Постанова

від 18.03.2020 по справі 400/3145/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3145/19 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

суддів - Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кордон на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кордон до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, за участю третьої особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ТОВ Кордон звернулось до суду з позовом до Управління ДАБІ у Миколаївській області, за участю третьої особи: Управління ДАБК Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 17 вересня 2019 року № 146-с.

Свої позовні вимоги ТОВ Кордон обґрунтувало незаконністю спірного рішення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ Кордон просить скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Кордон оскаржило до суду рішення головного інспектора УДАБІ у Миколаївській області від 17.09.2019 року №146-с.

Спірним рішенням було скасовано дію містобудівних умов та обмежень від 27.07.2017 року на проектування об`єкту "Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом" за адресою м. Миколаїв, вул. Будівельників , 7-а (замовник будівництва позивач).

Актом перевірки від 12.09.2019 року та спірним рішенням було встановлено чотири порушення, які стали підставою скасування вищенаведених умов та обмежень.

Оскарженим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року в задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

Підставою відмови стало трете порушення зазначене в акті перевірки.

Інші три судом першої інстанції було визнано надуманими та недоведеними.

Відповідач вищенаведене рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржував.

Позивач оскаржив рішення суду першої інстанції виключно в частині існування у дійсності вищенаведеного третього порушення.

В акті перевірки та спірному рішенні трете порушення відображено так: "відповідно до плану зонування міста Миколаєва - територія, на якій розташована земельна ділянка позивача, відноситься до торгівельної зони, а відповідно до генерального плану м. Миколаєва зазначена земельна ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування, що свідчить про невідповідність між зазначеними документами" (мова оригіналу).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, органи державної влади діють виключно у спосіб та порядок передбачений діючим законодавством України.

Частиною 2 ст. 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється виключно у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацами 1, 2 п. 3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 698) передбачено, що основними завданнями нагляду є:

- виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність", органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;

- скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів.

Таким чином, основними завданнями нагляду є: виявлення порушень вимог законодавства та скасування рішень, прийнятих з порушенням вимог законодавства саме об`єктами контролю.

Абзацом 6 п. 5 того ж Порядку передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Таким чином, обов`язковою умовою скасування рішень об`єктів контролю є вчинення саме цими об`єктами порушень норм діючого законодавства.

Пунктом 32 того ж Порядку передбачено, якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Таким чином, обов`язковою умовою скасування рішення об`єкта нагляду є порушення таким рішення норм діючого законодавства.

Пунктом 23 того ж Порядку передбачено, що за результатами планової або позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки за формою згідно з додатком 4.

Пунктом 32 того ж Порядку передбачено, що про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об`єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.

Таким чином, акт перевірки та рішення інспектора повинні відповідати формі зазначеній в додатках.

З зазначених додатків вбачається, що при складенні акту перевірки та рішення порушення повинні бути зазначені з посиланням на абзаци, пункти, частини, статті, розділи, глави нормативно-правових актів.

В спірному рішенні порушення наведено так: "відповідно до плану зонування міста Миколаєва - територія, на якій розташована земельна ділянка позивача, відноситься до торгівельної зони, а відповідно до генерального плану м. Миколаєва зазначена земельна ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування, що свідчить про невідповідність між зазначеними документами" (мова оригіналу).

Вищенаведене твердження є припущенням про наявність невідповідності між двома планами м. Миколаїв.

Так, в описанні вищенаведеного "порушення" жодним чином не зазначено на підставі вимог якої норми законодавства було встановлено зазначену невідповідність (яку саме норму порушує один з планів).

З вищенаведених норм вбачається, що для застосування відповідних санкцій необхідно порушення саме законодавства, а не припущення про наявність невідповідностей планів, які до того ж позивачем або управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради не затверджувалися.

Більш того, в наведеному описанні "порушення" жодним чином не зазначено, що зазначену невідповідність допустив саме позивач або управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради.

Зі змісту "порушення" вбачається, що відповідач вважає зазначену невідповідність допущеною міською радою, а не позивачем чи управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради.

З урахуванням того, що відповідач не навів будь-яких порушень законодавства позивачем або управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради - спірне рішення є протиправним.

З пояснень відповідача вбачається, що він натякає на те, що земельна ділянка позивача не має цільового призначення для будівництва.

Зазначені припущення відповідача теж не відповідають дійсності.

Так, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка позивача має цільове призначення - для будівництва магазину непродовольчих товарів.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка позивача має цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 11.08.2016 № 6/3, земельна ділянка позивача відносилася до зони - торгівельна зона.

Згідно Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2018 № 36/13, земельна ділянка позивача відноситься до зони - торгівельна зона.

При цьому, рішення Миколаївської міської ради від 17.05.2018 № 36/13 "Про затвердження Плану зонування території міста Миколаєва" є чинним.

З пояснень відповідача вбачається впевненість у тому, що в межах зелених зон міст не може існувати земельних ділянок призначених для будівництва.

Зазначений висновок теж не відповідає дійсності.

Так, частиною 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Передача земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка розташована в межах зелених зон населених пунктів.

Таким чином, Законом прямо та безпосередньо передбачено, що земельні ділянки призначені для містобудівних потреб можуть знаходитися в межах зелених зон населених пунктів.

Статтею 51 ЗК України передбачено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Таким чином, Законом прямо та безпосередньо передбачено, що на землях рекреаційного призначення можуть будуватися стаціонарні об`єкти рекреації.

Статтею 48 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" передбачено, що вимоги до спортивних споруд щодо будівельних норм і правил, санітарних норм, інших норм у сфері охорони здоров`я та дотримання безпеки їх відвідувачів встановлюються відповідно до закону.

Земельні ділянки, на яких розташовані спортивні споруди, належать до земель рекреаційного призначення.

Статтею 47 того ж Закону передбачено, що Держава сприяє діяльності суб`єктів господарювання, що здійснюють інвестиційну діяльність у сфері фізичної культури і спорту в Україні.

Таким чином, об`єктами рекреації є спортивні споруди, які Законом України дозволено будувати на землях рекреаційного призначення.

Позивач будує гімнастичний та тренажерний зал з спортивним магазином, що є згідно вимог Закону стаціонарним об`єктом рекреації.

Будівництво здійснюється навіть не на землях рекреаційного призначення, а поруч на землях громадської забудови з цільовим призначенням для будівництва магазину непродовольчих товарів.

Отже, навіть у випадку здійснення будівництва спортивного залу на землях рекреації порушень будь-яких порушень позивачем допущено б не було.

Відсутність зрозумілих посилань на порушені позивачем або управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради норми законодавчих актів не дає можливості суду більш детально перевірити припущення відповідача.

Отже, спірне рішення є протиправним, так як прийнято не на підставі норм діючого законодавства (свавільне рішення).

Враховуючи наведене судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позову та відсутності підстав для його задоволення.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Пунктом 4 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про задоволення позову.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кордон - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю Кордон - задовольнити.

Рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області 17 вересня 2019 року № 146-с - скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Запорожан

Судді: Н.В. Вербицька

О.В. Джабурія