Постанова

від 12.03.2020 по справі 607/24783/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/24783/18Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/106/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

з участю секретаря - Костів Х.Ю.

сторін:представника позивачки ОСОБА_1

- ОСОБА_2

представника Тернопільської міської ради

- Ярош О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/24783/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 квітня 2019 року ухваленого суддею Вийванко О.М., повний текст якого виготовлений 8 квітня 2019 року у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської міської ради про стягнення заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради про стягнення заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона працювала в Комунальному підприємстві Тернопільський палац спорту на посаді головного бухгалтера з 01 жовтня 2010 року до 22 грудня 2011 року. Підприємство заборгувало їй заборгованість по заробітній платі в розмірі 22 540,00 грн. Оскільки КП Тернопільський палац спорту не виконав зобов`язання щодо виплати належної заробітної плати при звільненні працівника, просить стягнути 143 983,84 грн. середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 32 410,27 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Тернопільської міської ради про стягнення заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі. В обгрунтування вимог посилається на порушення судом норм матеріального права. Вказує на те, що хибним є застосування судом у даній справі ч.5 ст.41 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент визнання комунального підприємства банкрутом) із посиланням на яку суд дійшов до висновку про відсутність у неї доказів, що ліквідатором було заявлено вимогу до Тернопільської міської ради про стягнення коштів, розмір яких визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Також позиція суду, що оскільки у процедурі ліквідації КП «Тернопільський палац спорту» ліквідатором не було заявлено вимог до Тернопільської міської ради, то підстав для покладення відповідальності на міську раду за невиконання зобов`язань комунального підприємства не має - є помилковою. Крім того, судом першої інстанції належним чином не враховано, що у зв`язку із ліквідацією КП» Тернопільський палац спорту» та подальшою невиплатою позивачці нарахованої заробітної плати, має місце порушення права позивачки на майно, яким є заробітна плата.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Тернопільської міської ради вказує на те, що неодноразове звернення ОСОБА_3 до суду з одного і того ж питання, яке вже було предметом розгляду та по якому є судові рішення, є зловживанням процесуальним правом, які призвели до трансформації порушеного права та змісту позовних вимог. Станом на 30.01.2012 р. заборгованість перед позивачкою становила 22540 грн. На час розгляду справи в суді першої інстанції ( листопад 2018 р.) розрахунок заборгованості становив уже 176 тис. грн. Недоречним є твердження ОСОБА_3 про наявність заборгованості комунального підприємства перед позивачкою, яка з її відома була погашена 2014 році.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на викладені у ній доводи.

Представник відповідача заперечив апеляційну скаргу, рішення суду вважає законним.

Судова колегія, заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає .

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Стаття 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , працювала в Комунальному підприємстві Тернопільський палац спорту на посаді головного бухгалтера з 01 жовтня 2010 року.

16 лютого 2011 року Тернопільською міською радою було прийнято рішення №162 Про передачу основних засобів з балансу КП Тернопільський палац спорту на баланс КЗ ДЮСШ з греко-римської боротьби .

08 квітня 2011 року Тернопільською міською радою було прийнято рішення N26/7/29 Про ліквідацію Комунального підприємства Тернопільський палац спорту .

22 грудня 2011 року позивача ОСОБА_3 було звільнено з посади головного бухгалтера на згідно Наказу від 22.12.2011 №3-К Про звільнення .

30 січня 2012 року наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №1915/1308/2012 стягнуто з КП Тернопільський палац спорту на користь ОСОБА_3 22 540,00 грн. заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі.

Позивачка подала наказ Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2012 року по справі N01915/1308/2012 на примусове виконання до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції.

10 вересня 2012 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №32404724.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2014 року по справі №921/384/13-г/10 ухвалено: затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; вважати погашеними вимоги кредитора по справі: ОСОБА_3 жителя АДРЕСА_1 в сумі 22 558,13 грн.; комунальне підприємство "Тернопільський Палац Спорту", м.Тернопіль, вул. Д.Галицького, 2, ідентифікаційний код 21140260, ліквідувати як юридичну особу з 04 березня 2014 року.

Згідно Статуту комунального підприємства "Тернопільський Палац Спорту", засновником вказаного підприємства являється Тернопільська міська рада.

Як вбачається з індивідуальної відомості застрахованої особи ОСОБА_3 , комунальне підприємство "Тернопільський Палац Спорту", виплатило їй суми у 2011 році для нарахування пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, у КП Тернопільський палац спорту була перед позивачем заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 22 540,00 грн., яку було стягнуто з КП Тернопільський палац спорту в користь позивача та передано на примусове виконання.

У зв`язку ліквідацією підприємства державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №32404724.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2013 року, КП Тернопільський палац спорту визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

ОСОБА_3 було визнано кредитором на суму 22558,13 грн. КП Тернопільський палац спорту .

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2014 року по справі №921/384/13-г/10 ухвалено: затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; вважати погашеними вимоги кредитора по справі: ОСОБА_3 жителя АДРЕСА_1 в сумі 22 558,13 грн.; комунальне підприємство "Тернопільський Палац Спорту", м. Тернопіль, вул. Д.Галицького, 2, ідентифікаційний код 21140260, ліквідувати як юридичну особу з 04 березня 2014 року. Провадження у справі припинено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що права та інтереси позивача не були порушенні відповідачем, оскільки позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження, що до Тернопільської міської ради було заявлено вимогу про стягнення коштів в розмірі заявленої кредитором ОСОБА_4 при ліквідації комунального підприємства "Тернопільський Палац Спорту" і відповідач несе субсидіарну відповідальність перед позивачем.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

Доводи апелянта ,що суд першої інстанції безпідставно відмовив в позові, невірно застосував норми матеріального права та не врахував ,що Тернопільська міська рада в даному випадку несе субсидіарну відповідальність перед позивачем колегія суддів не приймає до уваги як не обгрунтовані.

Відповідно до ч.5 статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, чинній на момент визнання комунального підприємства банкрутом), під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2014 року по справі №921/384/13-г/10 ухвалено: затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; вважати погашеними вимоги кредитора по справі: ОСОБА_4 в сумі 22 558,13 грн.; комунальне підприємство "Тернопільський Палац Спорту", м.Тернопіль, вул.Д.Галицького, 2, ідентифікаційний код 21140260, ліквідувати як юридичну особу з 04 березня 2014 року. Провадження у справі припинено.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, чинній на момент визнання комунального підприємства банкрутом), погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов`язання або припинення зобов`язання в інший спосіб, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Частина 4 статті 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, чинній на момент визнання комунального підприємства банкрутом), зазначає, що у випадках, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Позивачем не було подано доказів, що ліквідатором було заявлено вимогу до Тернопільської міської ради про стягнення коштів розмір, яких визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Згідно із статями 80 і 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження, що до Тернопільської міської ради було заявлено вимогу про стягнення коштів в розмірі заявленої кредитором ОСОБА_3 при ліквідації комунального підприємства "Тернопільський Палац Спорту" і відповідач несе субсидіарну відповідальність перед позивачем.

Доводи скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 квітня 2019 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 17 березня 2020 року.

Головуючий: Г.М.Шевчук

Судді: О.Я. Міщій

З.Є. Ткач