Рішення

від 16.03.2020 по справі 910/17937/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2020Справа № 910/17937/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/17937/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агент Буд (04080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 18/14, офіс 326)

До Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія ШВС (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 4-А)

Про стягнення заборгованості у розмірі 59 371, 78 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агент Буд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "ШВС" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 59371, 78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 23/08/19-3 від 23.08.2019, зокрема, порушення обов`язку щодо оплати за поставлену за договором продукцію, а тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 59 371, 78 грн (53 250, 00 грн - основного боргу; 4 862, 53 грн - пені; 804, 07 грн - інфляційних витрат; 455, 18 грн - 3 % річних), а також позивач просить стягнути з відповідача суму понесених судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2019 позовну заяву було залишено без руху. Встановлено позивачі строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали шляхом: надання детального обґрунтованого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, окремо по кожній накладній із зазначенням станом на яку дату подається розрахунок, та із врахуванням статті 253, 625 Цивільного кодексу України, п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ; надання належних доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача (опису вкладення із зазначенням номеру накладної).

03.01.2020 від позивача надійшла заява на усунення недоліків, якою останній усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 20.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, з огляду на малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, без проведення судового засідання та виклику сторін, запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 13.02.2020.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.01.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 4-А.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103052392679 отримав ухвалу суду від 13.01.2020 про відкриття провадження у справі 22.01.2020.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем 23.08.2019 укладено договір поставки № 23/08/19-3 (далі - Договір), за яким постачальник зобов`язується в порядку та на умовах Договору поставити, або надати замовлені будівельні, та (або) сипучі матеріали (далі по тексту - Продукція ), а покупець - своєчасно прийняти замовлену продукцію та здійснити його оплату на умовах Договору (п.1.1. Договору).

Предметом поставки, або само вивозу є продукція згідно попереднього замовлення покупця (п.1.2. Договору).

Відповідно до специфікації № 1 предметом поставки є щебінь 0*40 в кількості 150 т. на загальну суму - 53 250, 00 грн, поставка товару здійснюється не пізніше 24.08.2019 у повному обсязі, оплата за поставлений товару у розмірі 100 % - не пізніше 27.08.2019.

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна продукції є договірною і включає вартість поставки продукції до відповідного пункту призначення та закріплюється сторонами у відповідних рахунках та накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, поставка продукції за даним Договором здійснюється автомобільним транспортом постачальника, згідно з узгодженою заявкою покупця. Заявки подаються покупцем у письмовій або усній формі, за допомогою факсу, електронної пошти, пошти, тощо. Заявка вважається узгодженою обома сторонами, якщо вони дійшли згоди щодо асортименту, кількості, ціни продукції та строку її поставки.

Згідно з п. 4.2. Договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку продукції на після отримання попередньої оплати від покупця на умовах, зазначених в п. 6.1. цього Договору та узгодження заявки.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної накладної уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 4.5. Договору зазначено, що сторони можуть передбачити інший порядок поставки продукції, про що сторонами у письмовому вигляді укладається відповідна додаткова угода даного Договору.

Постачальник зобов`язується, передати покупцю продукцію належної якості та у вказаній у заявці покупця кількості в строк передбачений в п. 4.2. даного Договору (п.п. 5.1.1. Договору). Підготувати та надати необхідні документи, що стосуються продукції: видаткову накладну, податкову накладну (п.п. 5.1.2. Договору).

Покупець у свою чергу зобов`язується, призначити відповідальних осіб для контролю за кількістю та якістю і оформлення необхідних документів (п.п. 5.2.1. Договору). Забезпечити прийом продукції у пункті призначення протягом 2 (двох) годин (п.п. 5.2.2. Договору). Своєчасно та в повному обсязі провести оплату за продукцію згідно з розділом 6 даного Договору (п.п. 5.2.3. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору, жодна із сторін не має права передавати свої права та обов`язки за даним Договором третім особам без письмової згоди на це іншої сторони.

Розділом 6 Договору встановлено наступне, що розрахунки між сторонами здійснюється шляхом перерахування покупцем 100% попередньої оплати вартості партії продукції, або за домовленістю сторін зазначених у специфікації до Договору, але не пізніше 5-ти днів після поставки продукції (п. 6.1. Договору). Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування покупцем суми, яка складає ціну продукції щодо кожної партії, в безготівковій формі на банківський рахунок постачальника (п. 6.2. Договору). Датою оплати продукції сторони вважають дату надходження грошей на банківський рахунок постачальника (п. 6.3. Договору). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього Договору (п. 6.4. Договору). У випадку наявності заборгованості по оплаті продукції поставленої згідно умов даного Договору, постачальник зараховує оплату за продукцію, незалежно від призначення платежу, першочергово для погашення заборгованості та штрафних санкцій, а залишок зараховує в рахунок оплати за партії продукції, по яким заборгованість відсутня (п. 6.5. Договору). В разі здійснення покупцем передоплати, яка є більшою, ніж вартість узгодженої сторонами партії продукції, надлишково сплачені кошти зараховується постачальником в якості передоплати за наступні партії продукції (п. 6.6. Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору, дія цього Договору в будь-якому разі не вважається закінченою до моменту здійснення покупцем повного розрахунку за всі поставлені йому постачальником партії продукції.

Згідно з п. 8.1. Договору, за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує заподіяні цим порушенням збитки, в порядку, передбаченому чинним законодавством та цим Договором.

Пунктами 8.3. та 8.4. Договору встановлено, що у разі прострочення оплати покупцем за поставлену продукцію, постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (включаючи день оплати), без застосування 6-го (шестимісячного) строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України 16 січня 2003 року № 436-IV. Сплата збитків і штрафних санкцій не звільняє сторони від належного виконання своїх обов`язків за цим Договором.

Згідно з п. 12.3. Договору, покупець зобов`язаний підписати видаткові накладні і надати їх постачальнику не пізніше 5 (п`яти) днів з моменту отримання таких накладних. У разі якщо покупець не надасть накладні постачальнику протягом встановленого в даному пункті строку, або не надасть обґрунтовані письмові зауваження щодо змісту накладних, видаткові накладні, підписані лише постачальником, вважаються такими, що мають силу підписаних сторонами.

У відповідності до умов п. 4.3. та 12.3. Договору, сторони підписали та скріпили печатками видаткову накладну № 3194 від 24.08.2019, копія якої знаходиться в матеріалах справи. Отже, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар обумовлений договором, що підтверджується підписаною сторонами та скріплено печатками видатковою накладною № 3194 від 24.08.2019 та специфікацією №1 на загальну суму - 53 250, 00 грн.

Відповідачем його зобов`язання щодо оплати поставленого товару в строк обумовлений договором та специфікацією виконані не були, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 53 250, 00 грн основної заборгованості; 4 862, 53 грн пені за період прострочення з 01.09.2019 по 13.12.2019; 455, 18 грн 3% річних за період прострочення з 01.09.2019 по 13.12.2019; 804, 07 грн загальної суми інфляційних витрат за вересень 2019 року - листопад 2019 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, ст. 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п. 6.1. Договору встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюється шляхом перерахування покупцем 100% попередньої оплати вартості партії продукції, або за домовленістю сторін зазначених у специфікації до Договору , але не пізніше 5-ти днів після поставки продукції. В специфікації № 1 до Договору від 23.08.2019, сторони погодили умови поставки та порядок розрахунку, відповідно до якої: 1) поставка товару здійснюється не пізніше 24.08.2019 у повному обсязі; 2) оплата за поставлений товар у розмірі 100% відбувається не пізніше 27.08.2019 .

Як встановлено судом позивач у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору 24.08.2019 здійснив поставку товару відповідачу, на загальну суму 53 250, 00 грн, про що свідчить видаткова накладна № 3194 від 24.08.2019, відповідач в свою чергу прийняв товар у відповідності до п. 4.3. Договору, про що свідчить підпис і відбиток печатки отримувача на видатковій накладній № 3194 від 24.08.2019, але за твердженням позивача, яке в свою чергу не спростоване відповідачем, не оплатив його, ні у строк до 27.08.2019, ні на момент розгляду справи судом. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Також відповідачем не подано до суду доказів передбачених п. 9.2. Договору, які б підтвердили неможливість виконати зобов`язання по оплаті поставленого товару у зв`язку з форс-мажорними обставинами, які передбачені в п. 9.1. Договору. Таким чином відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 53 250, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до п. 6.1. Договору настав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 53 250, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі - 4 862, 53 грн (за період з 01.09.2019 по 13.12.2019), 3% річних у розмірі - 455, 18 грн (за період з 01.09.2019 по 13.12.2019) та інфляційних витрат у розмірі - 804, 07 грн (за період з вересня по листопад 2019 року).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що з урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару від 24.08.2019, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3. Договору сторони визначили, що у разі прострочення оплати покупцем за поставлену продукцію, постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (включаючи день оплати), без застосування 6-го (шестимісячного) строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України 16 січня 2003 року № 436-IV.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати визначених специфікацією №1 у відповідності до п. 6.1 Договору, оплата поставленого товару здійснена вчасно не була, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за період прострочення та штрафу.

В позивній заяві міститься розрахунок пені, яку позивач нараховує з 01.09.2019 по 13.12.2019. відповідно до п. 6.1. Договору та специфікації № 1 відповідач був зобов`язаний оплати товар не пізніше 27.08.2019. Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Отже, враховуючи вище наведене розраховувати пеню потрібно з 28.08.2019, а не з 01.09.2019. Проте, оскільки неправильне визначення позивачем початку періоду прострочення на впливає на дату закінчення періоду прострочення, а відтак на зменшення/збільшення позовних вимог, суд приймає розрахунок позивача та період визначений ним.

Перевіривши розрахунок пені в період з 01.09.2019 по 13.12.2019, судом встановлено, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (пп. 3.1 п.3).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат судом встановлено, що він теж є арифметично правильним, а тому позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позивні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АГЕНТ БУД підлягають повному задоволенню. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 53 250, 00 грн основного боргу, 4 862, 53 грн пені, 455, 18 грн 3 % річних, 804, 08 грн інфляційних витрат.

Позовна заява містить також попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, і позивач просить суд здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи.

За приписами ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Частиною 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Сума витрат позивача становить: 1 921, 00 грн - судового збору; 10 000, 00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 ч. 3. ст.123 Господарського процесуального кодексу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 10 000, 00 грн представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 41/19 від 10.12.2019, копію додаткової угоди №1/19 від 11.12.2019 до договору № 41/19, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 006 від 11.12.2019, копію акта приймання-передачі наданих правових послуг від 13.12.2019 по договору №41/19 та додаткової угоди № 1/19 та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС 5262/10 від 19.12.2014 Петренка Павла Івановича.

Відповідно до додаткової угоди № 1/19 від 11.12.2019 до договору № 41/19, сторони домовилися, що вартість послуг адвоката становить: 2 000, 00 грн - за опрацювання первинних документів з визначенням правової позиції; 5 000, 00 грн - за підготування та надіслання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості; 3 000, 00 грн - представництво інтересів у суді.

Проте, суд зазначає, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. А отже, адвокат Петренко П.І. не здійснював представництво інтересів позивача у суді.

Таким чином, вимога про стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі - 7 000, 00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт оплати поставленого товару за Договором № 23/08/19-3 від 23.08.2019, водночас відповідач не надав жодних доказів, передбачених п.9.2. Договору, які б підтвердили неможливість виконати зобов`язання у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю. Також на відповідача покладаються витрати понесені позивачем на правову допомогу в розмірі 7 000, 00 грн.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АГЕНТ БУД до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ШАС про стягнення 59 371, 38 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ШАС (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 4-А; ідентифікаційний код: 36135705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГЕНТ БУД (04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, 18/14, офіс 326; ідентифікаційний код: 41115963) суму основного боргу у розмірі - 53 250 (п`ятдесят три тисячі двісті п`ятдесят) грн 00 коп., суму пені у розмірі - 4 862 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн 53 коп., 3 % річних у розмірі - 455 (чотириста п`ятдесят п`ять) грн 18 коп., суму інфляційних втрат у розмірі - 804 (вісімсот чотири) грн 07 коп., суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча двадцять одна) грн 00 коп та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко