Рішення

від 16.03.2020 по справі 260/1053/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1053/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання - Завидняк А.В.,

учасники справи не з`явилися,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" (далі - позивач) через уповноваженого представника - Майора І.В. звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач), якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002461402 від 12.04.2019, форми П з податку на прибуток підприємств; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002471402 від 12.04.2019, форми Р з податку на прибуток підприємств; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002481402 від 12.04.2019, форми Р з податку на додану вартість; 4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002491402 від 12.04.2019, форми ПН з податку на додану вартість; 5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0004931307 від 12.04.2019, форми ПС з податку на доходи з фізичних осіб; 6) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0004921307 від 12.04.2019, форми Д з податку на доходи з фізичних осіб; 7) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску №0004951307 від 12.04.2019; 8) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0004941307 від 12.04.2019 форми Д з військового; 9) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0002511404 від 12.04.2019, форми С з пеня у сфері ЗЕД; 10) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код в ЄДРПОУ 39393632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловий центр (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Боженка, буд.2, офіс 4, код ЄДРПОУ 22090788) судові витрати по справі.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом ГУ ДФС у Закарпатській області на підставі акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР від 19.03.2019 №240/07-16-14-02/22090788, в якому відповідач своїми діями намагається підмінити суд шляхом визнання зобов`язань між контрагентами припиненими, а також роблячи припущення щодо нереальності господарських операцій на підставі матеріалів кримінального провадження, в тому числі ухвал слідчих суддів які взагалі не стосуються позивача, одночасно не заперечуючи факту наявності в товариства всіх первинних бухгалтерських документів на підтвердження таких господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі у зв`язку з карантинно-обмежувальними заходами та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

11 вересня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позов у якому наведено аргументи у якості заперечень проти позову. Згідно вказаного відзиву відповідач зазначив, що в ході проведення документальної перевірки встановлено, що СТОВ КЛЯЧАНІВСЬКЕ ліквідоване і дебіторська заборгованість ТОВ ТОРГОВО ПРОМИСЛОВИЙ-ЦЕНТР не передана до правонаступника СТОВ АГРО-ЛУЧКИ , то така заборгованість не підлягає подальшому поверненню, а також те, що в ході проведення перевірки були використані пояснення та допити отримані від СУФР ГУ ДФС у Закарпатській області, а саме службовою запискою від 19.02.2019 №131/01-16-23-02 отримано матеріали кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018070000000034 від 27.06.2018, за ознаками кримінального провадження передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, стосовно посадових осіб ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР , у 19-ти томах.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у період з 19.02.2019 року по 12.03.2019 року посадовими особами Головного управління ДФС у Закарпатській області Державної фіскальної служби України (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області) проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР , код за ЄДРПОУ 22090788. За результатами вказаної перевірки складено Акт від 19.03.2019 №240/07-16-14-02/22090788 (далі - Акт).

У зв`язку з чим ГУ ДФС у Закарпатській області винесено до ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР податкові повідомлення-рішення: 1) №0002461402 від 12.04.2019, форми П яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 984124 грн.; 2) №0002471402 від 12.04.2019, форми Р за платежем податок на прибуток приватних підприємств яким збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 5557298 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 2778649 грн.; 3) №0002481402 від 12.04.2019, форми Р за платежем податок на додану вартість яким збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 4719781 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1179945,25 грн.; 4) №0002491402 від 12.04.2019, форми ПН за платежем податок на додану вартість яким застосовано штраф у розмірі 263727,06 грн; 5) №0004931307 від 12.04.2019, форми ПС за платежем податок на доходи з фіз осіб, що спл подат агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 510 грн.; 6) №0004921307 від 12.04.2019, форми Д яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, у розмірі 116537,98 грн., в тому числі збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 60013,42 грн., штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 44663,94 грн. та сума пені відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України в розмірі 11860,62 грн.; 7) №0004941307 від 12.04.2019 форми Д яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені, у розмірі 8379,08 грн., в тому числі збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 4403,13 грн., штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 3233,86 грн. та сума пені відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України в розмірі 742,09 грн.; 9) №0002511404 від 12.04.2019, форми С за платежем пеня за поруш.термінів розрах.у сфері ЗЕД, невик.зобв. та ШС за поруш.вимог валютн.законод. сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені, у розмірі 107868,31 грн.

Також, ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску № 0004951307 від 12.04.2019, яким стягнуто суму штрафу в розмірі 10% за несплату або несвоєчасну сплату суми, штраф у розмірі 7267,82 грн.

Аналізуючи дані спірні правовідносини, судом встановлено, щодо податкового повідомлення-рішення №0002471402 від 12.04.2019р. за платежем податок на прибуток приватних підприємств яким збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 5557298 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 2778649 грн., перевіркою встановлено, що за станом на 31.12.2017р. у бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками значиться кредиторська заборгованість перед постачальником СТОВ КЛЯЧАНІВСЬКЕ код ЄДПРОУ 30854285 у розмірі 5773695,00 грн., яка виникла за рахунок отриманої сільськогосподарської продукції, відповідно до умов Договору від 15.08.2015 №15/08.

21.12.2016 року між ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР (Покупцем) та СТОВ КЛЯЧАНІВСЬКЕ (Продавцем) було укладено Додаткову угоду до Договору №15/08 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 15.08.2015 року, згідно якої сторони виклали в новій редакції пункти основного договору: 5.1. Оплата товару проводиться перерахуванням грошових коштів за поставлений Товар до 31.12.2029 року після відвантаження Товару.

8.7. Договір набуває чинності з дати підписання його обома Сторонами і діє до 31 грудня 2029 року. Листування і переговори, що передують Договору, після його підписання вважаються такими, шо втратили силу.

Вищенаведені обставини не заперечуються сторонами.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 512 ЦК України встановлені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Згідно частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Частиною 1 статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ч.1 ст.654 ЦК України).

Відповідно до п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого Наказом Міністра фінансів України №20 від 31.01.2000 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визначене зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно абз. з пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Частиною 1 статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Суд критично оцінює надані відповідачем копії листів СТОВ АГРО-ЛУЧКИ від 23.03.2018 №16-06/136 та 06.11.2018 №16-06/469-1, оскільки в них не йдеться про припинення/прощення зобов`язання ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР за Договором від 15.08.2015 №15/08.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СТОВ Клячанівське припинено 13.10.2017 року, дані про юридичних осіб-правонаступників: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-ЛУЧКИ", Код ЄДРПОУ: 30765096, Місцезнаходження: 89625, Закарпатська обл., Мукачівський район, село Великі Лучки, ВУЛИЦЯ МУКАЧІВСЬКА, будинок 273-Б.

Відповідачем на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності кредиторської заборгованості ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР перед СГ ТОВ АГРО ЛУЧКИ у сумі 2142683,85 грн., що заперечується позивачем та на спростування чого суду позивачем надано відповідні договори які вказують про дійсність зобов`язань та відсутність спливу строку позовної давності за такими.

Суд також критично оцінює встановлення в Акті завищення витрат та заниження фінансового результату до оподаткування на суму 23603071 грн..

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. в Розділі Заходи забезпечення кримінального провадження Кримінально-процесуального кодексу України передбачено Главу 10 Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування , а в Розділ IV Судове провадження у першій інстанції передбачено Главу 29 Судові рішення .

Згідно ч.2 ст.131 Види заходів забезпечення кримінального провадження Глави 10 КПК України встановлено, що заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.

Відповідно до ч.1 ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Частино 1 ст.369 Види судових рішень Глави 29 КПК України встановлено, що судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Згідно ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З аналізу вищенаведених норм КПК України вбачається, що ухвали слідчих суддів, не вирішують обвинувачення по суті та не мають приюдиційне значення для адміністративного суду, оскільки встановлюють тільки заходи забезпечення кримінального провадження.

Суд також бере до уваги те, що відповідачем не наведено в Акті та не надано суду жодну ухвалу слідчого судді відносно ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР , чи якою б до ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження.

Ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Ч.2 ст. 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є КПК України.

Ч.2 ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ч. 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.

Також суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту та висновки експертів, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, а не при проведенні перевірок платників податків з питань дотримання податкового законодавства.

Сам по собі факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), висновків експертів, в рамках певної кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

До винесення вироку суду в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка та висновки експертів, не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Згідно ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 06.11.2018 по справі №822/551/18, від 08.08.2018 по справі №820/4428/17, від 26.06.2018 по справі №808/2360/17.

Щодо безпідставності витрат ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР по операціях з ПП Перевал на суму 1 338 838 грн. суд вказує наступне.

Згідно відомостей на стор.18 Акту зазначено прізвище директора ПП Перевал ОСОБА_1 який укладав угоду з ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР , а саме Договір №18/05/16 від 17.05.2016 року. На цій же сторінці Акта заначено: Згідно отриманих пояснень від 04.04.2018 року гр. Ходзинський підтвердив причетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ПП Перевал , в тому числі щодо проведених операцій з ТОВ Торгово-промисловий центр . Судом, встановлено, що, на стор.27-28 наведено перелік видаткових накладних за якими ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР отримувало від ПП Перевал товар (сою) протягом травня 2016 року. З аналізу викладеного в Акті вбачається, що підставою для припущення щодо безпідставності витрат на суму витрат 1 338 838 грн. по господарських операціях з ПП Перевал є існування численних кримінальних проваджень, вирок суду та рішення адміністративного суду, що не підтверджено матеріалами справи.

Суд критично оцінює посилання в Акті на вирок Ковпаківського районного суду м.Суми від 28.12.2018р. у справі №592/1158/18 з огляду на наступне. Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно вироку Ковпаківського районного суду м.Суми від 28.12.2018р. у справі №592/1158/18 до кримінальної відповідальності притягалися обвинувачений: ОСОБА_2 , обвинувачений: ОСОБА_3 . В Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься вищезгаданий вирок у справі №592/1158/18 з яким можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/78944744, та в ньому зазначено: У невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 31.08.2016. ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , придбали ПП ПЕРЕВАЛ , засновником та керівником якого став ОСОБА_4 , про що було складено договір від 31.08.2016 купівлі-продажу частки у статутному капіталі. Відповідно до зазначеного договору, ОСОБА_5 придбав права на ПП ПЕРЕВАЛ та згідно рішення учасника №1/2016 Приватного підприємства ПЕРЕВАЛ від 31.08.2016 став з 01.09.2016 його керівником та засновником. При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було складено статут ПП ПЕРЕВАЛ від 31.08.2016 в новій редакції. ОСОБА_4 не усвідомлював, що дане підприємство придбане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: сприяння в ухиленні від сплати податків службовим особам суб`єктів господарювання.

Вирок у справі №592/1158/18 не стосується громадянина ОСОБА_1 та періоду господарської діяльності між ПП Перевал та ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР , також у ньому не встановлено, що ПП Перевал надавало будь-яку неправомірну вигоду ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР , а тому він не має жодного відношення до діяльності ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР , не впливає на його бухгалтерський облік та оподаткування.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (далі - Положення № 88). Відповідно до статті 1 цього Закону № 996-XIV під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків. А первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Видаткові накладні, видані позивачем покупцям, є бухгалтерськими документами, які підтверджують факт поставки, вони оформлені з урахуванням вимог Закону № 996 та Положення № 88, та є підставою для відображення вартості придбаних товарів у складі валових витрат.

Законом № 996 та Положенням № 88 встановлено вимоги до первинних документів, вони можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниць виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про те, що формальні помилки в первинних документах не є вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій, зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду у справі № К/800/1217/13 від 11.02.2015.

Товарно-транспортна накладна взагалі не є первинним бухгалтерським документом, оскільки Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, встановлено, що товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність продажу такої продукції за наявності інших належних доказів. Товарно-транспортна накладна є обов`язковим документом для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Якщо ж юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, то наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж. Тому певні недоліки складання цих ТТН або їх відсутність не тягне для платника негативних наслідків. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 К/9901/2030/17 справа №821/589/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72064967).

Судом встановлено, що ТОВ Агросолт (сума витрат 691262 грн.), ТОВ АГРО-ЦЕНТР ГРУП (сума витрат 436145 грн.), ТОВ АМЕН ЛТД (сума витрат 1318980 грн.), ТОВ АТЕНАС (сума витрат 1280702 грн.), ТОВ ГАРМ-СЕРВІС (сума витрат 1 536 530 грн.), ТОВ ЕКОПРОМ ЛІМІТЕД (суму витрат 1 425 657 грн., ТОВ КОМПАНІЯ АГРО-К (сума витрат 514 047 грн.), ТОВ НЕЙЛОН ПЛЮС (суму витрат 716 202 грн.), ТОВ ПЕРША АГРОКОМПАНІЯ (сума витрат 1 119 505 грн.), ТОВ СІГУРД ЛТД (сума витрат 1 041 415 грн.), ТОВ ТАНОС ГРУП (сума витрат 3 004 465 грн.), ТОВ ЛАРС ТОРГ (сума витрат 8 346 925 грн.), ТОВ САЛТОР ЛІМІТЕД (сума витрат 832 398 грн.) не перебували в процесі припинення на час здійснення господарських відносин з позивачем, та виступали постачальниками/продавцями сільськогосподарської продукції, що не заперечується сторонами та відображено в Акті.

Відповідачем не надано суду жодного належного доказу який би вказував на те, що правочини між вищенаведеними постачальниками/продавцями та ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР (покупцем) є не дійсними, чи оскаржені в судовому порядку або визнані не дійсними/нікчемними. Також, відповідачем не заперечувався той факт, що податкові накладні по господарських операціях між вищенаведеними постачальниками/продавцями та ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР (покупець) належним чином зареєстровані в ЄДРПН, та наявності у ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР належних первинних документи по операціях з ним. Також, з акту перевірки вбачається, що вході проведення перевірки відповідачем не направлялись запити на проведення звірки з контрагентами позивача, а також не направлялись до таких листи, запити про надання пояснень чи документів.

Суд звертає увагу на те, що на стор.35 Акту підтверджено той факт, що ТОВ "АГРОСОЛТ" здійснювало придбання кукурудзи в період 2016 року, саме в цей період і проводились господарські операції по її подальшій реалізації на ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР . На стор.39 Акту зазначено: … ОУ ГУ ДФС в Івано-Францківській області отримано пояснення гр. ОСОБА_6 від 05.05.2018 року, який зазначив що перебував на посаді директора та головного бухгалтера ТОВ Амен ЛТД з 14.02.2017р. по 26.04.2018р., яке постачало ТМЦ на користь ТОВ ТПЦ , але деталей фінансово-господарських операцій не пригадує . Вказано що в 2016 році в ТОВ АТЕНАС були наймані працівники та товариство здійснювало придбання сої від СГД. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року у справі №813/3307/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/70658216), та Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2018 року №876/12657/17 ( http://reyestr.court.gov.ua/Review/73396367 ) вже досліджувались господарські операції з постачання СГ продукції від ТОВ "ЕКОПРОМ ЛІМІТЕД" та ТОВ Танос Груп на ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР і їх подальше постачання від ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР на ПАТ Галнафтохім , підтверджено їх реальний характер.

Наявність в діях контрагента ознак фіктивного підприємництва не є безумовною підставою для висновку про порушення ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР податкового законодавства. Господарська діяльність ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР спрямована на отримання економічної вигоди при взаємовідносинах з його контрагентами.

Згідно ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вищезазначена позиція узгоджується з положеннями Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, стаття 1 Першого протоколу якої гарантує кожному право мирно володіти своїм майном. Європейський суд з прав людини при тлумаченні цієї норми вказує на те, що втручання у дане право має відповідати таким критеріям: 1. Наявність зрозумілого закону, на підставі якого здійснюється таке втручання і здійснення втручання саме відповідно до такого закону (принцип правової визначеності). 2. Наявність публічного інтересу суспільства (легітимної мети) у відповідному втручанні у право мирного володіння своїм майном. 3. Пропорційність відповідного втручання легітимній меті, яка полягає у дотриманні справедливого балансу між захистом права власності та вимогами громадського інтересу. Позбавлення права платника податків на податкову вигоду через наявність ознак фіктивності його контрагентів порушує одразу три критерії втручання у право мирного володіння майном, оскільки таке втручання: 1. порушує принцип правової визначеності, адже суперечить індивідуальному характеру юридичної відповідальності особи, який гарантований зокрема частиною 2 статті 61 Конституції України та вже раніше зазначеною статтею 78 КАС; 2. здійснюється за відсутності легітимної мети і є фактично прихованою формою свавілля контролюючих органів по відношенню до платників податків; 3. перекладання юридичної відповідальності за дії контрагентів на добросовісних платників податків порушує справедливий баланс між громадським інтересом щодо сплати податків та правом на мирне володіння платником своїм майном.

Європейського суду з прав людини в рішенні БУЛВЕС АД проти Болгарії констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності

Враховуючи вищенаведене, не відповідає дійсності встановлення завищення ТОВ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР витрат та заниження фінансового результату до оподаткування на суму 23603071 грн., що в свою чергу тягне протиправність та скасування податкового повідомлення-рішення №0002471402 від 12.04.2019, форми Р за платежем податок на прибуток приватних підприємств в частині збільшення суму грошового зобов`язання у розмірі 5557298 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 2778649 грн.

Аналізуючи податкове повідомлення-рішення №0002461402 від 12.04.2019р., судом встановлено, що на стор. 76 Акт вказано: … у зв`язку із встановленими і описаними порушеннями в п. 1) , п. 2) пп.3.1.1.1, пп.3.1.1. п.3.1 розділу 3 Акта перевірки, внаслідок чого перевіркою повноти декларування різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, встановлено їх завищення, на загальну суму 984 124 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 342 722 грн. та за три кв.2018 року у сумі 641 402 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0002461402 від 12.04.2019р. та вказані в ньому порушення виключно ґрунтуються на порушенні п. 1) , п. 2) пп.3.1.1.1, пп.3.1.1. п.3.1 розділу 3 Акта в результаті чого перевіркою було встановлення заниження позивачем податку на прибуток в сумі 5 558 048 грн. (п.2. Розділу IV Висновок Акта) та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002471402 від 12.04.2019, оскільки судом встановлено, що останнє є протиправним і підлягає скасуванню то в свою чергу і податкове повідомлення-рішення №0002461402 від 12.04.2019 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічно обставини встановлені судом щодо податкового повідомлення-рішення №0002481402 від 12.04.2019, форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 4719781 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1179945,25 грн.

Так на стор.79 Акта заначено, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту з період з 01.01.2016 по 30.09.2018, встановлено його завищення, на загальну суму 4719781 грн. Опис за рахунок чого виникли відхилення по податковому кредиту зазначено на стор.80-81 Акта, та вказано, що детальний опис порушень на підставі яких встановлено суттєві недоліки первинних документів, які свідчать про відсутність фактів постачання вищенаведеними СГД, наведено в п. 2) пп.3.1.1.1., п.п.3.1.1. п.3.1. розділу 3 Акта.

Отже, встановлення заниження податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 719 781 грн. (п.3 Розділу IV Висновок Акта) прямо пов`язане з встановленням завищення податкового кредиту на загальну суму 4719781 грн., зазначені порушення ґрунтуються на п. 2) пп.3.1.1.1., п.п.3.1.1. п.3.1. розділу 3 Акта, доводи якого спростовано вище.

Враховуючи вище наведене, а також те, що податкове повідомлення-рішення №0002481402 від 12.04.2019 виключно ґрунтуються на порушеннях по податку на прибуток, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002471402 від 12.04.2019, а також, оскільки судом встановлено, що останнє є протиправним і підлягає скасуванню то в свою чергу і податкове повідомлення-рішення №0002481402 від 12.04.2019 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, не вказано нормативне обґрунтування яке б слугувало підставою для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень №0002491402 від 12.04.2019, №0004931307 від 12.04.2019, №0004921307 від 12.04.2019, №0004941307, №0002511404 від 12.04.2019 та рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску № 0004951307 від 12.04.2019, а в Акті належним чином відображено факти на підтвердження встановлених порушень такими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно квитанцій від 16.08.2019 за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн., тому такі витрати підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 9 605,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Боженка, буд.2, офіс 4, код ЄДРПОУ 22090788) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Волошина, буд.52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 0002461402 від 12.04.2019, форми П з податку на прибуток підприємств;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 0002471402 від 12.04.2019, форми Р з податку на прибуток підприємств;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 0002481402 від 12.04.2019, форми Р з податку на додану вартість;

У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код в ЄДРПОУ 39393632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Боженка, буд.2, офіс 4, код ЄДРПОУ 22090788) судові витрати у розмірі 9 605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 18.03.2020 року.

СуддяЮ.Ю.Дору