Ухвала

від 27.10.2020 по справі 642/3830/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 642/3830/19

провадження № 61-15604ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у справі за позовом Благодійного фонду Меценат до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Благодійний фонд Меценат звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

В обґрунтування позову зазначав, що 03 жовтня 2018 року о 06 год 35 хв біля будинку № 65 по вул. Соціалістичній (Волонтерській) відбулось зіткнення транспортних засобів, а саме автомобіля Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля Volkswagen Passat, д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП була пошкоджена передня права частина автомобіля Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_3 .

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП.

Позивач зазначав, що автомобіль Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 знаходиться на балансі Благодійного фонду Меценат .

Вказував, що відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 24794 від 21 січня 2019 року, який було надано Харківським науково-дослідним інститутом експертиз ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса, розмір матеріального збитку складає 141 304,01 грн.

Враховуючи, що у ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП поліс страхування був відсутній, Благодійний фонд Меценат подав документи до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) для відшкодування шкоди.

01 лютого 2019 року від МТСБУ отримано суму страхового відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 56 895,07 грн.

Однак, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у добровільному порядку відповідачем не відшкодована.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 84 408,94 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року позов Благодійного фонду Меценат задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Благодійного фонду Меценат суму матеріальної шкоди у розмірі 84 408,94 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року залишено без змін.

26 жовтня 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню .

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову в даній справі становить 84 408,94 грн , яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 2 102*100=210 200 грн).

Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у справі за позовом Благодійного фонду Меценат до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев