Рішення

від 21.08.2019 по справі 450/2347/18

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2347/18 Провадження № 2/450/349/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Лаба С. П.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця до ОСОБА_2 , Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги заявою про збільшення розміру позовних вимог від 03.01.2019 року, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами від 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558 в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0426 га.; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 048746 від 30.08.2006 року, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позивач зазначає, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками, на замовлення ДТГО Львівська залізниця (правонаступником якого відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 Питання публічного акціонерного товариства Українська залізниця є публічне акціонерне товариство Українська залізниця ) була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га. Державному територіально-галузевому об`єднанню Львівська залізниця під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Львів - Красне від 1464 км + 227 м. до 1466 км. + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Роботи щодо розроблення даної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель виконувалися в 2015 році КТ НВФ Нові технології , яка має Ліцензію державного комітету України із земельних ресурсів, серії АГ за в„– 583593 від 01 вересня 2011 року та сертифікованого інженера - землевпорядника (кваліфікаційний сертифікат інженера -землевпорядника ОСОБА_3 . від 26 березня 2013 року за №003095). В результаті виконаних робіт березня встановлено, що площа земельних ділянок ДТГО Львівська залізниця на ділянці Львів - Красне від 1464 км. + 227 м до 1466 км. + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області становить 14,0050 га. Проте, в результаті польового обстеження та при аналізі наданої інформації з електронної бази Державного земельного кадастру, наданої відділом Держземагентства в Пустомитівському районі Львівської області виявлено, що на земельній ділянці смуги відведення залізниці частково розташовані суміжні земельні ділянки, які знаходяться у приватній власності громадян. Так, згідно Зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки смуги відведення ДТГО Львівська залізниця на ділянці Львів - Красне від 1 464 км. + 227 м. до 1 466 км + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до рішення Лисичинівської сільської ради 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами від 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558 та державного акту серії ЯГ № 048746 від 30.08.2006 року № 01:06:458:04892 передено земельну ділянку площею 0,0426 га. в межах АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 4623683800:02:001:0059). Частина зазначеної земельної ділянки площею 0,0370 га. перетинається з земельною ділянкою смуги відведення Залізниці.

Позивач вважає, що вищевказане рішення Лисиничівської сільської ради 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами від 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558 та державного акту серії ЯГ № 048746 від 30.08.2006 року № 01:06:458:04892 такими, що суперечать законодавству, порушують права Позивача на користування наданою йому відповідно до норм чинного законодавства земельною ділянкою, а відтак таким, що підлягає визнанню недійсним з наступних підстав: Інструкции о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода затв. Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963; Положение о землях предоставленных транспорту затвердженого постановою СНК СССР 07.02.1933; Об упорядочении отвода земель для железных дорог … затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР 27.01.1962 №83; Общих начал землепользования и землеустройства , затверджених постановою Центрального виконавчого комітету СРСР від 15 грудня 1928 року, Постанови Ради народних комісарів СРСР №5 від 07.02.1933 року Про затвердження Положення про землі надані транспорту ; будівельних норм і стандартів - СН 468-74 Нормы отвода земель для железных дорог , які прийняті 19.12.1974 (діяли до 01.01.2012) та ДСТУ-Н Б В.2.3-27:2011 Залізниці. Визначення ширини смуги відведення (діють з 01.01.2012); Положення про землі транспорту, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року за № 24; проектно-технічної документації, яка відповідно до п. З СН 468-74 визначала розміри земельних ділянок транспорту - Інвентаризацією земель смуги відчуження 0,1627 Львівської залізниці на дільниці Красне-Підзамче, км 1431/3-1469/4 та погоджено з старшим землевпорядником Пустомитівського району Львівської області, якими встановлена ширина смуги відведення у місці перетину земельних ділянок 80 м. від осі колії, тобто з врахуванням земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності відповідача.

В подальшому при зміні законодавства та введення інституту державних актів в Земельних Кодексах УРСР та України, вимоги щодо їх оформлення поширювалися тільки на нові земельні ділянки при їх відведенні та не вимагалося отримання актів на існуючі та наявні у користуванні землі.

Так, Постановою Верховної ради РСР від 18 грудня 1990 року N 562-ХІІ Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР передбачалось, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановлено порядку прав землеволодіння або землекористування.

Позивач зазначає, що аналізуючи норми чинного законодавства питання щодо користування земельними ділянками залізниць України регулюється нормами спеціального права, таким чином, що оскаржуваний Позивачем державний акт серії ЯГ № 048746 від 30.08.2006 року на право власності на земельну ділянку виданий на підставі рішень Лисиничівської сільської ради 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами від 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558, з яких випливає, що дана земельна ділянка надана відповідачу для ведення особистого селянського господарства, а отже даний акт виданий на ім`я відповідача є правовстановлюючим документом, який видавався на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт. Тобто не може бути визнаний державний акт судом недійсним без вирішення у встановленому законом порядку питання про незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він був виданий, а саме рішень Лисиничівської сільської ради 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами від 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558.

Таким чином, як зазначає позивач, залізниця будучи землекористувачем спірної земельної ділянки, та сплачуючи земельний податок, не погоджувала проект відведення земельної ділянки, не надавала згоди на вилучення земельної ділянки, цільове призначення якої у ході передачі у власність ОСОБА_2 було змінено, чим порушено вимоги ст.ст. 20, 84, 68, 142, 149, 122 ЗК України, ст. 11 ЗУ Про транспорт та ст. 6 ЗУ Про залізничний транспорт чим порушено її право користувача земельною ділянкою, а тому з метою відновлення порушеного права звертається до суду з позовом, який просить задоволити.

16.08.2018 року провадження у справі відкрито.

13.09.2018 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому останній просить суду відмовити в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку на законних підставах, а тому права позивача порушені не були.

26.09.2018 року на адресу суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 останній вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та незаконними з наступних підстав: примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості; державний акт на право власності на земельну ділянку - правовстановлюючий документ виданий, уповноваженим державним органом, що підтверджує право власності громадянина на земельну ділянку. Державний акт місить інформацію про власника земельної ділянки, підстави набуття права власності на земельну ділянку, місце розташування, площу, кадастровий номер земельної ділянки. Також у ньому зазначається опис суміжних землекористувачів, обмеження та обтяження у використанні ділянки. Складається на підставі документації із землеустрою. Тому державний акт на право власності на земельну ділянку є належним чином правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності на відповідну земельну ділянку; позивач у позовній заяві не надав будь-яких правовстановлюючих документів, щодо права користування чи розпорядження даною земельною ділянкою та жодних доказів, які б підтверджували віднесення спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак і право Позивача на користування нею. Зазначений Позивачем План смуги відведення земель залізниці безпосередньо не підтверджує його право на спірну земельну ділянку, а складені ним акти обстеження земельної ділянки не містять підписів Відповідача. Позивач посилається на правові норми неіснуючої держави, які втратили свою чинність; позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що він не мав можливості раніше довідатися про оспорюваний правовстановлюючий документ, а також доказів на право користування земельною ділянкою і яким чином порушені права та інтереси позивача. Тому строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, тому у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку із спливом (пропуском) строку позовної давності.

03.12.2018 року надійшли на адресу суду пояснення третьої особи Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області якими третя особа позов заперечила. В обґрунтування зазначила, що факт перебування в користуванні ПАТ Українська залізниця земельної ділянки під залізничним полотном та смуги відведення Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області не заперечується, однак, встановити конфігурацію даної земельної ділянки на території с. Підбірці Лисиничівської сільської ради, станом на сьогоднішній день неможливо. Враховуючи це, стверджувати про те, що земельна ділянка Відповідача перетинається з земельною ділянкою Позивача не можна, оскільки земельна ділянка ПАТ Українська залізниця , станом на сьогоднішній день, не сформована, а відповідно Державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача не може порушувати права позивача на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, яка розташована у смузі відведення залізниці. Зазначає, що зведений інвентаризаційний план земельної ділянки смуги відведення ДТГО Львівська залізниця не є формуванням земельної ділянки, а лише певним етапом до її проведення. Позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів, щодо права користування даною земельною ділянкою та жодних доказів, які б підтверджували віднесення спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак, і право позивача на користування нею. План смуги відведення земель залізниці безпосередньо не підтверджує її право на спірну земельну ділянку. Враховуючи те, що земельна ділянка смуги відведення залізниці в с. Підбірці знаходиться в межах населеного пункту, для виготовлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою ПАТ Українська залізниця необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування з метою погодження меж земельної ділянки, однак станом на день подання пояснень до суду, Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області межі земельної ділянки смуги відведення залізниці не погоджувалися, а відтак, вважають поданий позов про скасування державного акту відповідача передчасним.

03.12.2018 року залучено Лисиничівську сільську раду, як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача.

28.12.2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від Львівської дирекції залізничих перевезень регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця в якій просить суд задовольнити позов до ОСОБА_2 в повному обсязі, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватися у приватну власність, тому Лисиничівська селищна рада не мала законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії

03.01.2019 року на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог та клопотання про витребування доказів.

31.01.2019 року надійшов відзив на позовну заяву від Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, де вказано, що Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що він не мав можливості раніше довідатися про оспорюваний правовстановлюючий документ, а також доказів на право користування земельною ділянкою і яким чином порушені права та інтереси позивача. Таким чином, строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, тому у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

01.02.2019 прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

01.02.2019 надійшло на адресу суду заперечення ОСОБА_2 на відповідь на відзив, вважає, що ймовірне порушення прав та законних інтересів Позивача, яке безпосередньо полягає у порушенні прав користування наданою йому відповідно до норм чинного законодавства земельною ділянкою . Вказане припущення є не необґрунтованим, не відповідає дійсності, адже Позивач у позовній заяві не надав жодного правовстановлюючого документу, який підтверджує його право на користування земельною ділянкою (чи частиною земельної ділянки); у позовній заяві та відповіді на відзив жодним чином не обґрунтовано, та не доведено факт безпосереднього порушення прав Позивача. Не зрозуміло, яким чином і відповідно до яких норм (нормативів) земельна ділянка Відповідача накладається (перетинається) із землями, які можуть бути надані в користування для потреб залізничного транспорту (смугами відведення); позивач у відповіді на відзив зазначив, що днем , коли він довідався про порушення його прав була дата підписання акту № 17 від 29.02.2016 року про виконання внутрішнього зобов`язання № Л/П-142774-НЮ від 15.02.2014 року і відповідно Позивач з цього моменту довідався про порушення його прав на спірну земельну ділянку . Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що він не мав можливості раніше довідатися про оспорюваний правовстановлюючий документ, а також доказів на право користування земельною ділянкою і яким чином порушені права та інтереси Позивача; позивач у жодному процесуальному документі не навів жодної правової позиції Верховного Суду стосовно обґрунтованості скасування Державних актів на право власності на земельну ділянку у зв`язку з необхідністю оформлення права користування земельними ділянками залізниці для формування смуг відведення під залізничним полотном.

27.02.2019 року надано відповідь на відзив, в якому представник позивача на спростування заперечень зазначених у відзивах зазначає, що як випливає із змісту позовної заяви та із постанов Верховного Суду України, прийнятих з підстав неоднакового застосування судами положень ст..21 ЦК України, ст.ст. 12, 65, 68, 84, 116, 149, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 11, 23 Закону України Про транспорт та ст.6 Закону України Про залізничний транспорт наявність чи відсутність у ДТГО Львівська залізниця документів, які посвідчують право на користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту. Зокрема, враховуючи позиції Верховного суду викладених у Постановах від 31 жовтня 2018 року по справі № 466/190/14-ц, від 17.12.2017 по справі №466/2086/14-ц вважають, що позивач є належним користувачем означеної земельної ділянки згідно Плана полосы отвода линии Тернополь -Львов Львовской ж.д . от км 1449+950 до км. 1470+874 Пустомытовский район Львовской области від 1965 року, а отже даний план є належним доказом на підтвердження права позивача на постійне користування земельною ділянкою, розташованою в межах смуги відведення за напрямком Львів - Красне від 1464 км. + 227 м. до 1466 км. + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Таким чином, земельні ділянки у межах смуги відведення визначені Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га. Державному територіально-галузевому об`єднанню Львівська залізниця під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Львів - Красне від 1464 км. + 227 м. до 1466 км. + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області відносяться до земель транспорту, а отже їх передача у приватну власність Відповідачу здійснена з порушенням встановленого ЗК України порядком. Спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватися у приватну власність, тому Лисиничівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області не мала законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії, а також звертають увагу суду, що відповідачем не було надано доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували факт належності спірної земельної ділянки до земель комунальної, а не державної власності, а відтак Лисиничівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Щодо твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження можливості раніше довідатись про оспорюваний правовстановлюючий документ... не відповідає дійсності спростовується наступним, що позивачем до матеріалів справи долучено акт виконання внутрішнього зобов`язання з інвентаризації земельних ділянок згідно внутрішнього зобов`язання № Л/П-1427774-НЮ від 15 грудня 2014 року, який підписано сторонами 29.02.2016, а отже зважаючи на предмет позову та виходячи із правила, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, приходимо до висновку, що позивачем строки позовної давності не порушені, оскільки перебіг позовної давності розпочався саме з 29.02.2016.

Враховуючи вищенаведене та наявні в матеріалах справи докази, просить суд позов задоволити в повному обсязі.

27.02.2019 справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача уточнюючи позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та відповіді на відзив. Просить суд позов задоволити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про прочини своєї неявки суд не повідомив, хоч був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про прочини своєї неявки суд не повідомив, хоч був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши думку представник позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, вважає, що в задоволенні позов слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 048746 від 30.08.2006 року виданий на підставі рішення Лисиничівської сільської ради 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами від 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558 вбачається, що ОСОБА_2 використовує на законних підставах земельну ділянку площею 0,0426 га. в межах АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 4623683800:02:001:0059).

Позивач зазначає, що вищевказана земельна ділянка належить до смуги земель відводу ПАТ Українська залізниця , перетинається та співпадає із вказаними землями у с. Підбірці, Пустомитівського району Львівської області, а тому перебуває у власності відповідача без законних на те підстав, зазначаючи в обґрунтування, що позивач є законним користувачем спірної земельної ділянки та не погоджував її перехід у власність ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що право землекористування спірною земельною ділянкою виникло в останньої відповідно до згаданого плану полоси відведення 1962р. В той же час, цитуючи в позовній заяві норми права щодо правового регулювання земель транспорту, позивач залишив поза увагою той факт, що відповідно до п.п. 27, 32 "Инструкции о нормах и порядке отвода земель для железних дорог и использовании полоси отвода", затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963 р. містяться прямі вимоги щодо складання документів на право користування землею та порядок зберігання актів на право користування підрозділами залізниць. Крім того, п. 10 Положення про землі, надані транспорту, яке затверджене постановою РНК СРСР 07.02.1933р., регламентує оформлення прав на землі, закріплені, зокрема, за наркоматом шляхів сполучення та водного транспорту і його органів в порядку, встановленому законодавством.

Водночас, діючим на той час Земельним кодексом УСРР, затвердженим постановою ВЦВК від 29.11.1922р. (із змінами та доповненнями від 27.06.1927р.), передбачалось обов`язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю.

Крім того, стаття 10 Закону СРСР від 13.12.1968 р. Про затвердження основ законодавства СССР і союзних республік встановлювала обов`язковість оформлення державних актів на право користування землею та видачі їх землекористувачам, яким заборонялось користування наданою земельною ділянкою до видачі державного акту.

Отже, посилання позивача на те, що частина земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача-фізичної особи, знаходиться в смузі відведення залізниці, є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно приписів ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЗУ Про транспорт та ст. б ЗУ Про залізничний транспорт до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

З огляду на наведені норми законодавства, враховуючи, що неможливо точно встановити, що земельна ділянка відповідача перетинається з земельною ділянкою позивача оскільки земельна ділянка ПАТ Українська залізниця , станом на час розгляду справи судом, не сформована, що визнано сторонами у ході судового розгляду справи, оскільки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 22,3411 га. під існуючими об`єктами залізничного транспорту з напрямком Львів-Красне від 1464 км + 227 м до 1466 км + 535 м в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, є лише одним із етапів, необхідних у ході інвентаризації та формування земельної ділянки залізниці, на шляху до закріплення за позивачем права власності чи постійного користування земельною ділянкою, а відповідно Державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача не може порушувати права позивача на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, яка розташована у смузі відведення залізниці.

Як встановлено під час розгляду справи, на час прийняття рішення Лисиничівською сільською радою право позивача на спірну земельну ділянку не підтверджувалося жодним правовстановлюючим документом.

Враховуючи вищенаведене, позивачем належно не обґрунтовано та не доведено порушення його прав відповідачами.

Зазначене стверджується і самим позивачем, який у позовній заяві зазначає, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками, на замовлення ДТГО Львівська залізниця (правонаступником якого відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 Питання публічного акціонерного товариства Українська залізниця є публічне акціонерне товариство Українська залізниця ) лише у 2015 року була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га. Державному територіально-галузевому об`єднанню Львівська залізниця під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Львів - Красне від 1464 км + 227 м. до 1466 км. + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської якої області.

З огляду на наведене, станом на час прийняття оспорюваного рішень Лисиничівської сільською радою Пустомитівського району Львівської області, спірна земельна не належала на праві користування позивачу, оскільки останній не оформив таке у відповідності до діючого тоді земельного законодавства.

Таким чином, судом констатується, що при винесенні оскаржуваних рішень сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності.

Суд зазначає, що за юридичною силою нормативні акти поділяються на закони та підзаконні акти. Закон є нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу. Таким чином, твердження Позивача, що на підставі інструкцій та положень не передбачалось державної реєстрації та видачі залізниці право підтверджуючих документів є незаконним, бо саме Кодекси мають вищу юридичну силу, а не положення та інструкції.

Положеннями ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Проте, позивач не навів обставин, за яким оспорювання рішення ради може бути визнані недійсними (незаконними), виходячи з приписів вищевказаної ст. 21 ЦК України.

Як наслідок і не підлягає задоволенню вимога позивача про скасування державних актів, оскільки як встановлено під час розгляду справи та детального аналізу доказів, відповідач належним чином набула у власності спірну земельну ділянку на підставі оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування, законність якого встановлено судом.

Враховуючи вищенаведене, позивачем належно не обґрунтовано та не доведено порушення його прав відповідачами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що правовстановлюючий документ у даному випадку рішення Лисичинівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами від 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558 в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки відповідає вимогам закону, беручи до уваги похідний характер позовної вимоги про визнання недійсним державного акта про право власності на землю, у випадку визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, обґрунтованість та підставність якого суду не доведено, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у представлених суду доказах, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження у представлених суду доказах, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 23, 141, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Українська залізниця від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця до ОСОБА_2 , Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 30 серпня 2019 року.

СуддяІ. І. Мельничук