Постанова

від 12.03.2020 по справі 916/2442/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2442/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

за участю:

від ТОВ Укртранслоджистік - адвокат Андрющук С.В., ордер серії КС № 124913 від 08.07.2019;

від ТОВ Авантаж Інспект - адвокат Васильєв П.П., ордер серії ОД № 210627 від: 12.03.2020;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019

суддя - Желєзна С.П.

час та місце ухвалення - 15:58:09 год. м. Одеса

повний тест рішення складено 18.12.2019

по справі № 916/2442/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранслоджистік

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект

про стягнення 405 619,98 грн. , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укртранслоджистік звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект про стягнення заборгованості у загальному розмірі 405 619,98 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 384 519,74 грн., пені у розмірі 19 407,24 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1 693,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань прийнятих на себе за умовами договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 в частині сплати орендних платежів передбачених умовами договору за липень та серпень 2019 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранслоджистік суму основного боргу у розмірі 381 719,16 грн., пеню у розмірі 8542,98 грн., три відсотки річних у розмірі 746,00 грн., судовий збір у розмірі 5865,11 грн., витрати на праву допомогу у розмірі 35 614,40 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів протягом періоду з 01.07.2019 по 13.08.2019.

При вирішенні питання щодо розміру орендної плати, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд виходив з наступного.

Позивачем за рахунок заставної суми було помилково погашено заборгованість відповідача за червень 2019р. у розмірі 282 217,30 грн., який був визначений позивачем без урахування курсової різниці та положень договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019р. Господарський суд зазначив, що розмір заборгованості відповідача за червень 2019 складає 279 456,00 грн., що, в тому числі, відображено у акті №54 від 30.06.2019. Таким чином, за рахунок заставної суми необхідно погасити заборгованість відповідача за червень 2019 у розмірі 279 456,00 грн.

Місцевим господарським судом зазначено, що враховуючи правову природу заставної суми, яка є видом забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, право нарахування на яку пені та трьох відсотків річних кредитору чинним законодавством не надано, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених ТОВ Укртранслоджистік позовних вимог до ТОВ Авантаж Інспект про стягнення пені 10 864,226 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 947,00 грн., нарахованих позивачем на заставну суму.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 та ухвалите нове рішення, яким у задоволені позову ТОВ Укртранслоджистік відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

По - перше: Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не вірно встановив розмір орендної ставки за період користування апелянтом напіввагонами (липень, серпень 2019 року) за Договором оренди, оскільки не взяв до уваги того факту, що після укладання договору оренди виникла істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладанні даного договору.

Відповідачем у відзиві та в запереченні наголошувалося на тому, що починаючи з травня 2019 року на ринку оренди напіввагонів виник непередбачуваний профіцит напіввагонів, у зв`язку з чим ставки орендної плати різко зменшилися вдвічі. Починаючи з травня 2019 року та на момент подання позову ринкова ставка орендної плати за один вагон становила 600 грн. за добу, в той час, як договором з ТОВ Авантаж Інспект передбачено ставку на рівні 44,5 дол. США за одну добу за один вагон, що у два рази більше ринкової орендної ставки

Скаржник стверджує, що ним доведено, що у періоді, за який стягується орендна плата, мала місце істотна зміна обставин у вигляді виникнення профіциту вагонів та різкого зменшення орендних ставок.

За таких обставин, судом безпідставно розраховано суму заборгованості виходячи зі ставки 44,5 дол. США /вагон, оскільки ставка, яка діяла та підлягає застосуванню до спірних вагонів не перевищує 600 грн/добу використання вагону.

Так, за твердженнями відповідача відбулися істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору оренди, відповідно до статті 652 ЦК України, про що відповідач неодноразово повідомляв позивача та звертався з пропозиціями переглянути оренду ставку та укласти додаткову угоду щодо зменшення ставки до рівня 600грн/вагон-добу. Позивачем вказана пропозицічяя була проігнорована.

По - друге: скаржник зазначає, що 04.07.19 відповідач направив лист позивачу, у тому числі про розірвання договору та ініціювання виводу вагонів ТОВ Укртранслоджистік з полігону ТОВ Авантаж Інспект у найкоротші терміни та просить терміново надати інструкції для переадресації вагонів позивачу.

Проте, лише 13.08.2019 року, позивач надіслав у відповідь лист № 156 від 13.08.3019 року, в якому зазначив про розірвання договору з 13.08.2019.

Таким чином, те, що позивачу було достеменно відомо про ініціювання питання щодо повернення напіввагонів ще 04,07.2019 року, водночас відповідна інструкція була надана позивачем лише 13.08.2019 року, розцінюється як відмова орендодавця від прийняття напіввагонів що відповідно до п. 7.3. Договору звільняє орендаря (відповідача) від сплати орендних платежів.

Отже, вже починаючи з 04.07.2019 року, а не з 13.08.2019 року відповідач звільнений від обов`язку сплачувати орендну плату за договором, оскільки в цьому листі остаточно підіймалося питання виведення вагонів та вимога надання інструкції, однак суд першої інстанції не звернув уваги на дану обставину.

По - трете: враховуючи, що за червень та частково липень 2019 року орендна плата була погашена за рахунок заставної плати, а з 04.07.2019 року у апелянта відсутній обов`язок зі сплати оренди, у Апелянта відсутня заборгованість за Договором оренди.

З огляду на те, що заборгованість апелянта перед позивачем за договором відсутня, відсутні й підстави для нарахування будь-яких штрафних санкцій за договором.

Крім того, скаржник не погоджується з стягнутою суми витрат на правничу допомогу, та зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача, наведені у клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу, не здійснено аналіз наведених представником позивача у розрахунку гонорару робіт на предмет їх належності, необхідності, доцільності та достовірності.

Також скаржник вважає, що адвокатом завищені витрати на відрядження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект на рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 у справі № 916/2442/19. Призначено справу № 916/2442/19 до розгляду на 12.03.2020 о 12:00 год.

У судовому засіданні 12.03.2020 представник ТОВ Укртранслоджистік заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення

Представник ТОВ Авантаж Інспект в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

08.02.2019 між ТОВ Укртранслоджистік (Орендодавець) та ТОВ Авантаж Інспект (Орендар) було укладено договір оренди вагонів №аva01/g/02, відповідно до п. п. 1.1, 1.3 якого Орендодавець надає Орендарю за плату у тимчасове користування залізничні вагони (далі - вагони ), для перевезення вантажів, що мають право виходу на колії загального користування та курсування по залізницях окремих країн СНД і Балтії. Загальна кількість вагонів, що передаються в оренду та строки передачі вказуються в додаткових угодах з відповідними специфікаціями до даного договору. Факт приймання-передавання вагонів в оренду і повернення їх з оренди, кількість, модель та мережеві номери вагонів фіксуються актами приймання-передавання вагонів (додаток № 1 до договору), підписаними уповноваженими представниками сторін. Акти складаються у двох примірниках - по одному для кожної із сторін.

Згідно з п. п. 2.1.1, 2.1.2, 2.3, 4.11 договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 сторони здійснюють передачу і повернення вагонів у наступному порядку: вагони, що передаються в оренду повинні бути в комплектному стані, технічно справні, зачищені від раніше перевезеного вантажу і комерційно придатні під навантаження вантажу, призначеного для цього виду рухомого складу. Передача вагонів в оренду проводиться на станціях, попередньо погоджених сторонами в письмовому вигляді. Сторони підписують акт приймання-передавання вагонів протягом 3 (трьох) календарних днів після прибуття вагонів на станцію приймання-передавання. В акті вказуються: дата приймання-передавання, залізнична станція, мережеві номери вагонів, їх тип та модель. При поверненні вагонів після закінчення терміну дії цього договору складаються акти приймання-передавання, аналогічні актам у додатку №1 до цього договору, що підписуються уповноваженими представниками сторін. Повернення вагонів з оренди здійснюється Орендарем протягом 30 (тридцяти) днів після закінчення терміну дії договору. За 30 діб до закінчення терміну дії договору, Орендодавець зобов`язаний повідомити Орендаря про станцію приймання-передавання вагонів з оренди і надати реквізити (засобами електронного зв`язку повідомити станцію призначення, її найменування, код одержувача та інші необхідні дані) для відправлення вагонів Орендарем на зазначену станцію. Пролонгація договору можлива лише за відповідною домовленістю сторін, що оформлюється додатковою угодою. Орендодавець забезпечує можливість для своєчасного приймання-передавання вагонів з оренди, включаючи прийняття вагонів станцією, визначеною в якості станції приймання-передавання.

Відповідно до п. 2.7 договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 орендна плата нараховується з і до дати підписання відповідного акту приймання-передавання уповноваженими представниками сторін, включаючи обидві дати.

Умовами п. п. 3.1, 3.2 договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 встановлено, що цей договір набирає чинності з 08 лютого 2019 року і діє до 31 березня 2019 року, однак в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Термін оренди обчислюється з дня підписання сторонами акту приймання-передавання в оренду.

Згідно з п. п. 5.4, 6.1, 6.2 договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 Орендар зобов`язаний належним чином оплачувати Орендодавцю орендну плату, а також витрати, які можуть виникати при виконанні умов цього договору. Орендар сплачує орендну плату по заздалегідь виставленому Орендодавцем рахунку не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем. На прохання Орендодавця Орендар надає копії платіжних документів з відміткою банку, що підтверджують факт оплати рахунків Орендаря. Валютою платежів є українська гривня. Розмір орендної плати за цим договором встановлюється в додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору. Ставка орендної плати погоджується без змін терміном на 1 (один) рік. Після настання цієї дати сторони мають право раз на рік проводити перегляд орендної плати у випадку зміни орендних ставок на ринку оренди вагонів. Зміна орендної ставки закріплюється в додаткових угодах, погоджених обома сторонами. Орендар сплачує орендну плату, зазначену в п.6.1. договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання рахунку Орендодавця, переданого за допомогою електронного зв`язку.

Відповідно до п. 6.5 договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 акт виконаних робіт/послуг з відповідним додатком до акту виконаних робіт/послуг за звітний період складається Орендодавцем та підписується Сторонами не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним (додаток № 2 до цього договору). Орендар зобов`язаний підписати і повернути Орендодавцю оригінал акту виконаних робіт/послуг з відповідним додатком до акту виконаних робіт/послуг за звітний період або представити свої заперечення по ньому протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання такого акту від Орендодавця. Якщо в зазначений термін Орендар не надасть Орендодавцю підписаний оригінал акту виконаних робіт/послуг з відповідним додатком до акту виконаних робіт/послуг за звітний період або свої заперечення по ньому, даний акт виконаних робіт/послуг за звітний період буде вважатися прийнятим Орендарем без заперечень і матиме повну юридичну силу і доказове значення.

Положеннями п. п. 6.10 - 6.12 договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 визначено, що до відправки вагонів в оренду Орендар сплачує на банківський рахунок Орендодавця орендну плату за перший місяць оренди та заставну суму, рівну місячній орендній платі за передані в оренду вагони, яка залишається у Орендодавця до кінця оренди в забезпечення виконання зобов`язань Орендаря і вимог Орендодавця за даним договором. На заставну суму інтереси не нараховуються. Протягом усього терміну дії договору, значення передбаченої договором заставної суми повинно відповідати значенню місячної орендної плати вагонів, що знаходяться в оренді. У випадку, якщо Орендодавець повністю або частково задовольнить свою вимогу до Орендаря за рахунок заставної суми і розмір заставної суми зменшиться, Орендар зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів доплатити Орендодавцю заставну суму в розмірі, який відповідає встановленому договором значенню місячної орендної плати. Зазначена в договорі заставна сума забезпечує протягом терміну дії договору виконання всіх основних і побічних вимог. Заставна сума повинна бути повернута Орендарю, який належним чином виконав договір за умови, якщо у Орендодавця немає грошових вимог до Орендаря. Із заставної суми можна утримувати заборгованість за договором в частині рахунків по вимогах які підлягають оплаті Орендарем, а також шкоди, заподіяної майну Орендодавця.

Відповідно до п. 7.1, абзацу 2 п. 7.2, п. 7.3 договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 за невиконання або неналежне виконання умов договору, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України і цим договором. У випадку відмови Орендодавця від прийому з оренди узгодженої партії вагонів, з причин, які не залежать від Орендаря, Орендодавець повністю відшкодовує Орендарю додаткові витрати, пов`язані з знаходженням такої партії вагонів на шляхах загального користування. При цьому Орендар звільняється від сплати орендних платежів у такому випадку. У випадку прострочення платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми простроченого платежу, за кожну добу прострочення з оплатою, починаючи з дня, наступного за терміном оплати.

Умовами п. 10.3 договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 передбачено, що всі зміни, додатки та доповнення до цього договору матимуть юридичну силу в разі, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані повноважними представниками обох сторін. Всі зміни, доповнення та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною.

Додатковою угодою №1 від 08.02.2019 до договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 сторонами було визначено, що розмір орендної ставки за цією додатковою угодою встановлюється у розмірі 1200,00 грн. з урахуванням ПДВ за одну добу за один вагон.

08.01.2019 між сторонами по справі було підписано специфікацію №1 до договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019р., з якої вбачається, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування п`ять напіввагонів.

28.02.2019 між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, відповідно до умов якої сторонами було погоджено, що розмір орендної ставки встановлюється у розмірі грошового еквівалента 44,5 умовних одиниць з урахуванням ПДВ за одну добу за один вагон; під однією умовною одиницею розуміється один долар США. Крім того, сторонами було погоджено, що договір оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 діє з 08.02.2019 по 30.06.2019.

11.04.2019 між ТОВ Укртранслоджистік та ТОВ Авантаж Інспект було укладено додаткову угоду №3 до договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, відповідно до умов якої Орендодавець надає Орендарю у користування на строк дії договору рухомий склад - залізничні вагони, тип, загальна кількість яких визначаються у специфікації. Крім того, 17.04.2019 між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №4 до договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019.

11.04.2019 між сторонами по справі було підписано специфікацію №1 до додаткової угоди №3 від 11.04.2019 до договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, з якої вбачається, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування два напіввагони.

17.04.2019 між сторонами по справі було підписано специфікацію №1 до додаткової угоди №4 від 17.04.2019 до договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, з якої вбачається, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у користування один напіввагон.

З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами по справі було підписано акти приймання-передавання вагонів до договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, а саме: акт від 08.01.2019, акт від 26.02.2019, акт від 11.04.2019, акт від 11.04.2019, акт від 23.04.2019, акт від 29.04.2019, відповідно до яких Орендодавцем було передано, а Орендарем прийнято у користування напіввагони, загальна кількість яких складає вісім штук.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Укртранслоджистік на виконання умов договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 було виставлено ТОВ Авантаж Інспект наступні рахунки на оплату: рахунок №14 від 08.02.2019 на суму 72 000,00 грн. рахунок №20 від 01.03.2019 на суму 100 800,00 грн., рахунок №30 від 31.03.2019 на суму 74 400,00 грн., рахунок №36 від 23.04.2019 на суму 135 831,46 грн., рахунок №42 від 30.04.2019 на суму 340 259,86 грн., рахунок №53 від 31.05.2019 на суму 282 217,30 грн., рахунок №65 від 02.07.2019р. на суму 547 391,12 грн., рахунок №82 від 01.08.2019 на суму 801 151,57 грн. На підтвердження факту часткової оплати з боку відповідача виставлених позивачем рахунків останнім було надано виписки по банківському рахунку за період з 14.02.2019 по 07.05.2019.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 між сторонами по справі було підписано наступні акти наданих послуг: акт №12 від 28.02.2019 на суму 28 800,00 грн. та додаток до нього, акт №20 від 31.03.2019р. на суму 74 400,00 грн. та додаток до нього, акт №29 від 30.04.2019 на суму 149 254,56 грн. та додаток до нього, акт №43 від 31.05.2019 на суму 296 565,84 грн. та додаток до нього. Крім того, позивачем було надано акт №54 від 30.06.2019 на суму 279 456,00 грн. та додаток до нього, акт №67 від 31.07.2019 на суму 276 844,88 грн. та додаток до нього, які з боку ТОВ Авантаж Інспект підписані не були.

Листом від 19.06.2019, який був надісланий на електронну адресу відповідача, позивачем було повідомлено про необхідність оплати рахунку за травень 2019р. на суму 282 217,30 грн.

Листом №1906/19-186 від 19.06.2019 ТОВ Авантаж Інспект , посилаючись на виникнення профіциту на ринку напіввагонів, а також на істотне зменшення ставок орендної плати, просило у позивача переглянути умови договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 та встановити ставку орендної плати не вище 800,00 грн. на добу.

Листом №107 від 20.06.2019 ТОВ Укртранслоджистік було повідомлено відповідача про необхідність оплати виставленого позивачем рахунку за червень 2019 на суму 282 217,30 грн. Крім того, у відповідь на лист відповідача №1906/19-86 від 19.06.2019 позивачем було повідомлено про необхідність врахування умов договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 при визначенні орендної ставки за користування орендованим майном.

Листом №2606/19-186 від 26.06.2019 ТОВ Авантаж Інспект , посилаючись на виникнення профіциту на ринку напіввагонів, а також на істотне зменшення ставок орендної плати, просило у позивача переглянути умови договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 та встановити ставку орендної плати не вище 600,00 грн. на добу. Крім того, відповідачем було запропоновано переглянути строки оплати та визначити, що оплата проводиться протягом 10 днів після закінчення місяця.

Листом №04/07-2019 від 04.07.2019 ТОВ Авантаж Інспект , посилаючись на отримання від позивача листа про відмову від перегляду ставок орендної плати, а також на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, в черговий раз просило переглянути ставку орендної плати. При цьому, відповідачем було вказано, що у випадку відмови позивача внести зміни до договору, ТОВ Авантаж Інспект буде вимушене ініціювати вивід вагонів з полігону у найкоротший термін, у зв`язку з чим, відповідач просив терміново надати інструкції для переадресації вагонів.

Листом №156 від 13.08.2019 ТОВ Укртранслоджистік , посилаючись на наявність заборгованості відповідача за договором оренди, повідомило останнього про розірвання договору з 13.08.2019, у зв`язку з чим, позивач просив направити вагони за адресою, вказаною у листі.

Листом №14/08-2019 від 14.08.2019 ТОВ Авантаж Інспект у відповідь на лист позивача №156 від 13.08.2019 було повідомлено про готовність вивести орендовані вагони, які задіяні під перевезенням на полігоні ТОВ Авантаж Інспект , після їх прибуття на станції призначення та вивантаження у терміни визначені договором відповідно до викладених позивачем у листі №156 від 13.08.2019р. інструкцій.

Листом №181/1 від 10.09.2019 позивачем було повідомлено відповідача про уточнення інструкції щодо місця повернення вагонів, які позивач просив направити на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

Під час вирішення судом даного спору ТОВ Укртранслоджистік на підтвердження факту добросовісності виконання останнім обов`язків за договором оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 в частині надання відповідачу інструкції щодо повернення вагонів було надано суду протокол опитування свідка (заступника директора ТОВ Укртранслоджистік ) від 04.11.2019р.

Крім того, позивачем на підтвердження факту невжиття з боку відповідача належних та своєчасних заходів щодо повернення вагонів протягом 30 календарних днів з моменту розірвання договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, а також використання вагонів відповідача у своїй господарській діяльності було надано суду інформацію про вагонні операції ТОВ Авантаж Інспект протягом періоду з 12.08.2019 по 30.09.2019.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ Авантаж Інспект , позивачем було наголошено про наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за липень 2019р. у розмірі 268 086,26 грн. та заборгованості за серпень 2019р. у розмірі 116 433,48 грн., на яку позивачем також було нараховано пеню та три відсотки річних. Крім того, позивачем, із посиланням на наявність у відповідача обов`язку сформувати заставну суму, який з боку ТОВ Авантаж Інспект виконаний не був, було заявлено до стягнення пеню та три відсотки, які були нараховані позивачем на розмір несплаченої заставної суми.

Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються вимоги частини другої статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами першою та третьою статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про залізничний транспорт від 04.07.1996 № 273/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо; транспортні засоби - залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери.

Оскільки предметом договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 передбачено надання позивачем у користування відповідача вагонів отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором оренди транспортного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 798, ч. 1 ст. 799 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами п. п. 5.4, 6.1, 6.2, 6.5 договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 визначено порядок сплати відповідачем орендних платежів, відповідно до якого відповідач зобов`язаний оплатити виставлений позивачем рахунок за користування орендованим майном у поточному місяці; за результатами використання відповідачем орендованого майна сторони підписують відповідний акт, в якому визначається остаточний розмір орендної плати, розмір якої залежить від курсу долара США до гривні.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, в порушення наведених норм закону та умов договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019 ТОВ Авантаж Інспект не було оплачено виставлені позивачем рахунки №53 від 31.05.2019 на суму 282 217,30 грн., №65 від 02.07.2019 на суму 547 391,12 грн. (з яких борг за липень 2019 р. складає 232 879,20 грн., заставна сума 223 280,07 грн., ПДВ у розмірі 91 231,85 грн.), №82 від 01.08.2019 на суму 801 151,57 грн., тобто рахунки, виставлені позивачем за користування вагонами протягом червня - серпня 2019. Крім того, відповідачем не було підписано складених позивачем актів за результатами користування орендованим майном протягом періоду з червня по серпень 2019р.

Так, відповідно до матеріалів справи має місце неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів протягом періоду з 01.07.2019 по 13.08.2019.

Щодо стягнення орендної плати за договором оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019, колегія суддів повністю погоджується з позицією суду першої інстанції, відповідно до наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, що відповідно до розрахунку заборгованості відповідача ТОВ Укртранслоджистік було погашено заборгованість відповідача за червень 2019 р. у розмірі 282 217,30 грн. за рахунок заставної суми, розмір якої на початок червня складав 290 975,92 грн. Розмір заставної суми станом на початок червня 2019р. відповідачем під час вирішення даного спору не заперечувався.

Решту заставної суми, розмір якої складає 8758,62 грн. (290 975,92 грн. - 282 217,30 грн. = 8758,62 грн.), позивачем було зараховано в рахунок оплати заборгованості за липень 2019р.

Так, позивачем було заявлено до стягнення заборгованість зі сплати орендних платежів за липень 2019р. у розмірі 268 086,26 грн. ( 276 844,88 грн. - 8758,62 грн. = 268 086,26 грн.). Крім того, за серпень 2019р. позивачем було заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 116 433,48 грн. (за користування відповідачем вагонам до 13.08.2019р.).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів, місцевий господарський суд дійшов висновку про допущення ТОВ Укртранслоджистік помилки при визначенні розміру заборгованості відповідача, з чим також погоджується колегія судів.

Так, позивачем за рахунок заставної суми було помилково погашено заборгованість відповідача за червень 2019р. у розмірі 282 217,30 грн., який був визначений позивачем без урахування курсової різниці та положень договору оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019.

Проте, розмір заборгованості відповідача за червень 2019 складає 279 456,00 грн., що, в тому числі, відображено у акті №54 від 30.06.2019. Таким чином, за рахунок заставної суми необхідно погасити заборгованість відповідача за червень 2019 у розмірі 279 456,00 грн.

Таким чином, решта заставної суми, розмір якої складає 11 519,92 грн. (290 975,92 грн. - 279 456,00 грн. = 11 519,92 грн.), повинна бути врахована при визначенні заборгованості відповідача за липень 2019р.

Отже, розмір заборгованості відповідача за липень складає 265 324,96 грн. (276 844,88 грн. - 11 519,92 грн. = 265 324,96 грн.).

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції та враховує, що курс долара США до гривні станом на 13.08.2019 складав 25,15 грн., отже заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів за 13 днів серпня 2019р. складає 116 394,20 грн. (44,5 доларів США*25,15 =1119,18 грн. за один день користування одним вагоном; 1119,18 грн.*13 днів*8 вагонів = 116 394,20 грн.).

З огляду на викладене в сукупності та враховуючи відсутність доказів протилежного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткового задоволення заявлених ТОВ Укртранслоджистік до ТОВ Авантаж Інспект позовних вимог в частині стягнення орендних платежів шляхом присудження до стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 381 719,16 грн. (265 324,96 грн. + 116 394,20 грн. = 381 719,16 грн.).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 727,00 грн., нарахованих на суму боргу за липень 2019р. у розмірі 268 086,26 грн. протягом періоду з 11.07.2019 по 13.08.2019, а також три відсотки річних у розмірі 19,00 грн., нарахованих на суму боргу за серпень 2019р. у розмірі 116 433,48 грн. протягом періоду з 11.08.2019 по 13.08.2019.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що відповідач у встановлений договорами строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що правильним розміром трьох відсотків річних, нарахованих на суму основного боргу за липень 2019р. у розмірі 265 324,00 грн. протягом періоду з 11.07.2019 по 13.08.2019, є сума 741,45 грн.; правильним розміром трьох відсотків річних, нарахованих на суму основного боргу за серпень 2019р. у розмірі 116 394,20 грн. протягом періоду з 11.08.2019 по 13.08.2019, є сума 28,70 грн. Отже, вірним розміром трьох відсотків річних, нарахованих на основну заборгованість, є сума у розмірі 770,15 грн. Натомість, позивачем було заявлено до стягнення три відсотки річних у загальному розмірі 746,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8299,65 грн., нараховану на суму боргу за липень 2019р. у розмірі 268 086,26 грн. протягом періоду з 11.07.2019 по 13.08.2019, а також пені у розмірі 243,33 грн., нараховану на суму боргу за серпень 2019р. у розмірі 116 433,48 грн. протягом періоду з 11.08.2019 по 13.08.2019.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.3 договору оренди вагонів, у випадку прострочення платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми простроченого платежу, за кожну добу прострочення з оплатою, починаючи з дня, наступного за терміном оплати.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що правильним розміром пені, нарахованої на суму основного боргу за липень 2019р. у розмірі 265 324,00 грн. протягом періоду з 11.07.2019 по 13.08.2019, є сума 8461,29 грн.; правильним розміром пені, нарахованої на суму основного боргу за серпень 2019р. у розмірі 116 394,20 грн. протягом періоду з 11.08.2019 по 13.08.2019, є сума 325,27 грн. Таким чином, правильним розміром пені, нарахованої на основну заборгованість, є сума у розмірі 8786,56 грн. Натомість, позивачем було заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 8542,98 грн.

Враховуючи відсутність у суду повноважень виходити поза межі визначеного позивачем розміру пені, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із ТОВ Авантаж Інспект на користь ТОВ Укртранслоджистік пені у розмірі 8542,98 грн. відповідно до розрахунку позивача.

Крім того, місцевий господарський суд вірно відмовив у задоволені вимог позивача про стягнення пені у розмірі 10 864,226 грн. та три відсотки річних у розмірі 947,00 грн., які були нараховані позивачем на заставну суму протягом періоду з 01.07.2019 по 13.08.2019 з рахуванням правової природи заставної суми, яка є видом забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди вагонів №аva01/g/02 від 08.02.2019р., право нарахування на яку пені та трьох відсотків річних кредитору чинним законодавством не надано.

Колегія суддів зазначає, що в цій частині рішення суду апелянтом не оскаржується.

Відхилення аргументів апеляційної скарги.

Щодо посилання скаржника, що суд першої інстанції не вірно встановив розмір орендної ставки за період користування апелянтом напіввагонами (липень, серпень 2019 року) за Договором оренди, оскільки не взяв до уваги того факту, що після укладання договору оренди виникла істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладанні даного договору.

Так, ставка орендної плати була погоджена сторонами Договору на рівні 1 200,00 грн. за 1 вагон за одну добу користування (додаткова угода № 1 від 08.02.2019 до Договору). З квітня 2019 року ставка була встановлена на рівні еквівалентному 44,5 доларам США (додаткова угода № 2 від 28.02.2019 до Договору та додаткова угода № З від 11.04.2019 до Договору і додаткова угода № 4 від 17.04.2019 до Договору). Ставка в доларах не змінювалась та діяла до розірвання Договору, в т.ч. до 13.08.2019.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, сам факт недосягнення сторонами згоди щодо зміни орендної ставки не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати орендні платежі у розмірі, визначеному умовами договору, оскільки спір щодо зміни розміру орендних платежів на вирішення суду переданий не був.

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає доводи скаржника, що суд першої інстанції мав застосувати до спірних правовідносин ставку орендної плати на рівні 600,00 грн., оскільки відповідна добова ставка орендної плати була погоджена Договором та додатковими угодами і складала 44,50 доларів США за користування одним вагоном.

Щодо доводів апеляційної скарги, що починаючи з 04.07.2019, а не з 13.08.2019 відповідач звільнений від обов`язку сплачувати орендну плату за договором, оскільки в листі №04/07-2019 від 04.07.2019 відповідачем остаточно підіймалося питання виведення вагонів та вимога надання інструкції.

Так, відповідно до пункту 2.1.2. Договору оренди вагонів, при поверненні вагонів після закінчення терміну дії цього договору складаються акти приймання-передавання, аналогічні актам у додатку №1 до цього договору, що підписуються уповноваженими представниками сторін. Повернення вагонів з оренди здійснюється Орендарем протягом 30 (тридцяти) днів після закінчення терміну дії договору. Згідно пункту 2.3. Договору оренди вагонів, за 30 діб до закінчення терміну дії договору, Орендодавець зобов`язаний повідомити Орендаря про станцію приймання-передавання вагонів з оренди і надати реквізити (засобами електронного зв`язку повідомити станцію призначення, її найменування, код одержувача та інші необхідні дані) для відправлення вагонів Орендарем на зазначену станцію. Пролонгація договору можлива лише за відповідною домовленістю сторін, що оформлюється додатковою угодою.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок Орендодавця надати інструкцію щодо повернення вагонів, а також вжиття заходів щодо своєчасного приймання вагонів, виникає у Орендодавця після закінчення терміну дії договору (п. п. 2.1.2, 4.11). Крім того, вказаний обов`язок виникає у Орендодавця після розірвання договору, в тому числі в односторонньому порядку, тобто після припинення орендних правовідносин. У випадку відмови Орендодавця від приймання з оренди узгодженої партії вагонів, Орендар звільняється від сплати орендних платежів .

ТОВ Авантаж Інспект , посилаючись на відсутність у нього обов`язку сплачувати орендні платежі з 04.07.2019 не було надано суду доказів, на підставі яких можливо встановити обставини розірвання договору, зокрема, укладення між сторонами додаткової угоди до договору оренди про розірвання такого договору.

Щодо розподілу судових витрат на правову допомогу адвоката у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач у клопотанні про розподіл судових витрат на правову допомогу адвоката, просив покласти витрати на відповідача у розмірі 32 365,88 грн., також витрати на відрядження у розмірі 11 945,30 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Згідно із частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом , та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність );

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №0002/45-30(2)-8/07/2019 від 08.07.2019, додаткову угоду №1 від 08.07.2019 до договору про надання правової допомоги №0002/45-30(2)-8/07/2019 від 08.07.2019, виписку із рахунку адвокатського об`єднання Сергія Андрощука на підтвердження факту перерахування позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн., три накази на відрядження адвоката до м. Одеса, а також квитанції від 25.09.2019, від 21.10.2019, від 20.11.2019, від 28.11.2019, від 02.12.2019 на загальну суму 11945,30 грн. на підтвердження придбання пального. Крім того, у поданій заяві позивачем було наведено детальний перелік виконаної представником позивача роботи.

Згідно умов додаткової угоди №1 від 08.07.2019 до договору про надання правової допомоги №0002/45-30(2)-8/07/2019 від 08.07.2019 передоплата за договором складає 25 000,00 грн. При цьому, у випадку якщо цієї суми недостатньо для оплати вартості наданих позивачу послуг, додаткова вартість наданих адвокатським об`єднанням Сергія Андрощука позивачу послуг визначається на підставі окремого рахунку і даних по витраченому часу. Крім того, умовами додаткової угоди передбачено відшкодування позивачем витрат адвокатського об`єднання на відрядження (в тому числі транспортні витрати) з обґрунтуванням їх понесення та відношення їх до справи.

Отже, колегія суддів цілком погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розмір витрат відповідача підтверджений належними доказами, наявними в матеріалах справи, окрім витрат на правову допомогу у розмірі 7365,88 грн. оскільки представником позивача не було надано суду виставленого позивачу рахунку і даних по витраченому часу. Щодо погодинної ставки в сумі 1 003,50 грн., колегія суддів зазначає, що остання визначена договором № 0002/45- 30(2)-8/07/2019 про надання правової (правничої) допомоги від 08.07.2019. Сторони її визначили як орієнтир для вирішення питання про загальну кількість витраченого часу в грошовому еквіваленті. Загальна витрачена кількість часу за справу склала 31,75 годин, що в грошовому еквіваленті склало - 32 365,88 грн.

Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект , що витрати завищені відповідачем, неспівмірні справі, а також такими, що не доведені належними доказами.

Колегія суддів враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів надавши оцінку усім доданим до заяви про розподіл судових витрат доказам, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект на користь позивача суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 35 614,40 грн., оскільки суд встановив, що цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 у справі №916/2442/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект - без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат на правову допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

В судовому засіданні 12.03.2020 позивачем надана заява про компенсацію судових витрат, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранслоджистік суму судових витрат: витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 25 589,25 грн. і витрат на відрядження з м. Києва до м. Одеси (і назад), які будуть надані по факту їх виконання.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем надано наступні документи:

- Договір про надання правничої (правової) допомоги № 0002/45-30(2)-8/07/2019 від 08.07.2019 (міститься в матеріалах справи);

- Виписка з рахунку АБ С. Андрощука про оплату 25 000,00 грн. за Договором надання правничої (правової) допомоги № 0002/45-30(2)-8/07/2019;

- Фінансовий чек з автозаправки станції ОККО від 08.03.2020.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, колегією суддів встановлено, що для надання правничої допомоги та представництва інтересів позивача у цій справі був укладений договір про надання правничої допомоги № 0002/45-30(2)-8/07/2019 від 08.07.2019 з адвокатом АБ С. Андрощука .

На виконання Договору позивач сплатив адвокатському об`єднанню 25 000,00 грн., що підтверджується Виписка з рахунку АБ С. Андрощука .

Крім того, позивачем надано детальний зміст робіт/послуг наданих адвокатським об`єднання в рамках даної справи, відповідно до яких загальна суму виконаних робіт за договором № 0002/45-30(2)-8/07/2019 від 08.07.2019 складає - 25 589,25 грн.

Відповідачем не доведено підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та не доведено неправильності розрахунку витрат.

Колегією суддів відхиляються доводи щодо не надання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору та доведеність витраченого часу адвокатом на вирішення питань, які виникають при вирішення даного спору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу в сумі 25 589,25 грн. покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект .

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 у справі № 916/2442/19 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранслоджистік - 25 589,25 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Авантаж Інспект .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 17.03.2020.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко