Рішення

від 17.03.2020 по справі 642/3830/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"17" березня 2020 р.

Справа №642/3830/19

Провадження №2/642/57/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року Ленінськийрайонний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Бородіної О.В.,

з участю секретаря - Добронос Д.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Благодійного фонду Меценат до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

У червні 2019 року Благодійний фонд " Меценат" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальні збитки у розмірі 84408,94 коп. та судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 03.10.2018 року о 06 год. 35 хвилин ОСОБА_2 рухався на автомобілі Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Соціалістичній (Волонтерській), в районі будинку № 65 зі швидкістю 50 км/год, на правій смузі руху побачив автомобіль Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій якого, ОСОБА_1 , без увімкнення показника повороту став виконувати різкий поворот ліворуч. Він для попередження ДТП застосував гальмування і маневр ліворуч, але уникнути зіткнення транспортних засобів не зміг. Внаслідок ДТП була пошкоджена передня права частина автомобіля Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Даний факт підтверджується Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року по справі № 642/5678/18, відповідно до якого винним у скоєнні ДТП визнано - ОСОБА_1 , водія автомобіля марки Volkswagen Passat . ОСОБА_1 оскаржив дану Постанову у Харківський апеляційний суд, який у своїй Постанові від 05 грудня 2018 року по справі №642/5678/18 постановив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року - залишити без змін. Таким чином, вина ОСОБА_1 доведена та встановлена судовим рішенням.

Автомобіль Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 знаходиться на балансі благодійного фонду Меценат , ідентифікаційний код 25752899. Цей факт підтверджується довідкою №1/3005 від 30 травня 2019 року.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 24794 від 21.01.2019 року, який було надано Харківським науково-дослідним інститутом експертиз ім. засл. проф. М;С. Бокаріуса, величина матеріального збитку, заподіяного Позивачу складає 141 304,01 грн.

Благодійний фонд Меценат своєчасно подав усі документи у Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) для відшкодування шкоди, згідно законодавства України (з урахуванням того, що у ОСОБА_1 на момент ДТП Поліс страхування був відсутній). 01 лютого 2019 року отримано від МТСБУ суму страхового відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 56895,07 грн. (п`ятдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 07 коп. Сума страхового відшкодування підтверджена листом із МТСБУ (номер справи 53876) про прийняте рішення №3.1-05/3479 від 01.02.2019 року та платіжним дорученням № 911879 від 01.02.2019 року.

Різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 84 408,94 грн. позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 11.06.2019 року відкрито провадження у справі у загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання.

08.07.2019 року від відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_1 визнав позовні вимоги частково з наступних підстав. Так, відповідач наполягав на тому, що дійсні обставини ДТП, під час якої була заподіяна матеріальна шкода позивачу та йому особисто полягають в наступному. 3 жовтня 2018 року біля 6 год. 35 хв. він, керуючи технічно справним не завантаженим автомобілем Volkswagen Passat р.н. НОМЕР_4 , на якому був увімкнене ближнє світло фар і габаритні вогні, здійснював виїзд з парковки магазину Альфа-Маркет , що розташований по вул. Волонтерській в м. Харкові, напроти розташування будинку № 65, для наступного заїзду на прилеглу територію останнього. Для здійснення вказаного маневру йому було необхідно перетнути проїзну частину вул. Волонтерської, на якій організований однобічний рух в напрямку вул. Холодногірської. Для забезпечення можливості безпечного виконання вказаного маневру, він виїхав з поворотом праворуч на праву смугу проїзної частини вул. Волонтерської, оскільки в цей час лівою її смугою пересувалися поодинокі транспортні засоби, зупинився і здав назад до положення автомобіля Фольксваген Пасат, зручного для виконання повороту ліворуч. Після чого він увімкнув показник лівого повороту, переконався в дзеркало заднього огляду у відсутності інших транспортних засобів, що могли перебувати у небезпечній близькості від автомобіля Volkswagen Passat, водіям яких своїми наступними діями він міг би створити небезпеку для руху. Найближчий автомобіль, на якому було увімкнене ближнє світло фар, на цей час рухався лівою смугою вул. Волонтерської і знаходився від нього на відстані 90-100 м., час подолання якої при дотриманні його водієм дозволеної для пересування в населених пунктах швидкості (50 км/год.) складав 5,0-6,0 с., тобто дозволяв безпечно здійснити намічений ним маневр. Оцінивши вказану дорожньо - транспортцу ситуацію, як безпечну, він поновив рух з поворотом ліворуч, при цьому хутко розігнався до швидкості 20,0 км/год. Коли передня частина автомобіля Volkswagen Passat досягла лівого краю проїзної частини вул. Волонтерської і він, подолавши з початку маневру біля 12 м., вже перебував на стадії його завершення, стався сильний удар в ліву бокову частину керованого ним транспортного засобу, поблизу знаходження його лівих задніх дверцят. Як з`ясувалося в наступному, цей удар був нанесений правою передньою частиною автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_3 , водій котрого ОСОБА_2 , судячи з часу зближення транспортних засобів, рухався зі швидкістю біля 70-80 км/год., а при виникнення небезпеки для руху - не застосував своєчасно термінового гальмування, про що свідчить відсутність відповідних слідів до місця зіткнення.

За таких обставин, відповідач посилається, що дана ДТП виникла з обопільної вини її учасників, оскільки в його діях можливо угледіти порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а в діях водія ОСОБА_2 - п. п. 12.3,12.4 тих самих правил.

З урахуванням результатів розгляду справи про адміністративне правопорушення 642/5678/18 і положень ст. 82 ЦПК України, відповідач вказує, що він позбавлений можливості в цивільному процесі оспорювати свою причетність до ДТП, але зазначає про можливість доведення причетності до неї другого учасника зіткнення транспортних засобів, в особі водія ОСОБА_2 , оскільки його дії в рамках попередньої справи належним чином не досліджувалися, а йоу було відмовлено у задоволенні клопотання про отримання висновку комплексної експертизи, яка ним замовлена на підставі ст. 106 ЦПК України. ,

Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 24794 від 21 січня 2019 року він не заперечує, визначена у висновку сума матеріального збитку 141304,01 грн. узгоджується з приписами ст. 1192 ЦК України.

На підставі зазначеного просить суд визначити частки вини учасників ДТП, що мала місце 3 жовтня 2018 року на вул. Волонтерській в м. Харкові, в його особі і особі водія ОСОБА_2 , у співвідношенні 50 % на 50 %.

Суму матеріального збитку від пошкодження автомобіля Subaru Forester р.н. НОМЕР_3 , визначену автотоварознавцем в розмірі 141304,01 грн., просить зменшити на 50 % тобто в сумі 70652,00 грн.

Та з урахуванням отриманого позивачем від МТСБУ страхового відшкодування, відповідно до ст. 1194 ЦК України, на користь позивача зазначає може бути стягнута грошова сума - 13756,93 грн., виходячи з розрахунку: 70652,00 - 56895,07 = 13756,93 грн., саме в цьому розмірі відповідач визнає позовні вимоги.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21.10.2019 року до участі у справі у якості третьої особи залучено ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити на підставі обставин, викладених у позовній заяві. В тому числі було надано висновок автотехнічної експертизи № 7/857СЕ-19 від 13.09.2019 року.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково з підстав зазначених у відзиві та посилаючись на наданий ним висновок автотехнічної експертизи № 7/652СЕ-19 від 31.07.2019 року.

Третя особа у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заперечував проти доводів відповідача.

Вислухавши доводи учасників судового засідання та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року визнано винним за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 .

Згідно з вказаною постановою встановлено, що 03 жовтня 2018р. о 06 год. 35 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , в м. Харкові по вул. Волонтерській, в районі буд.65, перед перестроюванням не надав перевагу в русі автомобілю Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі, у якій водій мав намір перестроїтись, внаслідок чого відбулося зіткнення, чим порушив п.п. 10.1, 10.3 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року залишена без змін.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановити їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Частиною 1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року (справа №306/192/14-ц).

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яка сталася 03 жовтня 2018 року , встановлено преюдиційним судовим рішенням, а саме постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, а тому встановлені цією постановою суду обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що в результаті даної ДТП був пошкоджений автомобіль марки Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу Благодійному фонду "Меценат".

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 24794 від 21.01.2019 року, який було надано Харківським науково-дослідним інститутом експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, величина матеріального збитку, заподіяного Позивачу складає 141 304,01 грн.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 не була застрахована.

Відповідно до п.п. а п.41.1 ст. 41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно пункту 36.1 ст. 36 вказаного Закону, Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Судом встановлено, що позивачем 01 лютого 2019 року отримано від МТСБУ суму страхового відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 56895,07 грн. Сума страхового відшкодування підтверджена листом із МТСБУ (номер справи 53876) про прийняте рішення №3.1-05/3479 від 01.02.2019 року та платіжним дорученням № 911879 від 01.02.2019 року.

Відповідно до статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача матеріальних збитків, яких зазнав позивач внаслідок ДТП, у розмірі 84408,94 грн.

Суд критично оцінює доводи відповідача та його представника про те, що ОСОБА_2 порушив п. п. 12.3,12.4 ПДР України, що сприяло виникненню ДТП та заподіянню шкоди, оскільки на підтвердження вказаного не надано належних та допустимих доказів. Крім того, ці доводи були предметом дослідження в тому числі і під час розгляду матеріалу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правова природа адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Згідно з п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

По справі встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року визнано винним відповідача ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, яка сталася 03.10.2018 року. Вказана ДТП сталася за участю автомобіля марки Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 .

Відповідачем не надано належних до допустимих доказів того, що ОСОБА_2 порушив ПДР України під час даного ДТП, його визнано винним у встановленому законом порядку та притягнуто за це до адміністративної відповідальності.

Тому з огляду на вказані вище конституційні принципи презумпції невинуватості, ОСОБА_2 не повинен доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

З матеріалів справи вбачається, що з метою визначення відповідальності водіїв у спричиненні ДТП за замовленням відповідача була проведена судова автотехнічна експертиза (а.с.65-72).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №7/652СЕ від 31.07.2019 року, яка проведена експертом Харківського НДЕКЦ МВС України, встановлено наступне:

За вихідними даними з пояснень водія ОСОБА_1 :

- У даній дорожній обстановці водій автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.

Водій автомобіля VW Passat ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

- У даній дорожній обстановці водій автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Водій автомобіля VW Passat ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

У діях водія автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 є невідповідності вимогам п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. Невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з подією даної ДТП.

У діях водія автомобіля VW Passat ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП.

Вихідні дані з пояснень водія ОСОБА_1 , стосовно динаміки розгону його автомобіля від початку руху до моменту зіткнення, не позбавлені технічної спроможності.

За вихідними даними з пояснень водія ОСОБА_2 :

- У даній дорожній обстановці водій автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Водій автомобіля VW Passat ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

- З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, запитання про те, чи мав водій ОСОБА_2 технічну можливість уникнути даної ДТП, вирішити немає можливості.

Водій автомобіля VW Passat ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

- З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, запитання про те, чи відповідали дії водія ОСОБА_2 вимогам Правил дорожнього руху України і які з них перебувають у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, вирішити немає можливості.

У діях водія автомобіля VW Passat ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 10. 1 ПДР України, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП.

За замовленням представника позивача також була проведена судова авто технічна експертиза з приводу дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.10.2018 року у м. Харкові на вул.. Волонтерській.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №7/857СЕ від 13.09.2019 року, яка проведена експертом Харківського НДЕКЦ МВС України, встановлено наступне:

- У даній дорожній обстановці водій автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Водій автомобіля VW Passat ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

- У даній дорожній обстановці водій автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти зіткненню виконанням вимог ПДР, з моменту маневру автомобіля VW Passat ліворуч.

Водій автомобіля VW Passat ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

- У діях водія автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 немає невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП.

У діях водія автомобіля VW Passat ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 10. 1 ПДР України, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП.

Допитаний у суді експерт ОСОБА_3 , який проводив обидві експертизи, пояснив, що причина розбіжностей у висновках експертиз пов`язана з різними вихідними даними які надавалися для проведення експертизи, зокрема, швидкість руху автомобілів вказаних у поясненнях водіїв, які не підтверджені іншими доказами, наприклад відеозаписом. В обох випадках пояснення водіїв лише є їх суб`єктивним сприйняттям. Параметри зближення та час зближення в обох випадках різний. За відсутності відеозапису, на якому було б точно зафіксовано обставини ДТП, усунути розбіжності неможливо.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оскільки матеріали справи містять два експертних висновка що протирічать одне одному в частині встановлення порушення водієм Subaru Forester ОСОБА_2 ПДР, а також із врахуванням пояснень експерта у суді, і враховуючи що жоден експертний висновок не має для суду заздалегідь вирішального значення суд не може надати перевагу одному з них відхиливши інший.

Суд не приймає до уваги висновок експерта щодо обопільної вини сторін у скоєнні ДТП оскільки при розгляді справи про відшкодування шкоди завданої під час ДТП за наявності преюдиційного судового рішення та експертного висновку, які протирічать один одному перевага надається рішенню суду. Зазначена правова позиція викладена у постанові ВС/КЦС №234/16272/15-ц від 05.09.2019.

Отже, дослідивши докази у справі суд дійшов висновку про те,що обставини, які б свідчили, що виникненню матеріальної шкоди сприяло в тому числі порушення водієм Subaru Forester ОСОБА_2 . ПДР не підтверджені належними та допустимими доказами.

Положеннями ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача та його вина в скоєнні ДТП, а також причинний зв`язок між наявною шкодою і протиправними діями заподіювача є доведеними.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт порушення відповідачем його права, внаслідок чого позивачу було заподіяно матеріальну шкоду, а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив :

Позовні вимоги Благодійного фонду Меценат до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_5 ) на користь Благодійного фонду Меценат (код ЄДРПОУ 25752899) суму матеріальної шкоди у розмірі 84408 грн. 94 коп. (вісімдесят чотири тисячі чотириста вісім грн. 94 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_5 ) на користь Благодійного фонду Меценат (код ЄДРПОУ 25752899) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.03.2020 року.

Суддя О.В. Бородіна