Рішення

від 12.03.2020 по справі 910/11884/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2020Справа № 910/11884/19

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І. , розглянувши при секретарі судового засідання Мазур В.М. у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливський будинок Святого Трифона"

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/11884/19

За позовом Громадської організації "Костянтинівська районна організація

українського товариства мисливців і рибалок"

до 1) Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної

військово-цивільної адміністрації;

2) Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства

Державного агентства лісових ресурсів України;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливський будинок

Святого Трифона"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору

представників сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації та Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що оспорюваними розпорядженням Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації від 15 листопада 2018 року за № 1358/5-18 "Про надання в користування мисливський угідь на території Костянтинівського району Донецької області Товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливський будинок Святого Трифона" та укладеним на підставі цього розпорядження Договором про умови ведення мисливського господарства від 19 листопада 2018 року порушено переважне право позивача на користування мисливськими угіддями, якими останній користувався з 1998 року.

Крім того, відповідач-1 надав у користування ТОВ "Мисливський будинок Святого Трифона" спірні мисливські угіддя в Костянтинівському районі Донецької області без укладання відповідних договорів ТОВ "Мисливський будинок Святого Трифона" з користувачами земельних ділянок, що є порушенням вимог Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11884/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

25.02.2020 на електронну пошту Господарського суду міста Києва від представника ТОВ "Мисливський будинок Святого Трифона" адвоката Гусакової Оксани Борисівни надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн., про відшкодування яких відповідачем-3 було заявлено у відзиві на позовну заяву, проте судом під час ухвалення рішення дане питання розглянуто не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 12.03.2020.

06.03.2020 через канцелярію суду від представника відповідача-3 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

В судовому засіданні 12.03.2020 представник учасники справи не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливський будинок Святого Трифона" суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 221 ГПК України унормовано наступне.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. (ст. 244 ГПК України).

Отже, за приписами ст.244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Матеріали справи свідчать, що у відзиві відповідачем-3 наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та заявлено про покладення судових витрат в сумі 25 000,00 грн на позивача.

Разом з тим, в рішенні Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/11884/19 не було здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач-3.

На підтвердження понесених відповідачем-3 судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази:

- копія Договору № 90 про надання правової допомоги від 27.09.2019;

- копія Акта прийому-передачі виконаних робіт від 20.02.2020 до Договору № 90 про надання правової допомоги від 27.09.2019;

- копія квитанції до прибуткового касового ордера № 106 від 27.09.2019;

- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 2201/025 від 27.09.2019.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові від 03.10.19. у справі № 922/445/19 Об`єднаної палати Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду.

Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання відповідачу-3 професійної правничої допомоги у цій справі на суму 25 000,00 грн, суд дійшов висновку, що з позивача на користь відповідача-3 підлягають стягненню 25 0000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки є доведеними, співмірними з предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим на надання послуг, обсягом таких послуг.

При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, позивачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх неспівмірність.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливський будинок Святого Трифона" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливський будинок Святого Трифона" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації "Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок" (85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Пролетарська, буд. 286; ідентифікаційний код 26481534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливський будинок Святого Трифона" (85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Бахмутська, буд. 184; ідентифікаційний код 42146201) 25 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 17.03.2020.

Суддя А.І. Привалов