Постанова

від 17.03.2020 по справі 403/341/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2020 року м. Кропивницький

справа № 403/341/19

провадження № 22-ц/4809/374/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство АГРОЛАН ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області (суддя Годованець І. А.) від 03 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

10 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Устинівського районного суду Кіровоградської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства АГРОЛАН (ділі за текстом - ПСП АГРОЛАН ) у якому просив суд про таке:

1.Визнати додаткову угоду від 23 січня 2017 року до договору оренди землі від 21 листопада 2011 року, зареєстрованого ДП КРФ ЦДЗК 02 березня 2012 року під № 35258000400107, недійсною та повернути йому земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 3525855100:02:001:0055;

2.Визнати додаткову угоду від 23 січня 2017 року до договору оренди землі від 21 листопада 2011 року, зареєстрованого ДП КРФ ЦДЗК 02 березня 2012 року під № 35258000400990, недійсною та повернути йому земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 3525855100:02:001:0075.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він, як власник земельних ділянок під кадастровими номерами: 3525855100:02:001:0055 та 3525855100:02:001:0075 передав їх в оренду ПСП АГРОЛАН строком на п`ять років на підставі укладених між ними договорів від 21 листопада 2011 року, зареєстрованих ДП КРФ ЦДЗК 02 березня 2012 року. Згодом йому стало відомо, що 23 січня 20177 року було укладено додаткові угоди до вказаних договорів оренди, які, зокрема, передбачають продовження строків оренди ще на 10 років. Проте, наміру укладати з відповідачем додаткові угоди до договорів він не мав і не укладав їх. Крім того, він вважає, що встановлені ст. 33 Закону України Про оренду землі підстави для поновлення договорів відсутні так, як орендар до закінчення строку дії договорів не вчинив жодних юридично значущих дій на їх поновлення. З цих підстав, посилаючись на положення ч. 1, ч. 3 ст. 203, ст. 215, 216 ЦК України та ст. 33 Закону України Про оренду землі , позивач просив задовольнити його вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі та повернення йому земельних ділянок.

Ухвалою суду Устинівського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2019 року по справі ЄУН № 403/250/19 роз`єднано позовні вимоги у самостійні провадження та виділено позовні вимоги про визнання недійсною додаткову угоду від 23 січня 2017 року до договору оренди землі від 21 листопада 2011 року, зареєстрованого ДП КРФ ЦДЗК 02 березня 2012 року під № 35258000400990, та повернути земельної ділянки в самостійне провадження.

Короткий зміст рішення суду

Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 підписав додаткову угоду від 23 січня 2017 року до договору оренди землі від 21 листопада 2011 року зареєстрованого під номером 35280004000990 і на момент її укладення погоджувався на продовження строку дії договору оренди ще на наступні десять років. Суд дійшов висновку, що сторони договору діяли відповідно до закону, вони мало право змінити умови договору внаслідок чого відбулася новація у зобов`язанні. Підстав для визнання договору недійсним суд не встановив.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову шляхом визнання недійсною додаткової угоди від 23 січня 2017 року до договору оренди землі від 21 листопада 2011 року та повернення земельної ділянки позивачу.

Позивач вважає неправильним висновок суду першої інстанції про укладення ним оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі так, як він такого наміру не мав, не укладав її, а зі слів директора ПСП вважав, що підписує проєктну документацію. Підписання відбувалося без свідків у темну пору доби. Фактично він був ведений в оману. Він також наполягає, що були відсутні підстави для поновлення договору оренди землі.

Узагальнені доводи і заперечення відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на безпідставність посилання позивача на помилку при вчиненні оспорюваного правочину. Докази того, що позивач не укладав цю додаткову угоду у справі відсутні. Посилання позивача на норми ст. 33 Закону України Про оренду землі є помилковим так, як сторони договору відповідно до закону з власної волі та за взаємною згодою внесли зміни до чинного договору.

Сторони повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися. від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,2365 га, в тому числі рілля - 7,2365 га, якій присвоєно кадастровий номер 3525855100:02:001:0055, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Устинівської селищної ради Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право власності на землю серія КР № 058927.

21 листопада 2011 року орендодавець ОСОБА_1 і орендар ПСП АГРОЛАН уклали договір оренди землі за умовами якого орендодавець передав власну земельну ділянку площею 7,2365 га строком на п`ять років у користування орендарю за плату. Договір оренди землі підписаний його сторонами, державну реєстрацію договору оренди землі здійснено 02 березня 2012 року відділом Держкомзему у Устинівському районі про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за номером 352580004001007.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 додаткової угоди від 23 січня 2017 року до договору оренди землі від 21 листопада 2011 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 02 березня 2012 року під номером 352580004001007 ОСОБА_1 і ПСП АГРОЛАН дійшли згоди про внесення змін до чинного договору, виклавши його пункти 2 Розділу ОБ`ЄКТ ОРЕНДИ і пункт 8 Розділу СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ у новій редакції, а також доповнено Розділ ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ новим реченням.

Так згідно з п. 2 розділу ОБ`ЄКТ ОРЕНДИ договору в оренду передається земельна ділянка площею 7.2365 га, в тому числі рілля - 7.2365 га, кадастровий номер: 3525855100:02:001:0055.

Відповідно до нової редакції п. 8 розділу СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ договору сторони вирішили продовжити термін дії договору оренди землі на 10 (десять) років з моменту закінчення терміну дії основного договору. Інші умови договору до яких не внесено зміни, залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов`язання. Сторони також визначили умови поновлення договору оренди.

Інші умови договору, до яких зімни не внесено, підтверджені сторонами.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26 грудня 2016 року, право власності на земельну ділянку під кадастровим номером 3525855100:02:001:0055 площею 7,2365 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Устинівської селищної ради Устинівського району Кіровоградської області, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі державного акту від 03 липня 2006 року серія КР № 058927, а право оренди цієї земельної ділянки зареєстровано 02 березня 2012 року за ПСП АГРОЛАН строком на 5 років.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 лютого 2017 року державним реєстратором Устинівської селищної ради Кіровоградської області 15 лютого 2017 року проведено державну реєстрацію за орендарем ПСП АГРОЛАН права оренди земельної ділянки площею 7,2365 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташованої на території Устинівської селищної ради Кіровоградської області, якій присвоєно кадастровий номер 3525855100:02:001:0055, орендодавець - ОСОБА_1 , строк дії речового права 5 років, продовжено термін дії договору оренди землі на десять років з моменту закінчення терміну дії основного договору, з правом пролонгації.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

У цій справі позивач намагається спростувати закріплену в ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, саме додаткової угоди від 23 січня 2017 року до договору оренди землі від 21 листопада 2011 року, з підстав, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір .

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Право вчиняти щодо майна будь-які дії, які не суперечать закону, належить власнику (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Сторонами договору оренди землі являються орендодавець і орендар. Згідно змісту статей 4 і 5 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи, а орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України Про оренду землі ).

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України).

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На укладений договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути спростована в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно з приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно ж до ч. 3 цієї ж статті Кодексу волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною або сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).

З урахуванням змісту вказаних засад цивільного судочинства, спростовуючи презумпцію правомірності додаткової угоди до договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 3 ст. 203 ЦК України, позивач зобов`язаний довести відсутність у нього вільного волевиявлення на її укладення та невідповідність такого волевиявлення його внутрішній волі.

Позивач зазначив, що він не підписував оспорюваний ним додаткову угоду до договору і наміру такого не мав.

Проте, всупереч своєму процесуальному обов`язку, позивач не надав суду доказів того, що підпис у додатковій угоді йому не належить.

Одним з основних завдань почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця підпису. Отже, для з`ясування цієї обставини потрібні спеціальні знання (експертні знання), без яких встановити її неможливо.

Позивач мав можливість надати суду відповідний висновок експерта або клопотати перед судом про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Однак, з протоколу підготовчого судового засідання від 09 вересня 2019 року та з аудіозапису цього судового засідання вбачається, що суд першої інстанції обговорював питання надання сторонами доказів, в тому числі відсутність у справі висновку експерта або клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи. Проте, присутні в підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Поліщук Ю. Р. такий доказ суду не надали, клопотання до суду про призначення експертизи не подали.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позову з підстав, передбачених ч. 3 ст. 203 ЦК України.

В апеляційній скарзі позивач продовжує наполягати на невідповідності договору вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК України, але його твердження є голослівним.

Щодо тверджень позивача про вчинення ним правочину через помилку (ст. 229 ЦК України), а також під впливом обману (ст. 230 ЦК України) з боку директора ПСП АГРОЛАН , то ці доводи апеляційним судом не беруться до уваги так, як при зверненні до суду з позовною заявою позивач не обґрунтовував свої вимоги такими обставинами і доказів на підтвердження їх наявності не надавав. Його твердження про те, що він перебував в омані щодо характеру і змісту підписаного ним документу оскільки, нібито, вважав, що підписує якусь технічну документацію, а не додаткову угоду до договору, жодним доказом не підтверджене.

Тепер, щодо доводів апеляційної скарги позивача про неправильність висновку суду про відповідність додаткової угоди до договору оренди землі вимогам закону.

Позивач вказує, що оспорювана ним додаткова угода передбачає поновлення договору оренди землі на новий строк, але при цьому укладена без дотримання порядку, передбаченого ст. 33 Закону України Про оренду землі так, як орендар не вчинив передбачених Законом дій направлених на поновлення договору.

Таке твердження позивача суд першої інстанції визнав хибним і з цією оцінкою погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Хибність твердження полягає в тому, що на переконання позивача строк дії договору оренди землі від 21 листопада 2011 року сплинув 21 листопада 2016 року, а додаткову угоду до цього договору укладено лише 23 січня 2017 року. При цьому орендар до спливу строку договору не заявив про свій намір скористатися переважним правом на його укладення на новий строк.

Однак, відповідно до змісту норм ч. 2 ст. 631, ст. 640 ЦК України, ч. 4 ст. 124, ст. 125 ЗК України, ст. 18, ст. 20 Закону України Про оренду землі в редакціях, які були чинними станом на 21 листопада 2011 року, договір оренди землі підлягав державній реєстрації і набирав чинності після її здійснення.

До того ж, згідно п. 15 договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2011 року ОСОБА_1 і ПСП АГРОЛАН дійшли згоди, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .

Пункт 45 договору відповідає положенням наведених статей ЦК України, ЗК України і Закону України Про оренду землі .

Отже, згідно з нормами законодавства та умовами договору оренди земельної ділянки моментом укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії, є момент його державної реєстрації.

Такого ж за змістом висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012, від 13 червня 2016 року № 570/3056/15-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17.

Враховуючи, що державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2011 року здійснено 02 березня 2012 року, то п`ятирічний строк чинності договору (тобто строк впродовж якого діють його умови) почав свій перебіг з 03 березня 2011 року і спливав 02 березня 2017 року.

В межах цього строку, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, ст. 30 Закону України Про оренду землі та п. 38 договору оренди земельної ділянки від 2011 року, ОСОБА_1 і ПСП АГРОЛАН в належній формі внесли зміни до договору, зокрема виклали в новій редакції зміст пунктів 2 і 8 договору.

Крім того, відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі , на яку посилається позивач, поновлення договору оренди землі здійснюється його сторонами шляхом укладення додаткової угоди, якою його умови бути змінені.

Такі дії сторін договору відповідають вимогам закону, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем закону та договору.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність загального висновку суду першої інстанції про відмову в позові у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Однак, до такого висновку суд першої інстанції дійшов, зокрема, застосувавши норму ч. 2 ст. 604 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами.

Нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання. Тобто, має відбутися узгоджена між сторонами у зобов`язанні зміна його змісту, що передбачає припинення старого зобов`язання і виникнення нового або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі.

При цьому правовий зв`язок між сторонами у зобов`язанні існує безперервно з часу виникнення, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Існують і інші умови новації, які є необхідними і достатніми для її вчинення новації.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу.

Вирішуючи спір, суд не врахував, що оспорювана додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2011 року не містить вказівки на намір сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче зобов`язання і замінити його новим.

Фактично зміст зобов`язань сторін договору залишився незмінним, а змінився строк його виконання.

Вказане свідчить, що місцевий суд дійшов неправильного висновку, що між ОСОБА_1 і ПСП АГРОЛАН було досягнуто домовленість про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами (новацію) в розумінні ч. 2 ст. 604 ЦК України.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частинами 1 та 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права . Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору застосував норму ч. 2 ст. 604 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до правовідносин сторін, незалежно від змісту доводів та вимог апеляційної скарги суд вважає за необхідне змінити рішення, виключивши з його мотивувальної частини посилання на вказаний закон, як на одну з підстав відмови в позові.

В решті рішення суду підлягає залишенню без змін так, як доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позовної заяви та не спростовують висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

Про судові витрати

Згідно з п.п. в ч. 4 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, по суті вимоги позивача апеляційним судом залишені без задоволення, а тому відсутні підстави для покладення судових витрат на позивача.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2019 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на ч. 2 ст. 604 ЦК України, як одну з правових підстав вирішення спору, та висновок суду новацію зобов`язання між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством АГРОЛАН .

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 березня 2020 року.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: А.М. Головань

С.І. Мурашко