Постанова

від 24.09.2020 по справі 642/3830/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 вересня 2020 року

м. Харків

справа № 642/3830/19

провадження № 22-ц/818/3211/20

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Кругової С.С., Маміної О.В.,

учасники справи:

позивач: Благодійний фонд Меценат ,

відповідач: ОСОБА_1 ,

третя особа ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Благодійного фонду Меценат до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року, ухвалене суддею Бородіною О.В., -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року Благодійний фонд Меценат звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП.

В обгрунтування позову зазначає, що 03 жовтня 2018 року о 06 год. 35 хвилин ОСОБА_2 рухався на автомобілі Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Соціалістичній (Волонтерській), в районі будинку № 65 зі швидкістю 50 км/год, на правій смузі руху побачив автомобіль Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій якого, ОСОБА_1 , без увімкнення показника повороту став виконувати різкий поворот ліворуч. Він для попередження ДТП застосував гальмування і маневр ліворуч, але уникнути зіткнення транспортних засобів не зміг. Внаслідок ДТП була пошкоджена передня права частина автомобіля Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року по справі №642/5678/18, яка постановою Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишена без змін, ОСОБА_1 , водія автомобіля марки Volkswagen Passat визнано винним у скоєнні ДТП.

Зазначає, що автомобіль Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 знаходиться на балансі благодійного фонду Меценат , ідентифікаційний код 25752899. Цей факт підтверджується довідкою №1/3005 від 30 травня 2019 року.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №24794 від 21 січня 2019 року, який було надано Харківським науково-дослідним інститутом експертиз ім. засл. проф. М;С. Бокаріуса, величина матеріального збитку складає 141 304,01грн.

Благодійний фонд Меценат своєчасно подав усі документи у Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) для відшкодування шкоди, згідно законодавства України (з урахуванням того, що у ОСОБА_1 на момент ДТП поліс страхування був відсутній). 01 лютого 2019 року отримано від МТСБУ суму страхового відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 56895,07грн. Сума страхового відшкодування підтверджена листом із МТСБУ (номер справи 53876) про прийняте рішення №3.1-05/3479 від 01 лютого 2019 року та платіжним дорученням № 911879 від 01 лютого 2019 року.

У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 84 408,94 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року позов Благодійного фонду Меценат - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Благодійного фонду Меценат суму матеріальної шкоди у розмірі 84408грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1921грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити, шляхом визнання обопільної вини її учасників у співвідношенні 50 на 50% та зменшення визначеної судом першої інстанції суми відшкодування з 84 408,94грн. до 13756,93грн., після чого виконати перерозподіл судових витрат між сторонами.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що питання про причетність до ДТП водія ОСОБА_2 під час складання адміністративного матеріалу і розгляду справи №642/5678/18 належним чином не досліджувалося, і не могло досліджуватися, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно нього за ст. 124 КУпАП не складався; в задоволенні клопотання його захисту про призначення судової експертизи, в порядку ст. 273 КУпАП, судом було відмовлено. При наявності очевидних відомостей про те, що відповідно до пояснень обох учасників даної ДТП, він за кермом автомобіля Фольксваген Пассат на проїзній частині вул. Волонтерської виконував поворот ліворуч, на прибудинкову територію будинку № 65, в протоколі про адміністративне правопорушення серія БД № 342442 від 3 жовтня 2018 року було вказано на порушення з його боку нібито вимог п. 10.3 ПДРУ, які регламентують порядок перестроювання с правої на ліву смугу проїзної частини. Незважаючи на такі суперечності, неправильне складання фабули ДТП і оцінки його дій в протоколі про адміністративне правопорушення, справа №642/5678/18 не була направлена судом на доопрацювання, а розглянута на основі вказаного припущення, що дозволяло можливість виникнення казусу під час розгляду в наступному цивільної справи. Висновок автотехнічної експертизи № 7/857СЕ-19 від 13 вересня 2019 року та висновок автотехнічної експертизи № 7/652СЕ-19 від 31 липня 2019 року є суперечливими.

Вважає, що має місце обопільна вина водіїв обох транспортних засобів.

У відзиві на апеляційну скаргу Благодійний фонд Меценат просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 липня 2020 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 03 жовтня 2018р. о 06 год. 35 хв. в м. Харкові по вул. Волонтерській, в районі буд.65, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року, залишеної без змін Постановою Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Внаслідок ДТП транспортний засіб Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить Благодійному фонду Меценат , отримав механічні ушкодження.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 24794 від 21 січня 2019 року, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, величина матеріального збитку, заподіяного позивачу складає 141 304,01 грн.

Сума матеріального збитку визначеного вищевказаним висновком відповідачем не оскаржується та визнається, зазначена сума узгоджується з приписами ст.1192 ЦК України, про що останнім зазначається у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі.

Матеріали справи свідчать та не заперечується учасниками справи, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 не була застрахована.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюється Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Закон).

Статтею 6 Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п.9.1. ст.9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування..

Пунктом 22.1 ст.22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст.29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.п. а п.41.1 ст. 41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7статті 1 цього Закону , та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно пункту 36.1 ст. 36 вказаного Закону, Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем 01 лютого 2019 року отримано від МТСБУ суму страхового відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 56895,07 грн. Сума страхового відшкодування підтверджена листом із МТСБУ (номер справи 53876) про прийняте рішення №3.1-05/3479 від 01 лютого 2019 року та платіжним дорученням № 911879 від 01 лютого 2019 року.

Таким чином, різниця між розміром матеріальних збитків 141 304,01грн. та між сумою страхового відшкодування виплаченої потерпілому МТСБУ 56 895,07грн. становить 84 408,94грн. = (141 304,01грн. - 56 895,07грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01 березня 2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 , який під час ДТП керував транспортним засобом Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , що на праві власності належить Благодійному фонду Меценат , порушив п. п. 12.3,12.4 ПДР України, що сприяло виникненню ДТП та заподіянню шкоди - є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України . Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

З матеріалів справи вбачається, що з метою визначення відповідальності водіїв у спричиненні ДТП за замовленням відповідача була проведена судова автотехнічна експертиза (а.с.65-72).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №7/652СЕ від 31 липня 2019 року, яка проведена експертом Харківського НДЕКЦ МВС України, встановлено наступне:

За вихідними даними з пояснень водія ОСОБА_1 :

- У даній дорожній обстановці водій автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.

Водій автомобіля VW Passat ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

- У даній дорожній обстановці водій автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Водій автомобіля VW Passat ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

У діях водія автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 є невідповідності вимогам п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. Невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з подією даної ДТП.

У діях водія автомобіля VW Passat ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП.

Вихідні дані з пояснень водія ОСОБА_1 , стосовно динаміки розгону його автомобіля від початку руху до моменту зіткнення, не позбавлені технічної спроможності.

За вихідними даними з пояснень водія ОСОБА_2 :

- У даній дорожній обстановці водій автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Водій автомобіля VW Passat ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

- З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, запитання про те, чи мав водій ОСОБА_2 технічну можливість уникнути даної ДТП, вирішити немає можливості.

Водій автомобіля VW Passat ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

- З причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, запитання про те, чи відповідали дії водія ОСОБА_2 вимогам Правил дорожнього руху України і які з них перебувають у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, вирішити немає можливості.

У діях водія автомобіля VW Passat ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 10. 1 ПДР України, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП.

За замовленням представника позивача також була проведена судова авто технічна експертиза з приводу дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03 жовтня 2018 року у м. Харкові на вул.. Волонтерській.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №7/857СЕ від 13 вересня 2019 року, яка проведена експертом Харківського НДЕКЦ МВС України, встановлено наступне:

- У даній дорожній обстановці водій автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Водій автомобіля VW Passat ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

- У даній дорожній обстановці водій автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти зіткненню виконанням вимог ПДР, з моменту маневру автомобіля VW Passat ліворуч.

Водій автомобіля VW Passat ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

- У діях водія автомобіля Subaru Forester ОСОБА_2 немає невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП.

У діях водія автомобіля VW Passat ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 10. 1 ПДР України, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією даної ДТП.

Допитаний у суді першої інстанції експерт ОСОБА_3 , який проводив обидві експертизи, пояснив, що причина розбіжностей у висновках експертиз пов`язана з різними вихідними даними які надавалися для проведення експертизи, зокрема, швидкість руху автомобілів вказаних у поясненнях водіїв, які не підтверджені іншими доказами, наприклад відеозаписом. В обох випадках пояснення водіїв лише є їх суб`єктивним сприйняттям. Параметри зближення та час зближення в обох випадках різний. За відсутності відеозапису, на якому було б точно зафіксовано обставини ДТП, усунути розбіжності неможливо.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу . Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оскільки матеріали справи містять два експертних висновка що протирічать одне одному в частині встановлення порушення водієм Subaru Forester ОСОБА_2 ПДР, а також із врахуванням пояснень експерта у суді, і враховуючи що жоден експертний висновок не має для суду заздалегідь вирішального значення суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо надання переваги преюдиційного судового рішення, а саме постанові Ленінського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року, залишеної без змін Постановою Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, якою ОСОБА_1 , відповідача по справі, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що ці доводи були предметом дослідження в тому числі і під час розгляду матеріалу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Більш того, у постанові Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року суд зазначив, що посилання апелянта на порушення вимог ПДР України іншим учасником ДТП ОСОБА_2 не можуть бути підставою для скасування судового рішення, так як протокол відносно останнього як єдина підстава для притягнення особи до адміністративної відповідальності, не складався, в той час як вина ОСОБА_1 встановлена на підставі сукупності доказів.

Оскільки відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 своїми діями якимось чином порушив Правила дорожнього руху України, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП, натомість вина ОСОБА_1 встановлена постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних збитків в розмірі 84 408,94грн.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, яке ухвалено з дотримання вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 24 вересня 2020 року.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна