Ухвала
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 761/25355/16-ц
провадження № 61-4095ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма С на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма С , третя особа - ОСОБА_3 , про виділ частки майна товариства для звернення стягнення,
ВСТАНОВИВ:
28 лютого 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма С (далі - ТОВ Фірма С ) із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з пропуском строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень.
Враховуючи, що повне судове рішення апеляційного суду складено 23 січня 2020 року, тридцятиденний строк подання касаційної скарги сплив 24 лютого 2020 року.
Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Заявник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень та не наводить поважності причин його пропуску, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Таким чином, заявнику необхідно надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із зазначенням підстав поновлення строку та доказів поважності причин його пропущення..
Також касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі заявник лише узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, постанови (постанов) Верховного Суду, в якій (яких) викладено висновок (висновки) про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був (не були) врахований (враховані) в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі заявнику необхідно зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові (постановах) Верховного Суду, із зазначенням такої (таких) постанови (постанов).
Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма С на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2020 рокузалишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із зазначенням підстави для поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а у разі невиконання вимог щодо наведення підстав касаційного оскарження передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, - касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Яремко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 16.03.2020 |
Оприлюднено | 18.03.2020 |
Номер документу | 88265234 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Яремко Василь Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні