Постанова

від 17.03.2020 по справі 903/88/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року Справа № 903/88/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь", м.Луцьк

на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 13.02.20р. суддею Костюк С. В. у м.Луцьку

у справі № 903/88/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартисанс - К", м.Маріуполь Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь", м.Луцьк

про повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суд Волинської області від 13.02.2020р. у справі №903/88/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартисанс - К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь" про повернення майна, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартисанс - К" про забезпечення позову - задоволено повністю.

Накладено арешт на майно ТОВ "Форест Волинь" до набрання рішенням Господарського суду Волинської області законної сили, яке перелічене у видатковій накладній №40 від 30.05.2019р., видатковій накладній №41 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №42 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №43 від 30.05.2019р.; видатковій №44 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №45 від 30.05.2019р.; накладній №46 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №47 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №48 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №49 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №50 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №52 від 03.06.2019р.; видатковій накладній №53 від 30.05.2019р., згідно переліку.

Заборонено ТОВ "Форест Волинь" вчиняти будь-які дії щодо відчуження та розпорядження майном, яке перелічене у видатковій накладній №40 від 30.05.2019р., видатковій накладній №41 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №42 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №43 від 30.05.2019р.; видатковій №44 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №45 від 30.05.2019р.; накладній №46 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №47 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №48 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №49 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №50 від 30.05.2019р.; видатковій накладній №52 від 03.06.2019р.; видатковій накладній №53 від 30.05.2019р., згідно переліку.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зняти арешт з майна, перерахованого у п.2 ухвали від 13.02.2020р. та скасувати заборони ТОВ "Форест Волинь" вчиняти будь-які дії, щодо відчуження та розпорядження майном, перерахованого у п.3 ухвали від 13.02.2020р.. Також, просить визнати поважними причини неподання до Господарського суду Волинської області постанови про опис та арешт майна боржника від 17.02.2020р., а також пояснень та зауважень до постанови. Крім того, просить долучити до матеріалів справи №903/88/20 та дослідити копію постанови про опис та арешт майна боржника від 17.02.2020р., а також пояснень та зауважень до неї.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства;

- покликається на те, що із оскаржуваної ухвали ТОВ "Форест Волинь" стало відомо, що на сайт: http://dom.ria.com опубліковано оголошення про продаж товариством об`єктів нерухомого майна, розміщених за адресою: АДРЕСА_1, а також певного рухомого майна. Оскільки ТОВ "Форест Волинь" не мало та не має намірів відчужувати майно, зазначене в оголошенні, шляхом його продажу третім особам, то жодні особи не уповноважувалися на розміщення оголошень подібного змісту на будь-яких веб- ресурсах. З метою встановлення особи, яка розмістила оголошення, представник ТОВ "Форест Волинь", а також учасник товариства, неодноразово телефонували за вказаним в оголошенні номером телефону: НОМЕР_1. Однак оператор мобільного зв`язку повідомляв, що "на даний момент абонент не може прийняти Ваш дзвінок...". Якби був дійсний намір відчужити майно, то в оголошенні був би вказаний робочий/активний номер телефону. Жодних інших способів зв`язатися з так званим продавцем майна в оголошення не було зазначено;

- зазначає, що якщо аналізувати наявний у справі текст і реквізити оголошення, то з них убачається, що повідомлення про продаж майна створене на сайті http://dom.ria.com 30.01.2020р., а контактною особою зазначений - ОСОБА_1 . За рішенням учасника ТОВ "Форест Волинь" від 24.01.2020р. директор товариства ОСОБА_1 уже був відсторонений від виконання своїх посадових обов`язків у зв`язку із втратою довіри, створення перешкод учаснику у проникненні на виробничу територію, загрозу втрати майна, відсутність будь-яких документів, печатки тощо (копія рішення учасника від 24.01.2020р. та наказу №1 від 24.01.2020р. додано). Відтак, ОСОБА_1 , не мав права вчиняти будь-яких дій від імені товариства, в тому числі спрямованих на відчуження майна. Зокрема, він не був уповноважений на розміщення неправдивого оголошення на сайті http://dom.ria.com;

- вказує, що учасником ТОВ "Форест Волинь" було вжито невідкладних заходів з метою видалення володільцем сайту http://dom.ria.com недостовірного оголошення. А саме: 04.02.2020р. на юридичну та електронну адреси володільця сайту http://dom.ria.com надіслано скаргу. 05.02.2020р. на електронну адресу представника ТОВ "Форест Волинь" адвоката Матвіїва Вадима Миколайовича надійшла відповідь на цю скаргу з повідомленням про видалення оголошення та блокування реєстрації користувача в цілях безпеки. Означене вище дає підстави стверджувати, що ТОВ "Форест Волинь" не здійснювало жодних публікацій оголошень на сайті http://dom.ria.com або будь-якому іншому веб-ресурсі щодо відчуження свого рухомого і нерухомого майна;

- також, зазначає, що 24.01.2020р. учасник ТОВ "Форест Волинь" запідозрила, що посадові особи товариства та поки невідомі треті особи, вчинили та продовжують вчиняти ряд протиправних дій, спрямованих проти права власності ТОВ "Форест Волинь". Зокрема, з офісу товариства зникла абсолютно вся документація: виробнича, бухгалтерська, банківська, установчі документи, правовстановлюючі документи, системний блок бухгалтера, печатка тощо. З 24.01.2020р. зникли і перестали з`являтися на роботі посадові особи товариства: 1) директор ОСОБА_1 ; 2) економіст ОСОБА_2 ; 3) головний бухгалтер ОСОБА_3 ; 4) майстер ОСОБА_4 . На дзвінки учасника ТОВ "Форест Волинь" вони не відповідали, встановити їх фактичне місцезнаходження не видавалося можливим. У зв`язку з такими обставинами, учасник ТОВ "Форест Волинь" 24.01.2020р. прийняла рішення про відсторонення директора. У цей же день на електронну адресу ОСОБА_2 , а також на усі наявні додатки до мобільних пристроїв було направлено повідомлення про негайне припинення вчинення будь-яких юридично значимих дій від імені товариства (копія додано). 27.01.2020р. було видано наказ №2 про тимчасове відсторонення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від виконання їх посадових обов`язків, з припиненням нарахування та виплати заробітної плати (копія додано). 29.01.2020р. на знайдені адреси ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було направлено вимоги-повідомлення (копії наявні в матеріалах). Також, 27.01.2020р. на всі відомі адреси ТОВ "Мартисанс-К" і його керівника адвоката Коновалова Г. В., в тому числі електронні, було направлене повідомлення, в якому, окрім іншого, зазначалося, що ні ОСОБА_5 , ні ТОВ "Форест Волинь" ніколи не мали і не мають на даний момент волі на відчуження будь-якого належного товариству майна, а директор ОСОБА_1 тимчасово відсторонений від виконання обов`язків (копії наявні в матеріалах справи). Таким чином, керівник ТОВ "Мартисанс-К" Коновалов Г.В. був достеменно поінформований про відсутність намірів у ТОВ "Форест Волинь" відчужувати будь-яке майно. На даний час, ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2020р. зобов`язано уповноважених осіб Луцького ВП ГУНП внести до ЄРДР відомості про вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.185, 190, 191, 206, 206-2, 364 КК України і ст.ст.27, 28 КК України (копії наявні в матеріалах). Вказує, що ТОВ "Мартисанс-К" не надало жодного допустимого та достовірного доказу, що ТОВ "Форест Волинь" мало дійсно реальні наміри відчужити нерухоме майно чи вжити інші дії, які можуть утруднити виконання судового рішення в майбутньому;

- обґрунтовує те, що для підтвердження нібито наявних у ТОВ "Форест Волинь" намірів відчужити майно, яке належить йому на праві власності, ТОВ "Мартисанс-К" подало до суду паперову копію електронного доказу, виконаного у формі роздруківки із сайту http://dom.ria.com. При цьому в заяві про забезпечення позову, заявник не зазначив посилання на внутрішню сторінку сайту, з якої суд міг би безпосередньо ознайомитись із електронним доказом. Все наведене вище дає підстави стверджувати, що роздруківка оголошення із сайту http://dom.ria.com є недопустимим доказом і суд не міг опиратися на неї при постановлені ухвали;

- звертає увагу на той факт, що акт приймання-передачі нерухомого майна від 03.02.2020р., як майнового вкладу товариства до статутного капіталу ТОВ "Геліосфор", не стосується предмету спору по справі №903/88/20, відтак, є неналежним доказом;

- вказує, що Господарський суд Волинської області при постановлені оскаржуваної ухвали не врахував ту обставину, що в провадженні суду перебуває спір за позовом ТОВ "Мартисанс-К" до ТОВ "Форест Волинь" про повернення рухомого майна, а відтак, суд першої інстанції допустився процесуальних порушень, досліджуючи докази, які не стосуються предмету спору та посилався на них як на підставу існування у ТОВ "Форест Волинь" реальних намірів відчужити рухоме майно;

- також, ТОВ "Форест Волинь" заперечує проти посилання Господарського суду Волинської області на те, що постанова приватного виконавця Пироги С.С. про опис та арешт майна боржника від 03.02.2020р. свідчить про зменшення кількості рухомого майна товариства. Зокрема, суд першої інстанції належним чином не дослідив постанову про опис та арешт майна від 03.02.2020р., винесену приватним виконавцем Пирогою С.С., оскільки в означеній постанові наявні зауваження боржника щодо опису виконавцем та залученим ним спеціалістом об`єктів рухомого майна ТОВ "Форест Волинь" (круглих лісоматеріалів). У випадку належного дослідження означених зауважень, суд першої інстанції міг та повинен був встановити, що ТОВ "Форест Волинь" не здійснило жодних дій щодо відчуження рухомого майна товариства. Лісоматеріали, які є об`єктами забезпечення позову, не мають явних ідентифікуючих ознак. Тому, без спеціального дослідження не можливо встановити період рубки лісу (що є важливим для даної справи). Окрім того, згідно діючих норм ДСТУ, що гармонізовані з європейськими, встановлені спеціальні вимоги для замірів лісоматеріалів, а також, визначено, що вони повинні проводитися спеціальними мірними вилками. Натомість обміри проводились звичайною будівельною рулеткою, що стало причиною хибних даних в постанові про опис та арешт майна від 03.02.2020р., винесеної приватним виконавцем Пирогою С.С.. Аналогічні помилки при обмірах лісоматеріалів були допущені спеціалістом Мацюком С.О., якого залучив приватний виконавець Пирога С.С. при проведенні опису та арешту майна ТОВ "Форест Волинь" за ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.02.2020р. по справі №903/88/20, що було зафіксовано в інших поясненнях та зауваженнях до постанови приватного виконавця.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.02.2020р. у справі №903/88/20 та призначено справу №903/88/20 до розгляду на 17.03.2020 р. об 16:00год..

17.03.2020р. на електронну адресу та на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартисанс-К" надійшло клопотання від 16.03.2020р., в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити повністю, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.02.2020р. у справі №903/54/20 залишити без змін. Також, просить розглядати справу за відсутності його представника.

17.03.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь" надійшло клопотання від 16.03.2020р. про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням радикальних карантинних заходів внаслідок поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірсом SARS-CoV-2.

Розглянувши зазначене вище клопотання представник скаржника - ТОВ "Форест Волинь" про відкладення розгляду справи колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку скаржником та його представником не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення даного апеляційного провадження в даному судовому засіданні.

Водночас, судом враховується, що у апеляційній скарзі ТОВ "Форест Волинь" чітко викладено свою позицію щодо оскарженої ухвали суду першої інстанції.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Також, при розгляді вказаного клопотання судом враховано приписи ч.2 ст.273ГПК України згідно якої, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Крім того, суд призначаючи справу до розгляду, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також враховуючи те, що ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020р. про відкриття апеляційного провадження явка учасників у справі не визнавалась обов`язковою, а також попереджено про те, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, сторони справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали оскарження ухвали, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартисанс - К" звернулося до Господарського суд Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь" в якому просить зобов`язати повернути майно поставлене відповідачу згідно договору купівлі-продажу №25 від 30.05.2019р..

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу за №25 від 30.05.2019р. в частині несвоєчасного розрахунку за поставлений товар по видаткових накладних №40-53 від 30.05.2019р., що стало підставою розірвання договору згідно вимоги від 29.01.2020р. №4.

Ухвалою Господарського суд Волинської області від 07.02.2020р. відкрито провадження у справі №903/88/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.03.2020р., зобов`язано відповідача до 28.02.2020р. подати відзив на позов, позивача - відповідь на відзив.

11.02.2020р. до Господарського суд Волинської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Мартисанс - К" подано заяву про забезпечення позову, а саме:

1) накласти арешт на майно, зазначене у видаткових накладних: (накладних) №40 від 30.05.2019р., №41 від 30.05.2019р.; №42 від 30.05.2019р., №43 від 30.05.2019р.; №44 від 30.05.2019р.; №45 від 30.05.2019р.; №46 від 30.05.2019р.; №47 від 30.05.2019р.; №48 від 30.05.2019р.; №49 від 30.05.2019р.; №50 від 30.05.2019р.; №52 від 03.06.2019р.; №53 від 30.05.2019р.;

2) заборонити ТОВ "Форест Волинь" (код ЄДРПОУ 42865866) вчиняти будь-які дії щодо відчуження та розпорядження майном, зазначене у видаткових накладних: (накладних) №40 від 30.05.2019р., №41 від 30.05.2019р.; №42 від 30.05.2019р., №43 від 30.05.2019р.; №44 від 30.05.2019р.; №45 від 30.05.2019р.; №46 від 30.05.2019р.; №47 від 30.05.2019р.; №48 від 30.05.2019р.; №49 від 30.05.2019р.; №50 від 30.05.2019р.; №52 від 03.06.2019р.; №53 від 30.05.2019р..

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову позивач покликається на те, що 30.05.2019р. між Спільним українсько-литовським підприємством "Дубліта" у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 25092055), яке протоколом №5 Загальних зборів учасників товариства від 15.07.2019р. перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартисанс - К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь" укладено договір купівлі-продажу №25, відповідно до якого ТОВ "Форест Волинь" отримало товар, зазначений у долучених до заяви видаткових накладних; в порушення п.4.1 договору купівлі-продажу №25 від 30.05.2019р. відповідач у встановлені строки отриманий товар не оплатив; позивач 29.01.2020р. направив повідомлення-вимогу №4 про розірвання договору купівлі-продажу №25 від 30.05.2019р.; посилаючись на п.4.3 договору №25 від 30.05.2019р., яким встановлено, що у разі розірвання договору з підстав порушення термінів оплати за товар ТОВ "Форест Волинь" зобов`язаний повернути продавцю товар протягом 3-х календарних днів з моменту розірвання договору; оскільки відповідач не повернув товар у вказаний строк, позивач звернувся з позовом, в якому просить суд зобов`язати повернути товар, а також з заявою про забезпечення позову.

Також, заяву про забезпечення позову обґрунтовує наявністю інформації про те, що ТОВ "Форест Волинь" виставлено на продаж нерухоме майно та обладнання (товар згідно з договором купівлі-продажу №25 від 30.05.2019р.), про що розміщено оголошення на сайті https://dom.ria.com наступного змісту: "ТОВ "Форест Волинь" продає склад (площа 522.8кв.м.), адмінбудинок (площа 82,0кв.м.) та будівлю прохідної (площа 10,9кв.м.) для комерційного призначення. Всі будівлі знаходяться разом за адресою м.Луцьк, вул.Ранкова, 1. Разом з об`єктами нерухомості продаються і деревообробні верстати та інше обладнання, навантажувач, різного виду лісоматеріали. Фактично продається готове господарство. Продається терміново, тому прохання телефонувати виключно зацікавлених в придбанні. Запитувати ОСОБА_1 ".

Крім того, позивач вказує, що оскільки товар, переданий ТОВ "Форест Волинь" згідно з договором купівлі-продажу №25 від 30.05.2019р. на підставі видаткових накладних №№41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 52, 53 від 30.05.2019р. та неоплачений, виставлено на продаж, це свідчить про намір відповідача відчужити майно щодо якого заявлено вимогу про зобов`язання повернути дане майно, що є предметом спору по справі №903/88/20.

На підтвердження факту щодо наміру відповідача відчужити майно, позивач долучив акт від 03.02.2020р. приймання - передачі нерухомого майна, як майнового вкладу ТОВ "Форест Волинь" до статутного капіталу ТОВ "Геліосфор", який посвідчено приватним нотаріусом Луцького нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О..

З даного акту вбачається, що відповідач передає в якості внеску для формування статутного капіталу ТОВ "Геліосфор" майно, що є предметом спору у справі №903/54/20 та на яке ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.02.2020р. було накладено арешт та заборону вчиняти будь - які дії щодо відчуження майна.

Як вбачається з постанови приватного виконавця Пироги С.С. про опис та арешт майна від 03.02.2020р., виданої на виконання ухвали Господарського суду Волинської області від 31.01.2020р., якою було задоволено заяву позивача про забезпечення позову, фактична кількість наявного майна значно менша ніж зазначена в ухвалі та видаткових накладних. Вказує, що зазначені обставини (виставлення майна на продаж, передача до статутного капіталу ТОВ "Геліосфор") підтверджують намір відповідача відчужити майно, що призведе до фактичного невиконання рішення суду у справі №903/88/20.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суд Волинської області від 13.02.2020р. у справі №903/88/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартисанс - К" про забезпечення позову задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст.136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу п.2 ч.1 ст.138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

У ч.6 ст.140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників у справі про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб як наслідок, у випадку прийняття рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Згідно п.п.1-4 ч.1, ч.ч.3, 4 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, з-поміж іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" Судом констатовано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 ст.2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ГПК України).

Згідно із ч.1 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 10.10.2019р. №904/1478/19 зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Із заяви позивача про забезпечення позову вбачається, що заявник просить суд накласти арешт на майно, передане згідно з накладними до договору №25 від 30.05.2019р. та заборонити ТОВ "Форест Волинь" (код ЄДРПОУ 42865866) вчиняти будь-які дії щодо відчуження та розпорядження цим майном, майно зазначене в заяві є предметом спору по справі №903/88/20, де позивач ставить вимогу зобов`язати відповідача повернути майно, передане по вище зазначеному договору та по видаткових накладних.

Як встановлено судом, що на сайті https://dom.ria.com розміщено оголошення наступного змісту ТОВ "Форест Волинь" продає склад (площа 522.8кв.м.), адмінбудинок (площа 82,0кв.м.) та будівлю прохідної (площа 10,9кв.м.) для комерційного призначення. Всі будівлі знаходяться разом за адресою АДРЕСА_1. Разом з об`єктами нерухомості продаються і деревообробні верстати та інше обладнання, навантажувач, різного виду лісоматеріали. Фактично продається готове господарство. Продається терміново, тому прохання телефонувати виключно зацікавлених в придбанні. Запитувати ОСОБА_1 . Зв`язатися з продавцем ОСОБА_1 .

Відповідно до інформацією з ЄДР особою, яка призначена до органу управління ТОВ "Форест Волинь" зазначено в т. ч. ОСОБА_1 .

Статтею 96 ГПК України передбачено можливість надання суду копії (паперова копія) електронного доказу. В даному випадку до заяви долучено Витяг з сайту, на якому розміщено зазначене оголошення.

Водночас, на підтвердження факту, що ТОВ "Форест Волинь" має намір відчужувати майно, позивачем долучено акт приймання - передачі нерухомого майна від 03.02.2020р., як майнового вкладу ТОВ "Форест Волинь" до статутного капіталу ТОВ "Геліосфор", який посвідчено приватним нотаріусом Луцького нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О..

Згідно акту від 03.02.2020р. вбачається, що відповідач передає в якості внеску для формування статутного капіталу ТОВ "Геліосфор" майно, яке є предметом спору у справі №903/54/20 та на яке ухвалою суду від 03.02.2020р. було накладено арешт та заборону вчиняти будь - які дії щодо його відчуження.

Крім того, з постанови приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С., про опис та арешт майна боржника від 03.02.2020р. вбачається, що майно знаходиться у значно меншій кількості ніж та, що зазначена в ухвалі від 31.01.2020р. про накладення арешту на майно та яке зазначене у видаткових накладних.

Таким чином, майно не повернуто позивачу, виставлене на продаж, складено акт від 03.02.2020р. приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Геліосфор", постанова приватного виконавця Пироги С.С. від 03.02.2020р. свідчить про зменшення його кількості, дані докази в цілому підтверджують бажання відповідача відчужити рухоме та нерухоме майно, що в подальшому призведе до неможливості повернення майна позивачу по рішенню суду.

Також, судом враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартисанс - К" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом в якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь" повернути майно, ухвалою суду від 07.02.2020р. відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначене на 03.03.2020р..

За вказаних обставин, судом враховано принцип розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, оскільки арешт та заборона вчиняти будь-які дії застосовується виключно до майна, яке є предметом договору купівлі-продажу №25 від 30.05.2019р..

Також, враховано принцип забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, оскільки наявні підстави стверджувати, що спірне майно може зникнути у ТОВ "Форест Волинь", одночасно відповідні заходи забезпечення позову жодним чином не перешкоджають веденню подальшої господарської (виробничої) діяльності ТОВ "Форест Волинь".

Крім того, судом взято до уваги принцип наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки, як зазначено вище заходи забезпечення позову стосуються виключно майна, яке є предметом договору купівлі-продажу №25 від 30.05.2019р..

Водночас, судом також враховано принцип імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, оскільки зникнення майна унеможливить у разі задоволення позову про зобов`язання повернути майно позивачу, виконання такого рішення суду.

При цьому, судом збережено принцип запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав про задоволення заяви про забезпечення позову.

Щодо твердження скаржника про видалення з сайту оголошення про продаж майна то дана обставина не була єдиною при забезпеченні позову.

Водночас, відсутність оголошення з наміром реалізувати нерухоме, рухоме майно та зняття даного оголошення з сайту після звернення представника відповідача, не спростовує того факту, що таке існувало, а відтак і наміру бувшого керівника товариства "Форест Волинь" його відчужити.

Стосовно доводів відповідача про зміну керівництва та порушення кримінального провадження відносно бувших працівників товариства "Форест Волинь", то дані обставини не впливають на підстави забезпечення позову.

Відносно доводів скаржника стосовно постанови приватного виконавця про опис та арешт майна від 03.02.2020р. та від 17.02.2020р., то як слідує з даних постанов арешт було накладено саме на майно, яке зазначено в ухвалі суду від 13.02.2020р. та видаткових накладних №№40-53 відповідно по яких заявлено позовну вимогу про зобов`язання відповідача повернути майно.

Таким чином, з метою недопущення незаконних дій щодо майна, яке є предметом даного спору, а також для запобігання в подальшому можливому ускладненню чи унеможливленню ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду забезпечення позову шляхом вжиття відповідних заходів, передбачених п.п.1-10 ч.1 ст.137 ГПК надасть можливість уникнути подібному, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна.

Окремо колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що обрані заходи забезпечення позову за своїм змістом не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки на цій стадії судом не оцінюється правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, а лише вживаються заходи по збереженню майна, яке є предметом даного спору.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.02.2020р. у справі №903/88/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь", м.Луцьк залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.02.2020р. у справі №903/88/20 - без змін.

2. Матеріали оскарження ухвали у справі №903/88/20 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "20" березня 2020 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.