висновок експерта № 138 від 21 грудня 2016року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи недостовірним доказом, через те, що експерт, який проводив розрахунки для визначення розміру шкоди, на його думку, не мав права використовувати методику, затвердженою постановою Кабінетом Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, оскільки такі повноваження відносяться виключно до представників Держгеокадастру та його територіальних органів.

Крім того вказує, що судом апеляційної інстанції, у порушення вимог

ст. 419 КПК України, залишено поза увагою викладені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з наведених у ній мотивів, з огляду на наступне.

Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 в основу вироку поклав наступні докази: дані витягу з Єдиного Державного Реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців; дані витягу з кримінального провадження №12015150280000729 від 18 серпня 2015 року; дані протоколу № 1 Загальних зборів засновників ТОВ «Еверест-Агоро» від 02 червня 2010року; дані рапорту прокурора в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 ; дані відділу Держгеокадастру в Новоодеському районі від 18вересня 2015 року; дані Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані Реєстру прав власності на нерухоме майно; дані Державного реєстру іпотеки; дані Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28 вересня 2015року та 22 червня 2016 року; дані Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно; дані листа ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 16 вересня 2015 року про повернення 29 серпня 2014 року ОСОБА_5 на доопрацювання його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 130,0 га в оренду; дані Очаківської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 31 січня 2017 року та дані податкових декларацій про сплачення ОСОБА_5 податку за землю до держбюджету Гур`ївської сільської ради за 2015 та 2016 роки; дані договору про надання послуг від 21 вересня 2015 року; дані протоколів огляду місця події від 14 травня та 24 вересня 2015 року; даніпостанови про визнання речовим доказом від 25 вересня 2015 року; показання свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та висновок експерта № 138 від20 грудня 2016 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи. Всі ці докази в своїй сукупності підтверджують факт самовільного зайняття ОСОБА_5 земельних ділянок загальною площею 261,8204 га, внаслідок чого заподіяно значну шкоду державі в особі Гур`ївської сільської ради на загальну суму 323 884, 78 грн., що більше як в сто разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, підтверджені доказами, які були оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК України, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов мотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що саме ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене

ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Доводи захисника, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, оскільки судом не встановлено дійсну кількість та розмір самовільно зайнятих земельних ділянок, якими користувався засуджений, спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами: даними протоколу огляду місця події від 28 липня 2016 року; даними листа Гур`ївської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області №59/03-03 від 06 березня 2017 року; висновком експерта № 138 від 20 грудня 2016 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи. Відповідно до досліджених судом доказів, судом встановлено, що у ОСОБА_5 було в користуванні сім земельних ділянок, розташованих на території Гур`ївської сільської ради, які мають розміри: 32,9482 га, 24,8027 га, 52,1034 га, 66,382 га, 40,2148га, 30,8661 га, 14,5032 га, а всього загальною площею 261,8240 га. Зокрема, вказаним висновком експерта встановлено заподіяну ОСОБА_5 шкоду державі в особі Гур`ївської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області на загальну суму 323884,78 грн.

Отже, колегія суддів касаційного суду вважає, що твердження захисника щодо не встановлення судом кількісті та розміру самовільно зайнятих земельних ділянок засудженим, з огляду на зазначене є необґрунтованими.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим і відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 , в якій він вказував на недопустимість деяких доказів, у зв`язку з чим стверджував про відсутність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.

Як убачається зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 , в тому числі в частині посилань захисника на недоведеністьсудом першої інстанції винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, через недопустимість доказів та відсутності, на його думку, в діях засудженого настання суспільно небезпечних наслідків у виді спричинення значної шкоди, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що висновок експерта № 138 від 20 грудня 2016 року виконаний уповноваженою особою, відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу.

Зокрема, судом встановлено, що під час проведення судової земельно-технічної експертизи експертом використовувалася методика «Визначення розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунту покриву (родючого шару) без спеціального дозволу», яка затверджена постановою КМУ № 963 від 25липня 2007 року. Така методика встановлює порядок визначення шкоди, яка розраховується за наведеною у методиці формулою та розмір шкоди, який визначається в залежності від середньорічного доходу, який можна отримати від використання землі за цільовим призначенням.

Твердження захисника, що експерт є не уповноваженою особою та не має права використовувати методику,затверджену постановою Кабінетом Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, для виконання розрахунків визначення шкоди у кримінальному провадженні, колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними, оскільки, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, експертиза проведена на підставі матеріалів кримінального провадження та будь-які законодавчі заборони для використання експертом даної методики відсутні.

При цьому, відповідно до п. 1.4 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 № 1950/5) під час проведення експертиз застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи. А відповідно до другого абзацу цього ж пункту вказаної інструкції визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Тому, колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, відповідно до вимог ст.419 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту, які є аналогічними доводам касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Тому колегія суддів касаційного суду вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника необхідно відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26листопада 2019 року щодо останнього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3