Рішення

від 18.03.2020 по справі 260/280/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 рокум. Ужгород№ 260/280/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Олійник В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання протиправним і скасування рішення органу державної виконавчої влади та зобов`язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, яким просять визнати протиправним та скасувати рішення № 361 двадцять восьмої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 24.12.2019 року про відмову в наданні дозволу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 орієнтовною площею 2,0 га., зобов`язавши Зубівську сільську раду Мукачівського району Закарпатської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 орієнтовною площею 2,0 га., та надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі, у зв`язку з придбанням у власність кожний в рівних долях цілісного майнового комплексу, розташованого на земельній ділянці в АДРЕСА_1 , звернулися до Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області із заявами про надання їм дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства. Рішеннями Зубівської сільської ради Мукачівського району №№ 183, 184, 185 від 16.03.2019 року позивачам було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства в с. Зубівка АДРЕСА_1 , 6 орієнтовною площею 2,0 га. Вказані рішення позивачами було оскаржено до Закарпатського окружного адміністративного суду. Рішенням суду від 31.08.2018 року вказані рішення визнано протиправними та скасовано, зобов`язано Зубівську сільську раду Мукачівського району повторно розглянути заяви позивачів. 07.05.2019 року рішенням № 289 двадцять другої сесії Зубівської сільської ради Мукачівського району позивачам повторно відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, з тих підстав, що: орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки, згідно поданого заявниками ситуаційного плану розташоване у межах господарського двору, а відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України - землі під господарськими будівлями і дворами відносяться до несільськогосподарських угідь; вказана земельно ділянка перебуває у спільній частковій власності членів колишнього КСП "Радванка"; заявниками не надано проект розподілу господарського двору між власниками майна; відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вказаній земельній ділянці вже присвоєно кадастровий номер її цільове призначення для ведення фермерського господарства та міститься інформація про зареєстроване право оренди СТОВ "Завидівське", а заявниками не надано згоду вказаного землекористувача. Крім цього, згідно витягу з протоколу сесії від 07.05.2019 року депутати пропонували відмовити позивачам в наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки через те, що від мешканців села надходять скарги через неприємний запах, який влітку розноситься з території господарського двору. Однак, не зважаючи на це пропонували надати позивача земельну ділянку в оренду.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивачі оскаржили його до Закарпатського окружного адміністративного суду, та рішенням від 17.09.2019 року судом визнано протиправним та скасовано рішення № 289 двадцять другої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 07 травня 2019 року "Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства"; зобов`язано Зубівську сільську раду Мукачівського району повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 2,0 га у порядку, встановленому законом.

Рішенням двадцять восьмої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 24.12.2019 року № 360 Про розгляд ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Зубівської сільської ради, вирішено скасувати рішення № 289 двадцять другої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району від 07.05.2019 року "Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства".

В той же час, рішенням двадцять восьмої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 24.12.2019 року № 361 Про розгляд ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Зубівської сільської ради, вирішено відмовити громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з тим, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2122783001:00:000:5841 площа земельної ділянки складає 4,8932 га, а заявники відповідно до поданих заяв просять надати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 5,8932 га.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивачі звернулися до суду із даним позовом про його скасування.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, суть якого зведена до необхідності закриття провадження у даній справі в зв`язку з тим, що (на думку відповідача) даний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вбачається приватно-правовий характер спору.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між Фермерським господарством "Мартин 2015" (продавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (покупці) 16.03.2017 року укладено договір купівлі-продажу кожному в рівних долях, тобто по 1/3 частці кожному цілісного комплексу, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .

У зв`язку з придбанням вищезазначеного цілісного комплексу 12.12.2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області із заявами про надання їм дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, 1,8932 га та 2,0 га відповідно. До заяв долучили копії паспортів, ідентифікаційного коду, ситуаційного плану, місця розташування земельної ділянки та договору купівлі-продажу частки майнового комплексу.

Рішенням 15 сесії VII скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області №183 від 16.03.2018 року за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відмовлено.

Рішенням 15 сесії VII скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області №184 від 16.03.2018 року за результатами розгляду заяв ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства останньому відмовлено.

Рішенням 15 сесії VII скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області №185 від 16.03.2018 року за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства останній відмовлено.

Вважаючи рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства протиправними та такими, що прийняті в супереч норм Земельного кодексу України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися з позовом до суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 року у справі № 807/301/18 (головуючий - суддя Ващилін Р.О.), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Зубівська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення №№ 183, 184, 185 п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 16.03.2018 року про відмову в наданні дозволу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , відповідно, на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 2,0 га. Зобов`язано Зубівську сільську раду Мукачівського району повторно розглянути заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , відповідно, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 2,0 га у порядку, встановленому законом.

Рішенням двадцять другої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 07.05.2019 року за № 289 "Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства", відмовлено громадянам ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_2 , у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 2,0 га, гр. ОСОБА_3 , мешканцю АДРЕСА_3 , у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 2,0 га, гр. ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,8932 га, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а саме: орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки, згідно поданого заявниками ситуаційного плану розташоване у межах господарського двору, відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України - землі під господарськими будівлями і дворами відносяться до несільськогосподарських угідь; проект розподілу господарського двору між власниками майна заявником не надано; відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельній ділянці, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення, якої має намір отримати заявник вже присвоєно кадастровий номер (2122783001:00:000:5841 - цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства), та міститься інформація про зареєстроване право оренди СТОВ "Завидівське", отже, відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка перебуває в користуванні необхідна згода землекористувача, яка заявником до клопотання не додана.

Позивачі, вважаючи рішення Зубівської сільської ради Мукачівського району від 07.05.2019 року за № 289 таким, що прийняте з порушенням вимог ст. ст. 116, 118, 120 Земельного кодексу України та іншого законодавства, що регулює порядок передачі земельних ділянок у власність громадян, звернулися до суду про його скасувати.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року у справі № 807/735/19 (головуючий - суддя Рейті С.І.), визнано протиправним та скасовано рішення № 289 двадцять другої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 07 травня 2019 року "Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства"; зобов`язано Зубівську сільську раду Мукачівського району повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 2,0 га у порядку, встановленому законом.

Рішенням двадцять восьмої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 24.12.2019 року № 360 Про розгляд ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Зубівської сільської ради, вирішено скасувати рішення № 289 двадцять другої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району від 07.05.2019 року "Про розгляд заяв громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства".

Рішенням двадцять восьмої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 24.12.2019 року № 361 Про розгляд ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Зубівської сільської ради, вирішено відмовити громадянам ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_2 , у наданні дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 2,0 га, гр. ОСОБА_3 , мешканцю АДРЕСА_3 , у наданні дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 2,0 га, гр. ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , у наданні дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,8932 га, у зв`язку з тим, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2122783001:00:000:5841 площа земельної ділянки складає 4,8932 га, а заявники відповідно до поданих заяв просять надати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 5,8932 га.

Також, відповідно до п.2 вказаного рішення, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки (господарський двір - код 01.02) для ведення фермерського господарства. Земельна ділянка господарського двору площею 4,8932 га. Може бути надана тільки в оренду (п.3 рішення).

Не погоджуючись із даним рішенням, позивачі оскаржили його до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, п. "в" ч. 3 ст.116 ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 121 ЗК України врегульовано норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Нормами ЗК України визначено, що питання відносно надання згоди на розробку проекту землеустрою у місячний строк розглядаються органом, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивачі звернулися у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу місцевого самоврядування - Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області.

Частина 7 ст. 118 ЗК України визначає порядок розгляду вищезазначених клопотань уповноваженим органом. Так, вказана законодавча норма передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Окрім того, ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлює, що виключною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається із спірного рішення, підставою для відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є те, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2122783001:00:000:5841 площа земельної ділянки складає 4,8932 га, а заявники відповідно до поданих заяв просять надати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 5,8932 га.

Надаючи оцінку правомірності оскарженому рішенню відповідача з цих мотивів суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, в тому числі, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що виключна підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою встановлена ч. 7 ст. 118 ЗК України - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Тому приймаючи рішення з питань надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суб`єкт владних повноважень повинен керуватися цією нормою ЗК України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 5 ЗК України встановлено, що земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Як встановлено ст. ст. 22, 23 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Як вбачається з клопотання, позивач бажає отримати земельну ділянку саме для ведення особистого селянського господарства.

Суд звертає увагу на те, що ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Частиною 2 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що члени особистого селянського господарства зобов`язані: дотримуватися вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля; забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; дотримуватися діючих нормативів щодо якості продукції, санітарних, екологічних та інших вимог відповідно до законодавства; надавати сільським, селищним, міським радам необхідні дані щодо їх обліку.

Законом можуть бути встановлені також інші права та обов`язки членів особистого селянського господарства.

Отже, ключовими моментами є виробництво сільськогосподарської продукції та обов`язок підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі. Таким чином, для ведення особистого селянського господарства, тобто некомерційного вирощування сільськогосподарської продукції, можуть використовуватися сільськогосподарські угіддя.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2102589132018 від 03.04.2018 року, земельна ділянка за кадастровим номером 2122783001:00:000:5841, місце розташування: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Зубівка, вул. Миру, 6, цільове призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення площею 4,8932, належить на праві власності Зубівській сільській раді на підставі цивільно-правового договору посвідченого приватним нотаріусом Вімер В.І. 07.02.2012 ВРП № 352112. Також, згідно вказаного витягу, 03.09.2010 року проведено державну реєстрацію речового права - передача вказаної земельної ділянки в оренду СТОВ "Завидівське" строком на 5 років.

Разом з тим, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15.12.2015 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи СТОВ "Завидівське".

Відтак, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено те, що спірна земельна ділянка не перебуває у власності інших осіб.

Причини, що стали підставою для відмови у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою - не відповідають нормам ч. 7 ст. 118 ЗК України, а тому суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржене рішення, діяв всупереч вимог чинного законодавства.

Зубівською сільською радою Мукачівського району Закарпатської області не доведено правомірності відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, вимоги позивачів щодо визнання рішення відповідача протиправним відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Разом з тим, що стосується вимоги про зобов`язання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 орієнтовною площею 2,0 га. та надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено вище, підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначена в рішенні двадцять восьмої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 24.12.2019 року № 361, не передбачена частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

У спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

З урахуванням викладеного суд констатує, що такий спосіб захисту як зобов`язання Зубівської сільської ради прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивачів ефективним та належним, за встановлених обставин є такий спосіб захисту порушених прав як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 року по справі № 814/1959/17.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 24.12.2019 року № 361 Про розгляд ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Зубівської сільської ради, яким відмовлено позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та, зважаючи на те, що спірне рішення було прийнято без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне зобов`язати Зубівську сільську раду повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

Разом з тим, що стосується позиції Зубівської сільської ради, викладеної у відзиві на позовну заяву, яка зводиться до необхідності закриття провадження у справі з підстав, визначених п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України (у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки, спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених земельних прав позивачів як фізичних осіб, які виникають із земельних правовідносин, та підлягають розгляду в порядку ЦПК України), суд зазначає наступне.

Зубівська сільська рада посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 12.02.2020 року у справі № 712/10439/16-а, де Велика Палата визнала помилковим висновок суду першої та апеляційної інстанції стосовно підсудності справи адміністративному суду, з огляду на те, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування земельної ділянки, а реалізація права користування відбулась на підставі рішення відповідача про надання земельної ділянки в оренду шляхом укладення відповідного договору.

У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності для створення громадських пасовищ. Його право не було реалізовано внаслідок відмови відповідача в наданні згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку матеріалами справи не підтверджена.

У позові не порушується питання щодо визнання за позивачами права власності на земельну ділянку, на час розгляду справи такого права відповідно до порядку, встановленого земельним законодавства, не набула і третя особа.

Вимоги у позові пов`язані із протиправністю рішень суб`єкта владних повноважень, які перешкоджають позивачам в оформленні документів на земельну ділянку.

Приватний інтерес між сторонами на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 03.10.2018 року у справі № 820/4149/17.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватно - правового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Прохальна частина позовної заяви містить вимогу про стягнення із Зубівської сільської ради Мукачівського району на користь позивачів кожному по 280,30 грн. сплаченого судового збору та кошти за надання правової допомоги на користь позивачів кожному по 4500 грн.

На підтвердження понесених позивачами витрат на правничу допомогу до позову було надано акти приймання-передачі від 08.01.2020 року, наданих адвокатом Русин Станіславом Георгійовичем (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 21/606 від 12.03.2008 року, ордери про надання позивачам правової допомоги серії ЗР за №№ 48870, 48871, 48872 від 31.01.2020 року) позивачу послуг на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 30.03.2018, та квитанціями на розрахунок готівкою про оплату цих послуг за №№ 12, 2/20, 3/20 від 08.01.2020 на загальну суму 13500,00 грн.

За умовами вказаного договору адвокат взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити ціну правової допомоги, у порядку та строки, передбачені у договорі та додатків до нього. Конкретний перелік послуг, що складає предмет правової допомоги, визначаються цим договором та додатком 1 до нього.

Відповідно до п. 3.1 Договору вказано, що ціна правової допомоги визначається за погодженням сторін і може включати гонорар, додаткову винагороду та фактичні видатки, пов`язані з наданням правової допомоги.

У додаткових угодах до цього договору від 05.01.2020 року визначено, що оплата правової допомоги здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з актів приймання-передачі наданих послуг від 08.01.2020 до договорів про надання правової допомоги б/н від 30.03.2018 року та від 12.05.2019 року адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги, що складається предмет правової допомоги: підготовка та подання адміністративного позову до Закарпатського окружного адміністративного суду, щодо оскарження рішення Зубівської сільської ради від 24.12.2019 року, вартістю 3000 гривень; вартість двох консультацій з правових питань в розмірі 1500 гривень. Загальна вартість наданої правової допомоги відповідно до акту склала 4500,00 грн. (по кожному з актів).

Суд зазначає, що надані послуги, визначені у актах приймання-передачі, відповідають послугами, надання яких передбачено у додатку до договору від 05.01.2020 року.

Втім, при вирішенні питання щодо розподілу заявлених позивачем судових витрат суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон 5076) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону 5076, тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, відповідно до акту про перелік та вартість наданих послуг (виконаних робіт) від 08.01.2020 року, адвокат на виконання послуг про надання правової допомоги здійснив: підготовку та подання адміністративного позову до Закарпатського окружного адміністративного суду, щодо оскарження рішення Зубівської сільської ради від 24.12.2019 року; дві консультації з правових питань кожному з позивачів. Розмір оплати послуг адвоката відповідно до акту про перелік та вартість наданих послуг (виконаних робіт) становить 4500,00 грн., а загальна вартість його послуг склала 13500,00 грн.

У той же час, аналізуючи здійснені адвокатом послуги за критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 134 КАС України та на предмет "неминучості" - критерію, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд зазначає таке.

Дана справа є справою незначної складності, при цьому, адвокатом складено одну позовну заяву для трьох позивачів, розмір якої складає 7 сторінок, до неї, окрім спірного рішення, додано аналогічні поданим раніше докази (при зверненні до суду із аналогічними позовами 10.04.2018 року та 27.05.2019 року).

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 13500,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, із врахуванням незначної складності справи, - є завищеною, а вказані витрати не можна вважати такими, що є "неминучими".

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, а також відповідає розміру ціни позову, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів, у сумі 4500 грн.

Крім цього, судом встановлено, що при зверненні до суду позивачами сплачено судовий збір у сумі 841,50 грн. (квитанція № 0881320041 від 13.01.2020 на суму 280,50 грн., квитанція № 0881320045 від 13.01.2020 на суму 280,50 грн., квитанція № 0881320049 від 13.01.2020 на суму 280,50 грн.), при цьому суд зауважує, що сума судового збору для звернення до суду із позовом складає 840,80 грн., та відповідна сума також підлягає стягненню на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Отже, в загальному розмірі на користь позивачів підлягають присудженню з відповідача судові витрати у сумі 4920,40 (4500+420,40) грн.

Керуючись ст. 5, 19, 139, 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (Закарпатська область, Мукачівський район, с. Зубівка, вул. Миру, буд.46, код ЄДРПОУ 04350470) про визнання протиправним і скасування рішення органу державної виконавчої влади та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 361 двадцять восьмої сесії сьомого скликання Зубівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 24 грудня 2019 року "Про розгляд ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Зубівської сільської ради".

3. Зобов`язати Зубівську сільську раду Мукачівського району повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 2,0 га у порядку, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

4. Зобов`язати Зубівську сільську раду Мукачівського повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,8932 га, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

5. Зобов`язати Зубівську сільську раду Мукачівського району повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 2,0 га, з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зубівської сільської ради Мукачівського району на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 140,13 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зубівської сільської ради Мукачівського району на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 140,13 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зубівської сільської ради Мукачівського району на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 140,13 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

9. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті