Ухвала

від 12.03.2020 по справі 911/908/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/908/19

За скаргою Фізичної особи-підприємця Попової Надії Миколаївни б/н від 20.02.2020 р. (вх. № 34/20 від 24.02.2020 р.) на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. у виконавчому провадженні ВП № 61277804 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 04.07.2019 р.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХСЕРВІС-ГРУП" (на даний час - Товариство з обмеженою відповідальністю "КУПОЛ-ТРАНС" (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10-Г, оф. 14)

до Фізичної особи-підприємця Попової Надії Миколаївни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення сплаченого згідно договору субпідряду № Ф-16/10 від 16.10.2018 р. авансу в сумі 350000,00 грн.

Суддя В.М. Бабкіна

секретар судового засідання: Демідова А.А.

за участю представників:

від ТОВ "КУПОЛ-ТРАНС": Коноваленко Д.С. (посв. адвоката № 1137 від 03.06.2019 р., ордер № 130575 від 04.03.2020 р.);

від ФОП Попової Н.М. (скаржника): Іщенко Д.Ю. (посв. адвоката № 1138 від 03.06.2019 р., свідоцтво № 001157 від 03.06.2019 р., ордер № 1025149 від 20.02.2020 р.);

приватний виконавець Фесик М.О. (посвідчення № 0334 від 12.04.2019 р.).

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 04.07.2019 р. у справі № 911/908/19 позов було задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Попової Надії Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХСЕРВІС-ГРУП" 350000,00 грн. авансу, 5250,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 09.10.2019 р., було видано відповідний наказ від 04.11.2019 р.

До господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Попової Надії Миколаївни надійшла скарга б/н від 20.02.2020 р. (вх. № 34/20 від 24.02.2020 р.) на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. у виконавчому провадженні ВП № 61277804 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 04.07.2019 р. у даній справі, за змістом якої скаржник просить суд визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. від 13.02.2020 р. про відкриття виконавчого провадження, від 13.02.2020 р. про стягнення з боржника основної винагороди, від 13.02.2020 р. про арешт майна боржника, від 13.02.2020 р. про арешт коштів боржника, від 14.02.2020 р. про арешт коштів боржника. Окрім того, скаржник просить суд розглядати дану скаргу без участі ФОП Попової Н.М. та її представника.

На переконання скаржника, приватний виконавець Фесик М.О. може приймати до виконання виконавчі документи, якщо місце проживання, перебування боржника знаходиться у м. Києві, або якщо майно, належне боржнику, знаходиться у м. Києві. Водночас, місце проживання боржника ФОП Попової Н.М. зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Боржник не має на праві власності майна, що розташоване у м. Києві, про що свідчить паспорт боржника та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо боржника. Відтак, приватний виконавець Фесик М.О. прийняла до виконання наказ господарського суду Київської області від 04.11.2019 р. у справі № 911/908/19 неправомірно, оскільки підстави для прийняття виконавчого документа до виконання приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва у даному випадку є відсутніми. Відтак, постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Також скаржник зазначав, що при прийнятті до виконання наказу господарського суду Київської області від 04.11.2019 р. у справі № 911/908/19 приватний виконавець Фесик М.О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2020 р. У межах виконавчого провадження ВП № 61277804 були винесені такі постанови: від 13.02.2020 р. про стягнення з боржника основної винагороди; від 13.02.2020 р. про арешт майна боржника; від 13.02.2020 р. про арешт коштів боржника; від 14.02.2020 р. про арешт коштів боржника. Скаржник вважає, що оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 61277804 є неправомірною, то неправомірними є і всі інші постанови, винесені у виконавчому провадженні ВП № 61277804.

Крім того, за твердженням скаржника, арешт на банківські рахунки боржника був накладений із порушенням правил щодо звернення стягнення на пенсію. Так, постановами про арешт коштів боржника від 13.02.2020 р. та від 14.02.2020 р. було накладено арешт на всі банківські рахунки боржника, зокрема, на картковий рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КБ ПРИВАТБАНК . Вказаний рахунок використовується виключно для отримання пенсії, про що свідчить довідка ПАТ КБ ПРИВАТБАНК від 19.02.2020 р. При цьому, порядок звернення стягнення на пенсію встановлений у ст.ст. 68-70 Закону України Про виконавче провадження . Згідно із ч. 2 ст. 70 вказаного Закону, може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Такі ж норми щодо відрахувань з пенсії зазначені у ст. 90 Закону України Про пенсійне забезпечення . Відтак, накладення арешту на всю суму пенсії є порушенням норм Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про пенсійне забезпечення , і вказаний арешт має бути скасовано.

З урахуванням викладеного, ФОП Попова Н.М. просить суд визнати неправомірними та скасувати: постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. ВП № 61277804 від 13.02.2020 р. про відкриття виконавчого провадження; постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. ВП № 61277804 від 13.02.2020 р. про стягнення з боржника основної винагороди; постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. ВП № 61277804 від 13.02.2020 р. про арешт майна боржника; постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. ВП № 61277804 від 13.02.2020 р. про арешт коштів боржника; постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. ВП № 61277804 від 14.02.2020 р. про арешт коштів боржника.

Згідно з приписами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2020 р. розгляд скарги ФОП Попової Н.М. б/н від 20.02.2020 р. (вх. № 34/20 від 24.02.2020 р.) було призначено на 12.03.2020 р., а також зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марію Олексіївну надати суду письмові пояснення щодо вказаної скарги та матеріали виконавчого провадження ВП № 61277804 (в оригіналах - для огляду, в належним чином засвідчених копіях - для долучення до матеріалів справи).

12.03.2020 р. до господарського суду Київської області приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. було подано заперечення на скаргу б/н від 11.03.2020 р. (вх. № 5458/20 від 12.03.2020 р.), відповідно до яких остання зазначала, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Приватний виконавець Фесик Марія Олексіївна здійснює діяльність в межах виконавчого округу м. Києва.

В якості обгрунтування протиправності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження скаржник вказує про те, що виконавче провадження відкрито з порушенням правила щодо місця виконання рішення, оскільки боржник не має реєстрації в межах м. Києва та не має майна на території м. Києва. Проте, скаржником не враховано, що у боржника на момент відкриття виконавчого провадження були наявні рахунки, відкриті у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". Про вказані обставини стягувач повідомив у своїй заяві про відкриття виконавчого провадження, а також про існування рахунку в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" виконавцю стало відомо з наданого договору субпідряду № 24/10, укладеного між ФОП Поповою Н.М. та стягувачем, копію якого було подано стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження. Місцезнаходженням (юридичною адресою) даного банку, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, є: м. Київ, вул. Грушевського, 1д. Таким чином, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик Марією Олексіївною було відкрито виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, а саме - за місцезнаходженням банківської установи, в якій наявні рахунки, відкриті на ім`я боржника.

Щодо твердження скаржника про порушення виконавцем правил щодо звернення стягнення на пенсію, приватний виконавець відзначила, що 24.02.2020 р. до приватного виконавця надійшла заява представника боржника про зняття арешту з карткового рахунку № НОМЕР_1 , який призначений для виплати пенсії. В якості підтвердження вказаних обставин представник боржника надав копію довідки банківської установи ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", яка також додана в якості додатків до скарги, що розглядається судом. Ознайомившись зі змістом даної копії довідки, приватний виконавець дійшла висновку, що така копія не може бути єдиним і достовірним доказом призначення даного рахунку як пенсійного, у зв`язку з тим що: вказана копія довідки через низьку якість не містить відображення відтиску печатки банківської установи; в копії даної довідки відсутній рахунок у міжнародному форматі ІВАN; відсутня оригінальна мокра печатка установи банку. З урахуванням зазначеного, 25.02.2020 р. за вих. № 479 на адресу представника боржника виконавцем було направлено лист-роз`яснення про те, що для того, щоб зняти арешт із карткового рахунку, який призначено виключно для пенсійних виплат, потрібно надати оригінал довідки банку із зазначенням рахунку у міжнародному форматі ІВАN (який станом на сьогодні є єдиним прийнятним легітимним форматом зазначення будь-яких рахунків відповідно до Постанови НБУ від 28.12.2018 р. № 162), яка має бути обов`язково скріплена мокрою печаткою; довідку із банку про рух коштів за останні місяці для підтвердження зарахування на зазначений рахунок виключно пенсійних виплат (а не зарахування коштів від здійснення діяльності як ФОП); довідку із Пенсійного фонду України на підтвердження того, що зазначений рахунок дійсно є таким, на який здійснюються пенсійні відрахування.

Однак, станом на 11.03.2020 р. приватним виконавцем не було отримано жодних повторних повідомлень із додатково зазначеними в листі-відповіді довідками від боржника та її представника. Таким чином, станом на даний час у приватного виконавця, за її твердженням, відсутні законні підстави вважати, що зазначений рахунок є дійсно рахунком, на який здійснюються пенсійні відрахування, а тому підстави для скасування постанови про арешт даного рахунку на даний час відсутні.

З урахуванням зазначеного, приватний виконавець просила суд у задоволенні скарги ФОП Попової Н.М. на дії приватного виконавця відмовити повністю.

У судовому засіданні 12.03.2020 р. представник скаржника вимоги скарги підтримував, заявивши при цьому про отримання ним від ФОП Попової Н.М. оригіналів довідки банку та банківської виписки, які він надав для огляду суду, для підтвердження тієї обставини, що один з рахунків боржника, на який накладено арешт, є пенсійним рахунком, та усно клопотав про вирішення судом питання щодо скасування арешту, накладеного приватним виконавцем на даний рахунок.

З приводу наведеного представник стягувача наголошував на тому, що суд розглядає скаргу на дії приватного виконавця, подану боржником, за заявленими останнім вимогами та підставами, за межі яких суд не має виходити.

Приватний виконавець проти задоволення скарги заперечувала з підстав, викладених у запереченнях б/н від 11.03.2020 р. (вх. № 5458/20 від 12.03.2020 р.).

Дослідивши доводи скаржника, стягувача, приватного виконавця та матеріали скарги Фізичної особи-підприємця Попової Надії Миколаївни б/н від 20.02.2020 р. (вх. № 34/20 від 24.02.2020 р.), а також подані приватним виконавцем заперечення на скаргу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод : право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

У рішенні від 17.05.2005 р. по справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 911/908/19, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

У відповідності зі ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами ст. 13 вказаного Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності такої сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем Фесик М.О. 13.02.2020 р. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61277804 з виконання наказу № 911/908/19 від 04.11.2019 р.

13.02.2020 р. приватним виконавцем Фесик М.О. було прийнято постанову ВП № 61277804 про стягнення з боржника основної винагороди, відповідно до якої було постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 . 35525,00 грн.

13.02.2020 р. приватним виконавцем Фесик М.О. було прийнято постанову ВП № 61277804 про арешт майна боржника, згідно якої було постановлено накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника Попової Н .М.

13.02.2020 р. приватним виконавцем Фесик М.О. було прийнято постанову ВП № 61277804 про арешт коштів боржника, відповідно до якої постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику.

14.02.2020 р. приватним виконавцем Фесик М.О. було прийнято постанову ВП № 61277804 про арешт коштів боржника, відповідно до якої постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику.

З приводу твердження скаржника про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за наказом господарського суду Київської області у даній справі з порушенням принципу територіальності, тобто не за місцезнаходженням боржника та його майна, слід зазначити наступне.

На момент відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем було встановлено наявність у боржника рахунку, відкритого у ПАТ КБ ПРИВАТБАНК . Місцезнаходженням (юридичною адресою) даного банку, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, є: м. Київ, вул. Грушевського, 1д.

Наявність у скаржника такого рахунку останнім не спростовано.

Частиною 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону, банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Частиною 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Як зазначалось вище, приписами статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

З огляду на викладене, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходження грошових коштів боржника, у тому числі - коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Оскільки боржник має відкритий рахунок в банківській установі з місцем реєстрації у місті Києві, то дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та подальші виконавчі дії з винесенням постанов про арешт майна та коштів боржника не суперечать нормам законодавства.

Таким чином, оскільки у даному випадку частина майна боржника знаходиться у виконавчому окрузі міста Києва, то поданий стягувачем виконавчий документ (наказ у даній справі) може бути виконаний приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 р. у справі № 905/3542/15.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, посилання скаржника на те, що виконавче провадження було відкрито не за місцезнаходженням боржника та його майна, судом відхиляється.

Відтак, підстави для визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61277804 є відсутніми. Відповідно, відсутні й підстави для визнання неправомірними та скасування зазначених боржником у скарзі решти постанов приватного виконавця у вказаному виконавчому провадженні з мотивів протиправності відкриття останнього.

Щодо твердження скаржника про неправомірність накладення приватним виконавцем арешту на кошти, які знаходяться на пенсійному рахунку боржника, оскільки порядок звернення стягнення на пенсію встановлений у ст.ст. 68-70 Закону України Про виконавче провадження та не передбачає накладення арешту на всю суму пенсії, у зв`язку з чим останній є порушенням норм ЗУ Про виконавче провадження і ЗУ Про пенсійне забезпечення , суд відзначає наступне.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина 2 статті 52 ЗУ Про виконавче провадження ).

Згідно із частиною 3 статті 52 даного Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до статті 56 ЗУ Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

З матеріалів справи слідує, що незгода ФОП Попової Н.М. з постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. у ВП № 61277804 про арешт коштів боржника ґрунтується, серед іншого, на тому, що на рахунок № НОМЕР_1 , з якого, за її твердженням, здійснюється виплата пенсії, у виконавчому провадженні ВП № 61277804 накладено арешт.

Слід зазначити, що відповідно до положень ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Поряд з цим, за приписами ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Водночас, підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2020 р. і 14.02.2020 р. приватним виконавцем Фесик М.О. було прийнято постанови ВП № 61277804 про арешт коштів боржника, відповідно до яких накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику.

Поряд з цим, як зазначила у судовому засіданні приватний виконавець, боржник у підтвердження обставин неправомірного накладення арешту на рахунок № 4731219103071746, з якого здійснюється виплата пенсії, надав копію довідки № Т2МQ91F67LGOT4IN від 19.02.2020 р., виданої Крупкою Л.В., а також копію довідки банківської установи ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Однак, виконавець стверджує, що для того, щоб зняти арешт із карткового рахунку, який призначено виключно для пенсійних виплат, потрібно надати оригінал довідки банку із зазначенням рахунку у міжнародному форматі ІВАN (Постанова НБУ № 162 від 28.12.2018 р.), яка має бути скріплена мокрою печаткою; довідку із банку про рух коштів за останні місяці для підтвердження зарахування на зазначений рахунок виключно пенсійних виплат (а не зарахування коштів від здійснення діяльності як ФОП); довідку із Пенсійного фонду України на підтвердження того, що зазначений рахунок дійсно є таким, на який здійснюються пенсійні відрахування.

Про наведене приватний виконавець Фесик М.О. повідомила представника боржника листом-роз`ясненням за вих. № 479 від 25.02.2020 р.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 Постанови НБУ № 162 від 28.12.2018 р. Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні , банки України з 05.08.2019 р.: 1) формують номер банківського рахунку відповідно до Національного стандарту України "Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні. (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 р. № 454; 2) під час формування номера банківського рахунку за стандартом IBAN використовують структуру номера рахунку аналітичного обліку, вимоги до нумерації якого встановлені в додатку до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 р. № 89 (зі змінами). Банкам України під час формування номера банківського рахунку заборонено використовувати номер платіжної картки. Банки України зобов`язані з 05 серпня до 31 жовтня 2019 року самостійно здійснювати зміну (не за ініціативою клієнта) діючих рахунків клієнтів банків відповідно до вимог стандарту IBAN із збереженням довжини номера рахунку аналітичного обліку - не більше 14 символів.

Як слідує з матеріалів справи, скаржником, на день розгляду даної скарги, відповідних документів приватному виконавцю надано не було.

Доказів протилежного до справи не надано.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У судовому засіданні 12.03.2020 р. представник скаржника усно клопотав про вирішення судом питання щодо скасування арешту, накладеного приватним виконавцем на пенсійний рахунок боржника № 4731219103071746.

Слід зазначити, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження та наведеної вище ст. 343 ГПК України суд може, за наявності достатніх правових підстав, визнати неправомірними дії державного чи приватного виконавця або визнати неправомірним необґрунтоване зволікання з вчиненням відповідних дій (бездіяльність), а також зобов`язати виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Поряд з цим, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного чи приватного виконавця, але може зобов`язати виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Оскільки обов`язок виконавця щодо зняття арешту з рахунку боржника, який, зокрема, призначено виключно для пенсійних виплат, встановлений безпосередньо приписами абз. 2 ч. 2, п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", то у суду відсутні законні підстави для скасування арешту, накладеного виконавцем під час виконання рішення суду у даній справі.

Водночас, слід зауважити, що за оскарженням дій приватного виконавця Фесик М.О., пов`язаних з відмовою чи зволіканням у знятті арешту з вказаного рахунку, боржник до суду не звертався.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Фізичної особи-підприємця Попової Надії Миколаївни б/н від 20.02.2020 р. (вх. № 34/20 від 24.02.2020 р.) на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. у виконавчому провадженні ВП № 61277804 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 04.07.2019 р. у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 340-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. У задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Попової Надії Миколаївни б/н від 20.02.2020 р. (вх. № 34/20 від 24.02.2020 р.) на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. у виконавчому провадженні ВП № 61277804 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 04.07.2019 р. у даній справі відмовити.

2. Копію ухвали направити стягувачу, боржнику та приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївні ( АДРЕСА_3 ).

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 19.03.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна