Постанова

від 10.03.2020 по справі 804/420/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2020 року м. Дніпросправа № 804/420/18 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2019р. у справі №804/420/18 за позовом:ОСОБА_1 до: про:Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017р. ОСОБА_1 , за допомогою засобів поштового зв`язку, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення /а.с. 3-6 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2018р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №804/420/18 та справу призначено до судового розгляду /а.с. 2 том 1/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що він є власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , загальна площа приміщень - 533,3 кв.м., 12.07.2017р. він отримав податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №336-1303 від 24.05.2017р., яким визначено йому суму податкового зобов`язання з податку на земельну ділянку з фізичних осіб за адресою АДРЕСА_1 , у розмірі 105076, 2грн., він не погодився з цим рішенням та оскаржив його в порядку адміністративного узгодження та ДФС України це рішення було скасовано, але 14.11.2017р. ним було отримано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №13360-1309 від 11.10.2017р. яким визначено йому суму податкового зобов`язання з податку на земельну ділянку з фізичних осіб за адресою АДРЕСА_1 , у розмірі 73492,26 грн., він вважає це рішення відповідача необґрунтованим та безпідставним, таким що порушує його права та інтереси оскільки він не є платником податку на землю з огляду на те, що ним не укладався договір оренди або користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , та він не отримував земельну ділянку у власність, тому просив суд визнати дії відповідача щодо визначення йому податкового зобов`язання з податку на земельну ділянку з фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням №13360-1309 від 11.10.2017р. протиправними та скасувати це податкове повідомлення-рішення відповідача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2019р. у справі №804/420/18, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018р. / а.с. 157-158 том 1/, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено. / а.с. 64-65 том 1/.

Постановою Верховного Суду від 23.04.2019р. у справі №804/420/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2019р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018р. у справі №804/420/18 скасовано, адміністративну справу №804/420/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції / а.с. 192-197 том1/.

Матеріали адміністративної справи №804/420/18 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01.07.2019р. / а.с. 205 том 1/ та ухвалою суду першої інстанції від 03.07.2018р. справу №804/420/18 прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду /а.с. 207 том 1/

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2019р. у справі №804/420/18 позов задоволено, визнано дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при винесені податкового повідомлення-рішення №13360-309 від 11.10.2017 р. про визначення сум податкового зобов`язання з податку на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з фізичних осіб - ОСОБА_1 протиправними; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 13360-309 від 11.10.2017р., яким ОСОБА_1 визначено зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік на суму 73492,26 грн.. (суддя ОСОБА_2 ) /а.с. 267-270 том 1/.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, яке є правонаступником відповідача у справі, не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 12.08.2019р. подало апеляційну скаргу /а.с. 27-34/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її рішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, оскільки земельна ділянка на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності позивача, фактично земельна ділянка перебуває у користуванні позивача і до нього з моменту набуття право власності на об`єкти нерухомого майна перейшло право користування цією земельною ділянкою, і оскільки позивач є землекористувачем, то він повинен сплачувати земельний податок, тому просив скасувати рішення суду першої інстанції від 12.08.2019р. у даній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Адміністративна справа №804/420/18, разом з вищезазначеною апеляційною скаргою, надійшли до суду апеляційної інстанції 20.01.2020р. / а.с. 26 том 1 /.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.202019р. у справі №804/420/18 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача- Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, правонаступником- Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, відповідачу поновлено строк апеляційного скарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2019р. у справі №804/420/18/ а.с. 61 том 2/ та справу призначено до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 15-00 годин 10.03.2020р. / а.с. 62 том 2/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строки було повідомлено учасників справи /а.с. 63-67 том 2/.

У судовому засіданні 10.03.2020р. :

- представник відповідача - підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 12.08.2019р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову через його необґрунтованість та безпідставність;

- представник позивача - заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 12.08.2019р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що 11.10.2017р. Головним управління ДФС у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 13360-1309, яким позивачу у справі - ОСОБА_1 , визначено грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 73492,26 грн. / а.с. 19 том 1/, позивач не погодився з цим рішенням відповідача та оскаржив його в порядку адміністративного узгодження, але скарги були залишені без задоволення, прийняте відповідачем рішення залишено без змін / а.с. 7-11 том 1/, і позивач звернувся до суду за захистом порушеного права і це рішення відповідача є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

Також судом встановлено, що підставою для прийняття вищезазначеного рішення щодо визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 73492,26 грн. стало те, що ОСОБА_1 з 21.12.2010р. належать нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 у АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 загальною площею 533,3 кв.м: адміністративний будинок літ. А-2, під.літ. А-2, загальною площею 397 кв.м, адміністративний будинок літ. Б-1, б'-1, загальною площею 136,3 кв.м, підпірні стіни №5, 6, мостіння-І / а.с. 20-25 том 1/ та відповідно до технічного паспорту на адміністративні будинки літ.А-2, Б-1 по вул. Чкалова в м. Дніпро, який виготовлено 24.06.2010 р., а саме з плану земельної ділянки, загальна площа земельної ділянки на якій розташовано ці об`єкти нерухомого майна, становить 373 кв.м. / а.с. 25 зворотна сторона - 31 том 2/, і на думку податкового органу незважаючи на те, що відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №03-07/170216/93 від 18.02.2016р. земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:02:394:0118, розташована за адресою: вул. АДРЕСА_3 , 20, м. АДРЕСА_4 , площею 0,4224 га належить є ТОВ ЕРАГРАД (нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 10468597,71грн.) / а.с. 253 том 1/, позивач у справі з моменту набуття права власності на частину нежитлових приміщень, які розташовані на цій земельній ділянці, набув право користування земельною ділянкою на якій розташовані належні йому нежитлові приміщення і повинен сплачувати земельний податок з фізичних осіб, які і нараховано йому за 2017р. спірним рішенням у сумі 73492,26 грн. виходячи з площі земельної ділянки 373 кв.м. та з урахуванням рішення Дніпропетровської міської ради №7/11 від 13.07.2016р., яким внесено зміни до рішення міської ради від 27.12.2010р. №5/6 Про місцеві податки і збори на території міста /а.с. 233-243 том 1/ та листа Держгеокадастру від 12.01.2017 року №6-28-0.22-442/2-17 про індексацію нормативної грошової оцінки земель визначено коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель / а.с. 252 том 1/.

Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом, відповідачем у справі не надано суду належних доказів стосовно наявності у користуванні або власності позивача у справі земельної ділянки по АДРЕСА_3 .

Спірні відносини, які виникли між сторонами у справі, з приводу правомірності здійснення відповідачем у справі донарахування спірним рішенням позивачу орендної плати за землю за 2017р. врегульовано положеннями Податкового кодексу України, Закону України Про оцінку земель .

Сукупний аналіз положень пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, пп. 270.1.1 п. 20.1 ст. 270, п. 288.1, 288.2, 288.4, 288.5, 288.7 ст. 288, п. 286.5 ст. 286 , п. 287.1ст. 287 Податкового кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки, та в разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку шляхом прийняття відповідного рішення, при цьому мінімальний розмір орендної плати за земельну ділянку визначається в певних відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за користування якою підлягає сплаті орендна плата.

Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Положеннями пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже з урахуванням вищенаведених норм права фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тому незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти, при цьому до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, відповідно до ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У постанові Верховного Суду від 23.04.2019р. у цій справі суд касаційної інстанції, посилаючись на те, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, та в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, але суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановили, на яких умовах та в якому обсязі були права користування у попереднього землекористувача.

Під час розгляду справи, позивач у справі, в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що земельна ділянка по вул. Святослава Хороброго, 26 у м. Дніпрі йому у користування або у власність не надавалась, у попереднього власника будівель по вул. Святослава Хороброго, 26 у м. Дніпро, - ТОВ Енерджи Статус Естейт , у якому позивачем були придбані нежитлові приміщення, документи, які підтверджують право користування земельної ділянки та умови користування були відсутні.

При цьому з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владний повноважень, не було надано суду доказів на спростування доводів позивача, як і не надано і доказів того, на яких умовах та в якому обсязі користувався земельною ділянкою попередній землекористувач.

За таких обставин колегія суддів вважає, що неможливо встановити на яких умовах та в якому обсязі були права користування спірною земельною ділянкою у попереднього землекористувача, тому неможливо визначити, на яких умовах і у якому обсязі позивач у справі з моменту набуття права власності на нерухоме майно (з 21.12.2010р.) - нежитлові приміщення по вул. Святослава Хороброго, 26 у м. Дніпро загальною площею 533,3 кв.м: адміністративний будинок літ. А-2, під.літ. А-2, загальною площею 397 кв.м, адміністративний будинок літ. Б-1, б'-1, загальною площею 136,3 кв.м, підпірні стіни №5, 6, мостіння-І., користується земельною ділянкою на якій розташовано належні йому нежитлові приміщення, що у свою чергу виключає можливість здійснення нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб за користування цією земельною ділянкою.

Отже з огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу цих податкових зобов`язань не відповідають положенням Податкового кодексу України і відповідач у справі під час прийняття спірного податкового-повідомлення рішення діяв не у спосіб, який визначено чинним податковим законодавством, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив правильне рішення щодо визнання дій відповідача при винесені податкового повідомлення-рішення №13360-309 від 11.10.2017 р. та визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення цієї адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 12.08.2019р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2019р. у справі №804/420/18 - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано - 19.03.2020р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко