Постанова

від 17.03.2020 по справі 652/1050/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 652/1050/19 Головуючий в І інстанції: Дригваль В.М.

Номер провадження: №22-ц/819/582/20 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Високопільського районного суду Херсонської області від 29 січня 2020 року, у складі судді Дригваля В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області, ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ) про визнання дій протиправними та скасування рішення ,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

--- визнати протиправними дії ОСОБА_2 , спрямовані на реєстрацію на нього права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та складається з комплексу будівель, а саме: кіоск-силовий площею забудови 61,7кв.м літ. "В", склад запчастин площею забудови 144,1кв.м літ. "Г", кузня-склад-цех літ. "Д" загальною площею 190,2кв.м;

--- визнати протиправними дії Державного реєстратора Відділу економічного розвитку та державної реєстрації Високопільської районної державної адміністрації Величко Юлії Юріївни щодо реєстрації на ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та складається з комплексу будівель, а саме: кіоск-силовий площею забудови 61,7кв.м літ. "В", склад запчастин площею забудови 144,1кв.м літ. "Г", кузня-склад-цех літ. "Д" загальною площею 190,2кв.м;

--- скасувати рішення Державного реєстратора Відділу економічного розвитку та державної реєстрації Високопільської районної державної адміністрації Величко Юлії Юріївни щодо реєстрації на ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та складається з комплексу будівель, а саме: кіоск-силовий площею забудови 61,7кв.м літ. "В", склад запчастин площею забудови 144,1кв.м літ. "Г", кузня-склад-цех літ. "Д" загальною площею 190,2кв.м.

Позов обґрунтований наступним.

04.11.2019 року вказаним державним реєстратором було прийнято рішення про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_2 . При цьому як на підставу для такої реєстрації реєстратором було використано рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 25.07.2019 року по справі № 652/823/18 та постанову Херсонського апеляційного суду від 24.09.2019 року у зазначеній справі.

Так, вказаним рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін вказаною постановою суду апеляційної інстанції, було частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , укладений 25.04.2013 року між ОСОБА_4 (представник продавця) та ОСОБА_1 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Високопільського районного нотаріального округу Херсонської області Ковальовим С.В., зареєстрований в реєстрі за № 200.

Наразі ним вказані судові рішення оскаржені в касаційному порядку, ухвалою суду касаційної інстанції відкрито касаційне провадження.

Проте, наслідки недійсності Договору ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не застосовували та не повертали сторони у первісний стан.

Таким чином, реєстратором в порушення ч.9 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було винесено рішення про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_2 .

Оскаржуваною ухвалою Високопільського районного суду Херсонської області від 29 січня 2020 рокубуло відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, зокрема, але не виключно ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження та реєстрацію права власності на інших осіб нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з комплексу будівель, а саме: кіоск-силовий площею забудови 61,7 кв.м, літ. "В", склад запчастин площею забудови 144,1 кв.м, літ. "Г", кузня-склад-цех загальною площею 190,2 кв.м, літ. "Д".

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначив, що судом не враховано того, що тривалий час, а саме з 24.09.2019 року по 04.11.2019 року ОСОБА_2 не здійснював перереєстрацію права власності на спірне майно, а здійснив це саме після відкриття касаційного провадження у справі № 652/823/18 (01.11.2019 року) і у справі без наявності судового рішення про застосування наслідків недійсності правочину, що дає підстави припускати про бажання ускладнити виконання рішення касаційної інстанції. Також вказав, що поза увагою суду залишилась і та обставина, що ОСОБА_2 може переоформити спірне майно без будь-яких публічних оголошень й на свого знайомого чи родича, натомість обраний спосіб забезпечення позову покликаний не обмежити права ОСОБА_2 , а лише забезпечити виконання можливого рішення суду. Також зазначив, що, застосовуючи практику ЄСПЛ, зробив це без дотримання вимог про об`єктивність та неупередженість. Крім того, вказав, що підстави для відмови у забезпеченні позову, наведені судом першої інстанції з посиланням на недотримання вимог п.п. 5, 6 ч.1 та ч.2 ст.151 ЦПК України, ст.154 ЦПК України, носять формальний характер, є необґрунтованими та порушують його права й законні інтереси.

Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У справі встановлено таке.

У цій справі позивачем подано позовну заяву, в якій викладено відповідні позовні вимоги та їх обґрунтування.

Провадження у цій справ відкрито 06 грудня 2019 року, що вбачається з даних ЄДРСР.

Також позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам, зокрема, але не виключно ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження та реєстрацію права власності на інших осіб нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з комплексу будівель, а саме: кіоск-силовий площею забудови 61,7 кв.м, літ. "В", склад запчастини площею забудови 144,1 кв.м, літ. "Г", кузня-склад-цех загальною площею 190,2 кв.м, літ. "Д" (а.с.1-2).

Заява обґрунтована тим, що перереєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_2 здійснена після відкриття касаційного провадження у справі № 652/823/18 і у справі без наявності судового рішення про застосування наслідків недійсності правочину, що дає позивачу підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може скластися ситуація, при якій його права та законні інтереси будуть порушені, а також буде унеможливлений ефективний захист та відновлення його прав та законних інтересів. Також в заяві наявні посилання на положення ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п.167 Рішення ЄСПЛ від 23.04.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля ).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того , що позивачем у заяві про забезпечення позову порушено вимоги ч.1 п.п.5, 6, ч.2 ст.151 ЦПК України, також суд виходив з того , що позивачем не надано обґрунтувань наявності реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, виходив з того , що задоволення заяви про забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб призведе до порушення вимог ч.3 ст.150 ЦПК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вид забезпечення позову, обраний позивачем, в даному випадку не буде співмірним із заявленими позовними вимогами, а також не буде дотримано вимог про пропорційність втручання у право на мирне володіння майном визначеним цілям.

Апеляційний суд в основному погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є правильним по суті.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст.18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.150 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1); забороною вчиняти певні дії (п.2).

За ч.3 ст.150 вказаного Кодексу заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову": єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви особи, яка бере участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи-підприємця; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням цих заходів (п.4.).

Як вже зазначалось, у цій справі предметом спору є визнання протиправними дії ОСОБА_2 та Державного реєстратора щодо реєстрації на ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно, а також скасування вказаного рішення реєстратора .

Погоджуючись з доводами апеляційної скарги відносно необґрунтованості посилання суду першої інстанції на те, що позивачем у заяві про забезпечення позову порушено вимоги ч.1 п.п.5, 6, ч.2 ст.151 ЦПК України (оскільки заява про забезпечення позову подана після відкриття провадження у справі, ціна позову була зазначена в позовній заяві, суд не повідомив про необхідність зустрічного забезпечення ), апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вид забезпечення позову не співмірний з заявленими позовними вимогами, оскільки заборона здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження та реєстрацію права власності на інших осіб спірного нерухомого майна не є передумовою, направленою на можливість виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також на можливість ефективного захисту чи поновлення порушених або оспорюваних прав позивача.

Тобто, вжиттям вказаного заходу забезпечення позову не може бути забезпечено ефективне виконання судового рішення про визнання протиправними дії Державного реєстратора щодо реєстрації на ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно, а також скасування вказаного рішення реєстратора. Інших вимог в цій справі не заявлено, вказаний захід забезпечення позову виходить за межі позовних вимог, а тому в межах заявлених позовних вимог невжиттям вказаного заходу забезпечення позову не веде до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, висновок суду першої інстанції є правильним по суті, а тому інші доводи апеляційної скарги (про порушення позивачем у заяві про забезпечення позову вимог ч.1 п.п.5, 6, ч.2 ст.151 ЦПК України ) не мають правового значення.

Решта доводів апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону та висновків суду не спростовують. Зокрема, посилання скаржника на здійснення перереєстрації права власності на спірне майно після відкриття касаційного провадження у справі № 652/823/18 і у справі без наявності судового рішення про застосування наслідків недійсності правочину, що дає підстави припускати про бажання ускладнити виконання рішення касаційної інстанції, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки містять ознаки припущень та не підтверджені належними доказами. Також підлягають відхиленню й посилання на те, що обраний спосіб забезпечення позову покликаний виконання можливого рішення суду, оскільки, як вже зазначалось, вид забезпечення позову не співмірний з заявленими позовними вимогами, вжиттям вказаного заходу забезпечення позову не може бути забезпечено ефективне виконання судового рішення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу й на таке. При апеляційному розгляді за клопотанням скаржника до справи долучено копію постанови Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 652/823/18, на яку є посилання в позові. Зазначеним судовим рішенням суду касаційної інстанції рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 25.07.2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 24.09.2019 року було скасовано й у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним було відмовлено.

Отже, на даний час спір, зокрема, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу зазначеного нерухомого майна є вирішеним, у позові позивачу відмовлено, тобто ОСОБА_1 як покупець за дійсним договором купив спірне майно. І наявність оскаржуваної ухвали суду про відмову в забезпеченні позову жодним чином не спростовує й не може заперечити прав ОСОБА_1 як власника вказаного нерухомого майна. Мова йде лише про те, що невжиттям вказаного позивачем заходу забезпечення позову у цій справі 652/1050/19 за позовом ОСОБА_1 не веде до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Оскільки ухвала суду про відмову в забезпеченні позову постановлена з дотриманням норм процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не вказують на такі її порушення, що вплинули на правильність вирішеного судом питання, апеляційний суд вважає за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Високопільського районного суду Херсонської області від 29 січня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 19 березня 2020 року .

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська