Постанова

від 15.10.2020 по справі 450/2347/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/2347/18 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 22-ц/811/1594/20 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Крайник Н.П.

суддів: Ванівського О.М., Мельничук О.Я.,

при секретарі: Симець В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 серпня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця до ОСОБА_1 , Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку , -

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з уточненням позовних вимог від 03.01.2019 року, просив визнати незаконним та скасувати рішення Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами та 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558 в частині надання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0426 га.; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 048746 від 30.08.2006 року, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з метою оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельними ділянками, на замовлення ДТГО Львівська залізниця (правонаступником якого відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 Питання публічного акціонерного товариства Українська залізниця є публічне акціонерне товариство Українська залізниця ) була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 22,3411 га. Державному територіально-галузевому об`єднанню Львівська залізниця під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Львів - Красне від 1464 км + 227 м. до 1466 км. + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Роботи щодо розроблення даної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель виконувалися в 2015 році КТ НВФ Нові технології , яка має Ліцензію державного комітету України із земельних ресурсів, серії АГ за № 583593 від 01 вересня 2011 року та сертифікованого інженера - землевпорядника (кваліфікаційний сертифікат інженера -землевпорядника ОСОБА_2 від 26 березня 2013 року за №003095). В результаті виконаних робіт встановлено, що площа земельних ділянок ДТГО Львівська залізниця на ділянці Львів - Красне від 1464 км. + 227 м до 1466 км. + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області становить 14,0050 га. Проте, в результаті польового обстеження та при аналізі наданої інформації з електронної бази Державного земельного кадастру, наданої відділом Держземагентства в Пустомитівському районі Львівської області виявлено, що на земельній ділянці смуги відведення залізниці частково розташовані суміжні земельні ділянки, які знаходяться у приватній власності громадян. Так, згідно Зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки смуги відведення ДТГО Львівська залізниця на ділянці Львів - Красне від 1 464 км. + 227 м. до 1 466 км + 535 м. в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до рішення Лисичинівської сільської ради 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами від 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558 та державного акту серії ЯГ № 048746 від 30.08.2006 року № 01:06:458:04892 передено у власність земельну ділянку площею 0,0426 га. в межах АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 4623683800:02:001:0059). Частина зазначеної земельної ділянки площею 0,0370 га. перетинається з земельною ділянкою смуги відведення Залізниці.

Позивач вважає, що вищевказані рішення Лисиничівської сільської ради - 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами та 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558,а також державний акт серії ЯГ № 048746 від 30.08.2006 року № 01:06:458:04892 є такими, що суперечать законодавству, порушують права Публічного акціонерного товариства Українська залізниця на користування належною йому земельною ділянкою, а відтак таким, що підлягають визнанню недійсними, з наступних мотивів.

Згідно Інструкции о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода затв. Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963; Положення О землях, предоставленных транспорту , затвердженого постановою СНК СССР 07.02.1933; Об упорядочении отвода земель для железных дорог … , затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР 27.01.1962 №83; Общих начал землепользования и землеустройства , затверджених постановою Центрального виконавчого комітету СРСР від 15 грудня 1928 року, Постанови Ради народних комісарів СРСР №5 від 07.02.1933 року Про затвердження Положення про землі, надані транспорту ; будівельних норм і стандартів - СН 468-74 Нормы отвода земель для железных дорог , які прийняті 19.12.1974 (діяли до 01.01.2012) та ДСТУ-Н Б В.2.3-27:2011 Залізниці. Визначення ширини смуги відведення , які діють з 01.01.2012); Положення про землі транспорту, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року № 24; проектно-технічної документації, яка відповідно до п. З СН 468-74 визначала розміри земельних ділянок транспорту - Інвентаризацією земель смуги відчуження 0,1627 Львівської залізниці на дільниці Красне-Підзамче, км 1431/3-1469/4 , встановлено ширину смуги відведення у місці перетину земельних ділянок у розмірі 80 м від осі колії. В подальшому, при зміні законодавства та введення інституту державних актів, у Земельних Кодексах УРСР та України, вимоги щодо їх оформлення поширювалися тільки на нові земельні ділянки при їх відведенні та не вимагалося отримання державних актів на існуючі та наявні у користуванні землі.

Так, Постановою Верховної ради РСР від 18 грудня 1990 року N 562-ХІІ Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР передбачалось, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування земельними ділянками до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування.

Аналізуючи норми чинного законодавства щодо користування землями транспорту - ст.ст. 20, 84, 68, 142, 149, 122 ЗК України, ст. 11 ЗУ Про транспорт та ст. 6 ЗУ Про залізничний транспорт , позивач зазначав, що питання користування такими землями регулюється спеціальним законодавством, таким чином, оскаржуваний позивачем державний акт серії ЯГ № 048746 від 30.08.2006 року, виданий відповідачу на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, та рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він виданий, підлягають визнанню недійсними та скасуванню. Крім того, залізниця, як належний землекористувач спірної земельної ділянки, не погоджувала проект відведення земельної ділянки відповідачу, не давала згоди на вилучення із земель транспорту спірної земельної ділянки, цільове призначення якої у ході передачі у власність ОСОБА_1 було змінено.

Оскарженим рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство Українська залізниця від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця .

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у скаржника відсутні належним чином оформлені документи на підтвердження права користування спірною земельною ділянкою, а саме Державний акт на право користування земельною ділянкою, а План смуги відведення лінії Тернопіль-Львів Львівської залізниці Пустомитівського району Львівської області від 1449 км+950 м до 1470 км+874 м це лише один із документів містобудівної документації, який не є правовстановлюючим документом. Вважає такі висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки обставини набуття земельною ділянкою статусу державної форми власності та такої, що належить до земель залізничного транспорту, а саме до земель спеціального призначення, ґрунтуються на визначеному законом юридичному факті. Суд першої інстанції безпідставно відкинув доводи скаржника про підтвердження права АТ Укрзалізниця на постійне користування землями смуги відведення за напрямком Львів-Красне від 1464 км + 227 м до 1466 км+535 м в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та визнав неналежним доказом долучений до матеріалів справи План смуги відведення. Судом не враховано, що наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки такий визначений законом. Відповідно до чинного законодавства, яке діяло на час набуття залізницею права землекористування на смугу відведення шириною 80 м від колії ,обов`язок щодо виготовлення та отримання державних актів на підтвердження права землекористування не встановлювався, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі. Зокрема, Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та постановою Верховної ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року , право Залізниці на користування земельною ділянкою, яка належить до земель транспорту, до оформлення нею права власності або землекористування гарантувалося. Серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не було такої підстави, як не оформлення або не переоформлення наданих прав. Приймаючи рішення 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із мінами та 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 № 558 , Лисиничівська сільська рада перевищила повноваження, визначені ст. 9, 17, 19 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 року, оскільки розпорядилася землями транспорту. Звертає увагу суду на те, що право постійного землекористування є безстроковим та може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Судом не досліджено в межах даного спору підстави набуття та правомірність розпорядження Лисиничівською сільською радою спірною земельною ділянкою та правомірність набуття відповідачем такої. Крім того, до передачі спірної земельної ділянки відповідачу, така не вилучалась із земель транспорту в порядку, передбаченому законом.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку, а тому розгляд справи апеляційним судом проведено відповідно до вимог ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 372 ЦПК України у їхній відсутності без фіксування судового процесу технічними засобоми.

29.09.2020 року ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без участі сторін, в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріалт справи в межах дововодів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 048746 від 30.08.2006 року, виданого на підставі рішення Лисиничівської сільської ради 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами та 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558 ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0426 га в межах АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 4623683800:02:001:0059).

Згідно Зведеного інвентаризаційного плану земельної ділянки смуги відведення ДТГО Львівська залізниця на ділянці Львів - Красне від 1 464 км + 227 м до 1 466 км + 535 м в адміністративних межах с. Підбірці Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до рішення Лисичинівської сільської ради 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами від 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558 та державного акту серії ЯГ № 048746 від 30.08.2006 року № 01:06:458:04892 передено у власність земельну ділянку площею 0,0426 га в межах АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 4623683800:02:001:0059). Частина зазначеної земельної ділянки площею 0,0370 га перетинається із земельною ділянкою смуги відведення Залізниці.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Українська залізниця , районний суд виходив з того, що факт перебування в користуванні ПАТ Українська залізниця земельної ділянки під залізничним полотном та смуги відведення Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області не заперечується, однак, встановити конфігурацію даної земельної ділянки на території с. Підбірці Лисиничівської сільської ради, станом на сьогоднішній день неможливо, оскільки земельна ділянка ПАТ Українська залізниця , станом на сьогоднішній день не сформована, а відповідно Державний акт відповідача на право власності на земельну ділянку не може порушувати права позивача на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, оскільки не встановлено належними доказами, що спірна земельна діялнка розташована у смузі відведення залізниці. Зведений інвентаризаційний план земельної ділянки смуги відведення ДТГО Львівська залізниця не є формуванням земельної ділянки, а лише певним етапом до її проведення. Позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів, щодо права користування даною земельною ділянкою та жодних доказів, які б підтверджували віднесення спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак, і право позивача на користування нею. План смуги відведення земель залізниці безпосередньо не підтверджує її право на спірну земельну ділянку.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про залізничний транспорт землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України Про транспорт .

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина друга статті 6 Закону України Про залізничний транспорт ).

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України Про транспорт землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

Частиною 1 статті 23 Закону України Про транспорт , яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до частини 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту (пункт б частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України).

Наявність чи відсутність у АТ Українська залізниця документів, які посвідчують право на користування земельними ділянками у разі їх відведення як земель залізничного транспорту не змінює їх правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Судами встановлено, що на момент прийняття відповідачем спірних рішень, земельна ділянка належала до земель залізничного транспорту та перебувала у користуванні позивача-АТ Українська залізниця .

Тому, позовні вимоги АТ Українська залізниця про визнання незаконними та скасування рішень Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами та 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558 про надання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0426 га та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 048746 від 30.08.2006 року , виданого ОСОБА_1 , є обґрунтованими.

Однак, відповідно до положень ст.257 ЦК України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлено в три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3,ч.4 ст.267 ЦК України).

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, ЄСПЛ, від 22 липня 2014 року).

У справі, що переглядається, ПАТ Українська залізниця просила визнати незаконним та скасувати рішення Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 22 сесії 4 скликання від 22.04.2005 року № 448 із змінами та 26 сесії 4 скликання від 23.12.2005 року № 558.

Із позовом ПАТ Українська залізниця звернулася 26 липня 2018 року, тобто за спливом позовної давності (через 13 років з часу їх прийняття).

Колгією суддів встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що АТ Українська залізниця не мало об`єктивної можливості довідатися про оспорюване рішення органу місцевого самоврядування, яке перебуває у загальному доступі.

26 вересня 2018 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с.48).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про пропуск позивачем позовної давності за вимогами про визнання незаконними та скасування зазначених рішень сільської ради та державного акта про право власності на землю, та як наслідок - про відмову у задоволенні цих позовних вимог за спливом позовної давності.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року ,справа № 450/1435/15-ц,провадження № 61-5259св19.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця задоволити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 серпня 2019 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , від імені якого діє Регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця , до ОСОБА_1 , Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2020 року.

Головуючий: Крайник Н.П.

Судді: Ванівський О.М.

Мельничук О.Я.