Постанова

від 19.03.2020 по справі 826/10655/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2020 року

Київ

справа №826/10655/15

адміністративне провадження №К/9901/54855/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №826/10655/15

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДІА до Київської міської ради, треті особи: Відкрите акціонерне товариство Будшляхмаш , Товариство з обмеженою відповідальністю Аспекс про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІА" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 (ухвалене в складі головуючого судді - Васильченко І.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Твердохліб В.А., суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.),-

в с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю ДІА (далі - Позивач, ТОВ ДІА ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), треті особи: Відкрите акціонерне товариство Будшляхмаш (далі - третя особа 1, ВАТ Будшляхмаш ), Товариство з обмеженою відповідальністю Аспекс (далі - третя особа 2, ТОВ Аспекс ), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 27 грудня 2007 року №1605/4438 Про передачу земельної ділянки ТОВ Аспекс для реконструкції існуючих будівель під офісно-складських приміщень з подальшою їх експлуатацією та обслуговуванням на вулиці Дегтярівській, 21 (літ. З , И ) у Шевченківському районі міста Києва .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням, яким затверджено ТОВ Аспекс проект землеустрою, безпідставно створено за рахунок земельної ділянки (кадастровий номер 800000000:88:061:0167), на якій знаходиться майно позивача окрему земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:88:061:0168) в порушення встановленої процедури, без згоди ВАТ Будшляхмаш на вилучення у неї з користування частини земельної ділянки та за відсутності самого рішення про вилучення, незаконно надано третій особі 2 в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:88:061:0168).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності доказів того, що ТОВ Будшляхмаш був законним користувачем земельної ділянки і того, що ТОВ ДІА в установленому порядку здійснив оформлення користування земельною ділянкою під належними йому приміщеннями. Водночас, суди дійшли висновку, що ТОВ Аспекс є власником нежитлових приміщень, а саме: складу ПММ літ. З , літ. И , загальною площею 420,6 кв.м., інвентарний номер 009588, який знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Дегтярівська, буд.21, а, відтак в силу закону має право на оформлення права користування земельної ділянки під вказаними нежитловими приміщеннями з урахуванням прибудинкової території.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "ДІА" не погодився з ухваленими у справі рішеннями і у червні 2018 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції не в повному обсязі досліджені фактичні обставини по справі, допущені порушення норм матеріального та процесуального права. В доводах касаційної скарги позивач також посилається на те, що судами проігноровано положення частини 2 статті 120 Земельного Кодексу України, відповідно до якого якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідач і третя особа 2 надіслали до суду відзиви на касаційну скаргу, відповідно до яких просять скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Відзиви мотивовані тим, що права на спірну земельну ділянку оформлені ТОВ Аспекс і Київською міською радою з дотриманням процедури, передбаченої чинним законодавством.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ ДІА .

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 18.06.2019 №757/0/78-19, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Тацій Л.В., суддів Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судове засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ ДІА є власником об`єктів нерухомого майна нежилих будівель літера Е площею 321,60 кв.м., літ. Ж площею 387,9 кв.м. (далі-майно), розташованих за адресою: вул. Дегтярівська, 21 в м. Києві . Право власності на майно зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 07.02.2002 № 463 (надалі - договір купівлі-продажу), додаткової угоди від 19.03.2002 № 1, додаткової угоди від 26.06.2002 № 2, акту прийому-передачі від 30.08.2002, про що зроблено запис в реєстрову книгу № 4з-8 за реєстровим № 446-з та посвідчене реєстраційним посвідченням № 001690, виданим 23.10.2002 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна. Продавцем вказаного майна є ТОВ Будшляхмаш .

Відповідно до Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу до останнього додавалися наступні документи: копія рішення № 163 від 02.02.1960, видане Київською міською радою та копія доручення Київської міської ради № 225-КР-704 від 23.07.1999 на право користування земельною ділянкою на якій знаходяться відчужувані споруди; план-схема земельної ділянки, яка буде закріплена за покупцем після його звернення до відповідних органів.

Також, ТОВ Будшляхмаш окремо надано згоду щодо вилучення у неї з користування на користь позивача частини земельної ділянки за адресою: вул. Дегтярівська, 21 м. Київ, на якій розташовані склади, придбані позивачем згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 07.02.2002 № 463.

Позивач зазначає, що протягом 2003 року замовив та розробив технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування (кадастровий номер 8000000000:88:061:0167) та зареєстрував його в Головному управлінні земельних ресурсів КМДА (інвентаризаційний файл від 07.02.2003 № 000317). За даними технічного звіту після придбання майна в користування позивачу перейшла земельна ділянка фактичною площею 1 666,05 кв.м.

09.10.2006 позивач на підставі позитивного висновку постійної комісії Київради з питань земельних відносин (протокол від 19.09.2006) отримав від відповідача згоду на розроблення документації з землеустрою в орієнтованих межах (0,169 га), зазначених у додатку до цієї згоди. Після отримання згаданої згоди позивач уклав з ТОВ Ліга-Експерт договір на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

25.12.2014 з метою продовження розробки замовленої землевпорядної документації, позивач отримав в Київській міській раді черговий кадастровий план з якого йому стало відомо, що відповідач змінив конфігурацію земельної ділянки, що відводиться, вилучивши з неї частину, що є єдиним під`їзним шляхом до майна позивача.

За результатами розгляду скарги позивача щодо незаконного відведення земельної ділянки, Київська міська рада листом від 16.02.2015 № 057091-24/2 повідомила, що відповідно до архівних даних міського земельного кадастру конфігурацію та площу земельної ділянки (код ділянки 88:061:167) змінено у зв`язку з прийняттям Київською міською радою рішення від 27.12.2007 1605/4438 про передачу ТОВ Аспекс земельної ділянки площею 5799,45 кв.м. (код 88:061:168) в оренду на 5 років для реконструкції існуючих будівель під офісно-складських приміщень з подальшим їх експлуатацією та обслуговуванням на вул. Дегтярівській, 21 (літ. З , И ) у Шевченківському районі. Зазначене рішення приймалося на підставі розробленого та погодженого в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, як зазначає позивач, на стадії розробки власної документації з землеустрою щодо відведення в користування земельної ділянки під належним йому майном, він у лютому 2015 році дізнався, що відповідач самовільно змінив конфігурацію земельної ділянки, на якій розташоване майно ТОВ ДІА і, утворивши нову земельну ділянку за рахунок частини ділянки позивача, передав її в користування ТОВ Аспекс .

Позивач вважаючи, що прийняттям оскаржуваного рішення, порушено його права та інтереси звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження..

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки третій особі. Позивач посилається на наявність у нього права на цю ж земельну ділянку, як у власника нерухомого майна, що розташовано на спірній земельній ділянці.

Отже, у справі, яка розглядається, ТОВ ДІА , заявляючи позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради, фактично оспорює набуте право третьої особи на земельну ділянку, передану їй на підставі спірного рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі -ЗК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 9 ЗК України передбачені повноваження Міськради у галузі регулювання земельних відносин, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Отже, прийняте відповідачем як суб`єктом владних повноважень рішення про передачу ТОВ АСПЕКС земельної ділянки в оренду є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Відтак обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про передачу ТОВ АСПЕКС земельної ділянки в оренду) не забезпечує його реального захисту.

За правилами пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених прав ТОВ ДІФ , що виникають із земельних відносин, та з огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що цей спір має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 826/13628/16 (провадження № 11-538апп18), 13 червня 2018 року у справі № 522/5668/17 (провадження № 11-417апп18), 20 червня 2018 року у справі № 727/10968/17 (провадження № 11-524апп18), 03 квітня 2019 року у справі № 727/1002/17 (провадження № 11-1492апп18)та 16 жовтня 2019 року № 504/1438/14-а (провадження № 11-900апп19).

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга по справі №826/10655/15 подана у червні 2018 року, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі №826/10655/15 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

За частиною третьою статті 354 КАС України в редакції Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Порядок роз`яснення позивачеві права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією унормований положенням частини першої статті 239 КАС України, якою передбачені наслідки закриття провадження у справі, тобто наслідки розгляду, в даному випадку, касаційної скарги.

Отже, оскільки процесуальні наслідки у вигляді права на подачу заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, виникають у позивача після розгляду касаційної скарги, в цій частині застосуванню підлягають статті 239 та 354 КАС України в редакції Закону № 460-IX.

Наведені положення в контексті ухваленого рішення у цій справі зумовлюють право позивача на подання відповідної заяви до Верховного Суду, за результатами розгляду якої справа має бути скерована до відповідного суду першої інстанції, який своєю чергою за положеннями частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону № 460-IX перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року N 460-IX, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДІА - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 826/10655/15 - скасувати і закрити провадження по справі .

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді: А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко