Постанова

від 17.03.2020 по справі 2340/4389/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2340/4389/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області № 48-к від 11 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керуючої справами районної ради та поновити на вказаній посаді з 13.10.2018 року; стягнути з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області середньомісячний заробіток керуючої справами районної ради, який становить 15226,25 грн., рахуючи такий з наступного дня, після дня звільнення, тобто з 13 жовтня 2018 року, а з 01.07.2019 року, в зв`язку з підвищенням посадового окладу та розміру надбавки до посадового окладу та розмір надбавки до посадового окладу за ранг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 525 від 19.06.2019 року "Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року" по день ухвалення судового рішення - 19181,25 грн. щомісячного заробітку керуючої справами районної ради; стягнути з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 20000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року вказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області № 48-к від 11 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керуючої справами районної ради. Поновити ОСОБА_1 на посаді керуючої справами Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області з 13 жовтня 2018 року. Стягнути з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 201404 (двісті одна тисяча чотириста чотири) грн. 29 коп. з утриманням із вказаної суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти вимог відмовлено. Розподіл судових витрат не здійснено. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керуючої справами районної ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 16911 (шістнадцять тисяч дев`ятсот одинадцять) грн. 84 коп.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у стягненні на її користь 20000,00 грн. моральної шкоди, подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції положень адміністративного процесуального законодавства, порушення норм матеріального права, недотримання вимог процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні на її користь моральної шкоди та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким стягнути з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на її користь 20000,00 грн. моральної шкоди, та судові витрати зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Корсунь-Шевченківська районна рада Черкаської області також подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відзиви на апеляційні скарги на адресу суду не надходили.

Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2018 року на виконання розпорядження голови районної ради від 15.12.2017 року № 58-к "Про проведення службового розслідування у виконавчому апараті районної ради" комісією проведення декілька засідань щодо розгляду питання про відсутність керуючої справи виконавчого апарату Корсунь-Шевченківської ради ОСОБА_1 на робочому місці 27.11.2017 року за результатами яких складено акт службового розслідування від 14.02.2018 року, відповідно до якого встановлено, що після ретельного поетапного вивчення всіх наявних документів, пояснення ОСОБА_1 та заслухавши рекомендації членів комісії, комісія пришла до висновку, що у діях ОСОБА_1 , керуючої справами виконавчого апарату районної ради вбачається ознаки дисциплінарного проступку - прогулу, який мав місце 27 листопада 2017 року.

Також відповідно до вказаного акту, комісія вирішила рекомендувати голові Корсунь-Шевченківської районної ради вирішити питання у порядку визначеному законодавством питання про притягнення керуючої справами виконавчого апарату районної ради ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за вчинення дисциплінарного проступку - прогулу.

Розпорядженням голови Корсунь-Шевченківської районної ради від 19 лютого 2018 року № 12-к відповідно до частини 7 статті 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 147-149 Кодексу законів про працю України, пунктів 4.1, 5.2, 7.1, 7.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку у зв`язку із порушенням трудової дисципліни ОСОБА_1 , керуючій справами виконавчого апарату районної ради, оголошено догану за вчинення дисциплінарного проступку - прогулу 27.11.2018 року. Підставою для винесення вказаного розпорядження послугував акт проведення службового розслідування від 14.02.2018 року.

Розпорядженням голови Корсунь-Шевченківської районної ради від 11 жовтня 2018 року № 48-к відповідно до підпункту 9 пункту 6, пункту 7 статті 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 3 статті 40, статті 147 Кодексу законів про працю України, Правил внутрішнього трудового розпорядку Корсунь-Шевченківської районної ради, враховуючи розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради № 12-к "Про оголошення догани ОСОБА_1 " від 19.02.2018 року, доповідну заступника голови Корсунь-Шевченківської районної ради Пустільника П.Т. про факти виявлених у діях керуючої справами ОСОБА_1 порушень її посадових обов`язків та трудової дисципліни, а також неналежного виконання нею її службових обов`язків, пояснення керуючої справами районної ради ОСОБА_1 , провідного спеціаліста з юридичних питань виконавчого апарату районної ради Бабенка В . М ., головного спеціаліста з питань контролю та по зверненнях громадян виконавчого апарату районної ради Шевченко А.О., звільнено ОСОБА_1 з посади керуючої справами районної ради з 12 жовтня 2018 року у зв`язку з систематичним невиконанням нею без поважних причин покладених на неї посадових обов`язків та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Вважаючи розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області № 48-к від 11 жовтня 2018 року протиправним та таким, що порушує права позивачки, вона звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційних скарг законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року № 2493-III (далі - Закон № 2493-III), який також визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом, а згідно частини 1 статті 2 цього Закону посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Статтею 7 Закону № 2493-III визначено правове регулювання статусу посадових осіб місцевого самоврядування. Так, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно статті 8 Закону № 2493-III основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Статтею 23 Закону № 2493-III передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП).

Відповідно до статті 1 КЗпП Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно із частинами 3, 4 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

Відповідно статей 139, 147, 149 КЗпП працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Отже, дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що недоведеність хоча б одного з вищевказаних елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Корсунь-Шевченківської районної ради № 48-к від 11.10.2018 року, відповідно до підпункту 9 пункту 6, пункту 7 статті 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 3 статті 40, статті 147 Кодексу законів про працю України, Правил внутрішнього трудового розпорядку Корсунь-Шевченківської районної ради, враховуючи розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради № 12-к "Про оголошення догани ОСОБА_1 " від 19.02.2018 року, доповідну заступнику голови Корсунь-Шевченківської районної ради Пустільника П.Т. про факти виявлених у діях керуючої справами ОСОБА_1 порушень її посадових обов`язків та трудової дисципліни, а також неналежного виконання нею її службових обов`язків, пояснення керуючої справами районної ради ОСОБА_1 , провідного спеціаліста з юридичних питань виконавчого апарату районної ради Бабенка В.М. , головного спеціаліста з питань контролю та по зверненнях громадян виконавчого апарату районної ради Шевченко А.О., звільнено ОСОБА_1 з посади керуючої справами районної ради з 12 жовтня 2018 року у зв`язку з систематичним невиконанням нею без поважних причин покладених на неї посадових обов`язків та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Дане розпорядження прийняте, зокрема, відповідно до розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради № 12-к "Про оголошення догани ОСОБА_1 " від 19.02.2018 року, доповідної заступника голови Корсунь-Шевченківської районної ради Пустільника П.Т. про факти виявлених у діях керуючої справами ОСОБА_1 порушень її посадових обов`язків та трудової дисципліни, а також неналежного виконання нею її службових обов`язків.

Відповідно до вказаного розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради від 19 лютого 2018 року № 12-к відповідно до частини 7 статті 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 147-149 Кодексу законів про працю України, пунктів 4.1, 5.2, 7.1, 7.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку у зв`язку із порушенням трудової дисципліни оголошено догану ОСОБА_1 , керуючій справами виконавчого апарату районної ради за вчинення дисциплінарного проступку, а саме прогулу 27.11.2018 року. Підставою для винесення вказаного розпорядження послугував акт проведення службового розслідування від 14.02.2018 року.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи 27.11.2018 року позивач знаходилася на прийомі у лікаря в поліклініці в КНП "ТЧМП"ЧМР", що підтверджується довідкою КНП Третій Черкаський міський Центр первинної медико-санітарної допомоги.

Доводи відповідача, що зазначена довідка викликає певні сумніви у її достовірності і можливості використання в якості підтвердження причин відсутності позивача на робочому місці та не є належним документом, що засвідчує тимчасову не працездатність громадян, та не підтвердженням відсутності ОСОБА_1 на робочому місці більше трьох годин з поважних причин, спростовуються листом комунального некомерційного підприємства "Третій Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" № 108 від 12.01.2018 року, відповідно до якого КНП "ТЧМЦПМСД" видано довідку на прізвище ОСОБА_1 від 27.11.2017 року довільної форми № 68, оскільки при зверненні до закладу позивачем не було надано паспорту для ідентифікації особистості - амбулаторної картки для надання медичної допомоги не було заведено, всі записи було зроблено на тимчасовому вкладиші та видано довідку довільної форми. Дана довідка свідчить про факт звернення до лікарні, але не має тих юридичних повноважень, що й лікарняний листок.

Також, згідно листа Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації № 02-08/Р-10 від 08.02.2018 року комісією встановлено, що розбіжності у реєстраційному номері, виданої ОСОБА_1 довідки і реальному номері реєстрації довідки у журналі сталися з технічних причин реєстратора, що підтверджено пояснювальною запискою.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що довідка КНП "Третій Черкаський міський Центр первинної медико-санітарної допомоги" про те, що ОСОБА_1 знаходилася на прийомі у лікаря в поліклініці в КНП "ТЧМП "ЧМР" є належним та допустимим доказом того, що позивач не була на роботі 27.11.2017 року більше трьох годин протягом робочого дня з поважних причин.

Також, у розпорядженні голови Корсунь-Шевченківської районної ради № 48-к від 11.10.2018 року про звільнення ОСОБА_1 йде посилання на доповідну заступника голови Корсунь-Шевченківської районної ради Пустільника П.Т. про факти виявлених у діях керуючої справами ОСОБА_1 порушень її посадових обов`язків та трудової дисципліни, а також неналежного виконання нею її службових обов`язків, пояснення керуючої справами районної ради ОСОБА_1 , провідного спеціаліста з юридичних питань виконавчого апарату районної ради Бабенка В.М .

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Конституції України Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 43 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання затвердження плану роботи ради з урахуванням вимог статті 32 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", заслуховування звіту про його виконання.

Згідно з частинами 5, 6 статті 47 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. У разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.

Пунктами 2.1, 2.6, 2.10 Посадової інструкції керуючого справами районної ради, затвердженої розпорядженням районної ради від 26.05.2017 року № 50, визначено, що керуючий справами організовує роботу виконавчого апарату, підготовку питань для попереднього розгляду в постійних комісіях, матеріалів на засідання президії, сесій районної ради, координує роботу по контролю за виконанням прийнятих ними рішень, доручень виборців, планування роботи ради; забезпечує якісне, своєчасне виконання завдань з питань, що належить до його компетенції, та ефективну взаємодію організаційного відділу виконавчого апарату районної ради та інших спеціалістів з органами виконавчої влади, обласною та місцевими радами; керуючий справами забезпечує формування планів роботи районної ради, контролює редагування, реєстрації, підготовку рішень районної ради і розпоряджень голови районної ради та їх своєчасне розсилання адресатам.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що керуючий справами районної ради не може планувати проведення сесій районної ради, так як це є повноваженнями депутатів та голови районної ради, а згідно п. 2.10 посадових обов`язків керуючий справами районної забезпечує формування планів роботи районної ради, тобто узагальнює надані головою, заступником голови, депутатами та постійними комісіями районної ради письмові пропозиції до плану роботи районної ради, який в подальшому затверджується сесією районної ради на пленарному засіданні.

Також, відповідно до пунктів 7 та 13 статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно пункту 13 статті 46 Закону № 280/97-ВР депутат районної ради ОСОБА_8 , на засіданні 31-ї сесії запропонував підготувати та направити до Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України, про недопущення підвищення ціни на газ для потреб населення звернення депутатів Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області до Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України, про недопущення підвищення ціни на газ для потреб населення з метою соціального захисту жителів як району, так і держави в цілому (витяг з протоколу 31-ї сесії). Заступником голови районної ради Пустільніком П.Т. було затверджено критичні зауваження і пропозиції, висловлені депутатами районної ради на засіданні президії районної ради 27.09.2018 року та 1-му і ІІ-му пленарних засіданнях 31-ї сесії районної ради 29 та 31 серпня 2018 року. Пустільніком П.Т. було дано позивачеві усне доручення спільно з депутатом ОСОБА_8 розробити проект рішення щодо ініційованого ним звернення в термін до 15.09.2018 року.

Оскільки ОСОБА_8 зміг приїхати лише 14.09.2018 року, позивач разом із ОСОБА_8 виконали доручення заступника голови райради, зокрема абз. 2 п. 4 затверджених ним критичних зауважень. Підготовлений проект рішення щодо ініційованого ОСОБА_8 звернення він забрав з собою, щоб ознайомити депутатів районної ради і змістом звернення та зібрання підписів для скликання позачергової 32-ї сесії районної ради з даного питання. ОСОБА_8 зазначив, що 17.09.2018 року особисто повідомить заступника голови райради Пустільніка П.Т. , бо це є ініціатива депутатів.

Колегія суддів зазначає, що позивач, як керуюча справами районної ради, ніякого відношення до збору підписів не мала, адже це відноситься до повноважень депутатів і відповідно не зобов`язана була повідомляти заступника голови районної ради.

Оскільки позивач підпорядкована заступнику голови районної ради, то виконала його доручення щодо підготовки проекту рішення щодо не підвищення ціни на газ для населення вчасно та у встановлені терміни, згідно своєї посадової інструкції. Свої пояснення по даному факту позивач виклала у пояснюючих записках від 03.10.2018 року вх. № 84/02-53, від 10.10.2018 року вх. № 90/02-53.

Позивачем, відповідно до посадової інструкції, спільно з працівниками виконавчого апарату районної ради було вчасно організовано підготовчу роботу для проведення 32-ї позачергової сесії районної ради: проведено засідання постійних комісій районної ради, зокрема, з питань соціального захисту населення, вирішення молодіжних проблем, підтримки багатодітних сімей, дітей-сиріт та осіб з інвалідністю 19.09.2018 року; з питань планування, бюджету і фінансів 19.09.2018 року; з питань освіти, культури, охорони здоров`я та спорту 19.09.2018 року; з питань промисловості, будівництва, транспорту, зв`язку та розвитку підприємництва 19.09.2018 року; засідання президії районної ради 21.09.2018 року та перед сесією ще одне засідання постійної комісії районної ради з питань планування, бюджету і фінансів 21.09.2018 року.

Питання порядку денного 32-ї позачергової сесії районної ради були розроблені фахівцями відділу освіти райдержадміністрації, погоджені першим заступником голови райдержадміністрації, начальником відділу освіти та начальником фінансового управління райдержадміністрації, як такі, що відповідають законодавству, подані згідно статті 29 Регламенту роботи районної ради, розглянуті постійними комісіями районної ради, погоджені президією та розглянуті на пленарному засіданні 21.09.2018 року.

Колегія суддів зазначає, що керуючий справами відповідно до посадових обов`язків не вносить на розгляд президії та сесії районної ради питання, які подані розробниками, оскільки це здійснюють депутати районної ради на засіданнях постійних комісій районної ради, роботу яких організовують голови та секретарі цих комісій відповідно до ст. 16 Регламенту.

Щодо посилань відповідача на те, що ОСОБА_1 , як керуюча справами районної ради, після прийняття Корсунь-Шевченківською районною радою на пленарному засіданні 32-ї позачергової сесії рішень не забезпечила виготовлення письмових примірників відповідних рішень та надала на підпис головуючому і подальшу реєстрацію примірників проектів цих рішень, замалювавши коректором власноруч на цих примірниках напис "проект", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно посадових обов`язків керуючого справами та, враховуючи Регламент роботи районної ради, до обов`язків позивача не належало виготовлення нових рішень, проекти яких були подані розробниками для розгляду на 32-й позачерговій сесії районної ради. Тобто відповідач не назвав конкретного порушення позивачем якогось пункту посадових обов`язків ОСОБА_1 та статті Регламенту районної ради чи іншого нормативного документу, тобто висловив лише своє припущення.

Щодо посилань відповідача на наявні на рішенні виправлення (підчистки, маркування) та написи, які ставлять під сумнів їх легітимність і можливість подальшого використання чи архівного зберігання як першоджерела, колегія суддів не приймає даний факт до уваги, оскільки на них є візи погодження розробника та структурних підрозділів виконавчого органу, які відповідають за підготовку та погодження проекту рішення, підтвердженням чого є лист райдержадміністрації про внесення проекту рішення для розгляду на сесії районної ради.

Зауваження та пропозиції з даного приводу позивачем були висловлені у пояснюючій записці поданій голові районної ради від 10.10.2018 року вх. № 90/02-53 та у пояснюючі записці від 03.10 2018 року поданій заступнику голови райради від 03.10.2018 року вх. № 84/02-53.

Доказів того, що позивач здійснювала якісь виправлення в проекти рішень, які б у свою чергу ставили під сумнів легітимність їх прийняття шляхом голосування депутатами на 32-й позачерговій сесії районної ради відповідачем не надані.

Колегія суддів звертає увагу, що до проектів рішень на 32-гу позачергову сесію районної ради були підготовлені висновки постійних комісій ради з пропозиціями підтримати проекти, жодних зауважень про те, що проекти рішень належним чином не підготовлені, не було висловлено ані на засіданнях постійних комісії, ані на засіданні президії ради, ані на самій сесії. За прийняття рішень на 32-й сесії депутати проголосували майже одноголосно, а факт внесення в подальшому змін до одного з прийнятих на сесії рішень у даному випадку, на переконання суду, не підтверджує відсутність належної підготовки проекту рішення для розгляду на сесії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дисциплінарний проступок ОСОБА_1 не доведений відповідачем, письмових доказів які б свідчили про неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків до суду не надано, отже дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 не вбачається, у зв`язку з чим розпорядження голови Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області № 48-к від 11 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керуючої справами районної ради є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави бо незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений органом, який розглядав трудовий спір.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо поновлення позивача на попередній роботі на посаді, з якої її було звільнено, підлягають задоволенню, оскільки звільнення позивача визнано судом протиправним.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь позивача середньомісячного заробітку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладені норми чинного законодавства, колегія суддів при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважає за необхідне використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 525 "Про внесення змін у додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268" підвищені розміри посадових окладів, зокрема, працівників виконавчих апаратів районних рад, а тому для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід взяти до уваги два періоди (в робочих днях): з 15.10.2018 року по 30.06.2019 року та з 01.07.2019 року по 18.12.2019 року.

Отже, розрахунок середньоденного заробітку за період з 15.10.2018 року по 30.06.2019 року вираховується виходячи з наступного: середньоденна заробітна плата становить 725,06 грн. із нарахованої заробітної плати за останні два місяці перед звільненням (довідка про доходи т.1, а.с. 46), а саме: 30452,49 грн. (загальна сума за два місяці) / 42 (кількість робочих днів). Як вірно встановлено судом першої інстанції, період вимушеного прогулу позивачки становить з 15.10.2018 року по 30.06.2019 року (за 2018 рік: листопад - 22 робочих днів; грудень - 20 робочих днів; за 2019 рік: січень - 21 робочих днів, лютий - 20 робочих днів, березень - 20, квітень - 20 робочих дні, травень - 22 робочих дні, червень - 18 робочих дні) - 134 робочих дні.

Таким чином, середній заробіток у сумі 97158,04 грн. (виходячи з розрахунку 134 х 725,06), за час вимушеного прогулу за період з 15.10.2018 року по 30.06.2019 року, підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області.

Щодо розрахунку середньоденного заробітку за період з 01.07.2019 року по 18.12.2019 року, колегія суддів зазначає, що орієнтовний розмір заробітної плати позивача становить 19181,25 грн., відповідно до листа голови Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області (вхідний № 26277/19 від 14.11.2019 року Черкаського окружного адміністративного суду). Робочі дні липня 2019 року - 23 робочих дня, отже середньоденна заробітна плата становить 833,97 грн. (19181,25 / 23).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, період вимушеного прогулу позивачки становить з 01.07.2019 року по 23.12.2019 року (за 2019 рік: серпень - 21 робочих днів; вересень - 21 робочих днів; жовтень - 22 робочих днів, листопад - 21, грудень - 17 робочих дні) - 125 робочих днів.

Отже, з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2019 року по 18.12.2019 року (виходячи з розрахунку 125 х 833,97) у сумі 104246,25 грн.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 становить 201404,29 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

Разом з тим, позивачкою не надано до суду жодних доказів, які підтверджують завдання такої шкоди та не було доведено причинно-наслідкового зв`язку з предметом позову.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Корсунь-Шевченківської районної ради Черкаської області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку