Постанова

від 12.03.2020 по справі 545/4399/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 545/ 4399 /1 4

провадження № 61-5894 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

правонаступник позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року в складі судді Гальченко О. О. та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2016 року в складі колегії суддів Триголова В. М., Одринської Т. В., Карпушина Г. Л.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року ПАТ УкрСиббанк звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В обґрунтування позовних вимог банк зазначив, що уклав із ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту від 25 вересня 2007 року № 11221089000, за умовами якого надав останній кредит у розмірі 143 000 грн на строк до 28 вересня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом згідно умов кредитного договору.

Того ж дня з метою забезпечення зобов`язань позичальника за кредитним договором банк уклав із ОСОБА_1 нотаріально посвідчений договір іпотеки нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за № 3513, згідно з яким відповідач передав в іпотеку банку житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, який 05 жовтня 2009 року рішенням Полтавського районного суду Полтавської області задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ УкрСиббанк 147 626,77 грн заборгованості по кредиту.

Станом на 23 жовтня 2014 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2009 року залишається невиконаним, а загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 306 039,98 грн, з яких 137 325,17 грн заборгованості по тілу кредиту, 139 190,19 грн заборгованості по прострочених процентах за користування кредитом, 7001,23 грн пені за несвоєчасне погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту, 22 522,89 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах.

У зв`язку з вищенаведеним банк просить у судовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року позов ПАТ УкрСиббанк задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 25 вересня 2007 року № 112210899000 в розмірі 306 039,98 грн станом на 23 жовтня 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 25 вересня 2007 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівець В. М., а саме на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 загальною площею 100,4 м 2 , житловою площею 59,8 м 2 , та на земельну ділянку загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 5324083901:01:001:0143 за цією ж адресою, які належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 25 вересня 2008 року та значаться зареєстрованими за ОСОБА_2 , встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною незалежним суб`єктом оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження.

Виселено зі зняттям з реєстраційного обліку з будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.

Суд першої інстанції виходив із того, що наявність заборгованості позичальника по кредитному договору підтверджується встановленими судом обставинами, тому позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності цього висновку не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказане судове рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2017 року залучено до участі в даній справі правонаступника ПАТ УкрСиббанк - ТОВ Українська факторингова компанія .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 серпня 2017 року зупинено виконання заочного рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року та ухвали апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2016 року.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів дана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2018 року дану справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що предмет іпотеки належить та належав на момент укладення договору іпотеки її матері ОСОБА_2 , яка не була стороною договору іпотеки, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку.

Стверджує, що у порушення вимог законодавства у рішенні суду першої інстанції не зазначена вартість предмета іпотеки.

Вважає, що рішення судів у частині виселення її матері з будинку суперечать законодавству та судовій практиці, відповідно до якої заборонено виселення осіб без надання їм іншого житла, якщо предметом іпотеки є будинок, який придбаний не за рахунок кредитних коштів.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту від 25 вересня 2007 року № 11221089000 для придбання житлового будинку з господарськими будівлями, який в цілому складається з житлового будинку А-1 загальною площею 100,4 м 2 , житловою площею 59,8 м 2 , вбиральні В, погріба д, сарая Д, гаража Е, літньої кухні Е1, сарая Ж, воріт та хвіртки № 1, хвіртки № 2, хвіртки № 3, хвіртки № 4, огорожі № 5, огорожі № 6 та земельної ділянки площею 2100 м 2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 143 000 грн на строк до 28 вересня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом згідно умов кредитного договору.

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 25 вересня 2007 року ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 вартістю 143 000 грн.

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів від 25 вересня 2007 року житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка за цією адресою належать ОСОБА_1

25 вересня 2007 року з метою забезпечення зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11221089000 банк та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений 25 вересня 2007 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем В. М. та зареєстрований в реєстрі за № 3513, згідно з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Предмет іпотеки належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 25 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Москівцем В. А.

05 жовтня 2009 року рішенням Полтавського районного суду Полтавської області стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість по кредиту в сумі 147 626,77 грн. Станом на 23 жовтня 2014 року дане рішення залишається невиконаним.

Станом на 23 жовтня 2014 року згідно розрахунку банку загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 306 039,98 грн, з яких 137 325,17 грн заборгованості по тілу кредиту, 139 190,19 грн заборгованості по прострочених процентах за користування кредитом, 7 001,23 грн пені за несвоєчасне погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту, 22 522,89 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської областівід 05 жовтня 2009 року достроково стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість по кредиту у розмірі 147 626,77 грн, яка складається з 137 325,17 грн заборгованості по тілу кредиту, 9 233,85 грн заборгованості по процентах, 301,07 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту, 266,68 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах, 500 грн штрафу.

ПАТ КБ УкрСиббанк використало право вимоги дострокового повернення заборгованості за кредитним договором, звернувшись у квітні 2009 року до суду з позовом про примусове солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості по тілу кредиту та процентах, пені за несвоєчасність виконання зобов`язання та штрафу.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, неустойки.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заявила про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по процентах та неустойці.

Ураховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості по процентах та пені, нарахованих до квітня 2009 року, не підлягають задоволенню у зв`язку з пропущенням позовної давності, а позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по процентах та пені, нарахованих після квітня 2009 року, не підлягають задоволеннню у зв`язку з їх безпідставністю.

Щодо вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 137 325,17 грн відповідач не просила застосувати наслідки пропуску позовної давності.

Доводи касаційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 не є власником предмета іпотеки, є необґрунтованими та суперечать встановленим обставинам справи.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 334 ЦК у редакції на час виникнення спірних правовідносин право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до пунктів 1, 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671, чинного на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів. Державній реєстрації підлягають такі правочини: договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Суди встановили, що відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів від 25 вересня 2007 року предмет іпотеки - житловий будинок та земельна ділянка належать ОСОБА_1 , яка придбала їх у ОСОБА_2 , тому відсутні підстави вважати, що їх власником є ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги про незазначення у рішенні суду вартості предмета іпотеки не мають значення для правильного вирішення справи по суті, оскільки Велика Палата Верхового Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15 дійшла висновку про те, що не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні з огляду на положення статтей 38, 39 Закону України Про іпотеку не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Доводи касаційної скарги щодо неможливості виселення ОСОБА_2 і посилання на статтю 109 ЖК УРСР, постанову Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року є необґрунтованими, оскільки кредит надавався ОСОБА_1 саме на придбання житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , тобто будинок придбаний за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою цього будинку.

Враховуючи вищенаведене, наявні підстави для зміни рішення судів першої та апеляційної інстанції у частині визначення розміру заборгованості, у рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, з 306 039,98 грн до 137 325,17 грн заборгованості.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2016 року змінити, зменшивши розмір заборгованості, у рахунок погашення якої звернено стягнення на предмет іпотеки, з 306 039,98 грн до 137 325,17 грн.

Поновити виконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року та ухвали апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук