Постанова

від 17.03.2020 по справі 618/145/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 638/145/19

Провадження № 22-ц/818/1363/20

17 березня 2020 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство сільськогосподарської виробничої фірми Агро ,

третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області,

розглянув в порядку спрощеного апеляційного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргуПриватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми Агро на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 14 листопада 2019 року (суддя Бунін Є.О.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми Агро про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, третя особа Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області,-

встановив:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що під час реалізації своїх прав як власника земельної ділянки, а саме укладення договору оренди, йому стало відомо, що існує вже зареєстрований договір оренди земельної ділянки № 132 від 15.01.2014 року з ПП СВФ Агро . Проте, він вказаного договору оренди земельної ділянки не укладав, його волевиявлення на укладення цього договору відсутнє, що свідчить про грубе порушення норм Закону України Про оренду землі та ЦК України.

Посилаючись на вказані обставини, просив визнати договір оренди земельної ділянки площею 6,4672 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0056, № 132 від 15.01.2014 року, укладений між ПП СВФ Агро та ОСОБА_1 недійсним, витребувати з користування у ПП СВФ Агро вказану земельну ділянку на користь позивача, а також стягнути з відповідача всі понесені судові витрати.

Справа розглянута за відсутності сторін.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 14 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Постановлено визнати недійсним договір оренди землі № 132 від 15 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП СВФ Агро відносно земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,4672 га, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, кадастровий номер 6321882500:02:000:0056; зобов`язати ПП СВФ Агро повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,4672 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0056. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ПП СВФ Агро звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скарга мотивована недоведеністю обставин справи, які суд вважав встановленими; невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не звернув уваги на фактичне виконання сторонами зобов`язань за договором оренди понад 4 роки, зокрема на те, що ОСОБА_1 виплачувалася орендна плата, ним видана довіреність на представництво його інтересів у державних органах щодо реєстрації договору оренди землі, що є доказами волевиявлення позивача.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України , справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню .

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди землі піддавався зміні і на даний час встановити, які саме початкові умови він містив - неможливо, тому підпис позивача, який стоїть в договорі на підтвердження погодження сторонами його умов, не може свідчити, що його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, а тому наявні підстави для визнання даного договору недійсним.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, оскільки він не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 210919 від 05 серпня 2005 року, виданого на підставі розпорядження голови Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області від 12 січня 2005 року № 5, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,4672 га, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, КСП Хвиля Революції , кадастровий номер земельної ділянки - 6321882500:02:000:0056.

15 січня 2014 року від імені ОСОБА_1 з ПП СГВФ АГРО укладено договір оренди землі № 132, відповідно до умов якого підприємству передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,4672 га строком на 10 років.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Аналогічні положення щодо оренди землі містяться у частині першій статті 93 ЗК України .

Відповідно до положень статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу .

Частиною третьої статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначав, що спірний договір ним не укладався та не підписувався, він не мав наміру укладати такий правочин.

Згідно висновку судово-технічної експертизи документів № 12067 від 19 вересня 2019 року, друковані тексти на першому та другому аркушах наданого на дослідження договору оренди землі № 132 від 15 січня 2014 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПП СВФ Агро , виконані на різних друкуючих пристроях, а саме: текст на першому аркуші - за допомогою лазерного принтера або багатофункціонального пристрою в режимі ІНФОРМАЦІЯ_1 , текст на другому аркуші - за допомогою різографа (дуплікатора). Тексти на першому та другому аркушах договору надруковані у різний час. В наданому на дослідження договорі замінений перший аркуш.

Отже, експертом встановлено, що спірний договір піддавався зміні, а тому вважати, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та їх волевиявлення було спрямовано на укладення правочину саме у такий редакції, що міститься у спірному документі - не можна.

Встановивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення спірного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання такого договору недійсним на підставі статей 203 , 215 ЦК України та застосував наслідки його недійсності.

Посилання відповідача щодо отримання ОСОБА_1 орендної плати не є підставою вважати дійсним спірний договір оренди. Сам факт отримання позивачем коштів не свідчить про безумовне існування договірних відносин щодо оренди землі саме у такому вигляді, оскільки не виключає сплату коштів за фактичне використання землі.

Доказів на спростування висновку експерта та погодження істотних умов договору саме у такій редакції, яка пройшла державну реєстрацію, підприємством не надано.

За таких обставин безпідставне посилання відповідача щодо відсутності висновку експерта стосовно недійсності підпису позивача в договорі, оскільки, як вже зазначалося, в договорі аркуші замінювались і в якій редакції було викладено первісний текст договору - невідомо.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року).

За приписами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1. ч.1 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми Агро - залишити без задоволення.

Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 14 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді І.П. Коваленко

А.І. Овсяннікова

.