Постанова

від 18.03.2020 по справі 484/1068/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.03.20

22-ц/812/188/20

Провадження № 22-ц/812/188/20 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м. Миколаїв

справа № 484/1068/18-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Шаманської Н.О., Кушнірової Т.Б.,

із секретарем Гавор В.Б.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

Товариства з обмеженою відповідальністю Авалон+

про захист трудових прав

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 19 листопада 2019 року суддею Паньковим Д.А. в приміщенні цього ж суду (повне рішення складено 28 листопада 2019 року),

У С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ Авалон+ про захист трудових прав.

Позивач зазначав, що з 10 лютого 2016 року перебував у трудових відносинах з ТОВ Аватон+ , займав посаду дорожнього працівника. На підставі наказу керівника з 5 червня 2016 року перебував у відрядженні в Естонскій Республиці (Таллін). Протягом часу перебування у відрядженні (2016-2017 роки) відповідач мав заборгованість по виплаті добових, яка за 2016 рік складала 50641,59 грн. (49 днів), за 2017 рік - 147790,50 грн. (143 дні). Крім того, з липня 2017 року ТОВ Авалон+ не виплачувало заробітну плату. 12 січня 2018 року він подав заяву про звільнення з роботи у зв`язку з невиплатою заробітної плати за частиною 3 статті 38 КЗпП та проведення повного розрахунку. Проте відповідач не вчинив дій щодо звільнення, виплати заборгованості та видачі його трудової книжки.

Посилаючись на порушення трудових прав та уточнивши позовні вимоги (а.с.218-219) ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ Авалон+ 198 432 грн. добових, 22 400 грн. заробітної плати за період з 1 травня по 31 грудня 2017 року, 9600 грн. вихідної допомоги, 82 233 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позов доповнив вимогами про зміну формулювання причин звільнення з пункту 1 статті 36 КЗпП на частину 3 статті 38 КЗпП та дати звільнення з 30 вересня 2016 року на 12 січня 2018 року.

Представник відповідача ТОВ Авалон + позов не визнав, посилаючись на те, що ОСОБА_1 працював на підприємстві за трудовим договором з червня по 30 вересня 2016 року та був звільнений за згодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП, а з 1 листопада 2016 року по 27 квітня 2017 року він виконував роботи за цивільно-правовою угодою та отримував винагороду. З березня 2017 року ОСОБА_1 працював на іншому підприємстві в іноземній державі (Естонії) - TOV « AVALON +» Eesti Filiaal та отримував там заробітну плату до червня 2017 року (включно). За час роботи ОСОБА_1 як за трудовим договором, так і за договором підряду, ТОВ Авалон + не мало заборгованості по виплаті заробітної плати та добових. Підстави для стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та внесення змін до трудової книжки також відсутні.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Авалон + до 30 вересня 2016 року, був звільнений за пунктом 1 статті 36 КЗпП, а в подальшому виконував роботи за цивільно-правовою угодою та працював на іншому підприємстві, то відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за інший період, а відповідно й інших сум за 2018-2019 роки. Не встановлено і підстав для внесення змін до трудової книжки ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та задовольнити його позов. Апелянт посилався на безпідставність висновку суду про припинення трудових відносин з ТОВ Авалон + 30 вересня 2016 року, на якому ґрунтуються і всі інші висновки щодо його позовних вимог.

Правом відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Авалон+ не скористалось.

Переглянувши справу за наявними в ній та доданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 21 КЗпП трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Водночас, виконання робіт, надання послуг фізичною особою може здійснюватися і на підставі цивільно-правового договору, що регулюється нормами цивільного законодавства. Найпоширенішим серед цивільно-правових договорів є договір підряду.

За договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони. Предметом договору є кінцевий результат. Підрядник (виконавець робіт) не зобов`язаний виконувати вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

Тоді коли метою укладання трудового договору є організація процесу праці, тобто виконання певної роботи (певних трудових функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, метою договору підряду є отримання певного матеріального результату.

За цивільно-правовим договором працівник самостійно організовує процес роботи, сам виконує її та відповідає за неї. Договір підряду припиняється у зв`язку з виконанням обумовленої при його укладенні роботи, про що складається акт завдання-приймання, який підписується обома сторонами (постанова Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі №127/21595/16-ц).

Отже, під час виконання робіт за договором підряду оплачується не процес праці, а його результат; результат визначається після закінчення роботи; результат оформлюється актами здавання-приймання виконаних робіт; оплата здійснюється на підставі актів; фізособа, яка виконує роботу, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно організує свою роботу й виконує її на власний ризик.

Особу, яка виконує роботи за договором підряду, не можна направити у відрядження, оскільки вона не є працівником підприємства і до неї не застосовуються правила статті 121 КЗпП щодо гарантій та компенсацій при службових відрядженнях.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі (стаття 24 КЗпП). Укладений трудовий договір може бути припиненим, поряд з іншим, за угодою сторін або розірваним з ініціативи працівника відповідно до статей 38,39 КЗпП (пункти 1,4 частини 1 статті 36 КЗпП).

Угода сторін на припинення трудових відносин полягає у волевиявленні кожної сторони на ці дії, а тому наявність таких підстав підлягає доведенню.

Згідно зі статтею 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У певних випадках, в тому числі при звільненні з поважних причин, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (частина 3 статті 38 КЗпП).

Відповідно до статті 44 КЗпП при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю працівникові виплачується вихідна допомога не менше тримісячного середнього заробітку.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (стаття 94 КЗпП). Законом передбачено мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці, що є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України (стаття 95 КЗпП).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (стаття 115 КЗпП).

Відповідно до статей 116,117 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Звернення до суду з вимогою про зміну дати і формулювання причин звільнення є одним зі способів захисту порушених трудових прав працівника (пункт 3 постанови №9 Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів ).

За правилами статті 81 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), та достатніми (які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування) (статті 77-80 ЦПК).

Судом встановлено, що 10 лютого 2016 року між ТОВ Авалон+ та ОСОБА_1 укладено безстроковий трудовий договір №34/02-2016 на виконання останнім трудових обов`язків дорожнього працівника. Договір підписано сторонами та засвідчено печаткою підприємства (а.с.11-12 том 1).

Факт укладення цього трудового договору відповідач не спростував.

За наказом директора ТОВ Авалон+ ОСОБА_1 перебував у відрядженні у Естонії (м.Таллін).

На підтвердження цього факту сторони надали суду різні документи - накази, що відмінні як за датою їх складання (15 лютого та 24 травня 2016 року), так і за днем відрядження позивача.

Проте в суді сторони підтвердили, що фактично у відрядженні ОСОБА_1 перебував з 5 червня 2016 року, що також підтверджено даними закордонного паспорту позивача про перетин кордону (а.с.9 зворот).

З липня 2016 року заробітна плата та добові вплачувались позивачу щомісячно, шляхом перерахування окремими сумами на його картковий рахунок у ПАТ ПриватБанк ( а.с.169, 221 том 1).

Отже, між ОСОБА_1 та ТОВ АВАЛОН + на підставі трудового договору від 10 лютого 2016 року виникли трудові правовідносини, які регулюються нормами трудового законодавства .

Відповідач посилається на те, що трудові відносини з ОСОБА_1 були припинені з 30 вересня 2016 року за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП.

Проте суду не надано жодних доказів дотримання відповідачем обов`язкового порядку звільнення працівника з такої підстави (угода сторін).

Заяву про звільнення з роботи з такої підстави, як і з будь-якої іншої підстави, ОСОБА_1 не писав.

Копія наказу (без номеру) від 30 вересня 2016 року (а.с. 245 том 1) не містить посилань на заяву працівника. Відсутній і підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з цим наказом. Не було вручено працівнику і трудову книжку.

Наказ від 30 вересня 2016 року було видано у то й час, коли ОСОБА_1 продовжував виконувати трудові обов`язки в Естонській Республіці (а.с.9 том 1).

Факт звільнення з роботи 30 вересня 2016 року або повідомлення про зміну умов праці ОСОБА_1 категорично заперечує.

Копія наказу про звільнення від 30 вересня 2016 року, запис в трудовій книжці ОСОБА_1 , яку заведено саме відповідачем (а.с.167 том1), а також звітність до податкових органів (а.с.164-165 том 1), на що посилається відповідач як на доказ припинення трудових відносин, не можуть бути доказами наявності підстав звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 36 КЗпП.

Отже, звільнення ОСОБА_1 з роботи 30 вересня 2016 року за пунктом 1 статті 36 КЗпП не можна вважати законним, що є порушенням трудових прав позивача.

Відповідач посилався на те, що після 30 вересня 2016 року відносини з ОСОБА_1 ґрунтувались на цивільно-правовій угоді - договорі підряду від 1 червня 2016 року (а.с.194 том 1).

Проте зміст цього договору свідчить, що оплатою роботи позивача залишилась щомісячна ставка (1500 грн.) та витрати на відрядження (добові) (пункти 2.3. 2.5), що притаманно лише трудовим відносинам.

До того ж, договором передбачено, що виконані роботи підтверджуються актами прийому-передачі виконаних робіт (пункт 2.1), але такі документи суду не надані.

Представник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції наполягав на тому, що позивач виконував роботи дорожнього працівника як до 30 вересня 2016 року, так і після цього часу, на тих же умовах та з такою ж оплатою. Акти приймання-передачі виконаних робіт не складались, та за характером роботи (дорожні роботи у складі бригади) складатись не могли.

Виплати позивачу здійснювались за відомостями про виплату саме заробітної плати, як й іншим працівникам підприємства (а.с.169 том 1), а призначення платежу на картку ОСОБА_1 зазначено як заробітна плата (а.с.221-228 том 1).

Аналіз змісту договору підряду від 1 червня 2016 року свідчить про те, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у ньому і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик тощо.

Сам по собі факт підписання працівником документу, який роботодавець назвав цивільно-правовою угодою, такого характеру правовідносин не змінює.

Отже, правовідносини між сторонами після 30 вересня 2016 року фактично не набули характеру цивільно-правових відносин та залишились трудовими і надалі.

Відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 виконував роботи за договором підряду у ТОВ Авалон+ до квітня 2017 року, а з 9 березня того ж року працював на іншому підприємстві - TOV « AVALON +» Eesti Filiaal.

Проте назва TOV « AVALON +» Eesti Filiaal у перекладі на українську мову є ТОВ Авалон+ Естонська філія. Директором обох підприємств є одна особа - ОСОБА_2 .

За визначенням філія є підрозділом юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Такий підрозділ не є юридичною особою, а тому не може нести юридичну відповідальність. Керівник філії діє від імені юридичної особи, яка несе повну юридичну відповідальність по зобов`язанням, що виникають з діяльності її відокремленого підрозділу.

Для встановлення статусу обох підприємств апеляційним судом витребувані у відповідача їх статутні документи, але в судове засідання відповідачем надано лише статут ТОВ Авалон+ .

При цьому представник відповідача повідомив, що TOV « AVALON +» Eesti Filiaal будь-яких статутних документів не має.

Посилання відповідача на те, що TOV « AVALON +» Eesti Filiaal є самостійним підприємством іноземної держави жодними доказами не підтверджено.

До того ж назва організаційної форми та абревіатура цього підприємства (TOV) не відповідає організаційно-правовим формам компаній, які передбачені естонським законодавством (приватна компанія з обмеженою відповідальністю OU, акціонерне товариство AO, повне товариство TU, командитне товариство UU, ПФЛ uhistu).

За положенням пункту 3.5 Статуту ТОВ Авалон+ має право на утворення філій та інших структурних підрозділів як на території України, так і за її межами.

Отже, суд вважає встановленим, що TOV « AVALON +» Eesti Filiaal є філією ТОВ Авалон+ , відкритим у ОСОБА_3 , а тому робота ОСОБА_1 з 9 березня 2017 року є продовженням виконання трудових обов`язків у ТОВ Авалон+ за трудовим договором від 10 лютого 2016 року .

Отримання ОСОБА_1 заробітної плати з квітня по червень 2017 року від TOV « AVALON +» Eesti Filiaal (а.с.183-193 том 1), на що посилається відповідач, не спростовує статусу цього підприємства як філії, оскільки такі підрозділи можуть мати майно для здійснення своєї діяльності, а також рахунки для обслуговування виключно відокремленого підрозділу, які відкриває юридична особа.

Посилання відповідача на свідоцтво Податково-Митного Департаменту Естонії (а.с.258-260 том 1), як доказ трудових відносин з іноземним підприємством, є також непереконливими, оскільки така реєстрація в Естонії передбачена і для філій підприємств (компаній) інших держав, річний обіг яких перевищує 40 000 євро.

Внесення у трудову книжку ОСОБА_1 запису про прийняття позивача на роботу у TOV « AVALON +» Eesti Filiaal теж не є достатньою підставою вважати укладеним трудовий договір з цим підприємством, оскільки всі записи про роботу позивача вчинені на новому бланку трудової книжки, записи засвідчені однією особою - ОСОБА_2 , який є і директором ТОВ АВАЛОН+ , і директором TOV « AVALON +» Eesti Filiaal.

Написання будь-яких заяв про прийняття на роботу до філії ОСОБА_1 заперечує.

Трудова книжка ОСОБА_1 містить відомості про припинення трудових відносин TOV « AVALON +» Eesti Filiaal з 1 червня 2017 року.

Проте повноваження директора філії, яка не має статусу юридичної особи, на прийом та звільнення працівників головного підприємства (ТОВ Авалон+ ) відповідачем не підтверджені. Трудову книжку (надану працівником або новий екземпляр) позивачу не вручено.

Отже, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Авалон+ на підставі трудового договору від 10 лютого 2016 року, які не були припинені ані з 30 вересня 2016 року, оскільки позивач продовжував виконувати трудові обов`язки і після цієї дати; ані з 1 червня 2017 року, оскільки належною стороною трудового договору (ТОВ Авалон+ ) звільнений не був.

Щодо наявності заборгованості по виплаті добових.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач має заборгованість по виплаті добових за час перебування його у відрядженні.

Розмір заборгованості позивач визначає за підпунктом 170.9.1 статті 170 Податкового кодексу із розрахунку 0,75 розміру мінімальної заробітної плати за кожен день. При цьому заборгованість розраховується за 49 днів 2016 року та 143 дні 2017 року.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що протягом липня 2016 року- квітня 2017 року ОСОБА_1 отримував добові шляхом зарахування цих коштів на картковий рахунок позивача у ПАТ КБ ПриватБанку (а.с. 221-228). Загальний розмір добових за 2016 рік склав 118 010 грн., за 2017 рік - 46 590 грн. Розрахунок добових відповідач проводив за встановленими на підприємстві розмірами (а.с. 243, 248 том1).

При цьому розрахунок позивача, наведений у позовній заяві, не враховує встановлені розміри та фактичну виплату добових протягом 2016-2017 років. Позивач не зазначає, за який період та яким чином виникла визначена ним заборгованість (розрахунок відсутній).

При цьому позивач не спростував позивач розрахунок добових, наданий відповідачем апеляційному суду (а.с. 30-31том 2).

Отже, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 198432 грн. заборгованості за добовими за період 2016-2017 років.

Щодо заборгованості по заробітній платі.

В позовній заяві та в суді ОСОБА_1 наполягав, що продовжував виконувати трудові обов`язки до грудня 2017 року, але заробітну плату за цей період не отримував.

За відомостями закордонного паспорту ОСОБА_1 перебував у відрядженні в Естонії у період з 5 червня 2016 року по 11 листопада 2016 року, з 15 грудня 2016 року по 24 червня 2017 року та з 27 серпня 2017 року по 6 грудня 2017 року (а.с.9, том 1).

Позивач пояснив, що в Україні він трудові обов`язки не виконував.

За наявними в матеріалах справи відомостями ОСОБА_1 отримував оплату до червня 2017 року (включено) (а.с.183-193, 221-228 том 1).

Відомостей про те, що у період з 28 серпня по 5 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримував заробітну плату (винагороду) справа не містить. Не заперечує цього факту (посилаючись на відсутність трудових відносин) і представник відповідача.

Апеляційним судом запропоновано відповідачу надати відомості про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за час роботи. Проте таких відомостей відповідач не надав.

Тому суд вважає, що за період з 28 серпня по 5 грудня 2017 року ТОВ Авалон+ має виплатити позивачу заробітну плату у розмірі мінімальної заробітної плати (3200 грн.), на що посилається і позивач.

Заробітна плата за період з 28 серпня по 5 грудня 2017 року складає 10567,4418 грн. (3 200 : 21,5 (середньомісячне числи робочих днів) х 71 робочий день).

Щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 за частиною 3 статті 38 КЗпП.

Судом встановлено, що 12 січня 2018 року ОСОБА_1 направив за місцем реєстрації юридичної особи - ТОВ Ававлон+ ( АДРЕСА_1 вул АДРЕСА_2 5 кв.60) заяву про припинення трудового договору за згодою сторін у зв`язку з порушенням роботодавцем вимог трудового законодавства за частиною 3 статті 38 КЗпП (а.с. 6 том 1). Заяву, направлену рекомендованим повідомленням, вручено особисто ОСОБА_4 , що засвідчено підписом працівника почтового відділення (а.с. 8).

Доказів, які би спростовували цю інформацію, відповідач не надав.

Відповіді на заяву ОСОБА_1 відповідач не надав.

Виходячи з наявності між сторонами трудових відносин та значної заборгованості по виплаті заробітної плати, як то зазначено вище, ОСОБА_1 набув право на звільнення з роботи за частиною 3 статті 38 КЗпП.

Щодо стягнення вихідної допомоги .

Відповідно до статті 44 КЗпП позивач має право на отримання вихідної допомоги в розмірі не менш тримісячного середнього заробітку.

Оскільки відомостей про середній заробіток ОСОБА_1 у спірний період відповідач не надав, розмір вихідної допомоги суд визначає за мінімальною заробітною платою за період, який передує звільненню - 3200 грн.

Розмір вихідної допомоги складає 9 600 грн. з подальшим утриманням податків та обов`язкових платежів.

Отже, захист права позивача на припинення трудового договору за власним бажанням з підстав порушення відповідачем вимог трудового законодавства може бути здійснений шляхом: 1) внесення змін до трудової книжки в частині належних підстав звільнення - частина 3 статті 38 КЗпП, та дійсної дати припинення трудових відносин - 12 січня 2018 року та 2) стягнення вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП.

Щодо стягнення середнього заробітку відповідно до статей 117 КЗпП .

Виходячи з того, що станом на 1 жовтня 2019 року (межі позовних вимог) відповідач не виплатив заборгованість по заробітній платі (10567,14 грн.) та вихідну допомогу (9 600 грн.), ОСОБА_1 набув право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП).

Оскільки, як зазначено вище, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 відповідач не повідомив, цей розмір також визначається за мінімальною заробітною платою у період, який передував звільненню.

За період з 13 січня 2018 року по 1 жовтня 2019 року середній заробіток складає 65 066,67 грн. ( 3 200 грн. : 21 (середньомісячне число робочих днів) х 427 робочих дні).

Отже, ОСОБА_1 набув право на отримання від ТОВ Авалон+ заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статей 44, 94, 95, 116, 117 КЗпП.

Оскільки суд першої інстанції не з`ясував всі суттєві обставини справи, не дав їм оцінку, а, пославшись на звільнення ОСОБА_1 з 30 вересня 2016 року, не дав належну оцінку тому, що позивачем оспорюється цей наказ і щодо дати, і щодо підстав звільнення, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 141 ЦПК з відповідача підлягає стягненню судовий збір, виходячи з задоволення немайнових вимог (зміна запису у трудовій книжці) - 704,80 грн. та майнових вимог (85 234,11 грн.) - 852,34 грн., а всього 1557,14 грн.

Також підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2335,71 грн. (1557,14 грн. х 150%), який підлягає сплаті на стадії апеляційного провадження. Всього судовий збір, який має сплатити відповідач, складає 3524 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного Миколаївської області від 19 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , змінивши підставу звільнення з роботи з частини 1 статті 36 КЗпП на частину 3 статті 38 КЗпП та дату припинення трудових відносин - з 30 вересня 2016 року на 12 січня 2018 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авалон+ (м. Миколаїв Миколаївської області, вул. Лісова, 5 кв. 60, ЄДРПОУ 39933485) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) 10 567,44 грн. заборгованості по заробітній платі, 9 600 грн. вихідної допомоги та 65 066,67 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 85 234,11 грн. з наступним утриманням податків та обов`язкових платежів.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальність Авалон + на користь держави 3 892,85 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: Н.О.Шаманська

Т.Б.Кушнірова

……………………..

Повну постанову складено 18 березня 2020 року