Рішення

від 17.03.2020 по справі 910/18015/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2020 Справа № 910/18015/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/18015/19

За позовом Фізичної особи-підприємця Волинчука Віталія Васильовича ( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ СЕРВІС БУД ЛТД" (03028, Стратегічне шосе, буд. 4/27, офіс 9, м. Київ 28)

про стягнення 30 805, 18 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Волинчук Віталій Васильович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват сервіс БУД ЛТД" (далі-відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 30 805, 18 грн, з яких 30 326, 40 грн основної заборгованості, 451, 00 грн 3 % річних та 27, 78 грн інфляційних втрат.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на замовлення відповідача ним було здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними: № 0000000222 від 11.06.2019, № 0000000218 від 10.06.2019, № 0000000217 від 10.06.2019, № 0000000229 від 13.06.2019, підписаними обома сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 30 805, 18 грн заборгованості за поставлений товар, з яких: 30 236, 40 грн - основна заборгованість; 451, 00 грн - 3 % річних; 27, 78 грн - втрати від інфляції та просить стягнути з відповідача судові витрати. Також позивач просить суд справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2019 залишено позовну заяву Фізичної особи-підприємця Волинчука Віталія Васильовича без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

08.01.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 20.12.2019, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №910/18015/19 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропонувано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; повідомлено сторін, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 13.02.2020.

13.02.2020 до відділу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтовано відсутністю факту поставок товару, адже за даними відповідача, заборгованість перед ФОП Волинчук В.В. у нього відсутня, ніяких замовлень відповідачем не здійснювалося та на адресу позивача не відправлялося.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У частині 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджено матеріалами справи, Фізичною особою-підприємцем Волинчуком Віталієм Васильовичем (позивач у справі в якості продавця) було передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ СЕРВІС БУД ЛТД" (відповідач у справі в якості покупця) та прийнято останнім товар на загальну суму 30 326,40 грн, що підтверджується видатковими накладними: №000000022 від 11.06.2019 на суму 11 372,40 грн, №0000000218 від 10.06.2019 на суму 3 790,80 грн, №0000000217 від 10.06.2019 на суму 3 790,80 грн, №0000000229 від 13.06.2019 на суму 11 372,40 грн. Зазначені видаткові накладні підписані з боку позивача та відповідача та скріплені їх печатками.

Фізична особа-підприємець Волинчук Віталій Васильович належним чином виконав свої зобов`язання, поставивши Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ СЕРВІС БУД ЛТД" замовлений останнім товар.

Позивачем направлено Претензію про погашення заборгованості з вимогою в 3 -денний термін з дня отримання даної претензії здійснити повне погашення заборгованості за поставлений товар в сумі 30 326,40 грн, яка була отримана відповідачем 17.11.2019, докази чого наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідач не виконав свої зобов`язання та не сплатив борг за поставлений товар, доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього на користь позивача 30 236, 40 грн основної заборгованості, 451, 00 грн 3 % річних за період прострочення з 11.06.2019 до 11.12.2019, 27, 78 грн втрат від інфляції за період прострочення з 11.06.2019 до 11.12.2019.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що не замовляв товар у позивача та не отримував його. За твердженням відповідача, ним не уповноважувалися його представники на отримання товару і не підписувалися видаткові накладні надані позивачем. Щодо наявності відтиску печатки відповідача на видаткових накладних, копії яких надані позивачем, відповідач зазначив, що має дві печатки, і що печатка на видаткових накладних могла бути проставлена помилково при засвідченні печатками ряду інших документів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено у спрощений спосіб змішаний договір поставки (відповідно до видаткових накладних: №000000022 від 11.06.2019, №0000000218 від 10.06.2019, №0000000217 від 10.06.2019, №0000000229 від 13.06.2019). На підставі укладеного договору між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54, 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар та надані послуги. Строк виконання відповідних грошових зобов`язань визначається за правилами, встановленими ч.1 ст. 692 ЦК України.

Поставка товару була здійснена позивачем відповідачу, що підтверджується завіреними копіями видаткових накладних.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві фінансів України 05.06.1995 за №168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Перелік обов`язкових реквізитів, визначених законом, кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форма), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки (спрощеного) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 30 326,40 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач свої зобов`язання по оплаті поставленого товару та наданих послуг у строки встановлені ст. 692 ЦК України не виконав, доказів іншого матеріали справи не містять. Відповідачем, також, жодних претензій щодо невідповідності якості поставленого товару не заявлялось та суду не надано. Не надано відповідачем і доказів надання відповіді на претензію позивача про оплату товару та доказів втрати печатки.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 30 326,40 грн.

У п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 174.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої ст. 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки (спрощеного договору) в сумі 30 326,40 грн, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати поставленого товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 30 326,40 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з тих підстав що відповідач не надав суду на їх підтвердження жодного доказу.

Крім того, суд зазначає, що наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Відповідач не надав суду жодних доказів ні на спростування поданих позивачем доказів, ні на підтвердження власних доводів, відтак у суду відсутні підстави для врахування доводів відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положенням постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (пп. 3.1 п.3).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 13 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних за період прострочення та індексу інфляції нарахованого на суму боргу за період прострочення відповідача в цілому підлягають задоволенню.

Позивачем надані розрахунки 3 % річних у розмірі 170,00 грн за період прострочення з 12.06.2019 по 11.12.2019, 168,00 грн за період прострочення з 14.06.2019 по 11.12.2019, 57,00 грн за період прострочення з 11.06.2019 по 11.12.2019, 57,00 грн за період прострочення з 11.06.2019 по 11.12.2019 та інфляційні втрати у розмірі 10,42 грн за період прострочення з 12.06.2019 по 11.12.2019, 10,42 грн за період прострочення з 14.06.2019 по 11.12.2019, 3,47 грн за період прострочення з 11.06.2019 по 11.12.2019, 3,47 грн за період прострочення з 11.06.2019 по 11.12.2019.

При здійсненні перевірки відповідних розрахунків 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказані розрахунки.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 76, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Волинчука Віталія Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Сервіс Буд ЛТД" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Сервіс Буд ЛТД" (03028, м. Київ, вул. Стратегічне шосе, буд. 4/27, офіс 9; ідентифікаційний код 41723085) на користь Фізичної особи-підприємця Волинчука Віталія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 30 326 (тридцять тисяч триста двадцять шість) грн 40 коп. основного боргу, 451 (чотириста п`ятдесят одну) грн 00 коп. - 3 % річних; 27 (двадцять сім) грн 78 коп. втрат від інфляції та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко