Постанова

від 19.03.2020 по справі 640/1336/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1336/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаль М.І.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ер Ті-Груп" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року, суддя Смолій І.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ер Ті-Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування наказу,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еф Ер Ті-Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодопризначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф ЕР ТІ-Груп" по взаємовідносинах з ТОВ "ОЛТОН-БУД" (код 40414126), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за травень 2016 року у сумі 1 537 грн, за червень 2016 року у сумі 8787 грн, за липень 2016 року у сумі 190 грн по взаємовідносинах з ТОВ "ЕЛЕВТЕК ГРУП" (код 40518981), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2016 року у сумі 792 грн, за вересень 2016 року у сумі 7121 грн, за жовтень 2016 року у сумі 447 грн та по взаємовідносинах з ТОВ "АРКАС-ТРЕЙД" (код 40560656), що міститься у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року у сумі 51663 грн та об`єктів оподаткування задекларованих у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2016 рік; визнання протиправним та скасувати Наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11.01.2019 року №263 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф ЕР ТІ-Груп".

Позовні вимоги обґрунтувано тим, що у запитах надісланих контролюючим органом позивачу та в оскаржуваному наказі відсутня інформація щодо виявлення фактів порушення податкового законодавства та обґрунтування в чому полягають такі порушення, в рамках яких саме заходів та на підставі якої податкової інформації контролюючим органом встановлено такі факти, тоді як це є обов`язковою умовою при прийнятті рішення про призначення документальної виїзної позапланової перевірки на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління ДФС у м. Києві №263 від 11.01.2019 року призначено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф ЕР ТІ-Груп" відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, проведення перевірки з 17.01.2019 року, терміном 5 днів, з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин: з ТОВ "ОЛТОН-БУД" (код 40414126) за період: травень - липень 2016 року; з ТОВ "ЕЛЕВТЕК ГРУП" (код 40518981) за період: серпень - жовтень 2016 року; з ТОВ "АРКАС-ТРЕЙД" (код 40560656) за грудень 2016 року.

Метою перевірки стало те, що Головним управління ДФС у м. Києві були виявлені факти, що свідчать про недостовірність визначення Товариством з обмеженою відповідальністю "Еф ЕР ТІ-Груп" даних податкової звітності з податку на додану вартість, щодо визначення податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ "ОЛТОН-БУД" (код 40414126) за період: травень - липень 2016 року; з ТОВ "ЕЛЕВТЕК ГРУП" (код 40518981) за період: серпень - жовтень 2016 року; з ТОВ "АРКАС-ТРЕЙД" (код 40560656) за грудень 2016 року.

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві здійснено вихід на перевірку за податкової адресою позивача, проте останнім відмовлено співробітникам в допуску до перевірки, що підтверджується Актом №16/26-15-14-07-02-22 про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 17.01.2019 року.

Позивач, не погоджуючись із спірними наказом на проведення перевірки, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення контролюючими органами документальних позапланових перевірок та підстави для їх призначення врегульовано статтею 78 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі:

- отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1);

- виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.4).

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що отримана контролюючим органом податкова інформація, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та виявлена контролюючим органом недостовірність даних, що містяться у поданих платником податків податкових деклараціях, може бути підставою для призначення позапланової перевірки платника податків лише у випадку, коли сумніви, які виникли у податкового органу, не усунуті наданими поясненнями з документальним підтвердженням.

Отже, передувати прийняттю контролюючим органом наказу про проведення перевірки має бути, зокрема, відповідний письмовий запит контролюючого органу про надання пояснень та їх документального підтвердження і невиконання такого запиту платником податків.

Правовідносини з приводу підстав та організації направлення такого запиту і надання на нього відповіді врегульовані пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (надалі - Порядок).

У відповідності до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності, зокрема, таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит (пункт 16 Порядку).

Як убачається із матеріалів справи, письмовий запит відповідача від 22.11.2018 року №107399/10/26-15-14-07-02-15, направлений контролюючим органом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ер Ті-Груп" містять підпис посадової особи відповідача, печатку контролюючого органу та вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - пункт 73.3, статі 73, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені за наслідком отримання інформації.

Також запити містили опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, вказаний запит контролюючого органу відповідає вищенаведеним вимогам податкового законодавства, а тому позивач мав надати запитувану інформацію.

Враховуючи те, що позивачем не надано пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит, який сформований контролюючим органом на підставі податкової інформації, колегія суддів вважає, що у відповідача були наявні підстави, передбачені підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ер Ті-Груп".

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві під час винесення оскаржуваного наказу щодопризначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф ЕР ТІ-Груп" діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим, пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено право платника податків на самостійний захист від проведення планової виїзної перевірки без пред`явлення посадовими особами контролюючого органу передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (направлення на проведення перевірки, копії наказу, службового посвідчення) шляхом недопуску до проведення контрольного заходу.

Намір посадових осіб контролюючого органу здійснити перевірку не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на недопуск до проведення контрольного заходу згідно з пунктом 81.1. статті 81 ПК України.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 березня 2019 року по справі № 820/2251/16 (провадження К/9901/8921/19).

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Еф Ер Ті-Груп" реалізувало право на недопуск посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, що оформлено актом від 17.01.2019 року № 16/26-15-14-07-02-22 про відмову в допуску до проведення перевірки, а проведення перевірки не відбулося, колегія суддів вважає, що такі правовідносини не потребують додаткового захисту, зокрема в судовому порядку.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ер Ті-Груп" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.